Постанова

від 22.02.2007 по справі 16/559

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/559

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.2007  року                                                            Справа № 16/559

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Медуниці О.Є.

суддів          Баннової Т.М.

          Бойченка К.І.

Секретар судового засідання:          Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача                                         Зеков П.В., директор;

Радіонова Ю.А., представник за довіреністю

б/н від 19.02.07;

від відповідача                                        Гнатюк І.В., директор;                              

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Товариства з обмеженою відповідальністю

          „Софіт”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду                        Луганської області

від                                                   04.12.06 (підписане 11.12.06)

по справі                                         №16/559 (суддя – Шеліхіна Р.М.)

за позовом          Луганського управління

          „Агроспецмонтажналагоджування”

          Дочірнього підприємства Луганського

          відкритого акціонерного товариства

          „Подряд Агро”, м. Луганськ

до відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю

          „Софіт”, м. Луганськ

про                                                   стягнення 23153 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Луганське управління спеціалізованих монтажних і пуско – налагоджувальних робіт „Агроспецмонтажналагоджування” дочірнє підприємство Луганського відкритого акціонерного товариства „Подряд Агро”, м. Луганськ, звернулося до господарського суду Луганської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Софіт”,            м. Луганськ, збитків у сумі 23153 грн. 00 коп. за пошкодження об'єкту оренди – автомобіля МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР, полу причепу КЗАП – 9370 державний номер 101-27 АМ, згідно договору від 01.03.04 №12.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.12.06 у справі №16/559 (суддя – Шеліхіна Р.М.) позов задоволений повністю.

Рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, оскільки відповідач не довів відсутності своєї вини у пошкодженні транспортного засобу, яке знаходилось в оренді за договором майнового найму (оренди) автотранспортного засобу №2 від 01.03.04. Обґрунтовані висновки суду першої інстанції вимогами ст.ст.22, 803 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 02.02.07 №02/02, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 04.12.06 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзивом від 19.02.07 з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розпорядженням від 06.02.07 голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Софіт”, м. Луганськ, від 02.02.07 №02/02 на рішення господарського суду Луганської області від 04.12.06 по справі №16/559 призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Бойченко К.І. – судді.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 173 Господарського кодексу України і ст.11 Цивільного кодексу України визначають підстави виникнення зобов'язань, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору і вимогам цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які  звичайно ставляться.

Правовідносини сторін встановлені договором №12 від 01.03.04  майнового найму (оренди) автотранспортного засобу (далі - договір) (а.с.6,7).

За даним договором орендодавець (позивач) зобов'язався надати орендарю (відповідачу) в оренду автомобіль МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР та напівпричеп КЗАП – 9370 державний номер 101-27 АМ, які використовуються з метою перевезення різних вантажів (п.п.1.1, 1.2 договору).

Термін оренди визначено строком на 10 місяців з 01.03.04 до 31.12.04 (п.6.2 договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що даний договір вступає в закону силу з часу підписання акту приймання – передачі автомобіля.

01.03.04 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно, про що свідчить акт передачі автотранспортного засобу, відповідно до якого машину передано у справному стані (а.с.8).

27.08.04 під час управління робітником відповідача транспортним засобом - автомобілем МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР, який є власністю позивача,  сталася дорожньо - транспортна подія (далі - ДТП), в результаті якої даний автомобіль отримав пошкодження.

Згідно довідки Луганського окремого батальйону дорожньо – патрульної служби ДАІ при УДАІ УМВС України в Луганській області №1.1/18-58 від 09.02.05 автомобіль МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР одержав механічні пошкодження; повна деформація рами, кабіни, розбито лобове скло, бокове скло (а.с.10).

Згідно висновку №3/022-05 від 10.02.05 автотоварознавчого дослідження за фактом скоєння матеріальної шкоди власнику вантажного автомобіля МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР в результаті ДТП (а.с.11-16) спричинено й інші пошкодження кабіни, колектора, глушителя основного, вала карданного, радіатора, головки двигуна, ресор передньої і задньої, акумуляторних батарей, турбокомпресора, амортизатора тощо. Зазначено також, що при здійсненні відновлювального ремонту можливе виявлення скритих дефектів на внутрішніх деталях трансмісії або силового агрегату. Вартість матеріальної шкоди (з урахування фізичного зносу автомобіля) визначено судовим експертом Спілки експертів України в сумі 23153 грн. 00 коп.

Відповідач проти суми збитків не заперечував і 14.04.05 (лист №14/04) надав позивачу „графік погашення заборгованості за автомобіль МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР пошкоджений в результаті ДТП” на суму 23153 грн. 00 коп. (а.с.17). Відповідач даним листом – графіком зобов'язався погасити зазначену суму з квітня по серпень 2005 року.

Відповідач графік не виконав, суму зазначену ним в графіку не сплатив.

21.11.05 позивач пред'явив претензію №56 відповідачу з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на суму 23153 грн. 00 коп., яка нанесена в результаті ДТП (а.с.18,19).

На 01.12.05 між сторонами був складений акт звірення взаємних розрахунків, який підтверджує наявність у відповідача перед позивачем зобов'язання за шкоду спричинену в результаті ДТП автомобіля МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР в сумі 23153 грн. 00 коп. (а.с.20).

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 23153 грн. 00 коп.. у зв'язку із пошкодженням автомобіля МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР, який був об'єктом оренди згідно договору від 01.03.04 №12, оскільки відповідач наданий ним графік погашення збитків у добровільному порядку не виконав, зазначену суму не сплатив.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання...,  повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, втрата або пошкодження його майна.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки є втрати, яких особа, зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 803 Цивільного кодексу України - наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідач наполягає на тому, що його вина у скоєні ним збитків позивачу відсутня.

При цьому відповідач посилається на висновок спеціаліста – автотехніка №04/399 від 03.09.04 по дослідженню технічного стану автомобіля МАЗ – 54328, де зазначено, що причиною ДТП стало пошкодження трубопроводу стиснутого повітря автомобіля, що „носило усталостний характер і виникло під час експлуатації”.

Аварійна гальмова система також не спрацювала у зв'язку із неефективною роботою прискорювальних клапанів травлення повітря із пружинних енергоакумуляторів; несправності клапанів не могли бути виявлені водієм, оскільки вони не є предметом обов'язкового щоденного дослідження, що потребує їх розборки, несправність прискорювальних клапанів могла не виявитися при гальмуванні на горизонтальній поверхні.

Відповідач також посилається на умови договору де сказано, що автомобіль має бути переданий в оренду в справному стані і що капітальний ремонт здійснюється орендодавцем.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до п.2.2.1 договору позивач зобов'язаний надати об'єкт оренди у користування відповідачу в технічно справному стані.

Акт передачі автотранспортного засобу від 01.03.04 свідчить, що обидві сторони перевірили стан об'єкту оренди за його певними вузлами і визначили, що автомобіль у справному робочому стані, тобто акт був підписаний без заперечень (а.с.8).

Крім того, 16.07.04 актом планового технічного огляду автотранспортного засобу - МАЗ – 54328 державний номер 150-05 АР органом ДАІ УМВС було засвідчено, що машина знаходилась у справному стані (а.с.72).

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що наймодавець зобов'язаний проводити капітальний ремонт автомобіля за свій рахунок. Але це не позбавляє наймача обов'язку підтримувати автомобіль у належному технічному стані, що передбачено статтею 801 Цивільного кодексу України та п.2.1.2 договору. Особа, що володіє та користується транспортним засобом повинна здійснювати такий контроль за його технічним станом, щоб автомобіль відповідав вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, правил технічної експлуатації, іншій нормативно – технічній документації (п.31.1 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.01).  

Разом із тим з протоколу огляду місця ДТП від 27.08.04 причиною аварії стало незадовільне технічне становище машини (а.с.50).

Судова колегія також звертає увагу на те, що аварійна гальмова система не працювала через засмічення робочої порожнини, наявністю в ній масла і конденсату, що призвело до розбухання уплотнювальних манжет, їх переміщенню (а.с.30). Отже, за висновком спеціаліста аварійна гальмова система була в неналежному технічному стані.

Договір передбачав умови здійснення капітального ремонту наймачем самостійно із наступним відшкодуванням його вартості за рахунок наймодавця (п.4.1 договору).

Ініціатива щодо необхідності проведення капітального ремонту, своєчасного виявлення несправностей лежить на особі, що експлуатує транспортний засіб, в тому числі шляхом розбору прискорювальних клапанів гальмової системи.

На підставі викладеного доводи відповідача про те, що автомобіль був переданий йому у несправному стані не приймаються судовою колегією, оскільки технічний стан перевірявся ним при прийманні автомобіля в оренду. Неналежний стан автомобіля – він мав право і обов'язок виявити будь – яким шляхом, а не тільки візуальним оглядом, як під час прийняття транспортного засобу, так і під час його експлуатації.

На час скоєння ДТП автомобіль експлуатувався відповідачем протягом п'яти місяців з часу передачі його в оренду.

Судова колегія вважає, що відповідач повинен був за цей період перевірити стан автомобілю.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що автомобіль на час передачі його в оренду був справним, оскільки відповідач не вимагав здійснення капітального ремонту від позивача.

Той факт, що за висновком спеціаліста несправність прискорювальних клапанів не могла бути виявлена водієм, не виключає відповідальності відповідача, оскільки в будь – якому разі відповідальність за технічний стан транспортного засобу несе особа, що випускає його на лінію.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі припущення відповідачем пошкодження автомобіля він зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Стаття 34 Господарського кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено відсутність вини у спричиненні збитків, не надано жодного документу, який спростував би вимоги позивача або розмір понесених позивачем збитків з вини відповідача.

У той же час судова колегія вважає, що позивачем доведений факт понесених збитків, вина відповідача в завдані збитків і причинний зв'язок між діями відповідача і понесеними збитками.

Розмір збитків у сумі 23153 грн. 00 коп. встановлено висновком автотоварознавчого дослідження №3/022-05 від 10.02.05 проведеного судовим експертом Спілки експертів України (а.с.11-16)

Відповідач проти даного висновку не заперечував.

За викладеним та з урахуванням фактичних обставини справи судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеними всі складові настання відповідальності у вигляді стягнення збитків з відповідача.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 04.12.06 по справі №16/559 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника – товариство з обмеженою відповідальністю „Софіт”, м. Луганськ.

У судовому засіданні за згодою представників сторін присутніх в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Софіт”, м. Луганськ, від 02.02.07 №02/02 на рішення господарського суду Луганської області від 04.12.06 у справі №16/559 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 04.12.06 у справі №16/559 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  О.Є. Медуниця

Суддя                                                                      Т.М. Баннова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко