Постанова

від 23.03.2007 по справі 22/337пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/337пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2007 р.                                                                           справа №22/337пд

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю  представників сторін :       

від позивача :Петров А.Г. –держ. податковий інспектор, за дов. №55884/10-10-013 від 13.11.2006р., Малушко Г.Ю. –гол. державний податковий інспектор, за дов. №56279/10/10-013 від 14.11.2006р.

від відповідача 1:від відповідача 2:Ротач М.О. –адвокат, за дов. №б/н від 19.02.2007р.не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на рішення господарського суду

Донецької області

від25.12.2006 р.

у справі№ 22/337 пд ( суддя Волошинова Л.В. )                        

за позовомДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

до відповідача 1:

до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю „Промснабкомплект”, м.Донецькприватного підприємства „Гріно”, м.Київ

провизнання договору недійсним

                                         ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.12.2006 р. у справі                             №22/337 пд ( суддя Волошинова Л.В. ) відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, до товариства з обмеженою відповідальністю „Промснабкомплект”, м.Донецьк, та приватного підприємства „Гріно”, м.Київ, про визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 3 березня 2005 року № 0303/05, укладеної між відповідачами, та стягнення з приватного підприємства “Гріно”, м.Київ, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабкомплект”, м.Донецьк, усе отримане за цим договором, а з товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабкомплект”, м.Донецьк, на користь Державного бюджету України всього отриманого за договором.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду.

Позивач вважає, що рішення господарського суду є незаконним, необгрунтованим та прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Скаржник в обгрунтування своїх доводів посилається на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 24.01.2006р., згідно якого установчі документи приватного підприємства „Гріно”, м.Київ, визнані недійсними з моменту державної реєстрації. Цим рішенням встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, засновник (керівник) підприємства не мав наміру займатися господарською діяльністю, ніяких угод від імені підприємства не укладав, звіти до податкової інспекції не здавав, внесків до статутного фонду не робив. За таких обставин, на думку позивача, угоду купівлі-продажу (правочин) від 03.03.2005р. №0303/05 слід визнати недійсною на підставі її укладення приватним підприємством „Гріно” з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у відповідності до вимог ст. 207 Господарського кодексу України.

Позивач, просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перший відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Промснабкомплект”, м.Донецьк, відзив на апеляційну скаргу не надав, в засіданні суду його представник зазначив, що вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, винесеним без будь-яких порушень матеріального та процесуального права. В обгрунтування своїх заперечень перший відповідач посилається на те, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними. Перший відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

 Представник другого відповідача, приватного підприємства „Гріно”, м.Київ, в засідання суду не з'явився, причин цього не повідомив.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2007 р.   відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі №22/337пд була призначена інша колегія суддів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в судове засідання апеляційного суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Перший відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Промснабкомплект”, м.Донецьк, та другий відповідач, приватне підприємство „Гріно”, м.Київ, уклали договір купівлі-продажу №0303/05 від 03.03.2005р. по поставці на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Промснабкомплект” товару «Ньюспрей ТУ 5767-002-20942052-00»на загальну суму 153 180 грн. 00 коп.

На виконання договору ТОВ „Промснабкомплект” 15.03.2005р. була перерахована ПП „Гріно” передоплата у сумі 171 830 грн. 75 коп., що підтверджується випискою банку.

Відповідно до виписки банку 16.03.2006р. ПП «Гріно»повернута надлишково перерахована за спірним договором сума у розмірі 20 000 грн. 00 коп. У зв'язкою із отриманням передоплати ПП «Гріно»була видана податкова накладна від 15.03.2006р. №711 на загальну суму 151 830 грн. 76 коп., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 25 305 грн. 13 коп.  ТОВ „Промснабкомплект” на виконання спірного договору від ПП «Гріно»був отриманий товар, що підтверджується товарними накладними від 06.04.2005р. № 841 на суму 26 107 грн. 20 коп., від 08.04.2005р. № 844 на суму 26 640 грн. 00 коп., від 11.04.2005р. на суму 21 844 грн. 80 коп.

Договір купівлі-продажу №0303/05 від 03.03.2005р. виконаний частково, враховуючи передання приватним підприємством “Гріно” першому відповідачу товару на загальну суму 74 592 грн. 00 коп. Факт укладення спірного договору та його виконання у вищенаведених обсягах не заперечується позивачем та першим відповідачем.   

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду, яким відмовлено у задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, відповідає вимогам норм матеріального права та фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (соціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України  якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, вказана норма Закону передбачає необхідність встановлення завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети та умислу однієї або обох сторін господарського зобов'язання щодо настання відповідних наслідків.

В обґрунтування своїх вимог щодо наявності умислу у другого відповідача позивач посилається на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 24.01.2006р. по справі №2-4053-1/05 за позовом Державної податкової адміністрації у м.Києві до приватного підприємства „Гріно”, Свіонтек С.О., яким вирішено визнати недійсними Статут приватного підприємства „Гріно”, м.Київ, та свідоцтво платника податку на додану вартість №36058216, видане 28.01.2002р., від дати внесення до Реєстру платників податків на додану вартість. Це рішення набуло законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У рішенні районного суду, на яке посилається позивач, не встановлено факту наявності чи відсутності протиправного умислу при укладенні угоди (правочину) від 03.03.2005р. приватним підприємством „Гріно”. Факти, які встановлені в рішенні районного суду в цивільній справі є обов'язковими для суду тільки відносно фактів, які мають значення для вирішення спору в господарській справі. Факт визнання недійсними статутних документів не тягне за собою недійсності всіх його угод, у тому числі спірної, які були укладені до прийняття такого судового рішення або до виключення його з реєстру ЄДРПОУ.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів сторони договору недійсними та скасучвання державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Крім того, згідно з листом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 23.11.2006р. приватне підприємство “Гріно” не звітує про фінансово-господарську діяльність з травня 2005 року, тоді як спірний договір був укладений  у березні 2005 року та частково виконаний у березні-квітні 2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що перший відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Промснабкомплект”, м.Донецьк, зареєстровано згідно чинного законодавства України, є добросовісним платником податків, є добросовісним набувачем товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Промснабкомплект” надало суду копію ухвали Солом'янського районного суду м.Києва від 19.03.2007р. по справі №2-а-121-1/02 за позовом ДПА у м.Київі до приватного підприємства „Гріно”, Свіонтек Сергія Олександровича, 3-я особа ТОВ „Промснабкомплект”, про визнання недійсними статутних документів, свідоцтва платника податку на додану вартість.

Судова колегія не приймає зазначену ухвалу до уваги, оскільки ця ухвала про внесення виправлень в ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 15.02.2007р.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що господарський суд дійшов обгрунтованого висновку що спірний договір купівлі-продажу не є  таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив докази в їх сукупності та дійшов правильного висновку, що вищенаведені факти та наявні у матеріалах справи документи свідчать про відсутність умислу відповідачів на укладення спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Позивач, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька, не надав суду належних доказів, щоб підтверджували умисел відповідачів на ухилення від оподаткування та не довів належним чином недійсність господарського зобов'язання згідно до вимог ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, з урахуванням обставин та матеріалів справи, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 03.03.2005р. №0303/05, укладеної між відповідачами, та стягнення з приватного підприємства “Гріно”, м.Київ, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабкомплект”, м.Донецьк, усе отримане за цим договором, а з товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабкомплект”, м.Донецьк, на користь Державного бюджету України всього отриманого за договором.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, вимогам чинного законодавства, а доводи, викладені в апеляційної скарзі, не є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги.

Керуючись  ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського  суду, -

                                            П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, на рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2006 р. у справі №22/337 пд –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2006 р. у справі                         №22/337 пд ( суддя Волошинова Л.В. ) –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.

Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за  згодою сторін в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачам

          1. у справу

          1. ДАГС