Ухвала

від 24.09.2015 по справі 911/5608/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"24" вересня 2015 р. Справа № 911/5608/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» про розстрочку виконання рішення у справі

за позовом заступника Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України, м. Київ;

2) Державного підприємства „Київський деревообробний заводВ» Міністерства оборони України, смт Коцюбинське, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» , смт Коцюбинське, Київська область

про стягнення 1 890 155, 70 грн

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: не з’явилися;

від позивача-1: ОСОБА_1 (довіреність № 220/637/д від 21.08.2015 р.);

від позивача-2: ОСОБА_2 (довіреність № 28 від 20.01.2015 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 1 від 06.05.2015 р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2014 року заступник Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства В«Київський деревообробний заводВ» Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційно фірма В«Екмі-МебліВ» про стягнення 1 890 155,70 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань за договором №126/2002/ГоловКЕУ від 01.01.2001 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.01.2015 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.02.2015 р. (суддя Лилак Т. Д.) у справі № 911/5608/14 за позовом заступника Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП „Київський деревообробний заводВ» МОУ до ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» про стягнення 1 890 155, 70 грн позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» на користь ДП „Київський деревообробний заводВ» МОУ 1 890 155, 70 грн неустойки та 37 803, 11 грн судового збору в дохід державного бюджету України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 05.02.2015 р. у справі № 911/5608/14 змінено і викладено резолютивну частину рішення суду у новій редакції, згідно якої позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» на користь ДП „Київський деревообробний заводВ» МОУ 945 077, 85 грн неустойки та 18 901, 56 грн судового збору в дохід державного бюджету України, а також присуджено до стягнення з ДП „Київський деревообробний заводВ» МОУ в дохід державного бюджету України 18 901, 56 грн судового збору.

12.05.2015 р. на виконання вказаної постанови апеляційного господарського суду судом було видано відповідні накази.

11.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» (боржник за наказом) звернулося до суду з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області №911/5608/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2015 року розгляд заяви було призначено на 17.09.2015 року.

У судовому засіданні 17.09.2015 року оголошувалася перерва на 24.09.2015 року.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Представник заявника (боржника) просить суд розстрочити виконання рішення на 8 місяців. В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що на сьогоднішній день фінансове становище товариства є дуже скрутним та важким, арешт коштів боржника зупинив фінансово-господарські операції товариства, що може призвести до банкрутства товариства, а тому відповідач потребує відстрочки виконання рішення суду.

Пунктом 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено в ч. 1 пп. 7.1 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як передбачено п. 7.2 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як слідує від поданої Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» заяви №46 від 11.09.2015 року про розстрочення виконання рішення суду, заявником не було надано жодних доказів на підтвердження обставин на які Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» посилається, як на підставу для розстрочки виконання рішення у даній справі.

Таким чином заявником належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено передбаченої ст. 121 ГПК України наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували неможливість виконання рішення суду у інший спосіб, ніж виконання відповідачем рішення суду шляхом перерахування позивачу грошових коштів, що відповідачем не зазначено обставини і не обґрунтовано можливість виконання рішення суду саме відповідно до запропонованого моменту, що відповідач не вживав будь-яких заходів по врегулюванню питання розстрочку виконання рішення суду із самим позивачем, що сторони не дійшли згоди щодо розстрочки виконання рішення суду, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на розстрочку виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Екмі МебліВ» про розстрочку виконання рішення відмовити.

Суддя Т.Д. Лилак