Постанова

від 23.09.2015 по справі 814/1952/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23.09.2015 р. № 814/1952/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТОВ "АВЕНТИН", АДРЕСА_1, 54002

доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області, вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 р. № НОМЕР_1, ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Авентин", звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 р. № НОМЕР_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що має право на нарахування податкового кредиту та бюджетне відшкодування, оскільки замовлення робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу є капітальними інвестиціями, які лише в подальшому будуть основним засобом.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких вказав, що розробка техніко-економічного обґрунтування будівництва є лише наміром щодо створення основного фонду. Саме будівництво розпочато не було. Без визначення вартості об'єкта основного засобу неможливо встановити суму податкового кредиту. Вважає відмову в наданні бюджетного відшкодування обґрунтованою та законною.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

У січні 2015 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 03.02.2015 р. № 155/14-04-15-01-19/32507357, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 р. № НОМЕР_1, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 169602,00 грн.

У висновках вказаного акту зазначено про порушення позивачем вимог п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ та уточнюючого розрахунку за листопад 2014 р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту складає 211553,00 грн., а сума бюджетного відшкодування ПДВ з урахуванням попередніх періодів - 172232,00 грн. Перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у березні 2014 р. відповідач зазначив придбання робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту по вул. Проектна, 6 м. Миколаєва.

За договором від 05.11.2012 р. № 07/11 позивач замовив у ТОВ "Будівельна компанія "Промстройсервіс" розробку робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу. 20.11.2014 р. виписана податкова накладна на суму 1218539,50 грн., у тому числі ПДВ 203089,92 грн.

Таким чином, спір між сторонами виник на підставі того, що позивач вважає витрати на замовлення робочої документації будівництва капітальними інвестиціями в створення основних засобів. Натомість відповідач вважає включення до податкового кредиту зазначених витрат передчасним, оскільки будівництво не здійснюється.

Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Позивач не оскаржує той факт, що мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Згідно Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 р. № 507, основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, для визначення об'єкта як основного засобу необхідним є введення його в експлуатацію. Відповідач надав суду лист позивача, в якому останній підтвердив, що будівництво портового перевантажувального комплексу не розпочате. Суд зазначає, що замовлення робочого проекту є лише наміром здійснювати будівництво, яке в майбутньому може взагалі не розпочнеться.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Отже, позивач не втрачає право на бюджетне відшкодування протягом одного року, однак для включення до податкового кредиту витрат на замовлення робочого проекту необхідним є введення в експлуатацію хоча б частини споруди.

З огляду на викладене, суд вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки, правомірними, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання адміністративного позову) під час подання адміністративного позову позивач сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору - 339,20 грн. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, у зв'язку з чим стягненню з позивача підлягає 3052,84 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авентин" (ідентифікаційний код 32507357) судовий збір у сумі 3052,84 грн. на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська