Рішення

від 12.05.2011 по справі 10/132/10-17/5009/682/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа № 10/132/10-17/5009/682/11

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69106, АДРЕСА_1

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю В«Автомобільний ринокВ» , 69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 36

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» , 69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 36

про зобов’язання укласти договір

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача 1: Зосенко .Л.О., довіреність від 21.03.11 № 21-03

ОСОБА_2, довіреність від 08.10.10 № 08-10

від відповідача 2: Зосенко .Л.О., довіреність від 19.10.10 № 19-10

ОСОБА_2, довіреність від 08.10.10 № 08-10

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням від 14.06.10 у справі № 10/132/10 господарським судом відмовлено у задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1І.) до товариства з обмеженою відповідальністю В«Автомобільний ринокВ» (далі ТОВ В«Автомобільний ринокВ» ) про зобов’язання відповідача укласти договір оренди торговельного місця на умовах, викладених у проекті, доданому до позовної заяви.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.11.10 у справі № 10/132/10 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.10 у справі № 10/132/10 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.10 у справі № 10/132/10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.11 у справі 10/132/10 постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.11.10 та рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.10 у справі № 10/132/10 скасовано. Матеріали справи направлено для нового розгляду до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями справу 10/132/10 призначено до розгляду головуючому судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 14.02.11 справу № 10/132/10 прийнято до свого провадження (суддя Корсун В.Л.), справі присвоєно № 10/132/10-17/5009/682/11. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» (ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» ). У сторін та третьої особи витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 14.03.11 розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін судом відкладено на 11.04.11.

За заявою представника позивача розгляд справи з 11.04.11 здійснювався із застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 11.04.11 судом оголошувалась перерва до 14.04.11.

Ухвалою від 14.04.11 судом вилучено із складу учасників судового процесу у справі № 10/132/10-17/5009/682/11 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» . Цією ж ухвалою судом з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості відповідача 2: товариство з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» . Розгляд справи розпочато спочатку, судове засідання призначено на 27.04.11.

Вказану дію судом вчинено у зв’язку із наявністю положень постанови Вищого господарського суду України від 13.01.11 у справі № 10/132/10 стосовно того, що для правильного вирішення даного спору судам слід залучити до участі в справі (скерованої на новий розгляд) ТОВ ВКФ В«ЗОРЗВ» визначивши при цьому його (товариства) процесуальний статус.

Ухвалою від 27.04.11 розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача судом відкладено на 11.05.11.

В судовому засіданні 11.05.11 судом оголошено перерву до 12.05.11.

У засіданні суду 12.05.11, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідачам роз’яснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 12.05.10 та додаткових пояснень до позовних вимог від 11.04.11, 12.05.11. Свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, зазначив наступне. 25.01.10 ФОП ОСОБА_1 звернулась із заявою до ТОВ В«Автомобільний ринокВ» про укладення договору оренди торговельного місця № 42, що розташоване на території автомобільного ринку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36, торговельний ряд № 5 згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 В«Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризиВ» . До заяви позивачем додано документи про сплату ринкового збору за 30 днів та два примірники проекту договору оренди торговельного місця. Відповідач отримав заяву про укладення договору - 26.01.10, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 176927. Листом від 15.02.10 відповідач відмовився укладати договір оренди торговельного місця та повернув направлений позивачем пакет документів. Таким чином, на думку позивача, ФОП ОСОБА_1 були виконані абсолютно всі умови, передбачені чинним на той час законодавством, які вимагались від підприємця, що здійснює торговельну діяльність на ринку, для укладення договору оренди торговельного місця. Проте, відповідач ухилився від покладеного на нього обов’язку щодо укладання договору. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачі 1, 2 проти позову заперечили повністю, про що зазначено у відзивах від 11.05.10 б/н, від 27.04.11 на позовну заяву та в уточнених відзивах від 11.05.10 б/н, від 14.04.11 б/н.. Вважають вимоги позивача необґрунтованими та незаконними, пояснили наступне. 27.01.10 на адресу ТОВ В«Автомобільний ринокВ» поштою надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про укладення типового договору оренди торговельного місця. 15.02.10 ТОВ В«Автомобільний ринокВ» направлено на адресу позивача лист, яким відповідач 1 повідомив позивача, що 01.08.07 між ТОВ В«Автомобільний ринокВ» та ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» укладено договір управління майном № 1, згідно з яким відповідач 1 передав в управління відповідачу 2 нерухоме майно - цілісний майновий комплекс В«Автомобільний ринокВ» , що розташований за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Пунктами 2.1., 2.1.1. договору управління майном передбачено, що в процесі здійснення управління майном установника управитель діє без доручення і має право укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надавання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов’язані з ефективним функціонуванням майна. Отже, відповідно до чинного законодавства, Управитель володіє, користується і розпоряджається майном. Таким чином, на теперішній час, як зазначає відповідач 1, на автомобільному ринку в інтересах ТОВ В«Автомобільний ринокВ» господарську діяльність здійснює ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» , а тому у відповідності до ст.ст. 179, 180, 181, 183, 184 ГК України, позивач повинен був звернутись безпосередньо до ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» , про що йому і було повідомлено. При цьому зазначали, що ФОП ОСОБА_1 було відомо, що в інтересах ТОВ В«Автомобільний ринокВ» господарську діяльність здійснює ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» , про що свідчать квитанції про сплату ринкового збору, лист від 05.05.10 позивача на адресу ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» про відмову в укладені договору надання послуг ринку та надані до нього квитанції про сплату цих послуг. До часу розгляду цієї справи позивач із пропозицією про укладення примірного договору оренди торговельного місця до ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» не звертався. З огляду на вищевикладене відповідачі 1 та 2 вважають, що позивач свідомо звертається до неналежного суб’єкта господарювання про спонукання до укладення договору. Крім того, зазначають, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-4429/09/2670 визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 В«Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризиВ» , на підставі якої позивачем заявлено вимоги про спонукання до укладення договору оренди торговельного місця. У зв’язку з чим, відповідачі 1, 2 вказують, що суд повинен розглядати позов у цій справі з урахуванням змін у нормативному акті, який послугував підставою для звернення із позовною заявою до суду. На підставі викладеного, просять суд у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.03 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Автомобільний ринокВ» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець, відповідно до рішення 10 сесії 24 скликання Запорізької міської ради від 16.07.03 № 24 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.05.03 № 190/4 передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,7985 га (...) Цільове призначення земельної ділянки: для розташування автомобільного ринку (п.п. 1.2., 1.3. договору оренди).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору оренди, договір укладається на термін до 29.05.13.

25.01.10 ФОП ОСОБА_1 направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю В«Автомобільний ринокВ» лист від 23.01.10 з додатками (докази сплати ринкового збору за 30 днів, 2 примірники проекту договору оренди торговельного місця), яким позивач пропонує в установленому ст.ст. 179, 181, ч. 3 ст. 184 ГК України порядку укласти договір оренди торговельного місця № 42, що розташоване на території автомобільного ринку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36, торговельний ряд № 5, згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 В«Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризиВ» .

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення за № 176927, лист ФОП ОСОБА_1 від 23.01.10 отримано уповноваженим представником ТОВ В«Автомобільний ринокВ» - 26.01.10, про що свідчить підпис особи на зазначеному повідомлені.

Листом від 15.02.10 № 5 ТОВ В«Автомобільний ринокВ» повідомило позивача, що згідно договору укладеного з ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» управління майном ТОВ В«Автомобільний ринокВ» здійснюється ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» . Зазначений договір є чинним до теперішнього часу. Враховуючи зазначене, відповідачем 1 повернуто пакет документів, який був надісланий ФОП ОСОБА_1

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем до ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» в порядку, передбаченому нормами ст. 181 ГК України, проекту договору оренди торговельного місця.

Інститут управління майном є способом здійснення прав на чуже майно з визначеною метою, правила якого закріплені в главі 70 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 1029 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за оплату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ч. 1). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя (ч. 2).

Відповідно до приписів ст. 1030 ЦК України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ч. 1). Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (ч. 3).

Пунктом 5 ст. 1033 ЦК України визначено, що Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

06.06.07 між товариством з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» (Управитель) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Автомобільний ринокВ» (Установник управління) укладено договір управління майном № 1 за умовами якого (п. 1.1.) Установник управління передає Управителеві нерухоме майно в управління, а Управитель зобов’язується здійснювати управління цим майном в інтересах Установника управління для функціонування автомобільного ринку.

Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору управління майном, під майном мається на увазі: цілісний майновий комплекс В«Автомобільний ринокВ» , розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36, до якого належать: будівлі, споруди, асфальтовані майданчики, обладнання, комунікації, інвентар.

Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до Управителя (п. 1.3. договору управління майном).

Розділом 2 договору управління майном, сторони визначили, що у процесі здійснення управління майном Установника управління Управитель діє без доручення і має право укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надавання послуг на ринку по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов’язані з ефективним функціонуванням майна. В установленому законом порядку взимати з торгуючих на ринку ринковий збір, з подальшим його перерахуванням згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.1.1. договору). Взимати з торгуючих збір за закріплення торгового місця, бронювання, а також плату (збір) за надання обов’язкових та додаткових послуг ринка (п. 2.1.2. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору управління майном, цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації та діє протягом 1 року.

Пунктом 8.2. зазначеного договору сторони визначили, що за умови відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору по закінченню строку дії договору він вважається пролонгованим на термін та на умовах, передбачених цим договором.

01.08.07 між товариством з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» (Управитель) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Автомобільний ринокВ» (Установник управління) укладено договір, пунктом 1 якого сторонами договір управління майном № 1, посвідчений 06.06.07 за реєстровим № 2080 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 - за взаємною згодою розірваний.

01.08.07 між товариством з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» (Управитель) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Автомобільний ринокВ» (Установник управління) укладено договір управління майном № 1, за умовами якого (п. 1.1.) Установник управління передає Управителеві нерухоме майно в управління, а Управитель зобов’язується здійснювати управління цим майном в інтересах Установника управління для функціонування автомобільного ринку.

Відповідно до п. 1.2. договору управління майном, під майном мається на увазі: цілісний майновий комплекс В«Автомобільний ринокВ» , розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36. Перелік переданого майна зазначено в акті прийому-передачі (Додаток 1), який є невід’ємною частиною даного договору.

Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до Управителя. Вигодонабувачем за цим договором є Установник майна (п.п. 1.3., 1.4. договору управління майном).

Розділом 2 договору управління майном сторони визначили, що у процесі здійснення управління майном Установника управління Управитель діє без доручення і має право укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надавання послуг на ринку по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов’язані з ефективним функціонуванням майна. В установленому законом порядку взимати (словами оригіналу) з торгуючих на ринку ринковий збір, з подальшим його перерахуванням згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.1.1. договору). Взимати з торгуючих збір за закріплення торгового місця, бронювання, а також плату (збір) за надання обов’язкових та додаткових послуг ринка (п. 2.1.2. договору).

Згідно з п. 2.5.2. договору управління майном, у процесі здійснення управління майном Установник управління зобов’язаний не втручатись у поточну діяльність Управителя.

Відповідно до п. 8.1. договору управління майном, цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації та діє протягом 1 року.

Пунктом 8.2. зазначеного договору сторони визначили, що за умови відсутності заяви одної зі сторін про припинення договору по закінченню строку дії договору він вважається пролонгованим на термін та на умовах, передбачених цим договором.

01.08.07 між товариством з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» (Управитель) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Автомобільний ринокВ» (Установник управління) у відповідності до умов договору управління майном від 01.08.07 № 1 підписано акт прийому-передачи майна (Додаток № 1 до договору управління майном від 01.08.07 № 1), за яким Установник управління передав, а Управитель прийняв цілісний майновий комплекс В«Автомобільний ринокВ» , розташований на земельній ділянці площею 12,7985 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36.

Вбачається, що договір управління майном від 01.08.07 № 1, станом на час розгляду справи, є чинним, в установленому порядку не розірваний та не визнаний судом недійсним.

Отже, умовами договору управління майном від 01.08.07 № 1 ТОВ В«Автомобільний ринокВ» передало в управління цілісний майновий комплекс, розташований на земельній ділянці площею 12,7985 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36, в т.ч. право на укладення договорів оренди.

Оскільки ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» є Управителем майна за договором управління майном від 01.08.07 № 1, якому в т.ч. надано право на укладання договорів оренди, судом враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, що викладені у постанові від 13.01.11 у справі № 10/132/10 щодо визначення процесуального статусу у справі ТОВ В«ВКФ В«ЗОРЗВ» , ухвалою від 14.04.11 з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості відповідача 2: товариство з обмеженою відповідальністю В«ВКФ В«ЗОРЗВ» (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 36).

Предметом позову у цій справі є вимога ФОП ОСОБА_1 до ТОВ В«Автомобільний ринокВ» про зобов'язання відповідача 1 укласти з підприємцем договір оренди торговельного місця № 42, розташованого в м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе, 36, торговельний ряд № 5, на умовах, викладених у проекті, доданому до позовної заяви.

Підставою позову є невиконання ТОВ В«Автомобільний ринокВ» умов, визначених в п. 4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.09 № 868 щодо укладення з підприємцями договорів оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 В«Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризиВ» .

Проаналізувавши надані суду матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно із ст. 627 вказаного Кодексу, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні норми містить і ст. 67 ГК України, якою передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Договір є обов’язковим для виконання (ст. 629 ЦК України).

Статтею 179 глави 20 ГК України передбачено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання. Зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів держаної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3).

Частиною 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з приписами ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей по договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів, у т.ч. на основі примірних і типових договорів, повинно здійснюватись з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, відповідно до яких судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Тобто, спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов’язаною укласти договір через пряму вказівку закону або на підставі обов’язкового для виконання акта планування, в т.ч. державного замовлення, яке видано компетентним органом.

Звертаючись з позовом, позивач виходив з того, що відповідно до Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.09 № 868, у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 В«Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризиВ» .

Однак, позивачем в обґрунтування заявлених вимог, окрім актів Кабінету Міністрів України, не наведено прямих вказівок закону , згідно якими Договір даного виду в силу ст. 179 ГК України є обов’язковим для укладення сторонами.

Постанови Кабінету Міністрів України належать до підзаконних нормативно-правових актів, які є актами державних органів, прийнятих в межах своїх повноважень на підставі й на виконання Конституції та законів України.

Приписи положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.09 № 868 та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 В«Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризиВ» , на які посилається позивач, не є імперативними нормами права в розумінні ст. 179 ГК України щодо обов’язковості укладення спірного договору суб’єктами господарювання.

Частиною 2 ст. 14 ЦК України визначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги положення статей 4 2 , 4 3 ГПК України згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 4 2 ГПК України), що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (4 3 ГПК України), суд дійшов висновку, що в силу положень законодавства України про свободу договору (ст. 627 ЦК України) та наданих у справі доказів у суду відсутні правові підстави для задоволення позову про зобов’язання відповідача (відповідачів) укласти з позивачем договір оренди торговельного місця, оскільки укладення такого договору не є обов’язковим для сторін на підставі закону (ст. 183 ГК України).

За таких обставин, у задоволені позову відмовляється.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 2 , 4 3 , 4 5 ,22, 24, 33, 34, 49, 69, 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 18.05.2011.

Згідно з оригіналом:

спеціаліст ОСОБА_4