Рішення

від 17.05.2012 по справі 18/415/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2012 року Справа № 18/415/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Полтава", вул. Радянська 19, с. Чорнухи, Полтавська область, 37100

до Приватного підприємства "Торговий дім "Агрокам", пров. Героїв Бресту 86 А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 113 813,33 грн..

Суддя Білоусов С.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 27.02.2012 р.

Від відповідача: Бендик Якелін - довіреність №77 від 23.03.2012р.

В судовому засіданні 17.05.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позов про стягнення збитків в розмірі 113 813,33 грн., що становить суму податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, отриманого позивачем за Договором поставки № 39-03 від 15.03.2011р..

На виконання ухвали суду від 05.03.2012 року через канцелярію суду позивач надав письмове пояснення № 242 від 22.03.2012 р. (вх.№ 4277д від 27.03.2012р.) (а.с.64-73).

З вказаного пояснення вбачається, що зміни до Договору поставки № 39-03 від 15.03.2011р. не вносилися, сторонами дії щодо припинення (розірвання) цього договору не вчинялися, судові провадження (крім даної справи) щодо договору в частині предмету поставки за специфікацією № 3 від 15.04.2011 р. відсутні, сума визначена позивачем до стягнення відповідачем не погашена.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву від 23.03.2012 року (вх.№4216д від 23.03.2012 р.) (а.с. 39-63) в якому проти позову заперечує в повному обсязі, та зокрема зазначає, що сума податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, отриманого позивачем за Договором поставки №39-03 від 15.03.2011р. не є збитками позивача в розумінні ст. 225 Господарського Кодексу України та ст. 22 Цивільного Кодексу України, просить у позові відмовити. Крім цього відповідач зазначив, що на час укладення специфікації №3 від 15.04.2011 року він не був обізнаний про прийняття Кременчуцькою ОДПІ рішення №57 від 11.04.2011 року про анулювання його реєстрації платника ПДВ, про вказане рішення дізнався лише 21 квітня 2011 року.

На виконання ухвали від 27.03.2012 року через канцелярію суду позивач надав письмове пояснення №250 від 19.04.2012 р. (вх.№5543д від 24.04.2012р.) до якого долучив копії витягів з ЄДР щодо позивача та відповідача. У вказаному поясненні позивач зокрема наголошує, що вина відповідача у заподіянні йому збитків полягає у внесенні до Єдиного державного реєстру неправдивої інформації щодо місцезнаходження юридичної особи відповідача, що стало наслідком порушення відповідачем пп. «ж»П. 184.1. статті 184 Податкового кодексу України та відповідно анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

На виконання ухвали від 27.03.2012 року через канцелярію суду Кременчуцька ОДПІ надала лист № 8460/10/10-044 від 19.04.2012 року (вх.35516д від 23.04.2012 року) за підписом начальника ОСОБА_2, в якому повідомила, що 11.04.2011 року від державного реєстратора надійшла відомість із записом про відсутність ПП "Торговий дім "Агрокам" за юридичною адресою, в зв'язку з чим Кременчуцькою ОДПІ відповідно до п.п. "ж" п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України 11.04.2011 року прийнято рішення №57 про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП "Торговий дім "Агрокам", яке направлено на адресу останнього 15.04.2011 року листом №14124/10/29-009. Центральним поштовим відділенням 18.04.2011 року зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу КОДПІ з відміткою з відміткою "адресат вибув", в зв'язку з чим на підставі пп.5.4.4. п.5.4. ст.5 "Положення про реєстрацію платників ПДВ" складено довідку № 583/29-017 про неможливість вручення рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ. До вказаного листа КОДПІ додано копію довідки №583/29-017 від 20.04.2011р., копію поштового конверту з відміткою пошти, копію супровідного листа про направлення рішення № 57 від 11.04.2011 р. з доказом його відправки відповідачу (копією чеку "Укрпошти" № 1059 від 15.04.2011р.), копію рішення № 57 від 11.04.2011 року, відомості з ЄДР щодо юридичної особи (а.с. 85-91).

Через канцелярію суду відповідач надав клопотання від 17.05.2012 року (вх. № 6500 д від 17.05.2012 р.) про залучення до матеріалів справи доказів доставки позивачу товару, що є предметом Договору поставки № 39-03 від 15.03.2012 року залізничним транспортом (копій транспортних інструкцій від 18.04.2011 р., квитанцій про приймання вантажу № 35652643 та № 35659853, лист № 276 від 04.05.2011 р.) (а.с. 108-113).

Вищезазначені документи залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням письмових пояснень № 250 від 19.03.2012 року.

Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов 23.03.2012 року (вх. № 4216д від 23.03.2012 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 15 березня 2011 року між ПП «Торговий дім «Агрокам»(Постачальник) та ТОВ «Агрокультура Полтава»(Покупець) укладено договір поставки № 39-03 (далі - Договір) (а.с.7-8), у відповідності до ст.1 якого ПП «Торговий дім «Агрокам»зобов'язалося поставляти у власність ТОВ «Агрокультура Полтава»мінеральні добрива (надалі - «Товар»), а ТОВ «Агрокультура Полтава»зобов'язалось прийняти цей Товар і сплатити за нього грошову суму, що вказується в специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною і складають разом із Договором єдиний документ.

15 квітня 2011 року сторони уклали Додаток № 3 до Договору із специфікацію №3 , у відповідності до якої позивач зобов'язався поставити у власність ТОВ «Агрокультура Полтава»тукосуміш NPK 6:26:30 у біг - бегах у кількості 128,00 тонн, загальною вартістю 682 880,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 113 813,33 грн.(а.с.9).

У вказаному Додатку сторони також визначили наступне:

- Товар поставляється на умовах: СРТ, ст.Пирятин Південної залізниці (код станції 428404)(п.2. Додатку);

- Форма розрахунку: 100% попередня оплата не пізніше 18.04.2011 року (п.3 Додатку);

- термін поставки -до 01 травня 2011 року (п.4 Додатку).

Платіжним дорученням №1914 від 18 квітня 2011 року (а.с.10) ТОВ «Агрокультура Полтава»у повному обсязі оплатило відповідачу вартість Товару, зазначеного у специфікації №3 від 15.04.2011 року до Договору в сумі 682880,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 113 813,33 грн.

Як зазначає позивач, після оплати Товару він на підставі п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати податкову накладну.

Так, 25 листопада 2011 року позивач надіслав відповідачу лист - вимогу № 177 про надання податкової накладної (а.с.13), у відповідь на який відповідач листом №549 від 02.12.2011 року повідомив, що причиною ненадання податкової накладної на суму 682880,00 грн., є рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ Полтавської області №57, яким відповідачу було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість на період другої половини квітня - першої половини травня 2011 року.

Вказаним рішенням Кременчуцької об'єднаної ДПІ Полтавської області №57 від 11.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с. 89-90), анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Торговий дім «Агрокам»з 11 квітня 2011 року в зв'язку з наявністю у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ПП «Торговий дім «Агрокам»запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Позивач зазначає, що оскільки відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку на додану вартість надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, відповідач з 11.04.2011 року був позбавлений права нараховувати податок на додану вартість, а тому безпідставно у Додатку №3 від 15.04.2011 до Договору року визначив вартість Товару з урахуванням ПДВ в сумі 113 813,33 грн., внаслідок чого завдав позивачу збитків у вказаній сумі.

Виходячи з цього, ТОВ В«Агрокультура ПолтаваВ» 30 грудня 2011 було пред'явлено ПП «Торговий дім «Агрокам»претензію, вих. № 30/12-1 (а.с.17), з вимогою про відшкодування збитків у вказаному розмірі, яку листом №09 від 20.01.2012 року (а.с.18) відповідач залишив без задоволення з посиланням на те, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Агрокультура Полтава»йому не було відомо про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки не було отримано відповідного рішення.

Позивач вважає, що вказана обставина не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати заподіяні збитки позивачу, оскільки відповідно п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, і закон не ставить цю дату у залежність від того, була чи ні повідомлена особа податковим органом про анулювання її реєстрації.

Таким чином, позивач вважає, що саме з 11.04.2011 року (дати анулювання ПП «Торговий дім «Агрокам»реєстрації платника податку на додану вартість), вказане підприємство не будучи зареєстрованим платником податку на додану вартість, було позбавлено права нараховувати податок на додану вартість. Крім цього, позивач зазначає, що з листа ПП «Торговий дім «Агрокам»№ 255 на ім'я начальника Кременчуцької ОДПІ від 21.04.2011 року, вбачається, що відповідачу було відомо про анулювання його реєстрації платника податку на додану вартість принаймні з 21.04.2011 року.

Позивач також зазначає, що відповідач, володіючи інформацію про анулювання його реєстрації платником податку на додану вартість, не міг сплатити до бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 113813,33 грн., яка була сплачена позивачем у складі вартості Товару отриманого на підставі специфікації №3 від 15 квітня 2011 року до Договору, оскільки податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість законом покладено тільки на платників цього податку (п.п. 14.1.156., 14.1.179 п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України), тому на думку позивача вказану суму ПДВ відповідач звернув у свою власність, не маючи на це жодних правових підстав.

Враховуючи наведене, з посиланням на ч.1 ст.224 та ч.1 ст.225 Цивільного Кодексу України позивач вважає, що відповідачем вчинено господарське правопорушення, внаслідок якого позивачу завдано збитків в сумі 113813,33 грн., яку він просить стягнути з відповідача в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст.224 Господарського Кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша ст.225 Господарського Кодексу України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 22 Цивільного Кодексу України визначає збитки як:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням річи, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином поняття збитків включають дві групи - реальну шкоду та упущену (втрачену) вигоду.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, що становлять склад правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника (ст. 614 Цивільного Кодексу України).

Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Як вірно зазначив позивач, правовідносини сторін по справі виникли із Договору поставки № 39-03 від 15 березня 2011 року та Додатку №3 від 15.04.2011 року до цього Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ПП «Торговий дім «Агрокам»в повному обсязі виконав господарське зобов'язання перед позивачем, передбачене Додатком №3 від 15.04.2011 року до Договору, а саме - поставив на його адресу Товар - тукосуміш NPK 6:26:30 у біг-бегах, Україна в кількості 128 тон, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000064 від 30 квітня 2011 року та № РН-0000065 від 02 травня 2011 року (а.с.11-12). Факт здійснення поставки Товару відповідачем позивач не заперечує.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, виходячи зі змісту господарського зобов'язання, яке визначене умовами Договору та Додатку № 3 від 15.04.2011 року, суд дійшов висновку, що відповідач не вчиняв порушення господарського зобов'язання за цим Договором, яке могло б бути підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Крім цього, як свідчать подані позивачем докази, зокрема, платіжне доручення № 1914 від 18 квітня 2011 року на суму 682 880,00 грн.(а.с.10), ТОВ «Агрокультура Полтава»сплачувало виключно ті платежі, що передбачені умовами Договору та не понесло інших витрат, що цим Договором не передбачені.

З письмового пояснення позивача від 22.03.2012 року (а.с.64-65) вбачається та матеріалами справи підтверджується, що сторонами зміни до Договору не вносилися (у тому числі в частині вартості предмету поставки та порядку розрахунку), дії спрямовані на його розірвання не вчинялися, судові рішення щодо визнання Договору недійсним відсутні.

Отже як на дату укладення Договору та Додатку № 3 від 15.04.2011 року, так і на даний час, ці документи діють у редакціях складених на час їх підписання та є належними підставами для виникнення у сторін господарських зобов'язань саме в тих обсягах, що передбачені цими документами.

Позивач доказів понесення ним будь-яких витрат, що відповідно до ст.ст.224, 225 Господарського Кодексу України та ст.22 Цивільного Кодексу України можуть включатися до складу збитків (пошкодження або втрата майна позивача, сплата ним штрафні санкції, додаткове витрачення матеріалів або неодержання прибутку) не надав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не є виробником Товару, який є предметом поставки за укладеним між сторонами Договором.

Так, з метою належного виконання Договору поставки з ТОВ «Агрокультура Полтава», ПП «Торговий дім «Агрокам»15 квітня 2011 року (тобто в дату підписання Додатку № 3 до Договору від 15.03.2011 року) уклало договір купівлі-продажу №620 з ТОВ «УкрТехноФос-Плюс»(а.с. 56-57), відповідно до якого останнє зобов'язалося передати у власність Покупця - ПП «Торговий дім «Агрокам»товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу №620 від 15 квітня 2011 року, сторонами визначені асортимент, ціна та кількість товару: тукосуміш «УкрТехноФос-NPK»марки 6:26:30 у біг-бегах, Україна в кількості 128 тон. Ціна товару з ПДВ складає 5225,00 грн. за тону, вартість всієї партії товару (128 тон), складає 668 800 грн. 00 коп. у т.ч ПДВ 112 925,00 грн.

Отримання відповідачем вказаного товару від ТОВ «УкрТехноФос-Плюс»підтверджується видатковими накладними № ПТ-0002186 від 30.04.2011 року на суму 338 776, 00 грн.(а.с.58) та № ПТ-0002187 від 02.05.2011 року на суму 338 776, 00 грн. (а.с.60).

Отже, відповідач придбав у свого контрагента саме той товар і в тій кількості, які підлягали поставці позивачу. Про вказане свідчать також письмове пояснення відповідача від 17.05.2012 року та додані до нього транспортні інструкції та квитанції про приймання вантажу №№ 35651643, 35659853 ( а.с. 108-113).

Таким чином, договір купівлі - продажу № 620 з ТОВ «УкрТехноФос - Плюс »від 15 квітня 2011 року відповідач укладав саме з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем, про що свідчать суттєві умови цього договору (предмет, поставки, ціна та кількість товару, пункт поставки).

За умовами договору № 620 від 15.04.2011 року, витрати відповідача на придбання 128 тон тукосуміші, з урахуванням витрат на доставку в м. Пирятин, склали 677 552,00 грн., в т.ч. ПДВ 112 925,33 грн.

В свою чергу, вартість цієї ж тукосуміші, яка була куплена позивачем у відповідача згідно Додатку №3 від 15.04.2011 року до Договору, склала 682 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 113813,33 грн .

Вартість товару (тукосуміш) була оплачена відповідачем на користь продавця - ТОВ «УкрТехноФос-Плюс»в сумі 677552,00 грн., в тому числі ПДВ 112 925,33 грн. платіжним дорученням № 662 від 18.04.2011 року, про що свідчить виписка з поточного рахунку ПП «Торговий дім «Агрокам»від 18.04.2011 року (а.с.62-63).

Із зазначених вище доказів вбачається, що сума грошових коштів, перерахована позивачем відповідачу в якості оплати за Товар є лише на 5 328,00 грн. більшою ніж сума сплачена відповідачем своєму постачальнику з метою придбання Товару.

Не сплативши ПДВ в розмірі 112 925,33 грн. в ціні товару на користь ТОВ «УкрТехноФос-Плюс», відповідач не мав би можливості придбати цей товар та забезпечити його поставку позивачу.

Отже твердження позивача про те, грошові кошти в сумі 113813,33 грн. відповідач звернув на свою користь не відповідає обставинам справи та спростовується наданими відповідачем доказами.

Відповідно до ч.3 ст.623 Цивільного Кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором.

Всупереч вимогам цієї правової норми позивач не довів, що відсутність у складі вартості Товару, отриманого ним від відповідача на умовах Додатку №3 від 15.04.2011 року до Договору суми податку на додану вартість призвела б до зменшення договірної вартості Товару на 113813,33 грн.; позивачем не доведено, що його необізнаність про втрату відповідачем статусу платника податку на додану вартість позбавила позивача можливості придбати Товар за ціною, що є меншою від ціни погодженої з відповідачем саме на суму податку на додану вартість в розмірі 113813,33 грн..

Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що ані станом на дату укладення Додатку № 3 від 15.04.2011 року, ані станом на дату вчинення позивачем оплати за Товар, що поставляється на умовах вказаного додатку (18.04.2011 року) відповідач не був обізнаний про втрату ним статусу платника податку на додану вартість, що підтверджується письмовим поясненням Начальника кременчуцької ОДПІ №8460/10/10-44 від 19.04.2012 року (а.с.85), наданим в порядку ст.38 ГПК України на виконання вимоги ухвали суду від 27.03.2012 року та доданими до цього пояснення документами, зокрема актом, складеним посадовими особами КОДПІ від 20.04.2011 року про неможливість вручення відповідачу прийнятого щодо нього рішення від 11.04.2011 року № 57 про анулювання щодо нього реєстрації платника податку на додану вартість (а.с. 86).

Твердження позивача про те, що вина відповідача у заподіянні йому збитків полягає у внесенні до Єдиного державного реєстру неправдивої інформації щодо місцезнаходження юридичної особи відповідача, що стало наслідком порушення відповідачем пп. «ж»П. 184.1. статті 184 Податкового кодексу України та відповідно анулювання реєстрації платника податку судом до уваги не приймається, оскільки позивачем не доведено сам факт заподіяння йому відповідачем збитків у сумі113813,33 грн., крім цього, правовідносини з державної реєстрації юридичних осіб та податкові правовідносини не є предметом регулювання за Договором поставки № 39-03 від 15.03.2011 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У встановленому законом порядку позивач не довів правомірність своїх позовних вимог, а саме нормативно та документально не підтвердив, що у діях відповідача наявний склад господарського правопорушення, яке полягало у невиконанні відповідачем з його вини зобов'язань за Договором, укладеним між сторонами; доказово не підтвердив факт спричинення відповідачем збитків у розмірі 113813,33 грн. внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру неправдивої інформації щодо місцезнаходження юридичної особи, а отже не довів наявність елементів господарського правопорушення, достатніх для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків у вказаній сумі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33-34, 43, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову -відмовити.

Повне рішення складено 21.05.2012 року

Суддя С.М.Білоусов