Ухвала

від 19.04.2010 по справі 2а-977/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

19 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Старовойта Г.С., Омельчука М.І.

при секретарі Пюра Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі про визнання неправомірними дій, стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі

на постанову Овруцького районного суду від 17 лютого 2010 року,

в с т а н о в и л а :

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати їй в повному обсязі надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , за 2008 рік, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1158грн.70 коп.

Постановою Овруцького районного суду від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі на користь позивачки підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 780 грн.40 коп., дії щодо відмови у виплаті цих коштів визнані неправомірними. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі просить скасувати постанову. Апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, що до Пенсійного фонду не надходили кошти для проведення зазначених виплат у стягнутому судом розмірі, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни» не визначений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого обчислюється підвищення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено у ч.1 ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 01.01.2008 року та після 22.05.2008 року) дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в 2008 та 2009 роках встановлені ст.58 Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік» .

Положення ч.3 ст.28 Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Частиною 1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення» передбачено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України .

Позивачка є пенсіонеркою, має статус дитини війни, підвищення пенсії отримала в розмірі меншому, чим передбачено законом, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і правильно визначив розмір недоплаченої пенсії.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland , 1996 рік Azinas v Cyprus, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття «власності» , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав» і „власності» може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік ).

Отже, постанова ухвалена із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 209,218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі відхилити.

Залишити без змін постанову Овруцького районного суду від 17 лютого 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: