Рішення

від 07.02.2012 по справі 2-536/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-536/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 року Соломянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Рівному Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3, ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, третя особа Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, про зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

01 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3, в якому просив зобов'язати відповідача видати наказ про оголошення наказу Міністерства від 01 серпня 2011 року №347-К по установі, який буде підставою для виконання ним (позивачем) його посадових обов'язків та нарахування йому заробітної плати; виконати умови Положення про ОСОБА_2 науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 11 квітня 2011 року №323 в частині реалізації його визначених там повноважень, як заступника директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії; забезпечити йому (позивачу) належні умови праці для виконання обов'язків заступника директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. Також просив зобов'язати відповідача виплатити йому компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Крім того, позивач просив зобов'язати ОСОБА_2 науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії нарахувати та виплатити йому заробітну плату за фактично відпрацьований час згідно штатного розпису.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01 серпня 2011 року №347-К його призначено на посаду заступника директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії та укладено з ним трудовий контракт.

Однак директор ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3 не допустив його до виконання обов'язків заступника директора, не видав локального розпорядчого документа -наказу про оголошення наказу Міністерства по установі, що надало б йому (позивачу) можливість виконувати посадові обов'язки та позбавило його права на отримання заробітної плати і на забезпечення належних умов праці. На письмове звернення до директора інституту від 05 серпня 2011 року стосовно усунення порушення його прав позивач відповіді не отримав та змушений звернутися з позовом до суду.

Також позивач зазначав, що протиправні дії директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3 завдають йому моральної шкоди. Заподіяну йому відповідачем моральну шкоду позивач оцінював у 1 грн.

Ухвалою суду в якості співвідповідача у справі залучено ОСОБА_2 науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії.

У судовому засіданні позивач підтримав позов та просив про його задоволення, посилаючись на те, що його незаконно позбавили можливості виконувати посадові обов'язки та отримувати заробітну плату.

Представник відповідача директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність, оскільки директор як фізична особа є неналежним відповідачем, а укладений з позивачем контракт не відповідає вимогам трудового законодавства.

Представники відповідача ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії позов не визнали, вважали його безпідставним, посилаючись на те, що відповідач ніяким чином не порушив трудові права позивача, оскільки відповідач не мав підстав вважати, що наслідком наказу МОНмолодьспорту від 01 серпня 2011 року №347-К є встановлення трудових відносин між ННДІУВІ та ОСОБА_1 відповідач не залучався до формування умов праці позивача та не отримував контракту з умовами його праці. Оскільки ОСОБА_1 лише 27 вересня 2011 року вперше звернувся до директора ННДІУВІ з заявою про прийняття на роботу, відповідач мав усі підстави вважати наказ МОНмолодьспорту від 01 серпня 2011 року №347-К таким, що не набув чинності. Трудовий контракт як за змістом так і за способом укладення не відповідає вимогам трудового законодавства і не встановлює трудових відносин між позивачем та ННДІУВІ. Текст контракту лише вказує на намагання МОНмолодьспорту здійснювати протизаконне втручання в діяльність науково-дослідної установи через особу, яка за змістом контракту не є працівником відповідача, а знаходиться в трудових відносинах з МОНмолодьспорту. ННДІУВІ не є належним відповідачем у трудовому спорі за позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, суму якої позивач не зазначив, оскільки не є стороною трудового договору з ним.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і вважав, що позов підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів і третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до вимог статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01 серпня 2011 року № 347-К В«Про призначення ОСОБА_1С.В»призначено доктора історичних наук, професора ОСОБА_1 заступником директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, строком на 5 (п'ять) років, з 01 серпня 2011 року по 01 серпня 2016 року, на умовах, викладених у контракті, увільнивши його від тимчасового виконання обов'язків директора (а.с. 8).

Підставою Наказу стали заява ОСОБА_1 від 29.07.2011 року та Контракт №І(І-8).

Згідно з умовами контракту № І(І-8) від 01.08.2011 року (а.с. а.с. 27-30) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та ОСОБА_1 уклали цей контракт про те, що останній призначається на посаду заступника директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії на строк 5 (п'ять) років з 01 серпня 2011 року по 01 серпня 2016 року.

Згідно з пунктом 9 контракту заступник директора Інституту здійснює свої функції і повноваження відповідно до умов контракту, розподілу посадових обов'язків, визначених директором Інституту та погоджених Міністерством, і несе відповідальність за стан у дорученій йому сфері діяльності.

Відповідно до пункту 18 контракту за виконання обов'язків, передбачених цим Контрактом, заступнику директора нараховується заробітна плата відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року № 74 (зі змінами):

а) посадовий оклад;

б) доплата за вчене звання професора у розмірі 33 відсотків посадового окладу;

в) доплата за науковий ступінь доктора історичних наук у розмірі 25 відсотків посадового окладу;

г) надбавка за стаж роботи у науковій сфері у розмірі 30 відсотків посадового окладу відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 14.04.2004 року № 494 (зі змінами);

д) надбавка за Почесне звання В«Заслужений працівник освіти УкраїниВ»у розмірі 20 відсотків посадового окладу.

Пунктом 4.2 Положення В«Про ОСОБА_2 науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історіїВ» , затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 11.04.2011 року № 323 (а.с. а.с. 16-25) (далі-Положення), передбачено, що директор Інституту та його заступник призначаються на посаду і звільняються з посади Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України шляхом укладання з ними контрактів.

Директор Інституту відповідно до п. 4.3 Положення, зокрема:

розробляє на підставі затвердженої Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України структури, штатний розпис Інституту, затверджує кошторис видатків та план асигнувань Інституту за погодженням з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України;

згідно із законодавством України та в межах відведеного доведеного фонду оплати праці встановлює розміри посадових окладів передбачені штатним розписом, визначає відповідні розміри доплат та надбавок працівникам Інституту;

керує діяльністю Інституту, організовує роботу, розподіляє обов'язки його працівників, затверджує посадові інструкції.

Зазначені повноваження директора Інституту визначені також контрактом № І(І-8) від 02.08.2011 року, укладеним Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України з ОСОБА_3 (а.с.а.с. 75-79).

Згідно з п. 4.5 Положення заступник директора Інституту здійснює свої функції і повноваження відповідно до посадових обов'язків, визначених директором Інституту і несе відповідальність за стан у дорученій сфері діяльності.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права та обов'язки та проінформувати його під розписку про умови праці, наявність на робочому місці де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі їх наслідки впливу на здоров'я, його права та пільги на компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

Згідно з даними листа Першого заступника Міністра від 10 серпня 2011 року (а.с. 45) директору ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3 повідомлено про призначення ОСОБА_1, обов'язок видати відповідний Наказ про його призначення та забезпечення виконання Наказу Міністерства від 01 серпня 2011 року № 347-К.

Як вбачається з акту перевірки стану дотримання трудової дисципліни керівництвом ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії від 06 вересня 2011 року вищезазначений лист зареєстровано у Інституті 11 серпня 2011 року (а.с. а.с. 46-47).

Статтею 21 Закону України В«Про оплату праціВ»передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст. 24 Закону України В«Про оплату праціВ»виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

Відповідно до даних штатних розписів на 2011 рік ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії (а.с. а.с. 67-73, 87-111) у них визначено посадовий оклад заступника директора.

Згідно з п. 8 Положення В«Про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботуВ» , затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19.03.1993 року № 203, контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.

З пояснень позивача у судовому засіданні видно, що він намагався приступити до виконання своїх обов'язків та неодноразово звертався до директора Інституту з відповідними заявами, однак йому не було забезпечено для цього умов.

Цієї обставини не заперечували представники відповідачів, які пояснили у судовому засіданні, що вони не можуть достовірно стверджувати про набуття чинності наказу про призначення позивача заступником директора Інституту.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, щодо зобов'язання директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3 видати наказ про оголошення Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01 серпня 2011 року № 347-К по установі та забезпечити позивачу належні умови роботи на посаді заступника директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.

Також, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання ОСОБА_2 науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого штатним розписом ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії за час його роботи на посаді заступника директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання директора виконати умови Положення в частині реалізації визначених там повноважень позивача, як заступника директора, то ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки Положенням та контрактом не передбачено обов'язок директора реалізовувати повноваження заступника директора.

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання директора Інституту виплатити позивачу компенсацію за завдану моральну шкоду, як безпідставна.

Так, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки, позивачу не було дано відповіді на його письмові заяви з приводу порушення трудового законодавства, що не оспорюється представниками відповідачів, то суд вважає, що позивач подав позов до суду в межах передбаченого законом строку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 188, 20 грн. підлягає стягненню з відповідача - ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, оскільки директор є його працівником.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 29, 97, 98, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України В«Про оплату праціВ» , постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. №9 В«Про практику розгляду судами трудових спорівВ» , Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203, статтями 209, 212- 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3, ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, третя особа Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, про зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.

Зобов'язати директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3 видати наказ про оголошення наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01 серпня 2011 року №347-К по установі.

Зобов'язати ОСОБА_2 науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого штатним розписом ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії за час його роботи на посаді заступника директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.

Зобов'язати директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії ОСОБА_3 забезпечити ОСОБА_1 належні умови роботи на посаді заступника директора ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії на користь держави 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 20 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн