Постанова

від 30.12.2010 по справі 2а-977/10

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-977/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО грудня 2010 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області під головуванням судді Мороза О.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Близнюківському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни, -

ВСТАНОВИВ :

16 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії починаючи з 2007 року по дату винесення рішення відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснювати ці виплати з підвищенням в майбутньому. Понесені судові витрати стягнути на його користь із відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Він звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок раніше неправомірно нарахованого і частково виплаченого йому щомісячного підвищення до пенсії, проте відповідач відмовив в його задоволенні, чим порушив його права. Справу просить розглядати без його участі.

Ухвалою судді від 20.12.2010 року заявлені позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 15.06.2010 року залишені без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, в іншому прийняті до розгляду в порядку скороченого провадження, оскільки позивачем пред’явлено вимогу, передбачену п.З ч.І ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), а позовні вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.

Ухвала суду про відкриття скороченого провадження по даній справі надіслана сторонам, яким запропоновано в десятиденний строк з дня одержання вищезазначеної ухвали надати заперечення проти позову та додаткові докази в обґрунтування позовних вимог.

Ухвала одержана відповідачем та 27 грудня 2010 року до канцелярії суду надійшли письмові заперечення проти позову.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали (ксерокопії паспорта і пенсійного посвідчення з відміткою «дитина війни», лист відповідача з розрахунком нарахованого та виплаченого підвищення до пенсії), з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народилась 02 грудня 1936 року, має статус «дитини війни», перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Близнюківському районі Харківської області, отримує пенсію за віком, з підвищенням на 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність в розмірі 49.80 грн.

Враховуючи зазначешій статус позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни- має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту В» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» .

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі: з 01 січня - 695 гривень, з 01 квітня - 706 гривень, з 01 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривні. Таким чином, розмір спірної щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни» здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, оскільки відповідно до вимог ст. З Конституції України

права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв’язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивачці здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність дій управління пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківській області щодо нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі нижчому, ніж це передбачено діючим законодавством і вважає за необхідне для поновлення порушеного права позивача зобов’язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги як «дитині війни» у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 16 червня 2010 року по ЗО грудня 2010 року, тобто по день винесення постанови.

Відповідно до ч.ч.І, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідача цей висновок суду не спростовують, оскільки ним не надано до суду достатніх і беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Щодо вимог позивача про виплату підвищення до пенсії і в подальшому, то вони задоволенню не підлягають оскільки відсутні підстави для зобов’язання відповідача на вчинення таких дій у майбутньому.

Клопотання щодо стягнення на свою користь понесених судових витрат не вирішувалося, оскільки таке клопотання не заявлене.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 183-2 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Близнюківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 16 червня 2010 року по 30 грудня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

30 вересня 2015 року