Постанова

від 03.03.2011 по справі 19/77-16/102

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

03.03.11 Справа № 19/77-16/102

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Юркевич М.В.

ОСОБА_1

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 обласної спілки споживчих товариств, б/н та б/дати та апеляційну скаргу Болехівського споживчого товариства, м. Болехів, Івано-Франківська область

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р.

у справі № 19/77-16/102

за позовом Болехівського споживчого товариства, м. Болехів, Івано-Франківська область

до відповідача ОСОБА_2 обласної спілки споживчих товариств, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсним договору про делегування повноважень та функцій

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_3 -голова товариства;

від відповідача -ОСОБА_4 -представник.

Розпорядженням заступника голови суду від 02.03.2011 р. введено до складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги Болехівського споживчого товариства у справі № 19/77-16/102 внесено зміни, замість судді Юрченка Я.О. суддю Юркевича М.В.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р. у справі № 19/77-16/102 (суддя Калашник В.О.) позов задоволено частково, визнано недійсними пункти 2.1.4; 2.1.5 ; 2.1.6; 2.1.7; 2.1.8.; 2.1.9 договору від 15.05.2002 р., укладеного між Болехівським споживчим товариством та ОСОБА_2 обласною спілкою споживчих товариств про делегування повноважень та функцій, стягнуто з ОСОБА_2 обласної спілки споживчих товариств на користь Болехівського споживчого товариства 85 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 обласна спілка споживчих товариств звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р. у справі № 19/77-16/102 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги те, що статутом Болехівського споживчого товариства, який діяв на момент укладення спірного договору, передбачено, що споживче товариство може делегувати спілці, членом якої воно є, частину своїх повноважень та виконання окремих функцій, конкретні умови делегування повноважень і функцій визначаються договором між споживчим товариством та спілкою, а також те, що протягом 2002-2008 років позивач належним чином виконував умови спірного договору, а саме сплачував членські внески та обов'язкові внески, відповідачем проводилася ревізія господарської діяльності.

Крім того, скаржник зазначає, що суд не досліджував питання спливу позовної давності, про застосування якої подавалася позивачем відповідна заява.

Частково не погодилось з рішенням суду першої інстанції і Болехівське споживче товариство, яке також звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р. у справі № 19/77-16/102 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Даний скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги те, що спірний договір підписаний особою зі сторони споживчого товариства - головою правління ОСОБА_3 без належних на те повноважень та всупереч з встановленими цілями діяльності товариства та суттєвим обмеженням прав товариства.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Болехівського споживчого товариства.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування.

Колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р. у справі № 19/77-16/102 підлягає скасуванню, зважаючи на таке:

Болехівське споживче товариство звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсним договору від 15.05.2002 р., укладеного між ними про делегування повноважень та функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2002 р. між Болехівським споживчим товариством (споживче товариство) та ОСОБА_2 обласною спілкою споживчих товариств (облспоживспілка) був укладений договір про делегування повноважень та функцій, відповідно до умов якого споживчим товариством були делеговані облспоживспілці наступні повноваження та функції: - розглядати результати господарсько-фінансової діяльності споживчого товариства, дотримання норм чинного законодавства і нормативних актів Укоопспілки, постанов облспоживспілки, а також приймати рішення з цих питань (п. 2.1.4.); - здійснювати ревізії і перевірки господарсько-фінансової діяльності споживчого товариства, інші функції внутрікооперативного контролю, а також розглядати результати ревізій і перевірок на засіданні правління облспоживспілки (п. 2.1.5.); - притягувати до дисциплінарної відповідальності виборних осіб та головного бухгалтера споживчого товариства за порушення чинного законодавства, Статуту, незабезпечення збереження майна, допущення безгосподарності, заподіяння матеріальних збитків, а також за неналежне виконання службових обов'язків ( п. 2.1.6.); - відміняти рішення правління СТ, що суперечать статутним вимогам або чинному законодавству ( п. 2.1.7.); - прийняти рішення про звільнення з роботи голови правління споживчого товариства за власним бажанням на підставі його письмової заяви (п. 2.1.8.); - розглядати пропозиції та приймати рішення щодо кандидатур, які висуваються для обрання на позаду голови та заступників голови правління СТ, голови ревізійної комісії, а також для призначення на позаду головного бухгалтера СТ (п. 2.1.9).

Суд першої інстанції задовольняючи позов в частині визнання недійсними лише зазначених пунктів договору від 15.05.2002 р., виходив з того, що голова правління ОСОБА_5 підписав оскаржуваний договір без належних на те повноважень, без отримання відповідної згоди органу управління і контролю, а питання включені до пунктів 2.1.4.- 2.1.9. спірного договору відносяться до повноважень цих органів товариства.

Відмову у решті позову суд обґрунтував відсутністю підстав для визнання недійсним договору в цілому, оскільки решта пунктів договору сторонами виконувалися (приймалися), зокрема позивачем сплачувалися членські внески та надавалися інформаційні відомості та ін, та відповідно визнавалися ними, а також ці пункти не є спірними і не відносяться до компетенції керівних органів споживчого товариства.

Позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним правочину -договору, укладеного між Болехівським споживчим товариством та ОСОБА_2 обласною спілкою споживчих товариств про делегування повноважень та функцій від 15.05.2002 р., обґрунтовує його тим, що вказаний договір з боку Болехівського споживчого товариства був підписаний головою правління ОСОБА_3 без належних повноважень, даний договір не був відомий та не затверджений ні зборами уповноважених, ні правлінням споживчого товариства, при цьому, даний договір суперечить положенням Закону України «Про споживчу кооперацію».

Львівським апеляційним господарським судом при розгляді апеляційних скарг встановлено:

Відповідно до постанови ОСОБА_2 обласної спілки споживчих товариств від 14.12.1998 р. Болехівське споживче товариство було прийняте до складу облспоживспілки.

Як вбачається з матеріалів справи, статутом Болехівського споживчого товариства, який діяв на момент укладення спірного договору передбачено, що споживче товариство може делегувати спілці, членом якого воно є, частину своїх повноважень та виконання окремих функцій. Конкретні умови делегування повноважень і функцій визначається договором між споживчим товариством та спілкою.

У відповідності до даного пункту 15.05.2002 р. між Болехівським споживчим товариством, в особі голови правління ОСОБА_3, та ОСОБА_2 обласною спілкою споживчих товариств, в особі голови правління ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту, був укладений спірний договір (Т. І а.с. 10-11).

Пунктом 4.3.договору передбачено, що договір вважається чинним на період 5 років. Якщо після закінчення строку цього договору кожна із сторін не вимагає його розірвання, договір вважається пролонгованим на такий же термін. Оскільки, після закінчення строку дії договору (а саме 2007рік), кожна її сторін не вимагала його розірвання, даний договір автоматично був пролонгований на термін 5 років.

Відповідно до пункту 18 Статуту Болехівського споживчого товариства (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) голова правління, його заступники можуть одноосібно приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності товариства. Коло цих питань встановлюється рішенням правління (Т. І а.с.25).

Статутом Болехівського споживчого товариства (розділ ІІІ «Органи управління і контролю споживчого товариства») визначено перелік питань, які віднесено до компетенції загальних зборів (зборів уповноважених) та правління споживчого товариства. З цього переліку повноважень вбачається, що питання укладення договорів та угод відносяться до повноважень правління споживчого товариства (пп. «в»п. 16 Статуту Болехівського споживчого товариства).

Як встановлено судом першої інстанції, при укладенні між сторонами договору від 15.05.2002 р. про делегування повноважень та функцій голова правління Болехівського споживчого товариства ОСОБА_3 повинен був мати право на укладення такого договору, тобто, мав одержати згоду правління споживчого товариства, чого ним зроблено не було. Наявність такої згоди не зазначена і в оспорюваному договорі.

Відповідно до ст.50 ЦК УРСР (1963 р.), який діяв на момент укладення спірного договору, недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. Статтею 63 даного Кодексу передбачено, що угода, укладена особою з перевищенням своїх повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки, спірний договір продовжує свою дію внаслідок його пролонгації, то на правовідносини сторін, врегульовані спірним договором поширюються норми ЦК України, чинного за станом на день звернення з позовом до суду.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як зазначалося вище, перелік повноважень голови правління не передбачає і не надає голові можливості укладати договори та угоди, що стосуються діяльності товариства.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, договір від 15.05.2002 р. був підписаний одноособово та самовільно службовою особою позивача при відсутності на це відповідних повноважень, оскільки жодних рішень правління товариства з приводу укладання договору про делегування повноважень та функцій з обласною спілкою споживчих товариств (відповідачем у справі), і повноваження голові правління (ОСОБА_3І.) на його укладення не надавались.

Тобто, підписуючи спірний договір від 15.05.2002 р., голова правління ОСОБА_3 не володів необхідним обсягом цивільної дієздатності, що є підставою, в розумінні ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР, для визнання такого договору недійсним.

Крім цього, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у визнанні недійсним договору від 15.05.2002 р. в іншій частині, окрім пунктів 2.1.4 - 2.1.9., оскільки такі позивачем виконувалися, є необґрунтованим та не підтвердженим матеріалами справи.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що угода підписана не уповноваженою особою є недійсною в цілому.

Як зазначено вище згідно з нормою ч. 1 ст. 63 ЦК УРСР та відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). (п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»).

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого при відсутності повноважень чи з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, які мають свідчити про прийняття правочину до виконання.

Пунктом 3.2.4. договору від 15.05.2002 р. передбачений обов'язок споживчого товариства сплачувати щорічні членські внески.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, по тих пунктах договору, у визнанні яких недійсними судом відмовлено, не було погодження товариства шляхом вчинення дій на їх схвалення, оскільки сплата членських внесків, про що було зазначено судом першої інстанції, чи проведення перевірок (ревізій) не містить жодних посилань на договір від 15.05.2002 р.

Відповідно до долучених до матеріалів справи виписок з рахунку відповідача (Т. І а.с. 79-82) та матеріалів ревізії, яка проводилася в липня 2007 року ОСОБА_2 обласною спілкою споживчих товариств на підставі п.п «ї»п. 32 Статуту ОССТ (в редакції від 03.07.2007 р.), у цих документах відсутнє будь-яке посилання на виконання повноважень, встановлених спірним договором.

Натомість, слід зазначити, що обов'язок члена облспоживспілки сплачувати членські внески та проводити відрахування являється його обов'язком, який закріплений у Статуті ОСТТ, положення якого споживче товариство як член облспоживспілки зобов'язано виконувати.

Щодо строків позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За приписом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 71 ЦК УРСР та ст. 257 ЦК України).

У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, споживчому товариству не було відомо про спірний договір як такий. Відповідачем офіційно не направлялися позивачу листи-пропозиції щодо укладення договору про делегування повноважень та функцій та не направлявся повний текст договору, що давало б підстави визначити ту обставину, що позивачу як юридичній особі чи відповідним органам споживчого товариства було відомо про таку угоду. Доказів на спростування наведених доводів відповідачем суду не подано та такі не містяться в матеріалах справи.

Тобто, договір підписано одноособово службовою особою позивача при відсутності на це повноважень та без доведення даної обставини до відома правління чи зборів уповноважених споживчого товариства.

Натомість, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи (постанова зборів уповноважених Болехівського споживчого товариства від 20.11.2008 р. (Т. І а.с.с 153), в листопаді 2008 року, коли споживче товариство «не захотіло»необмежених повноважень облспоживспілки та виявило бажання щодо виходу з її складу, дізналося про укладення договору від 15.05.2002 р. та не визнало його діючим. Таким чином, позивачем позов подано в межах позовної давності і висновок місцевого господарського суду в цій частині є обґрунтованим.

Відповідно, доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, а доводи іншого скаржника -Болехівського споживчого товариства заслуговують на увагу і підлягають задоволенню.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Болехівського споживчого товариства задоволити.

3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р. у справі № 19/77-16/102 частково скасувати. Прийняти нове рішення, позов задоволити повністю -визнати недійсним договір про делегування повноважень та функцій від 15.05.2002 р., укладений між Болехівським споживчим товариством та ОСОБА_2 обласною спілкою споживчих товариств.

4. Стягнути з ОСОБА_2 обласної спілки споживчих товариств (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 11, код ЄДРПОУ 01753173) на користь Болехівського споживчого товариства (77200, м. Болехів, вул. Івана Франка, 4, код ЄДРПОУ 01525992) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з ОСОБА_2 обласної спілки споживчих товариств (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 11, код ЄДРПОУ 01753173) на користь Болехівського споживчого товариства (77200, м. Болехів, вул. Івана Франка, 4, код ЄДРПОУ 01525992) 42,50 грн. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

6. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.