Постанова

від 16.09.2013 по справі 815/2824/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2824/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Глуханчука О.В.,

судді - Танцюри К.О.

судді - Колесниченко О.В.

при секретарі - Гур`євій К.І.

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 (за пенсійним посвідченням)

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю)

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльність відповідачів у вигляді не вирішення питання про поновлення прав позивача та виконання зобов'язальних вимог рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 щодо поновлення позивача на роботі, рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року по справі «Харук та інші проти України» (Заява №703/05 та 115 інших заяв); зобов'язання відповідачів вчинити відповідні дії (розпорядження, накази, записи до трудової книжки тощо) щодо поновлення позивача на роботі відповідно до зазначених рішень судів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 були задоволені позовні вимоги позивача щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 19 409, 95 грн. Дане рішення підлягає негайному виконанню, проте, як зазначає позивач, й дотепер не виконано у повному обсязі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року по справі «Харук та інші проти України», державу Україна зобов'язано виконати рішення національного суду України, яке винесено на користь ОСОБА_1 і сплатити сатисфакцію. Позивач також зазначає, що фактично державою Україна зазначене рішення виконано лише в матеріальній частині, в частині зобов'язальних вимог (поновлення на роботі) рішення Європейського суду з прав людини та національного суду не виконані, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Одеської обласної державної адміністрації у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що позивач - ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Управлінням освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації, яке було самостійною юридичною особою та підпорядковувалось облдержадміністрації. 10 травня 2006 року до Єдиного державного реєстру внесено запис щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації: Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації. Посилаючись на викладене та положення ст. 96 ЦК України, відповідач вважає, що Одеська обласна державна адміністрація не є учасником цих спірних відносин та є неналежним відповідачем по даній справі.

Представник відповідача - Державної виконавчої служби України у судовому засіданні залишив вирішення заявленого адміністративного позову на розсуд суду.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 120-122).

Відповідно до постанови головного державного виконавця Савенко Л.І. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області від 28 квітня 2006 року, виконавче провадження №108 з примусового виконання виконавчого листа №2-332/06, виданого 28 березня 2006 року Приморським районним судом м. Одеса про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації, що підлягає негайному виконанню - закінчено. Виконавчий документ направлено до ліквідаційної комісії Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації для подальшого виконання (а.с. 51), що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром №34 на відправку заказних листів відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області від 04 травня 2006 року.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №299/А-2005 від 21 червня 2005 року прийнято рішення про ліквідацію управління освіти та науки облдержадміністрації (а.с. 82-89).

Згідно повідомлення державного реєстратора відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису щодо рішення засновників про припинення юридичної особи в результаті ліквідації», 10 травня 2006 року до Єдиного державного реєстру внесений запис щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації: управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації код 02145062 м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83 (а.с. 52).

Таким чином, судом встановлено, що боржника у виконавчому провадженні №108 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-332/06, виданого 28 березня 2006 року, ліквідовано, проте рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-232/06 виконано не було.

26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі «Харук та інші проти України» (а.с. 107-118) (заява №32562/07 від 16 липня 2007 року, заявник - ОСОБА_1), відповідно до якого держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1, та 1500 (одну тисячу п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Відповідно до постанови ВП №33914578 від 17 серпня 2012 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження з виконання рішення №32562/07 виданого 26 липня 2012 року Європейським судом з прав людини, боржник - Держава, стягувач - ОСОБА_1; боржнику самостійно виконати: рішення Європейського суду з прав людини у строк встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (а.с. 125).

Судом встановлено, що в ході виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» на користь стягувача - ОСОБА_1 стягнуто та перераховано 30 942, 50 грн. (еквівалент 3000 євро), та за рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 державою погашено заборгованість у розмірі 19 409, 95 грн. (а.с. 135, 140).

При цьому, як встановлено у судовому засіданні, станом на день судового розгляду справи, рішення національного суду, яке відповідно до рішення Європейського суду з прав людини повинно бути виконано, в зобов'язальній його частині - поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації - не виконано.

З матеріалів справи вбачається, що на доручення Державної виконавчої служби України від 23 квітня 2013 року №Ш-6011/3.3, №Ш-5568/3.3 Головному управлінню юстиції в Одеській області стосовно надання інформації щодо стану виконання рішення суду (а.с. 173), останнім, зокрема повідомлено, що 24 грудня 2012 року управлінням Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області до Одеської обласної державної адміністрації направлено лист щодо сприяння у вирішенні питання по виконанню рішень суду, на що 05 лютого 2013 року від Одеської обласної державної адміністрації надійшла відповідь про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації (а.с. 195-196).

Як вбачається з матеріалів справи, у кожному з наступних звернень до Державної виконавчої служби України щодо стану виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» від 26 липня 2012 року та рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06, відповідачем - Державною виконавчою службою України повідомляється аналогічна інформація, зокрема, щодо листа Одеської обласної державної адміністрації від 05 лютого 2013 року.

Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентує ст. 257 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання..

Згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України регулює Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення (остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Статтями 7-9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено порядок виконання Рішення в частині виплати відшкодування.

З метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані: а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

У відповідності із ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

За правилами ч. 4 ст. 30 цього ж Закону, у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Як вже було зазначено, постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення №32562/07, виданого 26 липня 2012 року Європейським судом з прав людини, винесено 17 серпня 2012 року, тобто з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження пройшло вже більше року, однак судові рішення, виконання яких є предметом спору у даній справі, й дотепер не виконані у повному обсязі, тоді як Законом України «Про виконавче провадження» встановлено строк на виконання рішень суду до 6 місяців.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язки і права державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Положеннями п. 8 ч. 3. ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано суду доказів про вжиття всіх передбачених законом дій щодо виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» від 26 липня 2012 року.

Крім того, відповідачем не зазначено доказів про неможливість примусового виконання зазначених рішень, шляхом використання ним заходів примусового виконання встновлених ст.ст. 11, 32, 76 Закону України «Про виконавче провадження», натомість, судом встановлено факт невжиття відповідачем - Державною виконавчою службою України зазначених заходів.

Так, суд вважає за необхідне зазначити про обов'язок відповідача - Державної виконавчої служби України використовувати надані йому законом повноваження, зокрема, щодо звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, у даному випадку до Приморського районного суду м. Одеси.

Таким чином, певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні нею дій, пасивність поведінки - є бездіяльністю, і якщо вона має негативний вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, то така бездіяльність є протиправною.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що бездіяльність Державної виконавчої служби України по виконавчому провадженню №33914578 з примусового виконання рішення №32562/07 виданого 26 липня 2012 року Європейським судом з прав людини необхідно визнати протиправною, та зобов'язати вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 та рішення Європейського суд з прав людини у справі «Харук та інші проти України» від 26 липня 2012 року.

Щодо позовних вимог позивача до Одеської обласної державної адміністрації, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Управлінням освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації.

Позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було заявлено до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації.

Згідно виконавчих листів по справі №2-332/06, боржником у даному виконавчому проваджені зазначено - Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації (а.с. 130-131).

Проте, як вже зазначалось, Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації, за рішенням засновника - Одеської обласної державної адміністрації, було ліквідоване.

При цьому, Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації було самостійною юридичною особою та було підпорядковане облдержадміністрації.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача - ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 69, 71, 72, 86, 158-163 КАС України, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання судових рішень у встановлений законом строк - протиправною.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню судових рішень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями 16 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Глуханчук О.В.

Суддя Танцюра К.О.

Суддя Колесниченко О.В.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання судових рішень у встановлений законом строк - протиправною.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню судових рішень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

16 вересня 2013 року.