Ухвала

від 24.09.2015 по справі 826/5185/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5185/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. за участю: секретаря судового засіданняНечай Ю.О. представників позивача Сокурова Я.В., Тараненко Н.В. представника відповідачаБондаренко С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Санмакс" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003442201 від 05.11.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Також з'явилися представники позивача, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період з 09.10.2014 по 15.10.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Санмакс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торгвеста" за липень 2015 року, ТОВ "Гольд Фактор" за липень 2014 року та ТОВ "Стіл-Екотрансіс" за лютий та травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 22.10.2014 № 3034/26-52-22-01-11/37208653.

Згідно з висновками даного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 2 443 914,00 грн.

З акта вбачається, що власну позицію відповідач мотивував посилаючись на:

податкову інформацію, яка надійшла до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, стосовно підприємства TOB «Гольд-Фактор» (код за ЄДРПОУ 39040936) по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за червень - липень місяці 2014 року. Згідно з цією податковою інформацією, яку відображено в акті, контролюючим органом зроблено висновок про відсутність фактичного здійснення постачання товару (послуг) та формування підприємством штучного податкового кредиту на користь третіх осіб (т.1 а.с. 65-69);

акт від 03.06.2014 №1549/26-55-22-01/38490779 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Стіл-Екотраисіс" (податковий номер 38490779) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року, складений ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. У даному випадку контролюючим органом зазначено про відсутність вказаного суб'єкта господарювання за місцезнаходженням та зроблено висновок, що ТОВ "СТ1Л-ЕКОТРАНС1С" здійснювало діяльність спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Також вказано, що звіркою ТОВ"СТІЛ-ЕКОТРАНСІС" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за січень - березень 2014 (т.1 а.с. 70-74);

інформаційні автоматизовані системи податкового органу - АІС «Податковий блок», «Єдиний реєстр податкових накладних.

На підставі аналізу цієї інформації, контролюючий орган за наслідками перевірки позивача прийшов до висновку, що задекларовані ним господарські операції з ТОВ "Торгвеста", ТОВ "Гольд Фактор", ТОВ "Стіл-Екотрансіс" не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими суб'єктами господарювання, отже, в порушення п.198.3, п.198.6 ст.;98, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України TOB «ТД Санмакс» завищено податковий кредит всього у сумі 2443914,00 грн., в тому числі: за лютий 2014 року в сумі 137 315,00 грн., за травень 2014 року в сумі 1 400 381,00 грн., за липень 2014 року в сумі 906218,00 грн.

05.11.2014 на підставі висновків акта № 3034/26-52-22-01-11/37208653 від 22.10.2014 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003442201, яким платникові збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 054 892,50 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 610978,50 грн. (т.1 а.с. 83).

Вважаючи вказане рішення суб'єкта владних повноважень незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, при цьому виходив з того, що висновки податкового органу не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту за наслідками їх здійснення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія виходить з такого.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника , адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Торговий Дім Санмакс» зареєстроване платником ПДВ, про що свідчить відповідне свідоцтво (т.1 а.с. 31), основними видами діяльності Товариства, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, є: 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 23.42 виробництво керамічних санітарно-технічних виробів; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с. 28-29). Згідно з наданою Товариством довідкою, середньомісячна кількість працюючих у період, щодо якого здійснено перевірку, становила в середньому 120 осіб (т.1 а.с. 32). Також позивачем надано докази на підтвердження наявності у нього складських приміщень - договір оренди нерухомого майна від 01.01.2014 №4, акт приймання передачі складського приміщення (додаток №1 до договору №4 від 01.01.2014) та акти здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 34-41).

Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані TOB "Торговий Дім Санмакс" за наслідками господарських відносин із постачальниками - ТОВ "Торгвеста" за договором поставки № 20701 від 02.07.2014 (т.1 а.с. 84-86), ТОВ "Гольд Фактор" за договором поставки №0306201401 від 03.06.2014 (т.1 а.с. 127-129) та ТОВ "Стіл-Екотрансіс" за договором поставки № 01040214 від 04.02.2014 (т.6 а.с. 1-3).

На підтвердження реального руху активів у процесі виконання умов цих договорів, позивачем надано копії документів: видаткових накладних та рахунків, якими підтверджується отримання позивачем послуг (т. 1 а.с. 37-99, 130-150, т.6 а.с. 4-58), товарно - транспортних накладних на підтвердження факту здійснення транспортування товару (т.1 а.с. 114-116, 188-191, т.6 а.с. 164-175); платіжних доручень та банківських виписок на підтвердження обставин здійснення позивачем оплати на користь контрагентів ТОВ "Торгвеста", ТОВ "Гольд Фактор" та ТОВ "Стіл-Екотрансіс" за отриманий товар (т.1 а.с. 117-122, 192-201, т.6 а.с. 176-212), копії виписаних контрагентами позивача на його користь податкових накладних (т.1 а.с. 99-113, 151-187, т.6 а.с. 59-163).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ "Торгвеста", ТОВ "Гольд Фактор", ТОВ "Стіл-Екотрансіс" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ "Торгвеста", ТОВ "Гольд Фактор", ТОВ "Стіл-Екотрансіс" за період стосовно якого здійснювалася податкова перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на нього. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що придбані у вказаних контрагентів товари позивачем використанні у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ "Торгівельно - будівельний дім "ОЛДІ", ТОВ "ОЛДІ-Житомир", ТОВ "Практікер Україна", ТОВ "Епіцентр К", ПАТ "Нова Лінія", ТОВ "Леруа Марлен Україна", ТОВ "Будмен Інтер", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів купівлі - продажу, договорів поставки, протоколів розбіжностей, накладних, товарних накладних, експрес - накладних, товарно - транспортних накладних та виписками по рахунку .

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

В даному випадку, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів щодо «безтоварності» операцій позивача та відсутності у зв'язку із цим підстав для формування податкового кредиту з ПДВ посилався на порушення його контрагентами - ТОВ "Торгвеста", ТОВ "Гольд Фактор", ТОВ "Стіл-Екотрансіс" податкової дисципліни, про що, на його думку, свідчать: податкова інформація стосовно підприємства TOB «Гольд-Фактор» (код за ЄДРПОУ 39040936); акт від 03.06.2014 №1549/26-55-22-01/38490779 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Стіл-Екотраисіс" (податковий номер 38490779); а також відомості з інформаційних автоматизованих систем податкового органу - АІС «Податковий блок», «Єдиний реєстр податкових накладних.

Водночас, колегія суддів зауважує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Отже, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на податкову інформацію стосовно підприємства TOB «Гольд-Фактор» (код за ЄДРПОУ 39040936), акт від 03.06.2014 №1549/26-55-22-01/38490779 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Стіл-Екотраисіс" (податковий номер 38490779), а також відомості з інформаційних автоматизованих систем податкового органу, оскільки доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, тому колегія суддів такі доводи відхиляє.

Таким чином, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгвеста", ТОВ "Гольд Фактор", ТОВ "Стіл-Екотрансіс", які, в свою чергу, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача підстави для формування податкового кредиту у період стосовно якого здійснено перевірку та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ за наслідками їх здійснення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Санмакс" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 28 вересня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.