Ухвала

від 28.03.2017 по справі 814/1952/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Київ К/800/1431/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року по справі № 814/1952/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0001411501.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 2015 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 03.02.2015 року №155/14-04-15-01-19/32507357, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0001411501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 169602,00 грн.

У висновках вказаного акту зазначено про порушення позивачем вимог п. 200.5 ст.200 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ та уточнюючого розрахунку за листопад 2014 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту складає 211553,00 грн., а сума бюджетного відшкодування ПДВ з урахуванням попередніх періодів - 172232,00 грн. Перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у березні 2014 року відповідач зазначив придбання робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту по вул. Проектна, 6 м. Миколаєва.

За договором від 05.11.2012 року №07/11 позивач замовив у ТОВ Будівельна компанія Промстройсервіс розробку робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу. 20.11.2014 року виписана податкова накладна на суму 1218539,50 грн., у тому числі ПДВ 203089,92 грн.

Таким чином, суди обґрунтовано виходили з того, що спір між сторонами виник на підставі того, що позивач вважає витрати на замовлення робочої документації будівництва капітальними інвестиціями в створення основних засобів, натомість, відповідач вважає включення до податкового кредиту зазначених витрат передчасним, оскільки будівництво не здійснюється.

Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначено судами, позивач не оскаржує той факт, що мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Згідно Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 року №507, основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В матеріалах справи наявний лист позивача, в якому останній підтвердив, що будівництво портового перевантажувального комплексу не розпочато та не планується в найближчий час.

Зазначена обставина дає підстави для висновку, що замовлення робочого проекту є лише наміром здійснювати будівництво, яке в майбутньому може взагалі не розпочатися.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року по справі № 814/1952/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Борисенко І.В. підпис Юрченко В.П.