Ухвала

від 07.09.2016 по справі 815/2824/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2824/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, постановлення окремої ухвали у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій, -

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2016 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у адміністративній справі №815/2824/13-а; зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати матеріали виконавчого провадження №42300795 на виконання рішення по справі №815/2824/13-а; прийняття окремої ухвали щодо невідповідності бездіяльності та дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Закону України «Про виконавче провадження».

Заяву обґрунтовано тим, що тривалий час, незважаючи на наявність судових рішень, її не поновлено на роботі. 13 липня 2016 року заявником отримано постанову від 30 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження №42300795 за виконавчим листом від 03 грудня 2013 року по адміністративній справі №815/2824/13-а. Однак, як зазначає заявник, ніяких виконавчих дій на виконання судового рішення Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинено не було, що порушує її права на виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі № 815/2824/13-а, постановлення окремої ухвали.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову про задоволення заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №815/2824/13-а від 12 вересня 2013 року (набрала законної сили 14.11.2013 року) визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання судових рішень у встановлений законом строк. Зобов'язано Державну виконавчу службу України вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню судових рішень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження № 42300795 з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/2824/13-а, а саме боржника - Державну виконавчу службу України замінено на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За приписами ч. 1 ст. 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

03 грудня 2013 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №815/2824/13-а про зобов'язання Державної виконавчої служби України вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню судових рішень.

На підставі вказаного виконавчого листа, постановою державного виконавця від 03 березня 2014 року відкрито виконавче провадження №42300795 з примусового виконання рішення суду по адміністративній справі №815/2824/13-а.

Підставою звернення заявника із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення став факт закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду по адміністративній справі №815/2824/13-а, у той час коли фактично вказане рішення суду, на думку заявника, не виконано та права заявника не відновлені.

Судом встановлено, що 30 червня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №815/2824/13а про зобов'язання Державної виконавчої служби України вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню судових рішень. В постанові зазначено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано суду копію наказу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 30 травня 2016 року №66/к, згідно якого ОСОБА_1 поновлено на роботі в Департаменті освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації на посаді завідувача сектору консультативно-методичного обслуговування інклюзивної освіти Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, яка відповідає посаді завідувача Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації, з якої вона була незаконно звільнена, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 31 травня 2016 року.

Таким чином відповідач доводить, що рішення суду по адміністративній справі №815/2824/13-а виконано.

Проте, як зазначає ОСОБА_1, запропонована посада не має тих складових, які включала попередньо займана посада, з якої її було звільнено, а саме педагогічний стаж, відпустка за педагогічний стаж, надбавки та інше. Крім того, заявник вважає, що вказаний наказ є наказом про примусову працю, оскільки вона не погоджувалась на такі умови працевлаштування. Отже, заявник вважає, що рішення суду по даній справі не виконане.

Суд зазначає, що рішення суду по адміністративній справі №815/2824/13-а спрямоване на відновлення прав ОСОБА_1 на працю та захист її прав щодо тривалого невиконання ухваленого на її користь рішення суду, у тому числі рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року по справі "Харук та інші проти України" (Заява №703/05 та 115 інших заяв), як відповідачем, так і органами державної виконавчої служби.

В матеріалах виконавчого провадження №42300795 з виконання виконавчого листа №815/2824/13-а наявна постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини №32562/07 від 26 липня 2012 року. Згідно вказаної постанови рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Рішення національного суду в частині поновлення на посаді виконано відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно наказу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації №66/к від 30 травня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на роботі в Департаменті освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації на посаді завідувача сектору консультативно-методичного обслуговування інклюзивної освіти Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, яка відповідає посаді завідувача Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації, з якої вона була незаконно звільнена, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 31 травня 2016 року.

Постанова про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2016 року з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №815/2824/13-а є чинною та діє. Отже, виконавче провадження, згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 «Про виконавче провадження», вважається закінченим.

Разом з тим, слід зазначити, що частиною 1 статті 267 КАС України закріплено право суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що рішення суду ухвалене іменем України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Порядок примусового виконання рішень судів та інших компетентних органів і посадових осіб визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Положеннями статті 5 даного Закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 84 цього ж Закону повноваження по здійсненню перевірки законності виконавчого провадження покладено на директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступників - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби; заступників начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальників управлінь державної виконавчої служби, їх заступників - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду стаття (82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 9 статті 267 КАС України передбачено, що особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Згідно частини 10 статті 267 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи - позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною 2 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положенням абзацу 7 пункту 4 частини 1 статті 163, абзацу 5 пункту 4 частини 1 статті 207 КАС України.

Відповідно до п.п. 6 пункту 4 частини ст. 163 КАС України постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

З наведеного вбачається, що відповідно до положень зазначеної правової норми ухвала постановляється судом лише при вирішенні питання для встановлення нового строку подання звіту та накладення на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови, штрафу у розмірі від ста до трьохсот мінімальних заробітних плат.

Постановлення ухвали про зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, статтею 267 КАС України не передбачено.

Таке питання вирішується відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України та є складовою частиною резолютивної частини постанови суду.

Судом першої інстанції встановлено, що при ухваленні постанови від 12.09.2013 року судом першої інстанції питання щодо надання звіту не вирішувались, позивачем не було заявлено такої вимоги під час подання позову до суду.

Оскільки питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення не було предметом розгляду суду першої інстанції і постановою суду не вирішувалось, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що підстави для розгляду наведеного після набрання судовим рішенням законної сили та для його задоволення по суті ухвалою суду відсутні.

Правова позиція по даному питанню викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року справа № К/800/57378/14, від 10.10.2012 року № К/9991/71136/11.

Згідно статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 86 цього ж Закону визначено, що посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Про результати перевірки законності виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби (ч. 5 вказаної статті).

Правовою основою судового оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця є стаття 55 Конституції України, якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Щодо вимоги про винесення окремої ухвали на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, слід зазначити, що відповідно до ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Виходячи зі змісту вказаної статті, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що заява позивача задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, в порядку ст.200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, постановлення окремої ухвали у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія