Постанова

від 28.04.2011 по справі 41/221

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011 № 41/221

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Іваненко Я.Л.

ОСОБА_1

при секретарі: Шпорт В.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 24 від 24.12.2010

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 24.01.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Інститут проектування обВ»єктів дорожнього господарстваВ»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 10.09.2010 року

у справі № 41/221 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВіЕйБі ЛізингВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Інститут проектування обВ»єктів дорожнього господарстваВ»

про стягнення 150 166, 31 грн.

В судовому засіданні 28.04.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування об'єктів дорожнього господарства» про стягнення 116 985,21 грн. -основного боргу, 3 681,79 грн. - пені, 535,59 грн. - 3% річних, 1 358,05 грн. - збитків, 4 001,62 грн. - штрафу, 3 595,97 грн. - неустойки, 20 008,08 грн. - штрафу та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати щомісячних лізингових платежів за надане в користування майно відповідно до Договору № 080915-193/ФЛ-Ю-О фінансового лізингу від 15 вересня 2008 року.

Представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції 10.09.2010 року подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 116 985,21грн. - основного боргу, 3 681,79 грн. - пені, 535,59 грн. - 3% річних, 1 358,05 грн. - збитків, понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів, 4 001,62 грн. - штрафу, 3 595,97 грн. - неустойки, 20 008,08 грн. - штрафу, та зобов'язання вилучити та передати власнику - позивачу предмет лізингу, а саме автомобіль HONDA CR-V 2008 року випуску, держ. номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 78 031,59 грн. та стягнути судові витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі № 41/221 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування об'єктів дорожнього господарства» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» 116 985 грн. 21 коп. - основного боргу, 20 008 грн. 08 коп. - штрафу за порушення процедури вилучення майна, 4 001 грн. 62 коп. - штрафу за неподання звітів, 337 грн. 12 коп. - неустойки за несвоєчасне повернення товару, 2 120 грн. 52 коп. - пені, 1 241 грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 310 грн. 32 коп. - 3% річних, 1 535 грн. 04 коп. - державного мита та 227 грн. 89 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування об'єктів дорожнього господарства» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» автомобіль HONDA CR-V 2008 року випуску, держ. номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 78 031,59 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі № 41/221, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано всі істотні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції проігнорував зазначене відповідачем у відзиві на позовну заяву, не надавши належної оцінки домовленостям сторін щодо обмеження строків на складання актів здачі-приймання послуг, визначеними умовами договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі № 41/221, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі № 41/221 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

15 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування об'єктів дорожнього господарства» (лізингоодержувач, відповідач) був укладений Договір № 080915-193/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (далі -Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого предметом даного Договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) - далі за текстом Договору - "Майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Розділом 2 Договору сторони узгодили, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 (тридцять сім) місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором. В разі дострокового розірвання цього Договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти майно у лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору, лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 Договору.

Згідно з пунктом 3.4.1 Договору лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними банківської установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка банківської установи).

Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення банківською установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки банківської установи.

До моменту отримання вищевказаної довідки банківської установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У випадках коли за даними довідки Банківської Установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату укладання цього Договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього, Договору. У цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки Банківської Установи та виставлення лізингодавцвцем відповідного рахунку.

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіка сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою, використавши в якості Кп курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку. Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Пунктом 3.4.2 Договору сторони узгодили, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1. цього Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу відрізняється від курсу гривні до долару США (кількість гривень отриману від продажу одного долару США), за яким банківська установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна для його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

Згідно з пунктом 8.2.1 Договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (Додаток № 3 до цього Договору).

Пунктом 14.8 Договору сторони узгодили, що в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь - якого чергового лізингового платежу за цим Договором на строк понад 30 (тридцять) днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 (десяти) днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу автомобіль Honda CR-V, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2 в кількості 1 (одна) одиниця, загальною вартістю 240 097,00 грн., що засвідчується актом прийому - передачі майна від 26.09.2008 року за договором №080915-193/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 15 вересня 2008 року, в свою чергу відповідач не своєчасно здійснював лізинові платежі за передане в користування майно та в порушення умов Договору не повернув передане в користування майно, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 116 985,21грн. - основного боргу, 3 681,79 грн. - пені, 535,59 грн. - 3% річних, 1 358,05 грн. - збитків понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів, 4 001,62 грн. - штрафу за неподання звітів та 3 595,97 грн. - неустойки за несвоєчасне повернення товару, 20 008,08 грн. - штрафу за порушення процедури вилучення майна, судові втрати та крім того, просив суд зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу.

Позивач нарахував та просить стягнути заборгованість по лізинговим платежам за період з грудня 2009 року по березень 2010 року на загальну суму 116 985,21 грн., посилаючись на рахунки - фактури № СФ-918420 від 11 грудня 2009 року на суму 9 932,64 грн., № СФ-920148 від 12 січня 2010 року на суму 9 870,37 грн., № СФ-921742 від 12 лютого 2010 року на суму 9 756,70 грн., № СФ-923168 від 12 березня 2010 року на суму 9 393,91 грн., № СФ-925327 від 23 березня 2010 року на суму 78 031,59 грн.

З наданих відповідачем платіжних доручень (копії в справі) вбачається, що зазначені вище рахунки не оплачені.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 116 985,21 грн.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а до відносин пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу як нормативно та документально доведених, а тому таких, що підлягають задоволенню повністю в сумі 116 985,21 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 11.2.3 Договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору, порушення умов пункту 14.7. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п. 8.2.1. Договору відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами.

Згідно з пунктом 11.2.1 Договору за порушення з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані зі збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингоодержувач у термін 5 (п'яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.

Пунктом 11.2.5 Договору сторони передбачили, що за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3, 5.5 цього Договору - штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Позивач керуючись п. п. 8.2.1, 11.2.1, 11.2.3 та 11.2.5 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 681,79 грн. за період з 12.12.2009 року по 29.04.2010 року, 20 008,08 грн. - штрафу за порушення процедури вилучення майна, 4 001,62 грн. - штрафу за неподання звітів.

Враховуючи те, що відповідач протягом 2009 та 2010 років порушував вимоги п. 8.2.1. та п. 11.2.3 Договору, а саме письмово щоквартально не інформував лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами, господарський суд здійснивши перерахунок штрафу (200 080,83 грн. х 1% х 2) приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 4 001,62 грн.

Перевіривши проведений місцевим судом перерахунок пені з урахуванням пунктів 3.4.1 та 11.2.1 Договору, графіку сплати лізингових платежів (строк сплати - 12 числа кожного місяця), в також, враховуючи встановлені судом суму та дати прострочення, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 2 120,52 грн., перерахунок якої здійснено за період з 13.12.2009 року по 29.04.2010 року.

Перевіривши проведений місцевим судом перерахунок штрафу за порушення процедури вилучення майна у відповідності до пункту 11.2.5 Договору (200 080,83 грн. х 10%), колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 20 008,08 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 535,59 грн. за період з 12.12.2009 року по 29.04.2010 року та інфляційні втрати в сумі 1 358,05 грн. за період з 12.12.2009 року по 28.04.2010 року.

З графіку сплати лізингових платежів, доданого до Додаткової угоди № 1 до Договору № 080915-193/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 15.09.2008 року вбачається, що чергові лізингові платежі сплачуються кожного місяця 12 числа, а тому прострочення зі сплати чергових лізингових платежів настало з 13 числа кожного поточного місяця.

Перевіривши проведений місцевим судом перерахунок 3 % річних з період з 13.12.2009 року по 29.04.2010 року та інфляційних втрат за період з 13.12.2009 року по 28.04.2010 року, з урахуванням умов Договору та суми прострочення, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3 % річних підлягають задоволенню в сумі 310,32 грн., а інфляційні втрати в сумі 1 241,19 грн., перерахунок яких здійснено відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Крім того, позивач просить суд зобов'язати вилучити та передати власнику -позивачу предмет лізингу, а саме автомобіль HONDA CR-V 2008 року випуску, держ. номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 78 031,59 грн.

Згідно з пунктом 10.2 Договору у випадку виникнення будь - якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1. - 10.1.5 даного Договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання Договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 10.1.1 Договору лізингодавець має право вилучити майно, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомлення про повернення отриманого в лізинг майна № 858 від 23.03.2010 року направив відповідачу 15.04.2010 року, що засвідчується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 4000 від 15.04.2010 року (копії в матеріалах справи), тобто, з урахуванням загального поштового обігу (4 дні) та семиденного строку у відповідності до пункту 10.2 Договору прострочення по поверненню майна у відповідача настало з 27.04.2010 року.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання передати власнику (позивачу) предмет лізингу, а саме автомобіль HONDA CR-V 2008 року випуску, держ. номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 78 031,59 грн. , які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 11.2.2 Договору лізингоодержувач несе відповідальність, якщо лізингооодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізиноодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до статті 10 даного Договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладення Договору, вказаної в пункті 3.2 Договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

Крім того, позивач керуючись п.11.2.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 3 595,97 грн. - неустойки за несвоєчасне повернення товару, розрахунок якої здійснює за період з 29.03.2010 року по 29.04.2010 року.

Враховуючи те, що прострочення по поверненню майна у відповідача настало з 27.04.2010 року, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення товару підлягають задоволенню частково в сумі 337,12 грн., перерахунок яких здійснено місцевим господарським судом за період з 27.04.2010 року по 29.04.2010 року. (200 080,83 грн. х (10,25 х 2) /100/365 х 3).

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про повне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин, які мають значення для справи, а також правильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі №41/221 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю В«Інститут проектування обВ»єктів дорожнього господарстваВ» , з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Інститут проектування обВ»єктів дорожнього господарстваВ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі № 41/221 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 41/221 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Іваненко Я.Л.

ОСОБА_1

13.05.11 (відправлено)