Рішення

від 02.08.2011 по справі 2-1265/11

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.08.2011

2-1265/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Овчиннікової Ю.О.

за участю позивача (відповідача) ОСОБА_1

представника відповідача ( позивача) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма В«КаравайВ»про стягнення майна в рахунок майнового паю та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма В«КаравайВ»до ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна ,

В С Т А Н О В И В:

07.06.2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ» про стягнення майна в рахунок майнового паю.

20.06.2011 року ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ»звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна , який 20.06.2011 року ухвалою суду був об'єднаний в одне провадження з первісним позовом.

В обгрунтування своїх вимог позивачка вказала, що 17 вересня 2001 року вона отримала свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ( майновий сертифікат) у відповідності з яким вона має частку в пайовому майновому фонді КСП В«РосіяВ»в розмірі 6065 грн, або 0,28%. Вважає, що наявність у неї майнового сертифікату свідчить про те, що вона не реалізувала свого права на отримання майна в натурі, тому вважає, що має претендувати на частину майна колишнього КСП В«РосіяВ» . Її відомо, що на час розгляду справи в суді майно, на яке вона претендує, а саме: комплекс зернотоку (зерносклад, зерносклад /6/, госп. кладова, навіс автовагів, склад /колишн. дит. садок/, ? механізованого току з обладнанням (ЗАВ-10), підвал під складом, кукурудзосховище, колодязь у дворі, огорожа паркану зернотоку /2/3 частини/, асфальтований майданчик зернотоку /2/3 частини/) загальною вартістю 3333 грн., що розташований по вул. Р. Люксембург 1А в с. Октябрське Добропільського району Донецької області; водокачка з колодязем вартістю 384 грн., що розташована по вул. Ларченко, 34 в с. Октябрське Добропільського району Донецької області; нежитловий будинок (цех електрозв'язку) вартістю 170 грн., що розташований по вул.. Денисенко, 30 в с. Октябрське Добропільського району Донецької області знаходиться у користуванні відповідача за первісним позовом -ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ» . Загальна вартість майна складає 3887 грн.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги та просила зобов'язати ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ»передати їй у власність вищезазначене майно на загальну суму 3887,00 грн. та стягнути з відповідача на свою користь сплачені судові витрати.

Представник відповідача, діючий на підставі довіреності, вимоги за первісним позовом не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 у якому вказав, що позов ОСОБА_1 вважає необгрунтованим та не підлягаючим задоволенню, тому що власниками спірних об'єктів нерухомого майна згідно з договором про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 01.04.2000 року були учасники спільної часткової власності, колишні члени колективного сільськогосподарського підприємства В«РосіяВ» Добропільського району Донецької області.

Відповідно до договору купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності від 01.04.2001 року громадянин ОСОБА_3, як уповноважена особа, що діяв на основі довіреності, виданої учасниками спільної часткової власності (колишніми членами КСП В«РосіяВ» ) та завіреної в установленому законом порядку секретарем Октябрської сільської ради двадцять шостого березня 2000 року, продав Товариству з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма В«КаравайВ» (далі -ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ» ) Добропільського району Донецької області у складі іншого майна і вказані об'єкти нерухомого майна. 01.04.2001 року вказане майно було передано ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ»по акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей.

Як один із учасників спільної часткової власності, відповідач (позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 також видала довіреність громадянину ОСОБА_3, про що свідчить її підпис під № 123 в груповій довіреності. Цим самим вона довірила право розпорядження своїм майновим паєм уповноваженій особі.

Виходячи з цього, вважає, що права ОСОБА_1 стосовно її майнового паю не порушені, а тому її позовні вимоги не можуть бути задоволені.

В судовому засіданні представник відповідача ( позивача за зустрічним позовом) вимоги, зазначені у зустрічному позові повністю підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, відмовівши ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог. В обгрунтування зустрічного позову представник зазначив, що у відповідності до ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст. 209 ЦК України (в редакції 2003 р.) правочин, який вчинений в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Згідно ст. 657 ЦК України (в редакції 2003 р), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. До 01.01.2004 р для договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень законом не була встановлена обов'язкова нотаріальна форма. В нашому випадку договір купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності укладений 01.04.2001 року. Відповідно до ст. 638 ЦК України (в редакції 2003 р) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 344 ЦК України (в редакції 2003 р) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

ОСОБА_1 зустрічні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що 17 вересня 2001 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ( майновий сертифікат) у відповідності з яким вона має частку в пайовому майновому фонді КСП В«РосіяВ»в розмірі 6065 грн, або 0,28%.

Посилання ОСОБА_1 на ст.9 ЗУ В«Про колективне сільськогосподарське підприємствоВ»та ОСОБА_4 аграрної політики України №37-25-3-11/3923 від 05.05.2001 року як обгрунтування своїх вимог суд вважає безпідставним тому, що власниками спірних об'єктів нерухомого майна згідно з договором про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 01.04.2000 року були учасники спільної часткової власності, колишні члени колективного сільськогосподарського підприємства В«РосіяВ»Добропільського району Донецької області.

Відповідно до договору купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності від 01.04.2001 року громадянин ОСОБА_3, як уповноважена особа, що діяв на основі довіреності, виданої учасниками спільної часткової власності (колишніми членами КСП В«РосіяВ» ) та завіреної в установленому законом порядку секретарем Октябрської сільської ради двадцять шостого березня 2000 року, продав ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ» у складі іншого майна і вищевказані об'єкти нерухомого майна. 01.04.2001 року вказане майно було передано ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ»по акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей.

Як один із учасників спільної часткової власності, відповідач (позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 також видала довіреність громадянину ОСОБА_3, про що свідчить її підпис під № 123 в груповій довіреності. Цим самим вона довірила право розпорядження своїм майновим паєм уповноваженій особі.

Виходячи з цього, суд вважає, що права ОСОБА_1 стосовно її майнового паю не порушені, а тому її позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Між тим, у відповідності до ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст. 209 ЦК України (в редакції 2003 р.) правочин, який вчинений в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Згідно ст. 657 ЦК України (в редакції 2003 р), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. До 01.01.2004 р для договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень законом не була встановлена обов'язкова нотаріальна форма. В нашому випадку договір купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності укладений 01.04.2001 року. Відповідно до ст. 638 ЦК України (в редакції 2003 р) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 344 ЦК України (в редакції 2003 р) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги щодо визнання права власності за ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ»вищезазначених об'єктів нерухомого майна підлягають задоволенню, тоді ж як вимоги щодо зобов'язання КП В«Добропільське БТІВ»зареєструвати право власності вищезазначених об'єктів за підприємством є недоцільним тому, що рішення суду про визнання права власності вже є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації в Добропільському БТІ.

З ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ»сплачені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 51 грн. та 120 грн. інформаційне-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі ст.ст. 15,16,209,344,638 ЦК України, керуючись ст.ст. 5,10,60,88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма В«КаравайВ»про стягнення майна в рахунок майнового паю відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма В«КаравайВ»до ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна задовольнити частково.

Визнати за ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ»Добропільського району Донецької області (код ЄДРПОУ 30770263) право власності на нежитлові будівлі, а саме: комплекс зернотоку (зерносклад, зерносклад /6/, госп. кладова, навіс автовагів, склад /колишн. дит. садок/, ? механізованого току з обладнанням (ЗАВ-10), підвал під складом, кукурудзосховище, колодязь у дворі, огорожа паркану зернотоку /2/3 частини/, асфальтований майданчик зернотоку /2/3 частини/), що розташований по вул. Р. Люксембург 1А в с. Октябрське Добропільського району Донецької області; водокачка з колодязем, що розташована по вул. Ларченко, 34 в с. Октябрське Добропільського району Донецької області; нежитловий будинок (цех електрозв'язку), що розташований по вул.. Денисенко, 30 в с. Октябрське Добропільського району Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ В«Агрофірма В«КаравайВ» (85050, Донецька область, Добропільський район, с. Октябрське , вул. Жовтнева, буд. 14 р/р 26003301661496 в ПІБ м. Слав'янська , МФО 334561 код ЄДРПОУ 30770263, інд. податковий № 307702605359, свід-во плат. ПДВ № 100233777) сплачений судовій збір в сумі 51 ( п'ятдесят одна) грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 120 ( сто двадцять) грн.

В інший частині позову відмовити.

Рішення є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації в Добропільському бюро технічній інвентаризації.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий суддя Р.Ф. Мавроді

02.08.2011