Постанова

від 28.09.2015 по справі 826/13445/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2015 року 14:30 № 826/13445/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніверсалТрансСервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніверсалТрансСервіс» (надалі - позивач або ТОВ «УніверсалТрансСервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), у якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2015 № 18726552201, № 18526552201 і № 18626552201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки від 06.02.2015 № 110/26-55-22-01/35634139, в частині заниження ТОВ «УніверсалТрансСервіс» податкових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість та завищення від'ємного значення з податку на прибуток, документально та нормативно не підтверджуються. Натомість у позивача наявні всі необхідні та належним чином складені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами у періоді, що перевірявся. З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, та відповідно такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду у судовому засіданні.

В призначених судових засіданнях у справі представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях у справі проти позовних вимог заперечували, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях від 21.07.2015. Зокрема, в обґрунтування правомірності висновків контролюючого органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень представники відповідача вказують на результати аналізу наданих перевіряємим підприємством до перевірки відомостей з бухгалтерського обліку та первинних документів, що містять відомості про реалізацію ТОВ «УніверсалТрансСервіс» основних засобів (залізничних вагонів) за ціною меншою ніж залишкова балансова вартість таких засобів, а також щодо обліку станом на кінець 2012 і 2013 років сум безнадійної кредиторської заборгованості, строк позовної даності по яких сплинув. На переконання відповідача позивачем всупереч вимог норм Податкового кодексу України занижено дохід від продажу основних засобів та не нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на різницю між залишковою балансовою вартістю таких засобів і ціною їх продажу, не включені до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості. Таким чином, представники відповідача вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з урахуванням та у відповідності до чинного законодавства.

23.07.2015 в судовому засіданні суд своєю протокольною ухвалою відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив замінити відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В судовому засіданні 18.08.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думки представників сторін та пояснення свідка ОСОБА_1 (чинного директора ТОВ «УніверсалТрансСервіс»), всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем на підставі направлень від 15.12.2014 та наказу від 01.12.2014 № 3643, згідно зі статтями 75, 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «УніверсалТрансСервіс» (код ЄДРПОУ 35634139) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

За результатами зазначеної перевірки складений акт від 06.02.2015 № 110/26-55-22-01/35634139 (надалі - акт перевірки), згідно висновків якого, відповідач встановив ряд порушень ТОВ «УніверсалТрансСервіс» вимог податкового законодавства (а саме: норм пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 146.14 ст. 146, п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України), що призвели до заниження ним податку на прибуток за 2012 рік на суму 79 110 грн. та одночасно завищення від'ємного значення цього податку за 2013 рік на 7 088 963 грн., і заниження податку на додану вартість за звітний період грудень 2013 року на суму 1 141 377 грн.

На підставі даного акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесла наступні податкове повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 23.02.2015 № 18726552201, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 98 888 грн., в тому числі 79 110 грн. - основний платіж, 19 778 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми «П» від 23.02.2015 № 18626552201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовану позивачем в своїй декларації за звітний період 2013 рік (реєстр. № 9090291053 від 10.02.2014), на суму 7 088 963 грн.;

- форми «В4» від 23.02.2015 № 18526552201, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість, задекларований позивачем в своїй декларації за звітний період грудень 2013 року (реєстр. № 9088273044 від 20.01.2014), на суму 1 141 377 грн.

Не погоджуючись із правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач здійснив продаж залізничних вагонів, що обліковувалися на балансі ТОВ «УніверсалТрансСервіс» як основні засоби (рах. 10). Так, між ТОВ «Трубная транспортная компанія» (м. Москва, РФ), в особі генерального директора ТОВ «РГФ» - керуючого в організації ТОВ «ТТК» Гільця Ю.Б., і ТОВ «УніверсалТрансСервіс», в особі генерального директора Соловйова А.А., був укладений договір купівлі-продажу від 19.11.2013 № 58-102013. За умовами цього Договору продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (нерезидент ТОВ «ТТК») придбати та оплатити бувші у використанні залізничні вагони у кількості 45 одиниць, на умовах визначених даним Договором. Поставка товару здійснюється на умовах DAP - залізнична станція УЗ на кордоні України з Російською Федерацією, у відповідності до правил Інкотермс 2010, якщо інше не буде визначено в специфікації, яка є невід'ємним додатком до цього Договору. Загальна вартість товару, що наведена в специфікації № 1 від 19.11.2013 до цього Договору, складає 63 869 811,60 рос. руб. (без врахування ПДВ).

На підтвердження виконання вказаного Договору позивач надав до матеріалів справи копії договору від 19.11.2013 № 58-102013, специфікації № 1 від 19.11.2013 до такого договору, актів приймання-передачі (а.с. 66 - 79 Т. І).

Згідно зазначеної Специфікації позивач реалізує покупцю-нерезиденту 5 критих вагонів виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», дати виробництва 17.04.2012 та 18.04.2012, вартістю 1 984 813,36 рос. рубл за одиницю, та 40 напіввагонів виробництва ТОВ «Трансмаш», дати виробництва 27.03.2012, 30.03.2012, 13.04.2012, 18.04.2012, 26.04.2012 і 10.05.2012, вартістю 1 348 643,62 рос. рубл. за одиницю, всього загальна вартість товару на 63 869 811,60 рос. рубл. Товар придбається покупцем для ввезення на територію Російської Федерації. Реквізити безпосередніх вантажовідправника та вантажоодержувача наведені у специфікації.

За даними актів приймання-передачі № 1 від 15.12.2013, № 2 від 23.12.2013, № 2/1 від 23.12.2013, № 3 від 24.12.2013, № 4 від 25.12.2013, № 4/1 від 25.12.2013, № 5 від 31.12.2013 і № 6 від 24.01.2014 позивачем передано покупцю залізничні вагони в кількості 45 одиниць на загальну суму 63 869 811,60 рос. рубл. (без ПДВ), в тому числі в 2013 році передано 44 вагонів на загальну суму 67 521 167,98 рос. рубл. (що в еквіваленті у національну валюту становить 15 214 251,38 грн.). Факт проведення розрахунків між сторонами за вказаним Договором визнається обома сторонами та зафіксований на стор. 5 - 6 акта перевірки.

Дані залізничні вагони були вивезенні з митної території України на підставі вантажних митних декларацій № 807140000/2013/027142 від 12.12.2013, № 807110000/2013/027971 від 20.12.2013, № 807110000/2013/027791 від 19.12.2013 (копії яких також наявні у матеріалах справи, а.с. 57 - 59 Т. І).

Попередньо зазначені залізничні вагони придбавалися позивачем на території України у виробника ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі договору поставки від 04.04.2012 № 7612/010 в кількості 5-ти критих вагонів за ціною 680 708 грн. (без урахування ПДВ) за одиницю (загальний обсяг поставки складав суму 3 403 540 грн., крім того ПДВ 680 708 грн.), та у ТОВ «Трансмаш» на підставі договору від 19.03.2012 № 07-032012 в кількості 40 напіввагонів за ціною 528 000 грн. (без урахування ПДВ) за одиницю (загальний обсяг поставки складав суму 21 120 000 грн., крім того ПДВ 4 224 000 грн.). Загальна сума вартостей, сплачених позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на користь вказаних постачальників залізничних вагонів, склала 29 428 248 грн. (з ПДВ).

На підтвердження наведеного позивач надав до матеріалів справи копії договорів від 04.04.2012 № 7612/010 і від 19.03.2012 № 07-032012, специфікацій до таких договорів, актів приймання-передачі, банківських виписок, відомості по проводці субрахунків бухгалтерського обліку 631 і 311 (відносно контрагента ТОВ «Трансмаш»)(а.с. 101 - 125, 128, 129 - 133 Т. І).

Відповідно до наданих суду письмових та усних пояснень представників позивача придбані залізничні вагони були введені в експлуатацію у березні-квітні 2012 року, поставлені на облік як основні засоби на субрахунку бухгалтерського обліку 105 «Транспортні засоби» рахунку 10 «Основні засоби». Впродовж 2012 - 2013 років (тобто, з моменту введення в експлуатацію по вересень 2013 року) зазначені вагони використовувалися ТОВ «УніверсалТрансСервіс» у господарській діяльності, а саме - для надання платних транспортно-експедиційних послуг на залізничному транспорті на договірних засадах (а.с. 134 - 250 Т. І; а.с. 1 - 51, 226 -260 Т. ІІ; а.с. 1 - 108 Т. ІІІ), та відповідно в бухгалтерському обліку здійснювалися амортизаційні нарахування на основні засоби за прямолінійним методом.

Згідно наданої представником позивача до матеріалів справи відомості по амортизації основних засобів (залізничних вагонів) за період березень 2011 - грудень 2012, що оформлена у вигляді роздруківки з електронної таблиці (а.с. 151 - 165 Т. ІІ), станом на початок періоду балансова вартість 45 вагонів складала 24 523 540 грн., сума амортизаційних нарахувань на кінець періоду - 704 016,48 грн.

В подальшому у зв'язку з відсутністю у товариства достатньої кількості обігових коштів, необхідних для проведення розрахунків за поточними договірними зобов'язаннями, позивачем було прийнято рішення про реалізацію таких основних засобів.

Станом на момент реалізації залізничних вагонів на користь покупця-нерезидента (тобто, на 31.12.2013) їх балансова вартість становила 22 299 373,93 грн., що зафіксовано в акті перевірки та не заперечується позивачем. З метою реалізації такі основні засоби були списані з субрахунку 105 та переведені у необоротні активи (субрах. 286 «Необорoтні активи та групи вибуття, утримувaні для продажу» рах. 28 «Товари»), з подальшим списанням їх залишкової вартості на субрах. 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».

В ході дослідження тексту акта перевірки суд встановив, що працівники ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснили аналіз документів бухгалтерського обліку позивача (зокрема, даних субрахунків 105, 632, 717, 286, 943) та дійшли висновку про реалізацію ТОВ «УніверсалТрансСервіс» залізничних вагонів за ціною (15 214 251,38 грн.) нижчою ніж їх залишкова балансова вартість (22 299 373,93 грн.), та без проведення відповідної уцінки таких основних засобів. На думку перевіряючих ТОВ «УніверсалТрансСервіс» в порушення вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу України була проведена по суті збиткова господарська операція та як наслідок занижено дохід за 2013 рік від продажу вагонів на суму 5 706 885,10 грн.

Також відповідач вважає, що у відповідності до приписів п. 189.9 п. 189 Податкового кодексу України позивач мав нарахувати за звітний період грудень 2013 року податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 141 377 грн. на різницю між залишковою балансовою вартістю 44 залізничних вагонів (20 592 000 грн.) та ціною їх продажу (14 885 115,38 грн.), а саме - 5 706 885 грн.*20%.

При цьому безпосередньо в тексті акта перевірки розрахунок суми заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за вказаним епізодом порушення відсутній. Також в судових засіданнях у даній справі представники відповідача не підтвердили документально правильність такого розрахунку.

В тексті поданого позову та додаткових письмових поясненнях, що наявні в матеріалах справи, позивач заперечував проти факту допущення ним заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість у даному випадку, посилаючись на норми п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, де визначено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України (експорту) оподатковуються не за основною ставкою 20%, а за нульовою.

Крім того, з наявних у справі матеріалів (а.с. 195 - 200, 215 - 222 Т. ІІ; а.с. 112 - 153 Т. ІІІ) вбачається укладення позивачем в 2008 - 2009 роках письмових договорів з підприємствами ЗАТ «Универсал ТрансГрупп» (м. Москва, РФ) і ТОВ «ДП Україна» (код ЄДРПОУ 36259513), а саме:

- 22.04.2008 договір про надання послуг за № 30-1-К/0408, за умовами якого ЗАТ «УниверсалТрансГрупп» (виконавець) зобов'язується забезпечити та надати власний, орендований чи належний йому на інших законних підставах, рухомий склад для здійснення перевезень вантажів замовника (позивача) залізничними шляхами країн - учасниць СНД, а замовник, в свою чергу, - оплатити вартість таких послуг. Початком (завершенням) надання послуг є дата прибуття вагонів на залізничну станцію, попередньо узгоджену сторонами та зазначену в акті початку (завершення) надання послуг. Засвідченням факту надання послуг вагонів являється акт виконаних робіт, що підписується сторонами у відповідності та на умовах визначених цим Договором. Замовник узгоджує з виконавцем вид рухомого складу та його кількість для здійснення перевезень в строк не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати ймовірного відвантаження. Замовлення вагонів здійснюється шляхом направлення замовником заявок факсимільним зв'язком і поштою, що оформлені на фірмовому бланку. Також згідно п. 2.1.2, п. 3.1 і п. 3.2 замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату наданих послуг шляхом 100% переоплати на підставі виставлених виконавцем рахунків, у безготівковій формі та у валюті долар США. Вартість послуг виконавця визначені в додатках до цього Договору, а загальна вартість - з сум усіх актів виконаних робіт. Відповідно до п. 6.1 даного Договору претензії за цим Договором повинні бути пред'явлені протягом строків позовної давності, визначених діючим законодавством, з дня виникнення події, що стала підставою для пред'явлення претензії. Строк дії даного Договору визначено сторонами до 31.12.2008 року.

Згідно наданих позивачем до суду копій актів виконаних робіт, датованих 2008 роком, загальний обсяг наданих контрагентом-нерезидентом послуг на користь позивача становить суму 759 607 доларів США. Оригіналів та/або засвідчених копії розрахункових документів на підтвердження здійснення ТОВ «УніверсалТрансСервіс» оплати наданих послуг позивач до суду не надав та про причини відсутності останніх не пояснив. Разом з тим на переважній більшості актів наявні відмітки банківської установи про проведення проплат по таких актах в 2008 році;

- 03.08.2009 договір оренди рухомого складу за № 11/082009-1, за умовами якого ТОВ «ДП «Україна» (орендодавець) надає орендарю (позивачу) за плату та у строкове володіння і користування залізничний рухомий склад (напіввагони вантажністю на менше 69 тон) в кількості 91 одиниці певних моделей. Факт передачі-приймання вагонів в оренду та їх повернення фіксується сторонами в актах приймання-передачі вагонів. Зокрема, зобов'язання орендодавця щодо передачі вагонів орендареві вважається виконаним з моменту підписання таких актів уповноваженими представниками сторін. Строк оренди вагонів вираховується з моменту їх передачі у користування та до 31.12.2010 року. Орендна плата нараховується з дня наступного за днем підписання акта приймання передачі вагонів в оренду по день підписання акта приймання-передачі про повернення вагонів з оренди. Ціна та порядок проведення розрахунків, визначені сторонами в розд. 6 Договору, а відповідальність сторін за неналежне виконання положень цього Договору (в тому числі прострочення платежів) - в розд. 7 такого Договору. Зокрема, орендар повинен сплачувати орендну плату, зазначену у відповідному додатку до Договору у наступному порядку: до 10-го числа поточного місяця оренди, на підставі виставленого орендодавцем рахунку в розмірі 50% від передбаченого розміру орендної плати за поточний місяць оренди, та протягом 20-ти календарних днів від дати отримання рахунку орендодавця, складеного на підставі акта виконаних робіт. Строк виконання даного Договору визначений сторонами до 31.1.2010, а в частині взаєморозрахунків - до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Згідно наданих позивачем до суду копій актів виконаних робіт і податкових накладних від 31.08.2009, 30.09.2009, 31.10.2009, 31.12.2009, 31.01.2010, 28.02.2010 загальний обсяг наданих контрагентом-резидентом послуг на користь позивача складає суму 2 936 078,20 грн. (в т.ч. ПДВ 662 625,53 грн.). Жодних інших оригіналів та/або засвідчених копій первинних документів, оформлених/отриманих ТОВ «УніверсалТрансСервіс» на підставі договору від 03.08.2009 ( втому числі на підтвердження здійснення товариством оплати наданих послуг) позивач до суду не надав та про причини відсутності останніх не пояснив.

За даними наданих позивачем до суду карток рахунків бухгалтерського обліку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» і 631 «Розрахунки з вітчизняними поста-чальниками» (а.с. 154 - 159 Т. ІІІ) протягом періоду з 31.12.2009 по 31.12.2013 у ТОВ «УніверсалТрансСервіс» обліковувалася непогашена кредиторська заборгованість в сумі 376 714,89 грн. перед ЗАТ «Универсал ТрансГрупп» по договору від 22.04.2008 № 30-1-К/0408 та яка була списана на кінець 2014 року, а також протягом періоду з 21.10.2010 по 31.12.2014 - непогашена кредиторська заборгованість в сумі 1 382 078,20 грн. перед ТОВ «ДП Україна» по договору від 03.08.2009 № 11/082009-1 - списана на кінець 2014 року як безнадійна заборгованість.

В 18.08.2015 у судовому засіданні допитаний в якості свідка чинний директор ТОВ «УніверсалТрансСервіс» ОСОБА_1 пояснив, що відображення в бухгалтерському обліку суми непогашеної кредиторської заборгованості товариства по взаємовідносинам із ЗАТ «Универсал ТрансГрупп» допущено внаслідок помилки, зобов'язання сторін за договором від 22.04.2008 № 30-1-К/0408 були виконанні в повному обсязі в період до 2009 року. В обґрунтування зазначеного свідок посилався на матеріали попередньо проведених податковим органом документальних планових перевірок ТОВ «УніверсалТрансСервіс», в текстах яких відсутні посилання на наявність у позивача непогашеної кредиторської заборгованості перед названим підприємством (копії таких актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.05.2010 № 364/23-6/35634139 та ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.12.2012 № 1140/22-2/35634139 про результати планових виїзних перевірок позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за періоди з 19.12.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 30.06.2012 наявні в матеріалах справи, а.с. 55 - 146 Т ІІ).

Що ж до кредиторської заборгованості перед ТОВ «ДП Україна» в сумі 1 382 078 грн., то факт наявності останньої станом на 31.12.2013 директором товариства не заперечувався. Дана сума кредиторської заборгованості була списана в доходи ТОВ «УніверсалТрансСервіс» за підсумками 2014 року як безнадійна заборгованість, з переведенням її на субрахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» рахунку 71 «Інший операційний дохід» в повному розмірі, та перенесенням до рядку 03.30 «інші доходи» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік. На підтвердження чого позивач надав до суду картку субахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» (сформовану лише по спірній операції, а не в цілому по підприємству) та копії податкових декларації з податку на прибуток підприємств за звітній періоди 1-ий квартал 2014 року та 2014 рік (звітна), зі змісту яких натомість не можливо достеменно встановити склад показника рядку 03 інші доходи в розрізі по окремих господарських операціях чи контрагентах (а.с. 160 - 178 Т. ІІІ).

Водночас в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 14.1.11 і пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що полягає у не включенні ТОВ «УніверсалТрансСервіс» до складу інших доходів сум кредиторської заборгованості, що не стягнуті після закінчення строку позовної даності, всього на загальну суму 1 758 793,10 грн. (в тому числі на суму 376 715 грн. в 2012 році по контрагенту ЗАТ «Універсал Транс Груп» на підставі договору від 22.04.2008 № 30-1-К/040, та на суму 1 382 078 грн. в 2013 році - з ТОВ «ДП Україна» на підставі договору від 03.08.2009 № 11/082009-1). Факти даних порушень були встановлені працівниками ДПІ лише на підставі даних оборотно-сальдових відомостей по рахункам 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» і 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», де значаться суми непогашеної кредиторської заборгованості станом на 31.12.2012/31.12.2013, та без дослідження жодних інших первинних документів по господарських операціях.

На переконання перевіряючих термін позовної давності за договором від 22.04.2008 № 30-1-К/040 сплинув 22.04.2012 (при цьому будь-які обґрунтування щодо визначення відповідачем періоду коли фактично почався перебіг строку давності, та коли заборгованість стала безнадійною, в даному випадку в тексті акта перевірки відсутні), а за договором від 03.08.2009 № 11/082009-1 - в 2013 році (оскільки за даними бухгалтерського обліку останній рух активів за вказаним правочином був 1-му кварталі 2010 року), та доказів звернення контрагентів позивача до суду надано не було, а тому такі суми непогашеної за даними бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості перевіряємого товариства були кваліфіковані як «безнадійна кредиторська заборгованість» і «безповоротна фінансова допомога», що мають включатися до інших доходів платника податків.

При цьому документальних доказів витребування ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у позивача первинних документів (наприклад, актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків на оплату, платіжних документів, тощо) під час проведення документальної перевірки, в порядку визначеному ст. 85 Податкового кодексу України, представники відповідача в суді не пред'явили.

За таких обставин суд зазначає наступне.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем сум податку на прибуток і податку на додану вартість в результаті реалізації залізничних вагонів за ціною продажу, що нижче за залишкову балансову вартість останніх, то суд вважає їх нормативно та документально необґрунтованими у зв'язку з наступним .

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Зокрема, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 цього Кодексу визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Також згідно пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають, в тому числі дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу.

В свою чергу в п. 146.14 ст. 146 ПК України визначено, що дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

При цьому в розумінні норми пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України «ринковою ціною» є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Поняття балансової вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, наведено у пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та визначено як сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Тобто, у відповідності до наведених норм Кодексу поняття «звичайна ціна» та «балансова вартість» не є і не можуть бути тотожними поняттями.

Крім того, судом враховується наступне. Відповідно до положень норм пп. 14.1.191 п. 14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Згідно даної норми, постачанням товарів також вважається, зокрема, ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

При цьому, в розумінні норм пп. 14.1.111, 14.1.138, 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу основні засоби є матеріальними активами, які, у свою чергу, є товарами.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів за межі митної території України.

В силу приписів норми п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Одночасно у випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

За вимогами п. 189.9. ст. 189 ПК України у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

З контексту наведених вище норм слідує, що віднесення законодавцем операцій з ліквідації основних засобів має відношення до «постачання», однак не підміняє його значення.

Під час судового розгляду судом встановлено, що мало місце реалізація позивачем основних засобів за договором поставки за межі митної території України. При визначенні бази оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість в даному випадку контролюючим органом була взята за основу лише залишкова балансова вартість основних засобів, та фактично зроблений висновок про реалізацію товариством товару (основних засобів) за ціною нижче за звичайну (а саме рівень звичайної ціни на залізничні вагони визначався шляхом збільшення доходу від продажу цих основних засобів на збиток, отриманий позивачем від такого продажу). Такий висновок був сформований лише на підставі аналізу наданих позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів по операції з придбання/реалізації зазначених основних засобів та їх списання внаслідок вибуття за результатами продажу.

В силу приписів ч. 1 ст. 70 і ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з тексту акта перевірки та було підтверджено усними поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні у даній справі, правомірність формування позивачем звичайної ціни на товар контролюючим органом не досліджувалося (зокрема, не були дослідженні та врахованні ринкові пропозиції і потреби на товар позивача, які склалися на ринку на момент продажу, та/або на ідентичні товари).

Також під судового розгляду справи представниками відповідача не було пред'явлено суду будь-яких доказів отримання позивачем протиправної вигоди від продажу основних засобів за договірною ціною.

З урахуванням вищенаведеного суд погоджується з доводами позивача про те, що ціна, застосована ДПІ у Печерському районі ГУ Міндохоідву м. Києві до операцій з продажу позивачем залізничних вагонів на користь ТОВ «Трубная транспортная компанія» (м. Москва, РФ), не є «звичайною ціною» у розумінні пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Відповідно, відповідачем не було доведено належними документальними доказами, що ціна договору купівлі-продажу від 19.11.2013 № 58-102013 із названим контрагентом не відповідала рівню звичайної ціни.

При цьому суд не бере до уваги посилання представників відповідача на факт збитковості описаної вище конкретної господарської операції як підставу для донарахування сум податків. Оскільки, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Наразі факт наявності у позивача економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності. А саме необхідність в акумулюванні додаткових обігових коштів) на укладання договору купівлі-продажу від 19.11.2013 № 58-102013 за ціною нижчою за залишкову балансову вартість товару відповідачем спростовано не було.

Також, з урахуванням встановлених обставин та сформованих висновків, суд приходить до висновку, що такі встановлені у справі фактичні обставини невілюють факт порушення позивачем вимог п. 189.9. ст. 189 ПК України.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем показників доходу за 2012 - 2013 роки на суми неврахованої безнадійної кредиторської заборгованості, то суд ставиться до них також критично.

Оскільки п. 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодекс.

За правилами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають, зокрема: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійною є заборгованість, яка відповідає одній із таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України під «безповоротною фінансовою допомогою» розуміється також сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

При цьому ст. 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

За результатами дослідження наявних у справі матеріалів (а саме: договорів позивача з контрагентами ЗАТ «Универсал ТрансГрупп» і ТОВ «ДП Україна», актів виконаних робіт, оборотно-сальдових відомостей та карток рахунків бухгалтерського обліку, актів документальних перевірок ТОВ «УніверсалТрансСервіс» за попередні звітні періоди) суд прийшов до наступних висновків:

- про відсутність первинних документів, що підтверджують виникнення у позивача кредиторської заборгованості перед ЗАТ «Универсал ТрансГрупп» у сумі 376 715 грн. (тобто, безпосередньо документів, на підставі яких були сформовані дані оборотно-сальдових відомостей по субрахунку 632);

- про передчасну класифікацію перевіряючими як безнадійну заборгованість у відповідності до абз. а пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, суму непогашеної ТОВ «УніверсалТрансСервіс» станом на 31.12.2013 року заборгованості у розмірі 1 382 078 грн. перед ТОВ «ДП Україна», оскільки протягом перевіряємого періоду термін позовної давності за такою заборгованістю ще сплив. В даному випадку судом було враховано те, що за умовами договору від 03.08.2009 № 11/082009-1 обов'язок орендаря (позивача) виконати зобов'язання по сплаті орендної плати виникає з моменту настання певної події - виставлення орендодавцем рахунку на оплату такої плати у певному розмірі. Настання такої події (як то виставлення рахунків на оплату орендних платежів) матеріалами справи не підтверджується. Крім того, зобов'язання щодо сплати орендної плати випливає з договору оренди рухомого складу, яким строк оренди такого складу встановлений до 31.12.2010, тобто, враховуючи положення статті 257 ЦК України, орендодавець мав право пред'явити позивачу вимоги з приводу оплати наданих послуг в строк до 31.12.2014.

Таким чином, твердження контролюючого органу про заниження ТОВ «УніверсалТрансСервіс» валових доходів на загальну суму 1 758 793,10 грн. є безпідставним.

За наведених обставин, суд вбачає відсутність у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 23.02.2015 № 18726552201, № 18526552201 і № 18626552201.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УніверсалТрансСервіс» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові вповідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.02.2015 № 18726552201, № 18526552201 і № 18626552201.

3. Стягнути судові витрати у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніверсалТрансСервіс» (код ЄДРПОУ 35634139) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги .

Суддя К.М. Кобилянський