Постанова

від 22.03.2007 по справі 14/7-07(6/409-06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/7-07(6/409-06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2007                                                                                   Справа № 14/7-07(6/409-06)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Білецька Л.М. (доповідач)

суддівНауменко І.М., Голяшкін О.В.

при    секретарі    судового засідання:Прокопець Т.В.

за  участю   представників сторін:

від позивача Рудницький Олександр Станіславович арбітражний керуючий, паспорт серії АЕ №868534  від 19.11.97;

від відповідача:

від третьої особи- 1: 

від третьої особи-2: 

третьої особи-3 Бондаренко Тетяна Олександрівна представник, довіреність №13/05  від 16.05.07;Ковтюх Леонід Васильович зам. директора, довіреність №1  від 01.02.07;

Мінков Юхим Ісаакович представник, довіреність №3  від 16.02.06;

Представник третьої особи-3 в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засдідання повідомлений належним чином.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю „Діком” м. Дніпропетровськ

на рішеннявід  25.01.2007р.

господарського судуДніпропетровської області

у справі№ 14/7-07(6/409-06)

за  позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромресурс”, м. Дніпропетровськ

дотовариства з обмеженою відповідальністю „Діком”, м. Дніпропетровськтретя особа -1 без самостійних вимог на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю „Промресурси”,  м.Дніпропетровськтретя особа -2 без самостійних вимог на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс”, м. Дніпропетровськтретя особа -3 без самостійних вимог на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпрококс”, м. Дніпропетровськ

провизнання договору поставки та додаткової угоди до нього недійсними.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.07 р. у справі №14/7-07(6/409-06 (судді Панна С.П.,Кожан М.П., Юзіков С.Г.) задоволені позовні вимоги ТОВ ”Укрпромресурс”, м.Дніпропетровськ, визнаний недійсним договір №1/2001/К від 12.03.2001 р. та додаткова угода до нього від 3.01.2002 р., застосована двостороння реституція як наслідок недійсної угоди.

Рішення мотивоване тим, що Договір підписаний  Кравченко А.А., який не мав належних повноважень, що видно з журналу реєстрації довіреностей та пояснення Тесленко Р.В. на 1.09.2004 р. На час підписання договору Тесленко одночасно був директором обох учасників договору. В поясненнях слідчим органам Тесленко Р.В. зазначає, що Козинський під загрозою фізичної розправи та звільнення його примусив підписати договір з боку ТОВ ”Діком”. Довіреність Кравченко він не давав та не підписував оспорювань додаткову угоду, оскільки був звільнений з підприємства 28.08.2001 р. Оскільки Тесленко вже не працював на підприємстві його дії не могли створювати  для підприємства будь-яких цивільних прав та  обов'язків.

Відповідач не погодився з рішенням суду і звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на те, що  позивач пропустив термін позовної давності. Актом ДПА №5 встановлено, що  станом на 1.01.2003 р. по оспорюваному договору вже була відсутня кредиторська заборгованість.

Рішення постановлене з порушенням матеріального права- п.11 ст. 17 закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - угода може бути визнана недійсною тільки у разі вчинення її між заінтересованими особами, в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки. Про це в рішення суду не зазначено.

Суд неправильно застосував до правовідносин положення ЦК України, в  той час, як правовідносини  закінчилися до набрання ним чинності.

У справі відсутні будь-які докази здійснення розрахунків між сторонами, оригінали документів не надані, що перешкодило суду з'ясувати обсяг поставленої продукції, та обсяг реституції, який залежить від розміру фактичного отриманого сторонами за угодою. Просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення і припинити провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2007р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 01.03.2007 р.

27.02.2007р. позивачем –ТОВ „Промресурси” подана заява про відвід судової колегії.

Ухвалою. в.о. голови суду від 01.03.2007р відмовлено в задоволенні заяви ТОВ „Промресурси” про відвід судової колегії. 01.03.2007р. у судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2007р., ухвалою суду від 06.03.2007р. розгляд справи відкладено на 13.03.2007р., ухвалою суду від 13.03.2007р. розгляд справи відкладено на 22.03.2007р.

У відзиві  на апеляційну скаргу керуючий санацією Рудницький О.С. проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи по апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати. Представники позивача та третіх осіб заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу не задовольняти, рішення суду залишити без змін.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  4.08.2006 р. керуючий санацією Рудницький О.С. подав позовну заяву про визнання недійсним договору поставки №1/2001/К від 12.03.2001 р. та додаткову угоду до нього від 3.01. 2002 р., укладену між ТОВ “Укрпромресурс” та ТОВ ”Діком”. В обґрунтування своїх позовних вимог управляючий санацією посилався на те, що договір укладений поміж заінтересованими особами (Тесленко водночас значився директором двох підприємств), а менеджер Кравченко не мав повноважень на укладання цього договору. У т. 2 на а. с. 29  керуючий санацією уточнив свої позовні вимоги і просив додатково визнати недійсними і вексельні угоди як такі, що вчинені внаслідок злонавмисної угоди між сторонами, просив стягнути і вугілля, і концентрат, безпідставно отримані кошти у розмірі 28 000 грн., а також заподіяні відповідачем збитки відповідно до наданого розрахунку.

25.01.07 р. керуючий санацією відмовився від  своїх додаткових вимог від 28.11.06 р. та від 19.08.06 р. і просив розглянути справу тільки на підставі первинного позову, тобто  обґрунтуванням позовних вимог є тільки дві правові обставини- відсутність повноважень у менеджера, а також укладення угоди між зацікавленими особами.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції застосував до правовідносин сторін положення ЦК України щодо недійсності право чину і погодився з доводом позовної заяви про те, що менеджер Кравченко не мав повноважень на підписання спірного договору, а Тесленко, який підписав додаткову угоду від 28.08.04 р. вже не працював у товаристві і його дії не створювали для товариства жодних юридичних  наслідків. З боку ТОВ”Діком” Тесленко Р.В. піписав договір під загрозою фізичної розправи.

Інший довід позивача- про укладення договору між заінтересованими особами- залишшився поза увагою суду першої інстанції і не знайшов у рішенні ніякої юридичної оцінки.        

Між тим,  як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2001 р. ТОВ ”Укрпромресурс” в особі менеджера Кравченко продав, а покупець ТОВ” Діком” в особі директора Тесленко Р.В. купив  кокс доменний марки КД2. Договір діє до повного виконання своїх зобов'язань (п.10.5). Зі специфікації вбачається, що предметом поставки є кокс доменний КД-2 20 000 тон на загальну суму 6 640 000 грн. без ПДВ.  Додатковою угодою від 3.01.2002 р. до основного договору  сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2002 р. і передбачили в договорі вексельну форму розрахунків. Додаткова угода підписана Директором ТОВ ”Укрпромресурс” Тесленко Р.В. і директором ТОВ ”Діком” Семчуком Н.С.    (т.1  а.с. 11) . Як розрахунок по договору відповідач передав векселі, про що складено акти (т.1 а.с. 12-17)  . Первинні документи, що свідчать про виконання договору, не збереглися, а виконання договору відображено в таблицях (т.1 а.с.19-20)( акт перевірки  ДПА у Дніпропетровській області від 17 лютого 2004 року.)

Відповідно до положень ст.  48 ЦК УРСР в редакції 1963 року і ст. 203- 215 ЦК України недійсним є право чин, який не відповідає вимогам закону. Ч.1 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо в момент його вчинення сторони не додержалися вимог, встановлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги до правочину встановлені ст. 203 ЦК України- зміст право чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі, встановленій законом; право чин має  бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Поняття цивільної дієздатності юридичної особи міститься у ст. 92 ЦК України, відповідно до якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через  свої органи, які діють відповідно до  установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти  в інтересах юридичної особи, добросовісно та розумно і не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі ст.  63 ЦК УРСР в редакції 1963 р.( відповідно  ст. 241 ЦК України) правочин, що вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє  цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту вчинення цього правочину.

Суд першої інстанції , приймаючи рішення про недійсність договору і додаткової угоди до нього через відсутність повноважень у менеджера Кравченко і директора  Р.В. Тесленко  на їх підписання, не звернув уваги на те, що угода від 12.03.01 р. та додаткова угода від 3.01.02 р.  була повністю виконана сторонами, тобто схвалена. Доказами схвалення є факти поставки коксової продукції (т.1 а.с.19), які проаналізовані  у ході  позапланової документальної перевірки ТОВ ”Діком”  та фінансово-господарських відносин ТОВ ”Укрпромресурс”, проведеної  ДПА у Дніпропетровській області (акт №5 від 17 лютого 2004 року. З цього акта вбачається, що ТОВ ”Діком” отримало товар по оспорюваному договору, підписано товарні накладні, видані податкові накладні (які недійсними не визнані), сплачено позивачеві  грошові кошти –2 075 156 грн., в рахунок погашення заборгованості передано векселя на суму 751 780,08 грн. Станом на 1.01.03 р. кредиторська заборгованість ТОВ ”Діком” перед ТОВ ”Укрпромресурс” відсутня (т.1 а. с. 20).  Ці факти визнаються і позивачем, який заявив вимогу про здійснення двохсторонньої реституції, яка призведе до того, що з позивача, який знаходиться у процедурі банкрутства (т.1 а.с.49), будуть стягнуті значні грошові кошти, що тільки ускладнить ситуацію і не буде сприяти проведенню розрахунків з кредиторами. Отже, сторонами проведено повне виконання договору, а отже його схвалено шляхом вчинення дій, спрямованих на виконання умов договору та додаткової угоди.

Висновки суду постановлені з порушенням норм матеріального права, через що рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Що стосується вимоги про визнання недійсною угоди, вчиненої з участю заінтересованих осіб, то позовні вимоги не підлягають задоволенню  в силу наступного.

Процедуру санації введено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.06 р. у справі № Б24/73/02 (т. 1. а.с. 49) на 12 міс. до 14.02.07 р. Керуючим санацією призначено Рудницького О.С. поняття заінтересованої особи міститься у ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, де зазначено, що це юридична особа, створена при участі боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер боржника, в тому числі звільнені за рік до провадження  у справі про банкрутство, а також особи, що є родичами вказаних осіб і підприємцем(фізичною особою)- боржником, а саме- подружжя та їх діти, родичі, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону зацікавленими особами відносно управляючого санацією або кредиторів визнаються особи в такому ж переліку,  як і зацікавлені особи відносно боржника. До повноважень керуючого санацією віднесено право подавати заяви про визнання угод, укладених з участю боржника, недійсними.  Боржником у справі про банкрутство є позивач.  П.11 ст. 17 цього Закону передбачено, що угода, в тому числі укладена до прийняття господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана недійсною господарським судом а заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства, якщо:

угода укладена  боржником і зацікавленими особами і в результаті цього кредиторам  спричинені або можуть бути спричинені збитки.Санація введена у лютому 2006 року, а оспорювана угода  укладена 12.03.01 р., коли ще не було порушено справи про банкрутсво, і не було введено процедуру санації. Між тим, сферою регулювання закону України “Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” охоплюються тільки правовідносини щодо поновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності- боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. На час укладення угоди справа про банкрутство ще не була порушена, а відтак позивач не був боржником, не було кредиторів, інтереси яких могли бути порушені, а тому до цих правовідносин не можуть застосовуватися положення ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо вчинення угоди боржником із заінтересованими особами. Суд враховує також факт отримання позивачем внаслідок  укладеної з відповідачем угоди значних грошових коштів за поставлений товар, векселів, а це означає, що укладена угода була в інтересах позивача, що ніяким чином не порушує його прав. Стягнення з позивача ,  який перебуває у процедурі санації, на користь відповідача 2 075 156 грн. в порядку двохсторонньої реституції значно погіршить і без того тяжкий  фінансовий стан його, і завдасть шкоди інтересам кредиторів, в тому числі і ТОВ ”Промресурс” (третя особа-1), який ініціював відкриття провадження у справі про банкрутство щодо позивача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Діком” м. Дніпропетровськ  ––задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2007р. у справі № 14/7-07(6/409-06)  –скасувати.

В позові –відмовити.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Л.М.Білецька

Суддя                                                                                І.М.Науменко

Суддя                                                                                О.В.Голяшкін