Постанова

від 03.12.2010 по справі 29/90

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

03.12.10 Справа № 29/90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шляхіндустрія», м.Жовква Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2010р.

у справі № 29/90

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс», смт.Красне Буського району Львівської області

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шляхіндустрія», м.Жовква Львівської області

про стягнення 530494,02 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2010р. у справі № 29/90 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс», смт.Красне Буського району Львівської області, та стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шляхіндустрія», м.Жовква Львівської області, на користь позивача 274000 грн. основного боргу, 32362,02 грн. трьох відсотків річних, 224132,00 грн. інфляційних збитків, 5305 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.193 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, у позові відмовити, мотивуючи зокрема тим, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з позовом до суду за захистом свого права і суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідків спливу строку позовної давності та не відмовив у позові, чим порушив вимоги ст.ст.257, 267 ЦК України. Крім того, у зв'язку із спливом 26.06.2009р. трьохрічного строку позовної давності за основною вимогою, господарський суд, на думку відповідача, необґрунтовано задоволив позовні вимоги про стягнення в відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат за чотири роки.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 30.11.2010р. оголошувалась перерва до 03.12.2010р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 058-06 від 26.05.2006р., за умовами якого продавець (позивач у справі) продає, а покупець (відповідач у справі) купляє автомобілі (товар) в асортименті, кількості та по цінах згідно з додатком.

Згідно з п.2.1 договору та специфікації товару, що є додатком № 1 до цього договору, вартість товару та робіт згідно з п.1.3 Договору складає 380000 грн.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 380000 грн., що підтверджується накладною № 6091 від 09.06.2006р. та довіреністю серії ЯЛЛ № 197499 від 09.06.2006р.

Відповідачем частково проведено розрахунок з позивачем, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 274000 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки розрахунків від 31.03.2010р.

Відповідач заборгованість у сумі 274000 грн. не погасив, у зв'язку з чим ТзОВ «ТехАвто-Плюс»звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шляхіндустрія»про cтягнення 274000 грн. основного боргу, 32362,02 грн. 3% річних та 224132 грн. інфляційних збитків, всього 530494,02 грн. за порушення умов договору купівлі-продажу № 058-06 від 26.05.2006р. щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.2.5 Договору покупець повинен сплатити продавцю 380000 грн. на протязі 10 банківських днів після поставки товару покупцю.

Відповідно до п.4.2 Договору покупець зобов'язаний на умовах цього договору оплатити товар згідно п.2.5 договору та прийняти його в день поставки.

Факт поставки товару та прийняття його відповідачем підтверджується накладною № 6091 від 09.06.2006р. та довіреністю серії ЯЛЛ № 197499 від 09.06.2006р. Відтак, днем поставки є 09.06.2006р., а отже, строк виконання зобов'язання щодо сплати, виходячи з умови п.2.5 договору, спливає 23.06.2006р.

Під час розгляду судом першої інстанції справи, відповідачем в порядку ст.267 ЦК України було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до.ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За нормою ст.257 ЦК Украйни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5).

Відтак, виходячи з наведеної норми та умов договору, у спірних правовідносинах перебіг позовної давності почався з 24.06.2006р.

У відповідності до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч.3).

31.03.2009р. сторони підписали та скріпили печатками акт звірки розрахунків, за яким станом на 01.03.2009р. борг ВАТ «Шляхіндустрія»перед ТзОВ «ТехАвто-Плюс»складає 274000грн. Належним чином засвідчена копія акту звірки розрахунків від 31.03.2009р. знаходиться у матеріалах справи.

Підписання відповідачем акту звірки розрахунків від 31.03.2009р. свідчить про визнання ним боргу, а отже, виходячи з приписів ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності 31.03.2009р. перервався та почався заново. Відтак, позивач звернувся з позовом до суду в межах позовної давності і підстави для відмови в позові з мотивів її спливу відсутні.

Обставини наявності боргу в сумі 274000 грн. відповідач не спростував, доказів сплати боргу суду не подав.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано обов'язку в частині повної оплати прийнятого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 274000 грн. основного боргу, 32362,02 грн. трьох відсотків річних та 224132 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Виходячи із змісту ст.266 ЦК України, якою передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (тобто законодавець обмежує позовну давність щодо додаткових вимог позовною давностістю щодо основної вимоги), апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки перебіг позовної давності 31.03.2009р. перервався та почався заново щодо вимоги про стягнення основного боргу, а отже і щодо вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2010р. у справі № 29/90 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шляхіндустрія», м.Жовква Львівської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Якімець Г.Г.