Ухвала

від 17.12.2015 по справі 814/1952/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1952/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Гоцуляк Ю.С., представника відповідача Масюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 р. №0001411501,-

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентин» (далі - ТОВ «Авентин») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 р. №0001411501, посилаючись на те, що підприємство має право на нарахування податкового кредиту та бюджетне відшкодування, оскільки замовлення робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу є капітальними інвестиціями, які в подальшому будуть основним засобом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Авентин» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ «Авентин» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Гоцуляк Ю.С., представника відповідача Масюка А.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що у січні 2015 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 03.02.2015 р. №155/14-04-15-01-19/32507357, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 р. №0001411501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 169602,00 грн.

У висновках вказаного акту зазначено про порушення позивачем вимог п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ та уточнюючого розрахунку за листопад 2014 р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту складає 211553,00 грн., а сума бюджетного відшкодування ПДВ з урахуванням попередніх періодів - 172232,00 грн. Перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у березні 2014 р. відповідач зазначив придбання робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту по вул. Проектна, 6 м. Миколаєва.

За договором від 05.11.2012 р. №07/11 позивач замовив у ТОВ «Будівельна компанія «Промстройсервіс» розробку робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу. 20.11.2014 р. виписана податкова накладна на суму 1218539,50 грн., у тому числі ПДВ 203089,92 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спір між сторонами виник на підставі того, що позивач вважає витрати на замовлення робочої документації будівництва капітальними інвестиціями в створення основних засобів, натомість, відповідач вважає включення до податкового кредиту зазначених витрат передчасним, оскільки будівництво не здійснюється.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Авентин» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Позивач не оскаржує той факт, що мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Згідно Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 р. №507, основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідач надав суду лист позивача, в якому останній підтвердив, що будівництво портового перевантажувального комплексу не розпочате та не планується в найближчий час (а.с. 113).

Зазначена обставина дає підстави для висновку, що замовлення робочого проекту є лише наміром здійснювати будівництво, яке в майбутньому може взагалі не розпочатися.

Також, колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на постанову ВС України від 20 січня 2015 року у справі №21-316а14 (реєстровий № рішення 42763557), оскільки у зазначеному рішенні йдеться про податковий кредит, який виник в результаті придбання обладнання, будівельно-монтажних робіт з реконструкції корпусу №2 ВАТ під фабрику м'яких меблів, що є реконструкцією цього об'єкта нерухомості та капітальними інвестиціями. В справі, що розглядається судами 1-ї та 2-ї інстанції встановлено, що позивач фактично жодних дій по будівництву чи реконструкції об'єкту нерухомості не здійснив, а лише придбав документи для цього.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Авентин».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ «Авентин» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов