Постанова

від 01.10.2015 по справі 916/495/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р.Справа № 916/495/14 Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Мирошниченко М. А. (доповідач), Воронюка О.Л. та Лашина В.В.,

(склад судової колегії сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями)

при секретарях судового засідання - Кіртоці Л.В. та Кияшко Р.О.

за участю представників:

ПП "Ніка-2" - Гамар В.І.(на підставі доручення),

Шабівської СР Білгород-Дністровського району Одеської області - не з'явився,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (на підставі доручення),

Одеської ОДА - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса:

апеляційну скаргу ПП "Ніка-2" на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. про відмову Приватному підприємству "Ніка-2" в заяві про уточнення змісту та збільшення розміру позовних вимог від 14.07.2015 р. за вх. № 2-3867/15 та на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі № 916/495/14

та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі № 916/495/14

за позовом Приватного підприємства "Ніка-2" до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеської обласної державної адміністрації

про визнання незаконними та скасування рішення та свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2014 р. за вх. № 497/14 Приватне підприємство "Ніка-2" (далі ПП «Ніка-2» або позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі Рада), в якому просило суд :

- поновити строк для звернення до суду з даним позовом;

- визнати незаконним та скасувати рішення Ради № 205/2012 від 13.11.2012 р. "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2";

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012 р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5.

В процесі розгляду справи, 23.04.2015 р. за вх. № 10556/15 ПП «Ніка-2» подало заяву про уточнення змісту та зменшення змісту позовних вимог, у якій просило суд :

- визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012 р. № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2" в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва ОСОБА_5 на будівлі та споруди: 1) літера „А" (бар); 2) літера „Б" (щитова); 3) літера „Ж" (склад);

4) літера „Ї" (будинок відпочинку); 5) літера „Н" (будинок відпочинку); 6) літера „О" (будинок відпочинку); 7) №1 (ємність для води); 8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація).

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5, в частині, що стосується будівель та споруд:

1) літера „А" (бар);2) літера „Б" (щитова);3) літера „Ж" (склад); 4) літера „Ї" (будинок відпочинку);5) літера „Н" (будинок відпочинку);6) літера „О" (будинок відпочинку);7) №1 (ємність для води);8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація.

В обґрунтування заявлених вимог ПП «Ніка-2», з рахуванням заяви про уточнення змісту та зменшення змісту позовних вимог від 23.04.2015 р., послалось на таке.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 р. по справі № 2-2971 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та визнано за нею право власності на самочинно збудовані будівлі з навісами бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» а саме: щитова-літ. «Б» розміром (2.40х5.37)+(3.95х4.52); навіс літ. «б» розміром (4.52х1.42); склад -літ. «Ж» розміром (6.20х5.85); навіс -літ. «ж» розміром (2.56х5.85), бар - літ. «А» розміром(21.88х6.17); будинок відпочинку -літ. «ї» розміром (3.50х28.17); навіс-літ. «ї» розміром (1.60.х2.40).

На підставі цього рішення ОСОБА_5, було введено в експлуатацію самочинно збудовані будівлі. Підстава - Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. «Про затвердження актів державної технічної комісії».

На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 р. по справі № 2-2971 та Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. Білгород-Дністровською державною адміністрацією Одеської області було прийнято розпорядження № 1553/2007 від 11.09.2007р. «Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»» і видано свідоцтво про право власності від 21.12.2007р.

На підставі вищевказаних документів 13.11.2012 р. Шабівської сільською радою було прийнято рішення №205/2012 «Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_2» та про видачу свідоцтво на право власності на цей об'єкт.

Згідно цього рішення за суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_5 оформлялось право власності на будівлі та споруди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_2» у складі: бар-літ. «А», щитова-літ. «Б»,склад-літ.«Ж», будинок відпочинку-літ. «Ї», будинок відпочинку-літ.«Н», будинок відпочинку-літ.«О», будинок персоналу-літ.«Я», адміністративно-побутовий корпус -літ. « 1А», господарський блок- літ. « 1Б», ємкість для води - №1, вигрібна яма №2 та каналізація №3.

Підставою для прийняття 13.11.2012 року Радою рішення №205/2012 «Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_2» є видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташовані та адресою: АДРЕСА_2 від 21.12.2007 року Білгород-Дністровською райдержадміністрацією, про що зазначено в пункті 1 та 2 відповідного рішення - оформити право власності та видати свідоцтво ОСОБА_5 на комплекс будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007 року.

На підставі цього рішення ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. на будівлі та споруди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_2» у складі:

бар-літ. «А», щитова-літ. «Б»,склад-літ. «Ж», будинок відпочинку-літ. «Ї», будинок відпочинку-літ. «Н», будинок відпочинку-літ. «О», будинок персоналу-літ. «Я», адміністративно-побутовий корпус -літ. « 1А», господарський блок- літ. « 1Б»,ємкість для води - №1, вигрібна яма №2 та каналізація №3.

Підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012 року сільською радою стало попередньо прийняте рішення.

Позивач вважає, що Рада оформивши та визнавши своїм рішенням від 13.11.2012 р. № 205/2012 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. за ФОП ОСОБА_5 право власності на вказані у цих документах об'єкти порушила його права як власника суміжної земельної ділянки, що підтверджується рішеннями судів, якими встановлено що будівництво цих об'єктів здійснено з порушенням чинного законодавства та його (позивача) прав.

В частині строку звернення до суду позивач вказав, що про прийняття оскаржуваного рішення та виданого на підставі його свідоцтва йому стало відомо лише з матеріалів судової справи № 495/3832/13-ц. що розглядалася Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області (провадження відкрито травень 2013 року), а згодом з матеріалів судового провадження по справі № 916/1707/13 (Господарський суд Одеської області, провадження відкрито 27.06.2013 р.) інформація про які міститься в доданих документах. (т. 1 а.с. 2-6; а.с. 103-108)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 916/495/14. (т. 1 а.с. 1)

19.03.2014 р. за вх. № 2-1117/14 ПП «Ніка-2» надало до суду клопотання, в якому просить суд зупинити провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 916/3512/13 та зазначило, що підставою для прийняття оспорюваного рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2" є саме свідоцтво про право власності від 21.12.2007 р., позовна вимога про визнання незаконним якого розглядається господарським судом Одеської області у межах провадження по справі № 916/3512/13. (т. 1 а.с. 55-56)

19.03.2014 р. за вх. № 6913/14 від ПП «Ніка-2» до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення, в яких ПП «Ніка-2» просить суд визначити статус ФОП ОСОБА_5 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні сільської ради, тобто відповідача та просить залучити останню до участі у справі у зв'язку з тим, що на користь ФОП ОСОБА_5 було видано спірне рішення та свідоцтво про право власності. (т. 1 а.с. 60-61)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2014 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, а також провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом Одеської області справи № 916/3512/13. (т. 1 а.с. 63-64)

06.04.2015 р. за вх. № 2-1778/15 ПП „Ніка-2" подало до господарського суду Одеської області клопотання, відповідно до якого просить суд поновити провадження у даній справі у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили її зупинення. В обґрунтування клопотання про поновлення позивач зазначив, що 08.12.2014 р. винесено рішення по справі № 916/3512/13 за його позовом до відповідачів Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке залишено без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. Вищезазначеним рішенням позовні вимоги ПП „Ніка-2" задоволені. (т. 1 а.с. 68-69)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2015 р. провадження у справі №916/495/14 поновлено. (т. 1 а.с. 75-76)

28.04.2015 р. за вх. №2-2360/15 ФОП ОСОБА_5 до господарського суду Одеської області надало клопотанням про припинення провадження у справі № 916/495/14 на підставі п. 1 ч. 1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржуване рішення Шабівської сільської ради, на підставі якого видано свідоцтво про право власності від 22.11.2012 р., є правовим актом індивідуальної дії суб'єкту владних повноважень, а на такі правовідносини згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Крім того, ФОП ОСОБА_5 зауважує, що ПП «Ніка-2» у якості доказів надано рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/4703/13-а від 08.08.2013 р. (т. 1 а.с. 223-229)

05.05.2015 р. за вх .№ 11410/15 ПП «Ніка-2» до господарського суду Одеської області надало заперечення на клопотання про припинення провадження у справі, в яких просить суд відмовити третій особі у задоволенні вищезазначеного клопотання. (т. 1 а.с. 230-232)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2015 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Одеську обласну державну адміністрацію (далі ОДА).

07.05.2015 р. за вх. № 11709/15 від ОДА до господарського суду Одеської області надійшло заперечення на клопотання про припинення провадження у справі, в яких ОДА просить суд відмовити третій особі у задоволенні вищезазначеного клопотання.

Господарський суд Одеської області, розглянувши клопотання ФОП ОСОБА_5 про припинення провадження у даній справі, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на його недоведеність.

07.05.2015 р. за вх. № 2-2519/15 ФОП ОСОБА_5 надала до місцевого суду з клопотання про залучення її у якості відповідача по даній справі.

В обґрунтування заявленого клопотання, ФОП ОСОБА_5 зазначила про те, що даний позов стосується права власності ОСОБА_5 щодо нерухомого майна комплексу будівель та споруд бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" та зауважує, що між позивачем та ОСОБА_5 існує тривалий спір щодо земельної ділянки, на якій знаходиться вищезазначене майно. (т. 2 а.с.5)

07.05.2015 за вх.. № 11704/15 ФОП ОСОБА_5 надала до місцевого господарського суду письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог. (т. 2 а.с. 10)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2015 р. ФОП ОСОБА_5 виключено з кола третіх осіб та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача (т. 2 а.с. 98-99).

11.06.2015 р. за вх. № 14940/15 ПП «Ніка-2» до господарського суду Одеської області надало додаткові письмові пояснення по справі (т. 2 а.с. 106-109).

30.06.2015р. за вх. № 16622/15 ФОП ОСОБА_5 до господарського суду Одеської області надала додаткові письмові пояснення (т. 2 а.с. 124-130)

02.07.2015 р. за вх. № 2-3646/15 та за вх. № 16813/15 ПП «Ніка-2» надало до місцевого господарського суду клопотання про витребування додаткових доказів та про призначення справи до колегіального розгляду (т.2 а.с. 132-135).

14.07.2015 р. за вх. № 17881/15 ФОП ОСОБА_5 до господарського суду Одеської області надала витребувані ухвалою суду від 02.07.2015 документи та відзив, згідно з яким ФОП ОСОБА_5 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування свої позиції ФОП ОСОБА_5 зазначила, що всі споруди та будівлі, які входять до комплексу бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», при їх побудові були розміщені в межах відповідної ділянки з урахуванням всіх існуючих будівельних вимог (з відступами не мене 1 метру (в дійсності близько 2х метрів) від границь суміжних земельних ділянок), що підтверджується висновком № 006/15 будівельно-технічної експертизи від 07.04.2015 р. ФОП ОСОБА_5 зауважує на тому, що позбавлення її права власності на її нерухоме майно ніяким чином не впливає на права ПП «Ніка-2».

21.12.2007 р. Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією ОСОБА_5 було оформлене Свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 на «Комплекс будівель і споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (до якого увійшли 4 об'єкти: щитова з навісом, склад з навісом, бар. будинок відпочинку з навісом). Тут необхідно зазначити, що об'єктом права власності в даному випадку є не одна окрема будівля - а комплекс будинків і споруд. Відповідно до «ДБН «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених наказ Мінрегіону від 03.03.2012 р. № 98 (ДБН-2012) комплекс (будова) - це сукупність будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, об'єднаних цільовим призначенням, зведення яких здійснюється, як правило, здійснюється за єдиною проектною документацією. ОСОБА_5 здійснено реконструкцію та розроблено визначену законодавством проектну документацію реконструкції бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розроблений відповідно до всіх будівельних норм та стандартів, що підтверджується позитивним звітом №16-01066 від 02.11.2011 р. виконаним філіалом ДП «Укрдержбудекспертиза» в Одеській області (Додаток 1), отримано необхідні дозвільні документи на початок робіт, укладено Договори з фахівцями які мають право виконувати такі роботи, що підтверджувалось відповідними ліцензіями.

Після реконструкції утворився новий об'єкт комплекс будівель і споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», який налічує вже 12 об'єктів, (Свідоцтві 2007 року мова йшла лише про 4 об'єкти). 22.11.2012 року ОСОБА_5 відповідно до норм діючого законодавства було отримано Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 на нерухоме майно, яке утворилось в результаті проведеної реконструкції. Підставою для видачі цього Свідоцтва стало Рішенні виконкому Шабівської сільської ради від 13.11.2012 р. № 205/2012. В графі примітка Свідоцтво містить інформацію про попереднє свідоцтво, яке втратило чинність відповідно до діючого законодавства. А вже потім реєстратором БТІ згідно діючого законодавства було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на підставі якого і виданого Свідоцтва 2012 р. було зареєстровано 05.12.2012 р. право власності ОСОБА_5 в реєстрі, що і підтверджувалось витягом від 05.12.2012 р.

Однак, як стверджує ФОП ОСОБА_5 це свідоцтво від 2012 р. не є на теперішній час чинним оскільки, було знову зроблено реконструкцію. 30.07.2014 р. з моменту реєстрації права власності свідоцтво НОМЕР_2 від 22.11.2012 р. втратило чинність та оригінал було вилучено реєстратором, для зберігання погашеним в матеріалах реєстраційної справи. (т. 2 а.с. 141-148)

14.07.2015 р. за вх. № 2-3867/15 ПП «Ніка-2» подало до господарського суду першої інстанції заяву про уточнення змісту та збільшення розміру позовних вимог , в якій просило суд :

- поновити строк для звернення до суду з даним позовом;

- визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012 р. № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2" в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва ОСОБА_5 на будівлі та споруди: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку), „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація);

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012 р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5, в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку), „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.07.2014 р., індексний № 24911815, НОМЕР_3 комплексу будівель та споруд бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2, що видане ОСОБА_5 Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку), „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

В обґрунтування заявлених вимог ПП «Ніка-2» зазначило, що станом на 21.12.2007 р. (свідоцтво про право власності на нерухоме), що скасовано в рамках судового провадження №916/3512/13) до переліку об'єктів, що забудовані самочинним шляхом та порушують права і інтереси позивача належить наступні об'єкти - літери А (бар). Б (щитова). Ж (склад). І (будинок відпочинку), Н (будинок відпочинку), О (будинок відпочинку), №1 (ємкість для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація ).

Підставою для оформлення (переоформлення) права власності стало рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2007 року по справі № 2-2971.

До червня 2013 року ПП «Ніка-2» нічого не було відомо про зазначені обставини.

10 вересня 2013 року апеляційним судом Одеської області було винесено рішення за яким рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2007 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на самовільні будівлі відмовлено.

Рішенням господарського суду Одеської області по справі №916/3512/13 від 08.12.2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. було визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане ОСОБА_5 Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області НОМЕР_4 від 21.12.2007 року.

ПП «Ніка-2» не було обізнане про наявність у ФОП ОСОБА_5 свідоцтва про право власність від 30.07.2014 р., а оскільки це рішення прийнято на підставі оскаржуваного рішення, то ПП «Ніка-2» просить визнати недійним свідоцтво про право власності від 30.07.2014 р. (т. 2 а.с. 153-159)

20.07.2015 р. за вх.. № 18543/15 представником ФОП ОСОБА_5, до місцевого господарського суду подано заперечення на заяву ПП «Ніка-2» про уточнення змісту та збільшення розміру позовних вимог, в якому ФОП ОСОБА_5 просить суд відмовити в прийнятті цієї заяви .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. ПП "Ніка-2" відмовлено у задоволенні позовної заяви про уточнення змісту та збільшення розміру позовних вимог від 14.07.2015р. за вх. № 2-3867/15 ,оскільки на думку суду цією заявою здійснюється одночасна зміну предмета і підстави позову, що не допускається. В обґрунтування своєї позиції суд послався на приписи норм ч. 4 ст. 22 ГПК України та на п. 2 інформаційного листа від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 р.» (т. 2 а.с. 180-182 )

У судовому засіданні від 20.07.2015 р. представник ФОП ОСОБА_5 заявив клопотанням про застосування строків позовної давності до позовних вимог ПП „Ніка-2" та відмовити у задоволенні позову. (т. 2 а.с. 177-178)

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015р. по справі № 916/495/14 суддею Власовою С.Г. позов задоволено частково, а саме :

- Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012 р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5, в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку).

- В решті позову відмовлено.

- Стягнуто з Ради користь позивача 609 грн. 00 коп. судового збору;

- Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь позивача 609 грн. 00 коп. судового збору.

Обґрунтовуючи зазначені висновки місцевий господарський суд зазначив наступне.

Свідоцтво про право власності від 21.12.2007 р. НОМЕР_4 на об'єкти: будинок відпочинку, Ї, Щитову, В, склад; Ж, бар, А, було видане на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області № 1553/2007 від 11.09.2007 року "Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке на час розгляду цього спору скасоване у зв'язку з тим, що райадміністрація діяла не на підставі, не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 2. оскаржуваного Рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області рішення № 205/2012 від 13.11.2012 р. зазначено про видачу Свідоцтва про право власності замість Свідоцтва про право власності від 21.12.2007 р.

Враховуючи те, що Рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 205/2012 від 13.11.2012 р. було прийнято на підставі перелічених вище, визнаних протиправними та скасованих, на сьогодні, розпоряджень, господарський суд встановив і його протиправність.

Водночас суд зазначив, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ПП „Ніка -2" в частині визнання незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від13.11.2012 р. № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2" в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва ОСОБА_5 на будівлі та споруди: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку), „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Щодо позовних вимог ПП „Ніка-2" в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5, в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку), „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) господарський суд зазначив наступне.

Рішенням суду від 08.12.2014 р., яке залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015р., визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_5 Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області НОМЕР_4 від 21.12.2007р., що посвідчує право власності на нерухоме майно: будинок відпочинку, І; щитова, Б; склад, Ж; бар, А, комплексу будівель та споруд №56, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Приймаючи до уваги те, що Свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р. (яке є предметом спору) видано замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007р., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5, в частині, що стосується будівель та споруд в частині літер: бар „А", щитова „Б", склад „Ж", будинок відпочинку „Ї".

В частині позовних вимог,що стосуються нерухомого майна вказаного у свідоцтві під позначеннями „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) суд зауважує, що вказані об'єкти не були включені до визнаного недійсним свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 21.12.2007р.

Надавши оцінку наявності порушеного права чи інтересу Приватного підприємства „Ніка-2" на момент звернення до господарського суду в частині позовних вимог,що стосуються нерухомого майна вказаного у свідоцтві під позначеннями „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація), суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає способам захисту, що передбачені законодавством, та не забезпечить Позивачу відновлення його порушеного права або інтересу.

Також суд, розглянувши клопотання ФОП ОСОБА_5 про застосування строків позовної давності, дійшов висновку, що оскільки предметом даного позову є оскарження Рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 205/2012 від 13.11.2012 р. "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012 р., то до таких вимог застосовується загальна позовна давність (3 роки) і цей строк на момент подачі позову, не сплив. (т. 2 а.с. 185-197).

Частково не погоджуючись з цим судовим рішенням ПП «Ніка-2» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у який просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р. стосовно об'єктів літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) та ухвалити нове, яким задовольнити ці позовні вимоги, тобто визнанні недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р. в т.ч. відносно об'єктів: літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Окрім того скаржник просить скасувати ухвалу господарського суд Одеської області від 20.07.2015 р. по даній справі та винести законне рішення.

В обґрунтування своєї позиції, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не враховано що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2007 року по справі № 2-2971 було задоволено позивні вимоги ОСОБА_5 та визнано за нею право власності на самочинно збудовані будівлі бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

До переліку капітальних споруд, що визначатися матеріалами справи (літери - Б. Ж. А, І) також визначатися некапітальні споруди - «Н» (будинок відпочинку), «О» (будинок відпочинку), ємкість для води, вигрібна яма, каналізація, які на той час, згідно законодавства право власності не оформлювалося, але згідно технічного висновку про стан основних капітальних споруд та інженерного устаткування 2007 року, який розроблено головним інженером ПП «ОСОБА_9.» (ліцензія НОМЕР_5), що був підставою для звернення до суду в рамках судової справи №2-2971/07 до переліку капітальних споруд, які забудовано самочинним шляхом належить наступні об'єкти - літери А (бар), Б (щитова), Ж (склад), Ї (будинок відпочинку), Н (будинок відпочинку), О (будинок відпочинку).

Крім цього потрібно зазначити, що літ А (бар) також було обладнано каналізацією та герметичним вигрібом, які за своєю суттю у оскаржуваному свідоцтві від 22.11.2012 року значаться як вигрібна яма №2 та каналізація №3.

Згідно вищезазначеного технічного висновку станом на 2001 рік було самочинно збудовано також будівлі літ. Н (будинок відпочинку) та літ. О (будинок відпочинку).

Ємкість для води № 1 було визначено, ще технічними паспортами КГ1 «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 23.05.2006 року, хоча свідоцтво на той час на нього не видавалося, але фактично вона існувала.

З вищезазначеного можна визначити, що станом на 21.12.2007 року тобто на час видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що скасовано в рамках судового провадження №916/3512/13, до переліку об'єктів, що забудовані самочинним шляхом та порушують права і інтереси позивача належить наступні об'єкти літери А (бар), Б (щитова), Ж (склад), Ї (будинок відпочинку), Н (будинок відпочинку), О (будинок відпочинку), №1 (ємкість для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Судом не прийнято до уваги мотивування прийнятого рішення Апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013 року, за яким рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2007 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на самовільні будівлі - відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення Апеляційним судом Одеської області визначено наступне - вказаним самочинним будівництвом (примітка - проведене ФОП ОСОБА_5 на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1») порушені права ПП «Ніка-2» як суміжного землекористувача і тому висновок суду щодо відсутності порушень інших осіб вказаним самочинним будівництвом є передчасним, безпідставним і необґрунтованим.

Судом не прийнято до уваги та не надано оцінку наявній у матеріалах справи декларації про готовність об'єкта до експлуатації літер «О» та «Н» від 18.09.2012 року № ОД 18212168384.

З зазначених нею будівель - споруди літери «О» (будинок відпочинку) та «Н» (будинок відпочинку) були збудовані самочинним шляхом, ще в 2001 році і відповідно декларація про початок будівельних робіт їй не надавалася.

Особливу увагу слід було приділити тому факту, що початок будівництва споруд «Н» та «О» було розпочато, за інформацією визначеною ОСОБА_5 ще в 2000 році, коли вона ні фактично ні за законом не була користувачем земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки було укладено 07.1 1.2001 року.

Згідно технічного паспорту БТІ від 02.07.2012 року зазначені будівлі є самочинно забудовані (штамп на техпаспорті).

Судом не прийнято до уваги що згідно генерального плану забудови (та проекту реконструкції - будівель та споруд літер «О» та «Н» - не існує.

На місці розташування оформлених споруд «О» та «Н» згідно генплану та проекту реконструкції передбачено не будинки відпочинку, а №17 (настільний теніс під навісом) та №1 8 (навіс).

За вказаної інформації гр. ОСОБА_5 провела реєстрацію нерухомого майна, яке не передбачено генеральним планом та затвердженим проектом реконструкції бази відпочинку.

Судом також не надано оцінку доказам (витяги з державного реєстру) де згідно декларації генеральним підрядником є ПП «Віта Лагуна» (вул. Перемоги. 3. корпус Б. квартира 61. м. Білгород-Дністровський).

Слід зазначити, що відповідного підприємства згідно даних державного реєстру не існує. Судом проігнорована ця обставина.

Також не прийнято до уваги що інженером з технічного нагляду є ОСОБА_10 (ТОВ «Кавис»). Згідно даних державного реєстру ТОВ «Кавис» (код - 35049212) за видами діяльності є основна - неспеціалізована оптова торгівля. Будівництво чи інженірінг до видів діяльності не включено (витяг додається).

Не прийнято до уваги судом також те, що відомості в декларації та фактичним обміри визначених технічним паспортом БТІ не співпадають.

Суд не надав належного мотивування в чому саме позовні вимоги ПП «Ніка-2» не направлені на відновлення прав та інтересів.

Щодо ухвали господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по даній справі, то скаржник зазначив, що за своєю суттю та змістом мотивувальної частини Ухвала суду відповідає нормам закону, але результативна частина містить визначення які співпадають з рішенням суду при розгляді позовної заяви по суті.

Судом при визначенні словосполучення «відмовити у задоволені позовної заяви» фактично визначив про розі ляд позову по суті, хоча це не відповідає дійсності.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 05.08.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2015 р. о 10:00 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Зазначеною ухвалою суду скаржника ПП «Нік-2», було зобов'язано до початку розгляду справи по суті надати суду, належний надсилання копії скарги Одеській обласній державній адміністрації, і попереджено, що невиконання вимоги суду може бути підставою для залишення скарги без розгляду.

06.08.2015 р. (Вх. № 3943/15) ФОП ОСОБА_5 частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.07.2015 р. по даній справі, також звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р. стосовно об'єктів літ: бар „А", щитова „Б", склад „Ж", будинок відпочинку „Ї", та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПП «Ніка-2» відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції ФОП ОСОБА_5 зазначила, що судом проігноровано:

1. Висновок № 1506 Судової земельно-технічної експертизи призначеної за матеріалами досудового слідства кримінального правопорушення відомості про яке занесені до єдиного реєстру досудових розслідувань під №42013170240000126, виконаної Одеським науково дослідним інститутом судових експертиз експертом ОСОБА_11;

2. Висновок № 006/15 будівельно-технічного експертного дослідження, виконане експертом ОСОБА_12, що діє на підставі Свідоцтва Міністерства юстиції України № 1389 від 18.12.2009р. на право про ведення будівельно-технічних експертиз;

3. Доводам відповідача про обрання позивачем неправильного способу захисту не надано жодної правової оцінки;

4. Не взято до уваги положень законодавства відповідно до яких після реконструкції виникає новий об'єкт, який не є тотожним не реконструйованому, у зв'язку з чим у власника і виникає обов'язок реєстрації такого реконструйованого об'єкту і отримання нового свідоцтва про право власності. В рішенні суду не зазначено жодного правового обґрунтування щодо незастосування правового висновку ВСУ, на яке посилався відповідач для обґрунтування своєї позиції;

5. Що стосується Свідоцтва 2012 року, яке визнано судом недійсним в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „ї" (будинок відпочинку), то судом взагалі проігноровано той факт, що на момент постановлення рішення суду, оскаржуване свідоцтво не є чинним.

Крім того, ФОП ОСОБА_5 в обґрунтування своєї позиції зазначила, ті ж самі доводи, що зазначались нею під час розгляду справи у місцевому господарському суді.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 10.08.2015 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 прийнято до провадження, об'єднано в одне провадження, разом із апеляційною скаргою ПП "Ніка-2" та призначено до сумісного розгляду на 08.09.2015 р. о 10:00 год., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У підготовчій частини судового засідання 08.09.2015 р. у суду виникли сумніви стосовно того, чи є Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області належним відповідачем по справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є рішення та свідоцтво які приймалось і видавались виконкомом цієї ради, а тому необхідно було з'ясувати правовій статус цього виконавчого комітету, тобто чи є цій комітет самостійною юридичною особою.

У зв'язку з цим та нез'явленням в судове засідання 08.09.2015 р. представника Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 08.09.2015 р., розгляд справи було відкладено на 24.09.2015 р. о 10:30 год., запропоновано позивачу надати суду данні щодо правового статусу виконкому Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

10.09.2015р.до суду позивач надав довідку Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 08.09.2015 р. №1780/02-20 та витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з яких вбачається,що виконком Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області не має окремого юридичною статусу і є структурним підрозділом цієї ради. (а.с.66-68,т.3)

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представники Шабівської СР Білгород-Дністровського району Одеської області і Одеської ОДА в судове засідання 24.09.2015р. не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про розгляду справи і явка представника Шабівської СР Білгород-Дністровського району Одеської області була визнана судом обов'язковою. Клопотань про відкладення (продовження) розгляду справи не заявили, про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

Враховуючи викладене, думку інших учасників процесу, а також ті обставини, що строк розгляду справи встановлений ст.102 ГПК України закінчується і що примусовий привід учасника процесу, явка якого була визнана судом обов'язковою, не передбачений нормами ГПК України, суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутністю представників Шабівської СР Білгород-Дністровського району Одеської області і Одеської ОДА.

Колегія суддів задовольнила клопотання представника ФОП ОСОБА_5 про залучення до справи відзиву на скаргу ПП «Ніка-2», однак відхилила його клопотання про залучення до участі у справі спеціаліста, оскільки з цього клопотання та пояснень заявника вбачається,що заявник хотів щоб спеціаліст надав пояснення чи порушується здійсненим ФОП ОСОБА_5 будівництвом права ПП «Ніка-2», а таку оцінку має дати саме суд, а не спеціаліст.

Представник скаржника -ПП «Ніка-2» в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 24.09.2015р. просив, задовольнити апеляційну скаргу ПП «Ніка-2», з підстав викладених у ній, відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_5, рішення місцевого господарського суду частково скасувати, та ухвалити нове яким задовольнити його позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012 р. відносно об'єктів: літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Представник скаржника - ФОП ОСОБА_5 в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 24.09.2015р. просив, задовольнити вимоги викладені в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_5, з підстав викладених у ній, відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПП «Ніка-2», рішення місцевого господарського суду частково скасувати та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні відповідно до приписів ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 01.10.2015 р. о 10.00, про що присутні учасники процесу були повідомлені в судовому засіданні безпосередньо (під особистий розпис), а інші учасники процесу, які не були присутніми в судовому засіданні, повідомлені про перерву листами.

Під час перерви скаржник ПП «Ніка» надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи відзиву ФОП ОСОБА_5 по справі №916/3388/15 та фотокарток.

Після перерви в судове засідання 01.10.2015 р. представники Шабівської СР Білгород-Дністровського району Одеської області і Одеської ОДА знов не з'явились і колегія суддів прийняла рішення про закінчення розгляду справи за їх відсутністю.

Колегія суддів повідомила учасників процесу про заміну секретаря судового засідання.

Колегія суддів відхилила клопотання скаржника ПП «Ніка» про залучення до матеріалів справи відзиву ФОП ОСОБА_5 по справі №916/3388/15 та фотокарток, оскільки відзив не стосується предмету спору по цієї справи, а фотокартки не можна вважати належними доказами по суті цього спору, так як вини лише фіксують знаходження якихось будівель і споруд на якоїсь невстановленій території, у невстановленому часі та просторі.

В судому засіданні 01.10.2015р. представники ПП «Ніка» та ФОП ОСОБА_5 підтримали свої раніше викладені позиції в судовому засіданні 24.09.2015р.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.10.2015р. оголошувались вступна та резолютивна частини судової постанови.

Переглянувши згідно приписів ст.101 ГПК України справу повторно, в повному обсягу, заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, відзиві на скаргу, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Оцінюючі вимоги та позицію скаржника - ПП «Ніка-2» викладені в його апеляційній скарзі в частині (стосовно) скасування ухвали місцевого господарського суду від 20.07.2015 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначалось вище ПП «Ніка-2» звернулось 14.07.2015р. (вхід №2-3867/15) до суду першої інстанції з «позовною заявою про уточнення змісту та збільшення розміру позовних вимог», в якій окрім раніше заявлених у позові вимог просило суд також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.07.2014 р., індексний № 24911815, НОМЕР_3 комплексу будівель та споруд бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2, що видане ОСОБА_5 Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку), „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація). (а.с.153-159. т.2)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. позивачу відмовлено у вищевказаній «позовній заяві про уточнення змісту та збільшення позовних вимог».

При цьому місцевий суд оцінюючи цю позовну заяву позивача «про уточнення змісту та збільшення позовних вимог» дійшов висновку, що в даному випадку має місце одночасна зміна предмету та підстави позову, а тому з посиланням на підпункт 3.12. пункту 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18, відмовив в задоволенні цієї заяви .

Скаржник звернувшись до суду з апеляційною скаргою на цю ухвалу вважає, що вказана ухвала за своєю суттю та змістом мотивувальної частини відповідає нормам закону, але результативна частина містить визначення які співпадають з рішенням суду при розгляді позовної заяви по суті, а саме суд застосувавши (вказавши) в регулятивній частині ухвали словосполучення «відмовити у задоволені позовної заяви» фактично визначив про розгляд позову по суті, хоча це не відповідає дійсності, а тому ця ухвала підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ст.106 ГПК України визначено вичерпаний перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути окремо від рішення оскаржені в апеляційному порядку і до переліку цих ухвал не входять ухвали місцевого господарського суду якими цей суд відмовляє у «позовній заяві про уточнення змісту та збільшення позовних вимог».

Згідно приписів ст.106 ГПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду господарський суд повертає її заявнику своєю ухвалою, яка не підлягає оскарженню. скарги.

При цьому вказані дії повинен здійснити суд першої інстанції. Однак, як зазначалось вище, ця хвала оскаржується одним процесуальним документом (в одній апеляційній скарзі) в якому також оскаржується рішення суду по суті спору що позбавило суд першої інстанції здійснити таке повернення.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, у разі помилкового прийняття апеляційним господарським судом до провадження скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, таке провадження підлягає припиненню на підставі статті 80 та частин першої і другої статті 106 ГПК України.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Ніка-22» в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. слід припинити.

Водночас ст.106 ГПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Оскільки скаржник ПП «Ніка-22» у апеляційній скарзі крім вимоги про скасування ухвали викладає свої заперечення щодо змісту та висновків зроблених судом у цій ухвали, то суд апеляційної інстанції з урахуванням вищевказаного процесуального припису повинен надати оцінку цим запереченням (зауваженням).

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України (права та обов'язки сторін) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Змістовний аналіз зазначеної процесуальної норми надає можливість суду апеляційної інстанції зробити висновок, що законодавець встановлюючи (надавши) позивачу певний обсяг процесуальних прав водночас встановив для здійснення деяких з них та в деяких випадках обмеження на стадіях судового процесу, а для деяких виключну можливість використовувати лише ті або інші права.

Так правами на збільшення розміру позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, позивач має можливість скористуватись до прийняття рішення по справі, а правом на зміну предмету або підставу позову (шляхом подання письмової заяви) позивач може скористатись лише до початку розгляду господарським судом справи по суті і при цьому може змінити лише або предмет або підставу позову, тобто одночасна зміна предмету і позову в будь-якому випадку не можлива.

Слід зазначити, що такої правової позиції притримується Пленум Вищого господарського суду України у його постанові від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Водночас у вищезазначеній процесуально-правовій нормі (ст.22 ГПК), як і в інших нормах ГПК України законодавчо не визначено правові наслідки для позивача, а також дії суду у випадках якщо позивачем порушуються обсяг та встановлений порядок здійснення наданих йому прав, зокрема ГПК України не регламентовано як повинен реагувати суд якщо позивач у порушення наданих йому прав та встановлених обмежень звернувся до суду зі заявою про зміну предмету або підставу позову після початку розгляду справи по суті або з заявою в якій змінено одночасно і предмет і підставу позову.

Цей пробіл у нормах ГПК України, а також питання подання позивачем, розповсюджених у практиці, заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., на переконання колегії суддів апеляційної інстанції частково врегульований у вищевказаній Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Так у п.3.10 цієї Постанови роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК

У п. 3.11 вказаної Постанови, роз'яснено, що статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Згідно п.3.12 вказаної Постанови, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Змістовний аналіз вищевказаної позовної заяви позивача від 14.07.2015р. «про уточнення змісту та збільшення розміру позовних вимог»(а.с.153-159.т.2), з урахуванням приписів ст.22 ГПК України, а також вищезазначених роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, надає можливість суду апеляційної інстанції зробити висновок що даному випадку позивач не змінював предмет та підставу позову ( як це зазначив місцевий суд в оскаржуваній ухвалі), а заявив додатково новий позов (нову позовну вимогу), оскільки раніше заявлені позивачем позовні вимоги, які стосувались інших актів залишились в той же редакції, тобто залишився той же предмет спору та з тим самим обґрунтуванням ( такими ж самими підставами), і позивач окрім цих раніше заявлених у позові вимог просив суд також визнати недійсним ще один (інший) акт - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.07.2014р.

При цьому матеріали справи (протокол судового засідання, ухвала суду, клопотання та заперечення відповідача -ФОП ОСОБА_5 та його представника) свідчать, що позивач додав до цієї заяви докази оплати судового збору у встановленому розмірі та що відповідач - ФОП ОСОБА_5 був ознайомлений з цією заявою.

Однак докази того ,що копія цієї заяви направлялась іншим учасникам процесу, а також т.ч. особі яке видала (оформила) оспорюване в цій заяві свідоцтво і представники цих осіб участі у розгляді справи під час розгляду цієї заяви не приймали.

Викладене свідчить, що позивачем при зверненні до місцевого господарського суду з цією новою (додатковою) позовною вимогою у порушення приписів п. 2 ч.1 ст. 57 ГПК України не було додано до цієї заяви доказів направлення копії цього позову іншим учасникам процесу, а відтак місцевий суд відповідно до приписів п.6 ч.1 ст.63 ГПК України повинен був повернути цю заяву позивача від 14.07.2015р. «про уточнення змісту та збільшення розміру позовних вимог», без розгляду, а не відмовляти в задоволені цієї заяви.

Проте цей процесуальний недолік не впливає на кінцевий результат вирішення судом першої інстанції питання щодо вищевказаної заяви позивача від 14.07.2015р. «про уточнення змісту та збільшення розміру позовних вимог», оскільки в даному випадку ця заява , враховуючи вищевказані порушення з боку позивача, не підлягала розгляду при розгляді цієї справі.

Саме ж формулювання місцевим судом в резолютивні частині цієї ухвали своєї позиції щодо цієї заяви, а саме «відмовити в позовній заяві «про уточнення змісту та збільшення позовних вимог», на переконання суду апеляційної інстанції , не є тотожним поняттю «відмовити в позові», оскільки судом фактично відмовлено не позові, а заяві «про уточнення змісту та збільшення позовних вимог» і така відмова , з урахуванням того що вона здійснена ухвалою, а не рішенням прийнятим за насідками розгляду спору по суті , не порушує прав позивача та не позбавляє його права та можливості звернутись до суду на загальних підставах та у встановленому порядку з окремим позовом з вказаною і цій заяві вимогою (про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.07.2014р.)

Переглядаючи в апеляційному порядку спір повторно, та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянтів апеляційний суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим судом, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2007 року по справі №2-2971, задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та визнано за нею право власності на самовільні будівлі, розташовані на території Будацької Коси, біля селища Затока, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", будівлі а саме: щитова літ. "Б", розміром (2,40х5,37)+(3,95х4,52)м; навіс літ. "б", розміром (4,52x1,42)м; склад літ. „Ж", розміром (6,20х5,85)м; навіс літ. "ж" (2,56x5,85)м; бар літ. "А", розміром (21,88x6,17)м; будинок відпочинку літ. "ї", розміром (3,50x28,17)м; навіс літ. "ї", розміром (1,60х2,40)м.

Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі судового рішення було видано розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007 року "Про затвердження актів державної технічної комісії".

На підставі вищевказаних судового рішення та розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007 року "Про затвердження актів державної технічної комісії", Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року "Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1"», а 21.12.2007 року видано свідоцтво НОМЕР_4 про право власності на вказані об'єкти.

З викладено вбачається, що вищевказаними документами (розпорядженням1553/2007 від 11.09.2007 року та свідоцтвом НОМЕР_4 від 21.12.2007р.) за ФОП ОСОБА_5 було оформлено право власності лише на чотири нерухомих об'єкта (будівлі), а саме: 1) щитова літ. "Б ; 2). склад літ. „Ж"; 3) бар літ. "А"; 4) будинок відпочинку літ. "ї", що розташовані базі відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", а право власності на інші об'єкти зазначені в судовому рішенні об'єкти, а саме навіси літери «б», «ж», «ї» не оформлялось, оскільки вони не відносились на той час до категорії нерухомих об'єктів , хоча вони (ці навіси), а також інші будівлі, а саме будинки відпочинку літ. «Н»,та літ. «О» існували на той час, що підтверджується наявною у справі технічною документацією.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому ФОП ОСОБА_5 здійснила нове будівництво та реконструкцію на базі відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" та звернулась до Шабівської ради з заявою про видачу їй замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4, нового свідоцтва з урахуванням інших зазначених в декларації об'єктів.

13.11.2012 р. Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району на підставі технічних паспортів, декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та вищезазначених документів було прийнято рішення №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1". яким було визначено оформити право власності ОСОБА_5. на комплекс будівель та спору бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», та видати замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4 нове.

На підставі вказаного рішення Ради цією Радою 22.11.2012р. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 про право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2, на об'єкти: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку), „Н" (будинок відпочинку), „О" (будинок відпочинку), Я (будинок персоналу), 1А (адм.-побут. Корпус), 1Б (господарський блок), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Змістовний аналіз вищевказаних документів, тобто рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. НОМЕР_2 надають суду апеляційної інстанції зробити висновок що вказане рішення про оформлення права власності було прийнято на підставі: а) декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та б) свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4.

При цьому в частині оформлення права власності на об'єкти: щитова-літ. «Б»; склад- літ. «Ж» ; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї» це рішення прийнято на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4 а, в частині решти об'єктів ( літ, „Н" (будинок відпочинку), літ. „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація)) на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації .

Однак як вбачається з матеріалів справи, та це встановлено місцевим господарським судом при розгляді цієї справи, свідоцтво про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4 було видано ФОП ОСОБА_5. на підставі таких документів :

- Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 р. по справі № 2-2971, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та визнано за нею право власності на самочинно збудовані будівлі з навісами бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» а саме: щитова-літ. «Б» розміром (2.40х5.37)+(3.95х4.52), навіс літ. «б» розміром (4.52х1.42), склад -літ. «Ж» розміром (6.20х5.85), навіс -літ. «ж» розміром (2.56х5.85), бар - літ. «А» розміром(21.88х6.17), будинок відпочинку -літ. «ї» розміром (3.50х28.17), навіс-літ. «ї» розміром (1.60.х2.40);

- Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. «Про затвердження актів державної технічної комісії», яким введено в експлуатацію наступні об'єкти : щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї»;

- Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області № 1553/2007 від 11.09.2007р. «Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

При цьому вищевказані розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007р. та № 1553/2007 від 11.09.2007р. були прийняті на підставі та на виконання вищевказаного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 р. по справі № 2-2971.

Водночас з матеріалів справи вбачається ,що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013р. по справі № 2-2971 було скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 р. та ухвалено нове , яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі з навісами бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» а саме: щитова-літ. «Б» розміром (2.40х5.37)+(3.95х4.52), навіс літ. «б» розміром (4.52х1.42), склад -літ. «Ж» розміром (6.20х5.85), навіс -літ. «ж» розміром (2.56х5.85), бар - літ. «А» розміром(21.88х6.17), будинок відпочинку -літ. «ї» розміром (3.50х28.17), навіс-літ. «ї» розміром (1.60.х2.40).

Крім того матеріали справи свідчать, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р. по справі №815/4703/13-а,залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2014р. визнано протиправним та скасовано вищевказані розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. та № 1553/2007 від 11.09.2007р.

Крім того з матеріалів справи вбачається,що рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2014р. по справі №916/3512/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015р. визнано недійсним свідоцтво про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4, тобто яким за ФОП ОСОБА_5 було оформлено право власності на об'єкти: щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї»).

Слід зазначити, що вищевказаними судовими рішення встановлено, що будівництвом вказаних об'єктів (щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку - літ. «ї») ФОП ОСОБА_5 порушила приписи чинного законодавства права та законні інтереси ПП «Ніка-2» як суміжного землекористувача.

З викладеного вбачається, що оспорюване позивачем -ПП «Ніка-2» рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення права власності ФОП ОСОБА_5 на об'єкти : щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї») прийняте на підставі визнаних протиправними, недійсними та скасованими розпоряджень Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. та № 1553/2007 від 11.09.2007р та свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4.

Згідно приписів ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене та приписи ст.35 ГПК України факт порушення прав позивача по цієї справи вищевказаним будівництвом і відповідно вказаними рішенням Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення права власності ФОП ОСОБА_5 на об'єкти : щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж» ; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї», слід вважати доведеним та таким що не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.

Викладене свідчить що рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення права власності ФОП ОСОБА_5 на об'єкти: щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку-літ. «ї» прийнято без правовстановлюючих документів які б підтверджували право власності ФОП ОСОБА_5 на вищевказані об'єкти (навпаки ці документи визнані незаконним та скасовані) і що будівництвом цих об'єктів, на які оформлено право власності, порушуються права позивача -ПП «Ніка» як суміжного землекористувача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно приписів вказаної правової норми одним із способів захисту цивільних прав та інтересів , серед інших, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такі ж положення містяться у ст.20 Господарського Кодексу України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 року № 02-5/35).

Стаття 21 Цивільного кодексу України визначає порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом.

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать в т.ч. делеговані повноваження щодо обліку відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. (Частина 6 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Статтею 40 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Пунктами 1.3 та 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, у тому числі органами місцевого самоврядування. Отже, до повноважень виконавчого комітету належить прийняття рішень про оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності.

Враховуючи вищевказані правові норма та встановлені обставини колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду що вказане рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення права власності за ФОП ОСОБА_5 на об'єкти : щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї» є протиправним ,оскільки прийнято на підставі визнаних недійсними та скасованих документів, та таким що порушує приписи чинного законодавства та права позивача.

Водночас суд апеляційної інстанції,з урахуванням вищевказаних правових норм, не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання цього рішення, у вказаній частині незаконним, та відмові в його скасуванні, у цієї частині, з огляду на таке.

Так відмовляючи в задоволенні цієї вимоги місцевий суд зазначив, що оскільки предметом цього позову (цієї вимоги) є рішення органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, то цей позов (ця вимога) не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.

Однак на переконання суду апеляційної інстанції саме на підставі цього рішення, яке дійсно є ненормативним актом, що застосовується одноразово, виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і ним же реалізуються ці певні суб'єктивні права та охоронюваних законом інтереси, а видане на підставі його свідоцтво лише підтверджує цей факт (виникнення права та його реалізацію) і не є реалізацією цих прав, тобто в даному випадку свідоцтво є похідним документом оформленим на виконання рішення, яке (свідоцтво) фіксує (підтверджує) факт виникнення прав власності на вказані в рішенні об'єкти.

Факт того, що зазначений акт - рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" реалізовано (виконано) не позбавляє суд можливості у разі встановлення обставив , що воно прийнято у порушення приписів чинного законодавства та прав і інтересів інших осіб (в даному випадку позивача) визнати його незаконним та скасувати.

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції також ґрунтується на сталій судовій практиці Вищого господарського суду України якою визначається можливість визнання недійсними (незаконними) та скасування таких рішень органів влади та місцевого самоврядування, тобто рішень про оформлення права власності, поряд (в сукупності) з визнанням незаконними свідоцтв про право власності виданих на підставі таких рішень.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд вмотивовано встановив та визнав, в мотивувальній частині свого рішення ,що оспорюване позивачем рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення права власності за ФОП ОСОБА_5 на об'єкти: щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї») є протиправним, однак необґрунтовано відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання його незаконним та про його скасуванні.

Враховуючи викладене рішення місцевого суду в цієї частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення права власності за ФОП ОСОБА_5 на об'єкти: щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї».

Приймаючи до уваги , що рішення Ради в цієї частині визнано протиправним, як судом першої так і апеляційної інстанції і незаконним, судом апеляційної інстанції, та скасовується судом апеляційної інстанції, то відповідно підлягає визнанню незаконним і свідоцтво про право власності від 22.11.2012р. НОМЕР_2 в частині зазначених в ньому об'єктів щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж» ; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї», оскільки воно (свідоцтво) є похідним від цього рішення і видано на підставі та на виконання вищевказаного рішення, тобто виходячи з того що незаконне рішення не може породжувати законний документ який оформлено (видано) на підставі цього рішення.

Посилання скаржника -ФОП ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що це свідоцтво про право власності від 22.11.2012р. НОМЕР_2 втратило винність у зв'язку з оформленням та видачею замість нього нового свідоцтва від 30.07.2014 р., індексний № 24911815, НОМЕР_3, а тому не може бути визнано недійсним та скасовано, а відтак провадження у справі підлягає припинення в цієї частині у зв'язку з відсутністю предмету спору не приймаються до уваги з огляду на таке.

Дійсно матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_5 замість свідоцтва про право власності від 22.11. 2012р. НОМЕР_2 видане нове свідоцтва про право власності від 30.07.2014 р., індексний № 24911815, НОМЕР_3, тобто старе свідоцтво вже не діє.

Однак це позбавляє суд можливості, враховуючи вищевикладені обставини, визнати його, тобто свідоцтво про право власності від 22.11.2012 р. НОМЕР_2, незаконним, оскільки предметом спору в даному випадку є законність або незаконність цього документу а не його чинність на момент розгляду спору, тобто предмет спору в незалежності від припинення його дії продовжує існувати.

Інша річ у зв'язку з цими обставинами вказане свідоцтво не можна скасовувати, оскільки воно фактично припинило свою дію у зв'язку з прийняттям замість нього нового свідоцтва, а скасовувати можливо лише діючий у часі на момент розгляду спору документ.

Однак слід зазначити, що позивач, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив суд саме визнати незаконним вказане свідоцтво і не просив його скасувати.

Посилання скаржника -ФОП ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" приймалось, а свідоцтво про право власності від 22.11.2012р. НОМЕР_2 видавалось відносно реконструйованого комплексу бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», тобто відносно нового цілісного об'єкту - комплексу бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому визнання недійними та скасування розпоряджень Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. та № 1553/2007 від 11.09.2007р. та свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4 які стосувались іншого комплексу (якій існував до прийняття Радою рішення від 13.11.2012р. №205/2012) не впливають на законність рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" також не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Так, як встановлено та зазначалось вище, оспорюване позивачем рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" було прийнято на підставі 1) декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та 2) свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4.

При цьому в частині оформлення права власності на об'єкти: щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї» це рішення прийнято на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4, а в частині решти об'єктів ( літ, „Н" (будинок відпочинку), літ. „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація)) на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації .

З викладено вбачається, що рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 яким було оформлено право власності на об'єкти щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї» було прийнято на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.2007р. НОМЕР_4, визнаного в судовому порядку недійсним.

При цьому, хоча в рішенні Ради від 13.11.2012р. № 205/2012 і зазначається про комплекс будівель та споруд, право власності оформлялось з визначенням кожної окремо визначеної будівлі та споруди, а тому посилання ФОП ОСОБА_5 на те, що цим рішенням оформлялось право власності на новий комплекс в цілому є хибним та не може прийматись до уваги.

Доводи скаржника ФОП ОСОБА_5 про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, а тому в позові слід відмовити, також не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на таке.

Саме оскарженими позивачем рішенням Ради та свідоцтвом про право власності за позивачем оформлено право власності на будівлі та споруди: щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї» будівництвом, яких, як встановлено вище, порушуються права позивача і для відновлення цих прав необхідно визнати акти незаконними, оскільки в протилежному у ФОП ОСОБА_5 буде існувати захищене законодавством право приватної власності, що унеможливлює прийняття рішення про знос цих будівель у разі звернення позивача до суду з цим позовом.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги скаржника - ФОП ОСОБА_5

Водночас колегія суддів також не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги -ПП «Ніка-2» за огляду на таке.

Так скаржник - ПП «Ніка-2» у скарзі просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого суду лише в частині відмови в задоволенні його позовної вимоги у визнанні недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р. стосовно об'єктів літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) та ухвалити нове, яким задовольнити ці позовні вимоги, тобто визнанні недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р. в т.ч. відносно об'єктів: літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

З викладеного вбачається, що скаржник - ПП «Ніка-2» не просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в його позові в частині визнання незаконним та скасуванні рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", хоча така вимога заявлялась ним у позові.

Проте, як зазначалось вище, суд апеляційної інстанції переглядаючи справу повторно, тобто в повному обсягу дійшов висновку, що зазначене рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення за ФОП ОСОБА_5 права власності на об'єкти щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї» підлягає скасуванню.

Щодо вимог зазначених скаржником ПП «Ніка-2» в апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р. стосовно об'єктів літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), № 1 (ємність для води), № 2 (вигрібна яма), № 3 (каналізація) оформлено на підставі рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1".

Суд першої інстанції розглядаючи спір по суті дійшов висновку,що позивач не довів що вищевказане рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення права власності на вказані об'єкти порушують його права і суд апеляційної інстанції погоджується з цим висновком з огляду на таке.

Визнаючи незаконним (протиправним) рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині в частині оформлення за ФОП ОСОБА_5 права власності на об'єкти щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж» ; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї» суд виходив з того ,що матеріалами справи доведено, що рішення в цієї частині прийнято на підставі документів які визнані судами незаконними (недійсними) та порушують права ПП «Ніка-2) як суміжного землекористувача.

Проте рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення за ФОП ОСОБА_5 права власності на об'єкти літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) приймалось не на підставі вищевказаних визнаних судами незаконними актів а на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації.

Однак ця декларація не визнавалась в судовому порядку незаконною, тобто є чинною і відповідно на підставі її Рада могла приймати рішення про оформлення права власності на вказані об'єкти та видати свідоцтво про право власності на них.

Та обставина, що данні зазначені в декларації в деяких позиціях не збігаються з іншою документацією та реальним розташуванням об'єктів не є підставою для о позову,оскільки це не доводить що цим будівництвом порушено права позивача ,а саме з наявністю (доведеністю) факту порушення прав позивача передбачається можливість визнання актів незаконними(недійсними) та їх скасування.

Викладене свідчить, що позивач не довів, як це вірно зазначив місцевий суд, що будівництвом цих об'єктів і відповідно оспорюваним позивачем рішенням Ради про їх оформлення порушуються його права.

Та обставина що вказані об'єкти (частина їх) існували ще на час оформлення першого свідоцтва про право власності в 2007 р., ще 2001 році, не доводять що їх будівництвом порушувались права позивача з огляду на таке.

Так рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013р. по справі № 2-2971 було скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 р. та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі з навісами бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» а саме: щитова-літ. «Б» розміром (2.40х5.37)+(3.95х4.52), навіс літ. «б» розміром (4.52х1.42), склад -літ. «Ж» розміром (6.20х5.85), навіс -літ. «ж» розміром (2.56х5.85), бар - літ. «А» розміром(21.88х6.17), будинок відпочинку -літ. «ї» розміром (3.50х28.17), навіс-літ. «ї» розміром (1.60.х2.40).

З викладено вбачається що вищевказані об'єкти літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) не були предметом спору і не встановлювався факт порушення прав позивача їх будівництвом.

Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. «Про затвердження актів державної технічної комісії», яким введено в експлуатацію наступні об'єкти: щитова-літ. «Б»; склад -літ. «Ж»; бар - літ. «А»; будинок відпочинку -літ. «ї» та Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області № 1553/2007 від 11.09.2007р. «Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», які були визнані в судовому м порядку недійсними також стосувались лише зазначених в них об'єктів і не стосувались об'єктів літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Свідоцтвом про право власності від 21.12.2007р. НОМЕР_4 (яке теж визнано судовими рішеннями недійсним ) ФОП ОСОБА_5 також оформлялась право власності лише на об'єкти будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» не оформлялось право власності на об'єкти літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація)

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не довів належними та достатніми доказами, що рішенням Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині оформлення за ФОП ОСОБА_5 права власності на об'єкти літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) та видане на його підставі свідоцтво про право власності свідоцтво від 22.11.2012р. НОМЕР_2 відносно вказаних об'єктів, порушують його права та прийняті у порушення приписів чинного законодавства, а вказані документи та судові рішення не підтверджують, що рішенням Ради від 13.11.2012р. №205/2012 в цієї частині порушують права позивача.

Посилання скаржника - ПП «Ніка-2» що при розгляді спорів та ухваленні по ним судових рішень по іншим справам встановлено що ці об'єкти (літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація)), існували на час розгляду цих спорів і оскільки база відпочину є цілісним комплексом то, і будівництвом цих об'єктів, які входять до цього комплексу, порушуються його права не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Дійсно з матеріалів справи, зокрема технічних висновків та документації вбачається, а у вищезазначених судових рішень робиться посилання на існування на території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» цих об'єктів (літ. „Н" (будинок відпочинку), літ „О" (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація)), однак судами не надавалась оцінка ним, законності або незаконності їх будівництва, а у визнаних цими судовими рішеннями актах та свідоцтві від 2007р. не зазначались ці об'єкти.

У рішенні Ради від 13.11.2012р. №205/2012 дійсно зазначається про комплекс будівель та споруд, однак право власності оформлялось з визначенням кожної окремої будівлі та споруди , які і у всіх попередніх рішеннях (розпорядженнях).

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги скаржника - ПП «Ніка-2».

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги обох скаржників в частині оскарження рішення місцевого суду по цієї справі не підлягають задоволенню, однак рішення місцевого суду підлягає зміні з урахуванням вищенаведених обставин та підстав.

Враховуючи що позовні вимоги задовольняються частково позивачу також підлягає частковому відшкодуванню з відповідачів , рівними долями. понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання та розгляд позову в суді першої інстанції.

Приймаючи до уваги, що апеляційні скарги не задовольняються судом апеляційної інстанції витрати обох скаржників по платі судового збору за подання та розгляд їх апеляційних скарг покладаються на них.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.80, 99, 101-105,106 ГПК України,Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1) Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Ніка-2» в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі № 916/495/14 - припинити.

2) Апеляційні скарги Приватного підприємства «Ніка-2» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

3) Рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі № 916/495/14 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції .

« 1. Позов Приватного підприємства «Ніка-2» задовольнити частково.

2. Визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012 р. № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2" в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва ОСОБА_5 на будівлі та споруди: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку).

3. Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5, в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку).

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (6770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Леніна, 63, код 04378043) на користь Приватного підприємства "НІКА-2" (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №55, база відпочинку "Ніка-2", код ЄДРПОУ 31652421) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (67770, АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства "НІКА-2" (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №55, база відпочинку "Ніка-2", код ЄДРПОУ 31652421 ) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00коп. судового збору.»

4) Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови зі зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови виготовлено і підписано 01.10.2015р.

Суддя - доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин