Рішення

від 20.12.2010 по справі 2-4286/10

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117 "а", 69071, (061) 287-21-11

Справа № 2-4286/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2010 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя,

у складі головуючого судді Голубкової М.А,

при секретарі Дребущак О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Євро-Актив Запоріжжя» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на індексації,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду з позовною заявою до ТОВ «Євро-Актив Запоріжжя» з вимогами про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В ході розгляду справи позивач подав клопотання про поновлення строку для оскарження звільнення, та заявою від 02.12.2010р. збільшив та уточнив позовні вимоги. Згідно заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 02.12.2010р. позивач просить: поновити строк для оскарження звільнення; визнати незаконним його звільнення з посади директора ТОВ «Євро-Актив Запоріжжя»; визнати незаконним наказ Відповідача № 25-К від 30.03.2008р. «про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням»; поновити позивача на посаді директора ТОВ «Євро-Актив Запоріжжя»; стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6360,00грн.; стягнути з Відповідача суму індексації заробітної плати в розмірі 3104,94грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в травні місяці 2008 року один із засновників Відповідача, в усній формі повідомив йому, що він звільнений. Трудову книжку позивачу не видавали, з наказом про звільнення не ознайомлювали. 01.06.2010р. позивач направив Відповідачу письмову вимогу в якій вимагав направити йому трудову книжку та пояснити підстави звільнення. 12.06.2010р. позивач по пошті отримав конверт від Відповідача в якому була його трудова книжка. Отримавши трудову книжку, позивач дізнався, що 30.03.2008р. згідно наказу № 25-К від 30.03.2008р. він звільнений з посади директора ТОВ «Євро-Актив Запоріжжя» за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України. Запис в трудовій книжці за № 28 вчинений за підписом одного із засновників Відповідача ОСОБА_2 30.06.2010р. позивач направив Відповідачу повторну вимогу в якій просив направити йому копію наказу про звільнення на довідку про середній заробіток. Відповіді на повторну вимогу позивач не отримав та подав позов до суду. Звільнення вважає незаконним так як заяви про звільнення за власним бажанням він не писав. Вимоги про стягнення середнього заробітку обґрунтовує тим, що за даними ПФУ Орджонікідзевського району, офіційна заробітна плата позивача в останній місяць роботи (травень 2008р.) складала 530,00грн., що за рік вимушеного прогулу складає 6360грн. Вимоги про стягнення суми індексації, позивач обґрунтовує посиланням на ст. 95 КЗпП України та Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. № 1282-ХІІ, розрахунок індексації проведено з урахування коефіцієнтів індексації за період з червня 2008р. по грудень 2010р., сума індексації складає 3104,94грн.

Згідно заяви представника позивача від 20.12.2010р., просить розглянути справу без їх участі, позовні вимоги в редакції заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 02.12.2010р. просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, з яких слідує, що вони з позовом не згодні, просять відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що з позивачем було підписано трудовий контракт від 10.08.06р., пунктом 7.1. якого строк дії визначено до 30.04.2008р. Наполягає на тому, що позивача було звільнено у зв’язку із закінченням строку дії контракту 30.04.2008р., що трудова книжка була вручена йому своєчасно, і підтверджує, що наказу № 25-К від 30.03.2008р. «про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням» не існує.

В судове засідання представники Відповідача не з’явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись шляхом направлення судових повісток та шляхом публікації про виклик до суду у газеті «Запорізька Правда» від 09.12.2010р. № 185-186. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст 224 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи, ознайомившись з доводами та запереченнями сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст. 233 КЗпП України, у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Доказів своєчасного вручення позивачу трудової книжки чи копії наказу про звільнення Відповідач не надав, натомість, в матеріалах справи наявні вимога позивача про направлення трудової книжки та пояснення причин звільнення від 01.06.2010р. , копія поштового конверту від ТОВ «Євро-Актив Запоріжжя» з відбитком пошти 12.06.2010р. в якому позивач отримав трудову книжку, повторна вимога позивача від 30.06.2010р. в якій він повідомляє, що отримав трудову книжку по пошті 12.06.2010р. і просить надіслати йому наказ про звільнення та довідку про середній заробіток . З викладеного слідує, що позивач у встановлений законом строк не міг оскаржити своє звільнення так як не знав точних підстав звільнення, не мав трудової книжки та наказу про звільнення, тому суд вважає за необхідне поновити позивачу строк для оскарження звільнення.

Як слідує з наданої позивачем трудової книжки , він звільнений з посади директора ТОВ „Евро-Актив ЗапоріжжяВ» за власним бажанням 30.03.2008р. згідно наказу № 25-К, запис про звільнення зроблений за підписом одного із засновників ОСОБА_2 Однак, заяви про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 не писав, і ні в якій іншій формі не проявляв ініціативи припинити трудові відносини. Доказів ознайомлення позивача з наказом про звільнення № 25-К від 30.03.2008р., як і самого наказу Відповідач не надав. Таким чином звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ „Євро-Актив ЗапоріжжяВ» за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, проведене згідно наказу № 25-К від 30.03.2008р. є незаконним.

Суд не погоджується також з тими доводами Відповідача, що строк дії контракту підписаного з ОСОБА_1 сплив 30.04.2008р. і у зв'язку з відсутністю бажання стрін на продовження строку дії контракту, ОСОБА_1 було звільнено 30.04.2008р. Данні доводи спростовуються відповіддю на запит суду, отриманою від УПФУ Орджонікідзевського району від 24.11.2010р., з якої слідує що повний травень місяць 2008 року ОСОБА_1 працював на підприємстві ТОВ „Євро-Актив ЗапоріжжяВ» , за нього здано персоніфікацію до пенсійного фонду, нараховано заробітну плату та утримано внески. Отже, 30.04.2008р. трудові відносини сторін не припинились. Згідно ст. 39 1 КЗпП України: якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Враховуючи, що після закінчення строку дії контракту 30.04.2008р. трудові відносини сторін фактично тривали у травні місяці 2008р., ОСОБА_1 не міг бути звільнений з посади у зв'язку з закінченням строку дії контракту, так як дія контакту була продовжена на невизначений строк.

Згідно ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Вимоги про стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню, так як за даними ПФУ Орджонікідзевського району, офіційна заробітна плата позивача в останній місяць роботи (травень 2008р.) складала 530,00грн., що за рік вимушеного прогулу складає 6360грн.

Згідно ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Порядок індексації заробітної плати встановлено Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. № 1282-ХІІ. Розрахунок індексації проведено позивачем з урахування коефіцієнтів індексації за період з червня 2008р. по грудень 2010р., сума індексації складає 3104,94грн. та підлягає стягнення з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 210, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження звільнення;

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Євро-Актив Запоріжжя»;

Визнати незаконним наказ № 25-К від 30.03.2008р. «про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням»;

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Євро-Актив Запоріжжя»;

Стягнути з ТОВ „Євро-Актив ЗапоріжжяВ» (код ЄДРПОУ 31346040) на користь ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6360,00грн.;

Стягнути з ТОВ „Євро-Актив ЗапоріжжяВ» (код ЄДРПОУ 31346040) на користь ОСОБА_1 (ідент.код НОМЕР_1) суму індексації заробітної плати в розмірі 3104,94грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя