Постанова

від 18.05.2018 по справі 814/1952/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2018 року

Київ

справа №814/1952/15

адміністративне провадження №К/9901/17152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року

у справі №814/1952/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН (далі - ДПІ) у березні 2017 року звернулось до Верховного Суду Україні із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2016 року в зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права та в зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду України від 17 липня 2017 року відкрито провадження у справі.

06.02.2018 справа надійшла до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, якими обґрунтовано заяву ДПІ, перевіривши правильність застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року відхилено касаційну скаргу Товариства, залишено без змін ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року по справі № 814/1952/15.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та зазначив, що суди обґрунтовано виходили з того, що спір між сторонами виник на підставі того, що позивач вважає витрати на замовлення робочої документації будівництва капітальними інвестиціями в створення основних засобів, натомість, відповідач вважає включення до податкового кредиту зазначених витрат передчасним, оскільки будівництво не здійснюється. В матеріалах справи наявний лист позивача, в якому останній підтвердив, що будівництво портового перевантажувального комплексу не розпочато та не планується в найближчий час. Зазначена обставина дає підстави для висновку, що замовлення робочого проекту є лише наміром здійснювати будівництво, яке в майбутньому може взагалі не розпочатися.

В підтвердження невідповідності ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року висновку, викладеному у постановах Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, Товариство послалась на постанови Верховного Суду України від 20 січня 2015 року у справах №21-316а14 та №21-529а14 .

В своїй постанові від 20 січня 2015 року у справі №21-316а14 Верховний Суд України, виклавши висновок щодо застосування положень статей 14,198,200 Податкового Кодексу України зазначив, що якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 Капітальні інвестиції , це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування. Суди встановили, що Товариство сформувало податковий кредит у зв'язку з придбанням обладнання та проведенням будівельно-монтажних робіт з реконструкції об'єкта нерухомості під фабрику м'яких меблів, цей об'єкт в експлуатацію ще не введений і обліковується на рахунку 15 Капітальні інвестиції . За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Товариство мало право на отримання бюджетного відшкодування, хоча обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців і менші, ніж заявлена сума такого відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 20 січня 2015 року у справі №21-529а14.

В підтвердження неоднакового застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Товариство посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року у справі №814/2244/15 за позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України у зазначеній справі мотивовано наступним: Таким чином, якщо зазнані платником витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 Капітальні інвестиції , цей платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування. Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 20.01.2015 року у справах №21-514а14, №21-316а14 та №21-529а14.

Ухвалою Верховного суду від 27 лютого 2018 року відмовлено Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області у допуску справи до провадження для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року.

З матеріалів справи №814/1952/15, щодо якої подано заяву Товариства про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України вбачається, що на підставі договору від 05.11.2012 року №07/11 позивач замовив у ТОВ Будівельна компанія Промстройсервіс розробку робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу. 20.11.2014 виписана податкова накладна на суму 1 218 539, 50 грн., у тому числі ПДВ 203 089, 92 грн.

Відповідачем, за наслідками перевірки оформленої актом від 03.02.2015 року, прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0001411501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 169 602 грн.

Свої дії щодо цього контролюючий орган обґрунтовує тим, що Товариство не здійснювало будівельних робіт на підставі придбаної документації будівництва, відтак придбання робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу не можна вважати придбанням або спорудженням (будівництвом) основних фондів.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо неможливості вважати витрати на замовлення робочої документації будівництва капітальними інвестиціями в створення основних засобів.

Також з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки від 03.02.2015 вбачається, що станом на 11.11.2014 на рахунку 15 Капітальні інвестиції Товариства обліковано капітальні інвестиції загальною вартістю 16 832 234, 85 грн. до складу яких віднесено витрати на придбання документації для будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту Авентин в м. Миколаєві по вул. Проектній, 6.

Відтак, ухвала Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2016 року не відповідає викладеним у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2015 року у справах №21-316а14 та №21-529а14 висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:

про повне або часткове задоволення заяви;

про відмову у задоволенні заяви.

За наведених вище обставин рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій як такі, що не відповідають викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, підлягають скасуванню.

Керуючись пунктом 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017)

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2016 року задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року по справі № 814/1952/15 скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 16.02.2015 року №0001411501.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер