Рішення

від 19.04.2010 по справі 6/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р. Справа № 6/16

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»в особі Чернівецького району електричних мереж

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 11 185,15 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився;

від відповідача -ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»звернулося з позовом в особі Чернівецького району електричних мереж до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці, про стягнення 11185,15 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Позов обґрунтовується тим, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії від 01.03.2005 № 1409/3 у серпні 2009 року перевищив встановлену договором величину споживання електричної енергії, внаслідок чого позивачем нарахована двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії за вказані місяці, що становить суму позову.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ніякого перевищення договірної величини споживання електричної енергії в серпні 2009 року він не допустив, а зазначена в позові ризниця в кількості спожитої електроенергії виникла внаслідок того, що відповідач в своєму звіті помилково недописав шосту цифру в кінці показників засобу обліку електроенергії.

Позивач, повідомивши суд про підтримку позову, заявив письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позову, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі -Правила), визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні вимоги містяться також й в ст. 180 Господарського кодексу України, частиною 3 якої визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Про те, що строк дії договору про постачання електричної енергії є істотною та обов'язковою умовою для таких договорів, прямо вказано і в п. п. 16 п. 5.5 Правил.

Судом встановлено, що наданий позивачем договір про постачання електричної енергії від 01.03.2005 № 1409 (п. 9.7) строку його дії не містить, у зв'язку з чим вважається неукладеним, тобто, таким, що не породжує ніяких правових наслідків.

В контексті викладеного суд зазначає, що посилання позивача на порушення відповідачем договірної величини споживання електроенергії є безпідставним.

Крім того, ризниця в кількості спожитої відповідачем в серпні 2009 року електроенергії (19133 кВт/год) дійсно виникла помилково, а саме внаслідок недописання відповідачем в своєму звіті шостої цифри показників електролічильника. Тому неврахована своєчасно електроенергія не підлягала б оплаті в розмірі двократної її вартості також і при наявності між сторонами договірних відношень.

За таких обставин, відмовляючи у позові, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Суддя А. Паскарь