Ухвала

від 28.09.2015 по справі 924/1525/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"28" вересня 2015 р.Справа № 924/1525/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Субботіна Л.О., суддя Музика М.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Гукало Василя Антоновича, с. Філянівка, Новоушицький район

до 1) Приватного акціонерного товариства „Новоушицьке АТП 16843", смт. Нова Ушиця

2) Приватного підприємства „Яртранс", м. Хмельницький

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Дзекар Сергія Васильовича, смт. Нова Ушиця, Хмельницька область

про визнання договорів купівлі-продажу №589458, №589459, №589460 від 08.10.2013р. недійсними

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Ткачук Ю.Г. - за довіреністю №НАК №199169 від 18.11.2014р.;

Кугаєвський Г.І. - директор ПП „Яртранс";

від третьої особи: Дзекар С.В.

Ухвала виноситься 28.09.2015р., оскільки в засіданні суду 16.09.2015р. оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач, посилаючись на порушення свого корпоративного права, звернувся із позовом до ПАТ „Новоушицьке АТП 16843", смт. Нова Ушиця та ПП „Яртранс", м. Хмельницький про визнання договорів купівлі-продажу №589458, №589459, №589460 від 08.10.2013р. недійсними.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при підписанні спірних договорів було відчужено майно, вартість якого перевищує 50% вартості активів товариства, і загальні збори товариства з цього питання не були скликані, що є порушенням ст.70 Закону України „Про акціонерні товариства".

Відповідач-1 у письмовому поясненні від 03.08.2015р. позовні вимоги визнає в повному обсязі, посилаючись на таке. Стверджує, що попереднє керівництво товариства в особі голови правління Хохуна П.С., заступника Онищука І.В. домовившись з директором ПП „Яртранс" Кугаєвським Я.Г. відчужили майно товариства на 59,96% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. При укладенні оспорюваних договорів сторони було порушено вимоги Статуту товариства та вимоги чинного законодавства.

У Постанові Вищого господарського суду України вказано, що судами при розгляді справи не надано жодної правової оцінки діям посадових осіб ПАТ „Новоушицьке АТП 16843". Хоча доказом змови посадових осіб акціонерного товариства та 1111 „Яртранс" є те, що надання послуг медика і механіка автопідприємство здійснювало до „01" січня 2013 року, за що отримувало значні кошти, а з січня ці послуги, чомусь, стало виконувати ПП „Яртранс".

Посилається на те, що при укладені спірних договорів були допущені наступні порушення, а саме: при правильному встановленні фактичних обставин справи було порушено вимоги ст. 70 Закону України „Про акціонерні товариства". Відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 70 цього Закону, рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50-тьма відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Забороняється ділити предмет правочину, з метою ухилення від передбачуваного цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину (п.5 ст. 70 Закону України „Про акціонерні товариства").

Як вбачається з договорів купівлі-продажу частин нежитлових приміщень №589458 від 08.10.2013 року, №589459 від 08.10.2013 року, №589460 від 08.10.2013 року, загальна ринкова вартість майна становить 56 958, 00 грн. Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ПАТ „Новоушицьке АТП 16843" станом на 31.12.2012 року балансова вартість майна товариства становить 95,2 тис. грн.

Таким чином, судом встановлено, що ринкова вартість майна, що є предметом договорів купівлі-продажу частини нежитлових приміщень від 08.10.2013 року, становить 59,96 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства.

Вказує, що в акціонерів товариства ПАТ „Новоушицьке АТП 16843" викликає сумнів оцінка майна товариства. Так, оцінку майна ПАТ „Новоушицьке АТП 16843", яку проводив ПП Худецький по договору з „Енерго-Ресурс", який підписав Онищук І.В., не відповідає площі оцінки. Було оцінено 694 м.кв., а продано 950.6 м.кв. Договір складено на оцінку майна по вулиці Леніна, 38, хоча ПАТ „Новоушицьке АТП 16843" зареєстровано та знаходиться на вулиці Подільській, 38. В договорах купівлі-продажу нотаріус посилається на оцінку майна зроблену 04.09.2013 року ФОП Худецьким, хоча договір з ним укладено тільки 06.09.2013 року.

Вказує, що головою наглядової ради Сивуном І.П. не вжито заходів щодо виконання ст.52 Закону України „Про акціонерні товариства", а саме не обрано оцінювача майна та не затверджено умови договору з ним, не встановлено розміру його оплати, не затверджено ринкову вартість майна.

При цьому, акти прийому-передачі проданого майна товариства було складено до надходження коштів товариству. Причому, кошти згідно договорів купівлі-продажу повинні були поступити шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок товариства. Проте згідно висновку № 13 від 18 березня 2015 року судового експерта Столяр Оксани Олексіївни кошти в сумі 31 тис. 497 грн. до підприємства не поступили.

Однак факт несплати коштів ПП „Яртранс" було виявлено у процесі розгляду апеляційної скарги, кошти в сумі 31 тис. 497 грн. до цього часу у підприємство не поступили. Вважає, що посадові особи в порушення ст.71 Закону України „Про акціонерні товариства", які в сукупності володіють до 7% акцій внаслідок зговору позбавили акціонерів товариства майна.

Відповідач-2 у поданому суду письмовому відзиві від 20.08.2015р. не погоджується із твердженням позивача про відсутність рішення загальних зборів щодо продажу майна. Вказує, що відповідно до приписів ст.88 ЦК України, ст.4 Закону України „Про господарські товариства", ст.13 Закону України „Про акціонерні товариства", склад органів товариства та їх компетенція визначається єдиним документом - Статутом акціонерного товариства.

При цьому, статутом ПАТ „Новоушицьке АТП 16843" в редакції від 23.03.2012 року, який був затверджений загальними зборами приватного акціонерного товариства „Новоушицьке АТП 16843", підпунктом 13 пункту 7.15. до компетенції наглядової ради було віднесено в тому числі і питання прийняття рішень про укладання правочинів на суму від 25 до 50 відсотків балансової вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності.

Відповідач-2 посилається на те, що, оскільки балансова вартість активів товариства „Новоушицьке АТП 16843" станом на 31.12.2012 року становила 95200 грн., то укладання договорів купівлі-продажу від 08.10.2013 року за цінами 10499 грн., 31497 грн., 14962 грн., не перевищувало 50 відсотків балансовою вартості, а тому в даному випадку не потрібно було отримувати згоду загальних зборів, а прийняття рішення з цього приводу віднесено до повноважень наглядової ради товариства „Новоушицьке АТП 16843".

Тому, приймаючи рішення відповідно до протоколу №8 від 30.08.2013 року наглядова рада товариства „Новоушицьке АТП 16843" діяла повністю в межах повноважень визначених Статутом. Безпідставним також вважає посилання в позовній заяві на те, що відчуженні майна товариства „Новоушицьке АТП 16843" відбулось за трьома договорами купівлі-продажу в порушення приписів ч.5 ст.70 Закону України „Про акціонерні товариства".

Відповідно до трьох укладених договорів купівлі-продажу від 08.10.2013 року приватне підприємство „Яртранс" придбало у товариства „Новоушицьке АТП 16843" три різні об'єкти нерухомості: 1) профілакторій з прибудовою; 2) майстерня з прибудовою; 3) будівля КТП, споруда навіс з оглядовою ямою.

Дані три об'єкти нерухомості згідно ст.183 ЦК України не є одним цілим і використовуються окремо один від одного. Саме на продаж цих трьох окремих об'єктів дала свою згоду наглядова рада товариства „Новоушицьке АТП 16843" протоколом №8 від 30.08.2013 року.

Щодо посилання позивача на укладання договорів купівлі-продажу від 08.10.2013 року з перевищенням повноважень зі сторони товариства „Новоушицьке АТП 16843" Приватне підприємство „Яр транс" звертає увагу господарського суду Хмельницької області на те, що відповідно до приписів ч.3 ст.92 ЦК України, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків коли юридична особа доведе, що третя особа знала, чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже в даному випадку обмеження повноважень щодо укладання товариством „Новоушицьке АТП 16843" договорів купівлі-продажу від 08.10.2013 року не має юридичної сили.

Приватне підприємство „Яртранс" звертає також увагу господарського суду Хмельницької області на те, що товариство "Новоушицьке АТП 16843" прийняло від ПП „Яртранс" грошові кошти від проданого нерухомого майна, користується цими грошовими коштами на власний розсуд протягом вже майже двох років, передало продане майно покупцю - підприємству „Яртранс", тобто схвалило укладені договори купівлі-продажу відповідно до приписів ст. 241 ЦК України, що унеможливлює визнання їх недійсними з підстав перевищення повноважень.

Дана правова позиція підтверджена сталою судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 19.08.2014 року, так і Вищого господарського суду України в постановах від 11.02.2015 року, від 04.03.2015 року, від 18.03.2015 року.

Отже враховуючи викладене, позовні вимоги позивача суд вважає безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

02.09.2015р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд, посилаючись на п.3 ч.1 ст.388 ЦК України:

1. Витребувати із чужого володіння Дзекара Сергія Васильовича будівлю „профілакторію" загальною площею 194,3 кв. м. та прибудова до неї площею 62,3 кв.м., припинити його право власності та повернути її власнику ПАТ „Новоушицьке АТП 16843".

2. Витребувати із чужого володіння Проценко Тетяни Петрівни 192/1000 нежитлової будівлі (майстерні) загальною площею 100,5 кв. м. та складається з частини коридору та 5-ох приміщень (приміщення 1-2,1-3,1-4,1-5,1-6), припинити її право власності та повернути власнику ПАТ „Новоушицьке АТП 16843".

3. З метою забезпечення доказів витребувати з обласного відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Хмельницькій області копію актового запису про народження Хохун Тетяни Петрівни (18.02.1984 р.н.) та актового запису про її шлюб з Проценко Олегом Валентиновичем (2001 р.).

В обґрунтування поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог останній посилається на те, що спірні договори суперечать інтересам держави та суспільства (п.1 ч.1 ст.203 ЦК України) та порушують публічний порядок, оскільки вони були спрямовані на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина (ч.1 ст.228 ЦК України), на незаконне заволодіння майном юридичної особи.

Порушення публічного порядку при укладенні договорів між ПП „Яртранс" та Дзекаром С.В. та Проценко Т.П. підтверджується наступними обставинами: Дзекар С.В. працював юристом ПАТ „Новоушицьке АТП 16843" з 20.01.2010р. по 30.04.2012р. В подальшому за договором про надання правової допомоги він надавав правову допомогу вказаному товариству, а тому йому завідомо було відомо про те, що при укладенні договорів від 8.10.13 року були допущені численні порушення норм чинного законодавства. А тому з метою уникнення повернення незаконно проданого майна його власнику було укладено оспорюваний договір від 27.12.2013р.

Позивач також стверджує, що покупець за договором від 14 березня 2014р. Проценко Тетяна Петрівна є донькою бувшого голови правління Хохуна Петра Степановича. Вказану обставину можуть підтвердити копії акту про народження Хохун Т.П. та акту про шлюб між Хохун Т.П. та Проценко О.В. З метою уникнення наслідків, передбачених ст.71 Закону України „Про акціонерні товариства" частина майна товариства була продана доньці голови правління товариства через ПП „Яртранс" .

Ще одним доказом вважає і те, що 09.10.2013р. головою правління товариства Хохуном П.С. видано наказ щодо створення комісії для розслідування та оцінки матеріальних збитків завданих при пожежі у приміщенні, які були продані за договором від „08" жовтня 2013 року.

Представник позивача в засідання суду 28.09.2015р. не прибув, разом із тим до суду від останнього надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник відповідача-1 в засідання суду 28.09.2015р. не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 28.09.2015р. проти позовних вимог заперечив, вважає заяву позивача про збільшення позовних вимог безпідставною та просить у задоволенні останньої відмовити.

Третя особа в засіданні суду 28.09.2015р. надала суду письмові пояснення відповідно до яких вважає, що подана позивачем Гукало В.А. заява про збільшення позовних вимог є безпідставною та такою, що не підлягає розгляду судом з наступних підстав.

Відповідно до положень господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, може вирішувати спори й розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Спільним листом Верховного Суду України та Вищого господарського суду України від 20 липня 1995р. №01-8/518а роз'яснено, що за загальним правилом підвідомчість спорів визначається законодавчими актами України. Однак, коли в законодавчих актах підвідомчість визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору. Отже, якщо сторонами у справі є юридичні особи, спір підлягає вирішенню господарським судом, за винятком, передбаченим законодавством.

Відповідно до ст.12 ГПК до підвідомчості господарських судів віднесені справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні й виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Третя особа вказує, що фактично договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, а саме будівлі „профілакторію" (шинно-монтажного поста з прибудовою) укладений 27.12.2013р. між третьою особою Дзекар С.В. (фізичною особою) та ПП „Яртранс", а тому, на думку третьої особи, спір не підлягає вирішенню господарським судом.

Згідно із п.1 ст.62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду.

За зазначених обставин вимоги позивача щодо збільшення позовних вимог в частині витребування з чужого володіння будівлі профілакторію загальною площею 194,3 кв.м. та прибудови до неї площею 62,3 кв. м., припинення права власності та повернення її власнику ПрАТ „Новоушицьке АТП 16843" є безпідставними та такими, що не підлягають розгляду господарським судом.

На підставі викладеного, третя особа вважає, що позовна заява Гукало В.А. про збільшення позовних вимог є безпідставною, надуманою, поданою без врахування положень чинного законодавства та судової практики.

Розглянувши заяву позивача збільшення позовних вимог від 02.09.2015р., заслухавши позиції учасників судового процесу щодо даної заяви, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення „додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Виходячи із наявного предмета позову, позивач просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу №589458, №589459, №589460 від 08.10.2013р., посилаючись на те, що вони є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок. Також, у позовній заяві вказується на порушення спірними договорами купівлі-продажу корпоративних прав позивача як учасника товариства.

Відтак, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не може розцінюватись судом як збільшення самої суми позову, оскільки позивач звертався до суду із немайновим позовом і питання про стягнення певної грошової суми чи її оспорення не є предметом доказування по даній справі.

Судом приймається до уваги, що відповідно до абз.4,5,6 п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Натомість позивач, залишаючи вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №589458, №589459, №589460 від 08.10.2013р., просить суд також розглянути й інші вимоги, які різняться по предмету із поданими раніше, та обґрунтовує їх новими обставинами (підстави позову).

Відтак, нові позовні вимоги Гукала Василя Антоновича про витребування із чужого незаконного володіння будівель, припинення їх права власності та повернення останніх власнику - ПАТ „Новоушицьке АТП 16843", за своїм змістом є ще одним (новим) позовом, з яким позивач вправі звернутись до суду в загальному порядку.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог не узгоджується із приписами ч.4 ст.22 ГПК України, і за своїм змістом є ще одним (новим позовом), а тому суд відмовляє у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 22, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви позивача за вх.№05-08/2468/15 від 02.09.2015р. про збільшення розміру позовних вимог.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя Л.О. Субботіна

Суддя М.В. Музика

Віддруковано 3 примірники:

1 - до матеріалів справи;

2 - позивачу (вул. Маяковського, 14, с. Філянівка, Новоушицький р-н, Хмельницька обл.) рекоменд. з повідомл.;

3 - відповідачу-1 (вул. Подільська, 38, смт. Нова Ушиця, Хмельницька обл., 32600) - рекоменд. з повідомл.