Постанова

від 01.03.2010 по справі 19/325-9/124

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.03.10 Справа № 19/325-9/124

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційні скарги ВАТ «Укрнафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз», м. Долина за вих. № 14 юр. 3916 від 16.10.2009 року

та ТзОВ НВП «Гарас і Л», c. Унів Перемишлянського району Львівської області б/н від 12.10.2009 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року

у справі № 19/325-9/124

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Гарас і Л», c. Унів Перемишлянського району Львівської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», м. Долина

про відшкодування збитків внаслідок розірвання умов договору на суму 676 280,59 грн.

та за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», м. Долина

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Гарас і Л», c. Унів Перемишлянського району Львівської області

про відшкодування збитків в сумі 309 586,20 грн. внаслідок неналежного виконання умов договору,

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: ОСОБА_2 -директор,

ОСОБА_3 -адвокат (довіреність від 28.10.2009 року)

від відповідача: ОСОБА_4 -юрисконсульт (довіреність № юр-588/д від 07.12.2009 року);

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фанда О. М.) від 06.10.2009 року у справі № 19/325-9/124 первісний позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз", м. Долина Івано-Франківської області на користь ТзОВ науково-виробничого підприємства "Гарас і Л", с. Унів Перемишлянського району Львівської області 340630,82 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 3406,30 грн. витрат по сплаті державного мита, 60,37 грн. витрат на забезпечення судового процесу та 10000,00 грн. послуг адвоката, в решті позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ТзОВ науково-виробничого підприємства "Гарас і Л", с. Унів Перемишлянського району Львівської області на користь ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз", м. Долина Івано-Франківської області 114600,27 грн. збитків, 1146,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 43,68 грн. витрат на забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

ВАТ «Укрнафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»(надалі -відповідач) з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог ТзОВ НВП «Гарас і Л» та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування всіх обставин справи, невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, дійсним обставинам справи, а також з грубим порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що весь об'єм (кількісний показник) реалізації нафтошламу від замовника до виконавця напряму залежав від об'єму нафтошламу, видобутого виконавцем з амбарів-відстійників і переданого замовнику, і при цьому, зазначає, що не очищення виконавцем амбарів-відстійників від нафтошламів в необхідних об'ємах є наслідком не реалізації тих же об'ємів від замовника до виконавця і не отримання замовником прибутку від реалізації цього нафтошламу. Посилається на те, що позовна вимога про стягнення збитків внаслідок недопоставки сировини на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України не відповідає способам захисту цивільних прав покупця, оскільки приписи цієї статті не є підставою для стягнення збитків у зв'язку з припиненням відносин купівлі-продажу сировини. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що аудиторський висновок Приватної аудиторської фірми «Клим»від 15.09.2007 року, яким керувався експерт при проведенні судово-бухгалтерської експертизи, призначеної господарським судом Івано-Франківської області, Аудиторською палатою України визнано таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність»та стандартам аудиту. Окрім того, посилається на те, що вимога про зупинення робіт відповідно до листа № 6ГТ-1359 та розірвання відповідачем договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року згідно листа № юр-1170 від 11.07.2006 року були способами захисту від неналежного виконання позивачем обов'язку щодо очищення амбарів-відстійників від нафтошламу.

ТзОВ НВП «Гарас і Л»(надалі -позивач) з постановленим рішенням також не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його змінити, стягнувши з ВАТ «Укрнафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»23890,77 грн. збитків у вигляді відсотків за користування кредитом, 340630,82 грн. недоотриманого доходу, 51841,38 грн. інфляційних нарахувань, 21178,00 грн. прямих збитків в частині понесених витрат на виплату заробітної плати та 228237,68 грн. втрат на закупівлю спецсировини, а у зустрічному позові відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник покликається, зокрема на те, що предмет договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року в частині, що регулює відносини підряду між сторонами, не передбачає жодних кількісних показників отримання нафтошламу в результаті очистки амбарів-відстійників та обов'язку його передачі від виконавця до замовника, а тому підстава відшкодування збитків (наявність правового зобов'язання), передбачена ст. 218 ГК України, в даному випадку відсутня. Посилається також на ст. 663 ЦК України, яка застосовується до відносин купівлі-продажу, що виникли між сторонами внаслідок укладення договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, і вважає, що строки, передбачені цією статтею, були погоджені сторонами у п. 3.1 додаткового договору № 1 від 21.01.2005 року, що в подальшому були змінені додатковим договором № 2 від 22.12.2005 року, яким на 2005 рік жодних кількісних показників передачі нафтошламу визначено не було. Окрім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що умовами договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та нормами матеріального прав, що регулює спірні правовідносини, саме на продавця (відповідача) покладено обов'язок передачі товару покупцеві (позивачу) за кількісними показниками та в строки, що визначені договором.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ НВП «Гарас і Л»(№ 14юр-4553 від 01.12.2009 року) та доповненні до нього (№ 14юр-4700 від 08.12.2009 року) зазначає, зокрема, що в матеріалах справи наявні всі належні та допустимі докази, які підтверджують той факт, що відповідач внаслідок неналежного виконання позивачем умов договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та додаткових договорів до нього не зміг отримати заплановані об'єми нафтошламу, реалізувати його та отримати дохід в сумі 114600,27 грн., що завдало відповідачу збитків в сумі 114600,27 грн., а тому вважає оскаржуване рішення в частині стягнення з позивача на користь відповідача зазначеної суми збитків обґрунтованим та законним. На підставі наведеного просить в задоволенні вимог апеляційної скарги ТзОВ НВП «Гарас і Л»відмовити повністю, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року в частині часткового задоволення позовних вимог ТзОВ НВП «Гарас і Л»скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 року, та переносився згідно листа від 18.01.2010 року. В судовому засіданні 08.02.2010 року оголошувалась перерва до 01.03.2010 року.

Розглянувши апеляційні скарги та відзив на апеляційну скаргу ТзОВ НВП «Гарас і Л», вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року у справі № 19/325-9/124 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 06.04.2004 року між НГВУ «Долинанафтогаз»ВАТ «Укрнафта»(замовник) та ТзОВ НВП «Гарас і Л»(виконавець) було укладено договір № 2/8-Р/225/04-Р про надання послуг по очищенню амбарів-відстійників, безвідходній переробці нафтошламів та купівлі-продажу відходів нафтопродуктів (із змінами та доповненнями від 14.06.2004 року, 21.01.2005 року та 22.12.2005 року), згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язався провести власними силами та засобами роботи по очищенню амбарів-відстійників, що знаходяться на території НГВУ «Долинанафтогаз»для запобігання порушень технології нафтогазовидобутку та негативних екологічних наслідків, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що отриманий внаслідок очищення нафтошлам передається замовником виконавцю у власність за плату; кількість нафтошламу, що передається виконавцю, фіксується в акті приймання-передачі шляхом його підписання уповноваженими представниками сторін.

Внаслідок укладення додаткових договорів № 1 від 21.01.2005 року та № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року (додатків № 3 та № 4 до договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року) сторони домовились, що кількість нафтошламу, що передається виконавцю, становить: у 2004 році - 6600 м.куб., 2005 році - 7900 м.куб., 2006 році - 6900 м.куб.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість наданих послуг по очищенню амбарів-відстійників складала у 2004 році - 66000,00 грн. з розрахунку 10 грн. за один м.куб., у 2005 році - 79000,00 грн. (додатковий договір № 1 від 21.01.2005 року), у 2006 році - 69000,00 грн. (додатковий договір № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року).

Пунктом 2.3 договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року передбачено, що отриманий внаслідок очищення нафтошлам передається виконавцю згідно акта прийому-передачі за плату, яка становить 60 грн. за один м.куб., а згідно додатку до цього договору від 14.06.2004 року - 70 грн. за одну тону.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.4 договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року замовник проводить оплату наданих послуг, а виконавець -переданого нафтошламу в розмірі 100% на протязі 20 днів після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

Листами № 4-24/83 від 11.04.2006 року та № 6гт-1359 від 12.04.2006 року замовник повідомив виконавця про призупинення робіт по зачистці шламонакопичувачів, амбарів та нафтовловлювачів від нафтовміщуючої суміші, а також відпуску на переробку та утилізацію цієї суміші (а. с. 167-168, Т. І), а згідно листа ВАТ «Укрнафта»№ юр-1170 від 11.07.2006 року замовник, керуючись вимогами ч. 4 ст. 849 ЦК України, відмовився від договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та повідомив виконавця про розірвання даного договору з моменту отримання цього листа (а. с. 8, Т. І).

Позивач, керуючись ч. 4 ст. 849 ЦК України, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із первісним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.06.2009 року) про стягнення з відповідача 23890,77 грн. збитків у вигляді відсотків за користування кредитом, 340630,82 грн. недоотриманого доходу, 51841,38 грн. інфляційних нарахувань, 21178,00 грн. прямих збитків в частині понесених витрат на виплату заробітної плати та 228237,68 грн. втрат на закупівлю спецсировини, завданих розірванням договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, а відповідач, керуючись ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України -із зустрічним позовом про стягнення з позивача 309586,20 грн. збитків, завданих неналежним виконанням умов договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року і додаткових договорів № 1 від 21.01.2005 року та № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року.

Проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегією встановлено, що договір № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, укладений між сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи договору підряду та договору купівлі-продажу. А тому до відносин сторін, що виникли на підставі цього договору, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори підряду та купівлі-продажу, якщо інше не встановлено самим договором або не випливає із його суті (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Предмет договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року у відповідних частинах відповідає приписам ч. 2 ст. 837 ЦК України, згідно якої договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові, та ч. 1 ст. 656 ЦК України, відповідно до якої предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 4 ст. 849 ЦК України, на якій ґрунтується первісний позов (ТзОВ НВП «Гарас і Л»), і яка застосовується до відносин підряду, що виникли між сторонами внаслідок укладення договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відшкодування збитків як один із способів захисту цивільних, а в даному випадку господарських, прав та інтересів особи передбачено ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, за приписами яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Окрім того, цей спосіб захисту має місце за наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинновий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника.

Аналізом документальних доказів у справі колегією встановлено, що за умовами договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та додаткового договору № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року позивачем у 2006 році внаслідок очищення амбарів-відстійників заплановано отримати 6900 м.куб. нафтошламу. Однак, у зв'язку із відмовою відповідача у липні 2006 року від вищевказаного договору, позивачем у цьому ж році в результаті очистки амбарів-відстійників було вилучено лише 108 м.куб. нафтошламу, що підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2006 року, підписаним уповноваженими представниками замовника та виконавця і скріплено відповідними печатками (а. с. 146, Т. І). З наведеного вбачається, що фактично позивачем у 2006 році недоотримано 6792 м.куб. нафтошламу, що внаслідок переробки становило б 3457,128 т суміші нафтопродуктів відпрацьованої.

Матеріалами справи (а. с. 23-29, 222-227, Т. ІІІ) підтверджується наявність договорів, укладених між позивачем та іншими особами, зокрема ТзОВ «Грейвсайд», ДП «Долина»та ПП «Кас і Л», на реалізацію у 2006 році продукції (нафтопродуктів), яка виготовляється позивачем з нафтошламу, отриманого в результаті очистки амбарів-відстійників, що дало місцевому господарському суду достатні підстави вважати про існування реальної можливості отримання позивачем доходів від реалізації такої продукції за звичайних обставин, якби сторони належним чином виконували свої договірні зобов'язання і відповідач не відмовився від договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 2198 від 31.03.2009 року (а. с. 34-40, Т. ІІ), призначеної господарським судом Івано-Франківської області у даній справі, розмір доходів, недоотриманих позивачем у 2006 році від недоотриманого об'єму нафтошламу, становить 340630,82 грн.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість і законність первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків, завданих розірванням договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, у вигляді упущеної вигоди в сумі 340630,82 грн.

Щодо первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача 23890,77 грн. збитків у вигляді відсотків за користування кредитом, 51841,38 грн. інфляційних нарахувань, 21178,00 грн. прямих збитків в частині понесених витрат на виплату заробітної плати та 228237,68 грн. втрат на закупівлю спецсировини, слід зазначити наступне.

Позивач, обґрунтовуючи розмір заподіяних йому відповідачем збитків у вигляді відсотків за користування кредитом, посилається на укладений між сторонами довгостроковий договір № 769/01-Р по наданню комплексу послуг по очищенню пластових і промстічних вод від 30.11.2001 року (а. с. 152-155, Т. ІІ) і зазначає, що для придбання необхідного спецобладнання з метою виконання цього договору він отримав кредит в сумі 125000 марок Німеччини, за користування яким сплатив відсотки в сумі 23890,77 грн. В той час як предметом первісного позову є відшкодування збитків, завданих одностороннім розірванням договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, а не договору № 769/01-Р від 30.11.2001 року.

В обґрунтування наявності збитків у вигляді понесених витрат на виплату заробітної плати в сумі 21178,00 грн. позивач посилається на те, що у зв'язку з направленням відповідачем листів № 4-24/83 від 11.04.2006 року та № 6гт-1359 від 12.04.2006 року позивач протягом квітня-липня 2006 року (з моменту призупинення робіт на вимогу відповідача до отримання його листа про розірвання договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року) роботи по цьому договору не виконував, однак вимушений був виплачувати своїм працівникам у вказаний період мінімальну заробітну плату. По суті зазначених тверджень колегія вважає за доцільне зауважити, що протягом періоду, на який посилається позивач, договір № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року ще не був розірваний, а тому його покликання на заподіяння у зазначений період збитків внаслідок розірвання відповідачем вказаного договору, слід визнати безпідставними і необґрунтованими.

Збитки у вигляді втрат на закупівлю спецсировини позивач обґрунтовує тим, що на виконання п. 4.2 договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року було закуплено сировину для переробки нафтових емульсій і внаслідок дострокового розірвання відповідачем цього договору позивачу завдано прямих збитків у вигляді залишків невикористаної спецсировини в сумі 228237,68 грн. При цьому, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, яку кількість такої сировини необхідно було використати безпосередньо для переробки запланованого у 2006 році об'єму нафтошламу. Водночас, сам факт не використання сировини не тотожний поняттю втрати такої сировини (знищення, зменшення її вартості тощо), що могло б бути підставою для відшкодування її вартості.

Окрім цього, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України), тобто суб'єкт підприємництва вправі вибирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, і самостійно відповідати за результати своїх дій. Згідно довідки з ЄДРПОУ № 79 (а. с. 7, Т. І) видами діяльності позивача є виробництво продуктів нафтоперероблення, надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу, збирання та знищення інших відходів тощо, для здійснення якої позивачу необхідно було закупити спецобладнання, спецсировину та найняти на роботу спеціалістів і робітників.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сплата позивачем відсотків за користування кредитними коштами, отриманими для придбання спецобладнання, закупівля спецсировини та виплата заробітної плати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з протиправною поведінкою відповідача (розірванням договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року). А тому у задоволенні первісних позовних вимог в цій частині судом відмовлено підставно.

Не підлягають задоволенню і первісні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму недоотриманих доходів, які позивач доводить висновком судово-економічної експертизи № 2198 від 31.03.2009 року, з огляду на наступне. Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. В даному випадку позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, нараховані на суму збитків у вигляді упущеної вигоди, яка у розумінні вказаної правової норми не є грошовим зобов'язанням, а відповідач не є таким, що прострочив його виконання.

Позивачем відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача 33814,00 грн. понесених витрат на оплату послуг адвоката, в підтвердження чого подано договір про надання юридичних послуг № 19 від 12.10.2007 року (а. с. 105, Т. ІІ), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 288/7411 від 16.12.1998 року, видане ОСОБА_3 (а. с. 115, Т. ІІ), квитанцію № 029 від 12.10.2007 року (а. с. 104, Т. ІІ). Однак, з урахуванням Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, ступеня складності спірних правовідносин, затрат зусиль на зібрання доказової бази, суд першої інстанції обмежив розмір витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають відшкодуванню відповідачем, до 10000,00 грн. З таким висновком погоджується і колегія.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ч. 1 ст. 193 ГК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 623 ЦК України, на якій ґрунтується зустрічний позов (ВАТ «Укрнафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»), боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Аналогічні вимоги встановлені ст. 224 ГК України.

Аналізом документальних доказів у справі, зокрема, висновку судово-економічної експертизи № 2198 від 31.03.2009 року з урахуванням вимог ст. 42, 43 ГПК України, колегією встановлено, що за умовами договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, додатку до нього від 14.06.2004 року та додаткового договору № 1 від 21.01.2005 року відповідач внаслідок очищення позивачем амбарів-відстійників у 2005 році повинен був отримати 7900 м.куб. нафтошламу, що в результаті переведення становило 7348,58 т нафтошламу, і реалізувати його позивачу по ціні 70,00 грн. за 1 т (реалізація нафтошламу здійснювалась після переведення метрів кубічних в тони відповідно до додатку від 14.06.2004 року).

Натомість, як вбачається з актів виконаних робіт (а. с. 136-145, Т. І) позивач внаслідок очищення амбарів-відстійників протягом 2005 року фактично передав відповідачу 6908 м.куб. нафтошламу, що відповідно дорівнювало 6426 т нафтошламу (акти прийому-передачі нафтошламу -а. с. 148-158, Т. І). Таким чином, різниця між запланованою кількістю нафтошламу та фактично видобутою і реалізованою у 2005 році становила 922,58 т. Згідно виписок з банківського рахунку відповідача на його розрахунковий рахунок від реалізації в 2005 році 6426 т нафтошламу надійшло 371307,62 грн., тобто реалізація 1 т нафтошламу в 2005 році здійснювалась фактично по ціні 57,78 грн. (371307,62 грн. / 6426 т = 57.78 грн.).

З вищенаведеного вбачається, що внаслідок недоотримання в 2005 році 922,58 т нафтошламу відповідач не зміг отримати дохід в розмірі 53306,67 грн. (922,58 т * 57,78 грн. = 53306,67 грн.).

Одночасно, за умовами договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та додаткового договору № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року кількість нафтошламу, що передається виконавцю в першому кварталі 2006 року становить 900 м. куб., а в другому кварталі 2006 року - 2500 м.куб.

За період виконання позивачем робіт по очистці амбарів-відстійників з 01.01.2006 року по 12.04.2006 року (до моменту отримання листів відповідача про призупинення робіт) фактичний об'єм отриманого відповідачем нафтошламу становив 108 м.куб., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2006 року (а. с. 146, Т. І), і в результаті переведення дорівнювало 100 т нафтошламу (акт прийому-передачі нафтошламу від 31.03.2006 року -а. с. 147, Т. І).

Таким чином, різниця між запланованим об'ємом нафтошламу та фактично видобутим і реалізованим у першому кварталі 2006 року становила 792 м.куб., а за 12 днів другого кварталу 2006 року - 326,04 м.куб. (2500 м.куб. нафтошламу / 92 дні в другому кварталі 2006 року = 27,17 м. куб. нафтошламу/день; 27,17 м.куб. * 12 днів = 326,04 м. куб. нафтошламу). В сукупності за період з 01.01.2006 року по 12.04.2006 року відповідач не доотримав для подальшої реалізації позивачу 1118,04 м.куб. нафтошламу, що відповідно становило 1035,19 т нафтошламу.

Реалізація нафтошламу у 2006 році повинна була здійснюватись по ціні 70,00 грн. за 1 т, а згідно виписок з банківського рахунку відповідача на його розрахунковий рахунок від реалізації в 2006 році 100 т нафтошламу надійшло 5920,99 грн., тобто реалізація 1 т нафтошламу в 2006 році здійснювалась фактично по ціні 59,21 грн. Таким чином, внаслідок недоотримання в 2006 році 1035,19 т нафтошламу відповідач не зміг отримати дохід в розмірі 61293,60 грн. (1035,19 т * 59,21 грн. = 61293,60 грн.).

Зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок неналежного виконання позивачем умов договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та додаткових договорів № 1 від 21.01.2005 року та № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року щодо очистки амбарів-відстійників відповідач не отримав запланований об'єм нафтошламу, не зміг реалізувати його позивачу та отримати дохід в розмірі 114600,27 грн. (53306,67 грн. + 61293,60 грн. = 114600,27 грн.), що відповідно складає суму завданих збитків (упущеної вигоди). Саме на такий розмір недоотриманих доходів посилається відповідач у поясненні за вих. № 14юр-2205 від 17.06.2009 року (а. с. 91-92, Т. ІІ).

Посилання позивача на лист № 185 від 12.07.2005 року щодо прискорення передачі нафтошламу (а. с. 109, Т. ІІ) як на доказ відсутності у спірний період у амбарах-відстійниках необхідної кількості нафтошламу та відсутності його вини у неналежному виконанні зобов'язань по договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, підставно не взято господарським судом до уваги, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, довідкою від 20.07.2009 року № 6гт-2669 (а. с. 177, Т. ІІ), актами про рух нафтошламу за спірний період (а. с. 30-45, Т. IV), довідками начальника служби екології та радіаційної безпеки НГВУ «Долинанафтогаз»(а. с. 46-49, Т. IV) тощо. В процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції позивач згідно вимог ч. 2 ст. 614 ЦК України також не довів відсутність його вини у неналежному виконанні своїх зобов'язань, а відповідно, і заподіянні відповідачу у зв'язку з цим збитків.

Відтак, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість і законність зустрічних позовних вимог в частині стягнення з позивача 114600,27 грн. збитків, завданих неналежним виконанням умов договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та додаткових договорів № 1 від 21.01.2005 року і № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року, та відмову у задоволенні решти суми зустрічного позову у зв'язку з її недоведеністю.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що предмет договору № 2/8-Р/225/04Р від 06.04.2004 року в частині, що регулює відносини підряду між сторонами, не передбачає жодних кількісних показників в частині отримання нафтошламу в результаті очистки амбарів-відстійників та обов'язку його передачі від виконавця до замовника, а тому підстава відшкодування збитків (наявність правового зобов'язання), передбачена ст. 218 ГК України, в даному випадку, відсутня, не приймаються колегією до уваги, оскільки не відповідають матеріалам та дійсним обставин справи і вищенаведених висновків не спростовують. З аналізу положень договору № 2/8-Р/225/04Р від 06.04.2004 року вбачається, що кількість нафтошламу, яка реалізовувалася від замовника до виконавця, безпосередньо залежала від об'єму нафтошламу, видобутого виконавцем з амбарів-відстійників і переданого замовнику.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційних скаргах інші доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, та висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційних скарг ВАТ «Укрнафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз», м. Долина за вих. № 14 юр. 3916 від 16.10.2009 року та ТзОВ НВП «Гарас і Л», c. Унів Перемишлянського району Львівської області б/н від 12.10.2009 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року у справі № 19/325-9/124 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.