Ухвала

від 09.09.2015 по справі 2а-3001/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/9991/90111/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011

у справі № 2а-3001/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Тарзол»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011, позов задоволено: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 № 0001781520/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.02.2011 № 2/15-20/33432686. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України (ПК): не задекларував податкові зобов'язання в сумі 1388,60 грн. з операції з умовного продажу товарних залишків, які залишилися в нього на балансі на дату подання заяви про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 № 0001781520/0 про збільшення ТОВ «Тарзол» грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 1388,60 грн. за основним платежем та 347,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що рішенням ДПІ від 19.11.2010 № 16341/10/29 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Тарзол».

Пунктом 184.1 ст. 184 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно з пунктом 184.7 цієї статті, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

За змістом вказаних правових норм обов'язок платника ПДВ визначити податкові зобов'язання з умовного постачання товарів та необоротних активів встановлено лише щодо тих товарів та необоротних активів, при придбанні яких платник включив суми податку на додану вартість у їх ціні до податкового кредиту. Встановивши у судовому процесі, що товарні запаси, залишок яких був відображений у податковій декларації за 2010 рік, були внеском засновника товариства у його статутний капітал, тобто операції з їх постачання позивачу не були об'єктом оподаткування, на підставі оцінки наданих позивачем податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень 2006 року, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних до них, податкових накладних, витягом із головної книги ТОВ «Тарзол» по рахунку 10 «Основні засоби» за 2005 - 2010 роки, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про недоведеність ДПІ порушення позивачем норм пункту 184.7 ст. 184 ПК, а відтак і правомірності податкового повідомлення-рішення, яке позивач оспорює.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.І. Степашко підписЮ.І. Цвіркун