Постанова

від 08.08.2012 по справі 52/484

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2012 № 52/484

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 01.10.2011 року

ОСОБА_3 витяг з ЄДРПОУ від 14.09.2011 року

від відповідача 1: ОСОБА_4 дов. № б/н від 06.06.2011 року

ОСОБА_5 дов. № б/н від 06.06.2012 року

ОСОБА_6 дов. № б/н від 06.06.2012 року

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: ОСОБА_7 дов. №400 від 11.11.2011 року

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: ОСОБА_8 дов. №87 від 24.07.2012 року

від третьої особи 4: ОСОБА_9 дов. №347 від 29.11.2011 року

від третьої особи 5: ОСОБА_10 дов. № б/н від 16.02.2012 року

від прокуратури: ОСОБА_11 посвідчення № 160 від 30.05.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 06.06.2012 року

у справі № 52/484 (головуючий суддя Чебикіна С.О.

судді Блажівська О.Є., Івченко А.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства « ПіСіБі-Радіозавод»

до 1.) Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс»

2.) Державного космічного агентства України

треті особи: 1.) ОСОБА_12 державного майна України

2.) Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-

підприємців Дарницької районної в м. Києві державної

адміністрації

3.) Державна акціонерна холдингова компанія «Київський

радіозавод»

4.) Приватне акціонерне товариств «Банк «Таврика»

5.) Приватне акціонерне товариств «Київський ювелірний завод»

про визнання недійсним пп. 2.4. п. 2 наказу № 81 від 20.03.2006р., п. 3

рішення загальних установчих зборів, оформлених протоколом № 1

від 22.03.2006р., правочину та частково недійсним статуту

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства « ПіСіБі-Радіозавод» до Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс», Державного космічного агентства України про визнання недійсним п.п. 2.4 п. 2 Наказу Національного космічного агентства України № 81 від 20.03.2006р. про створення господарського товариства в частині здійснення передачі майна до статутного фонду ЗАТ згідно з актом приймання - передачі; визнання недійсним п. 3 рішення Загальних установчих зборів Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» оформленого протоколом № 1 від 22.03.2006 року в частині формування та розподілу статутного фонду (капіталу) в частині частки Відкритого акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод» у розмірі 11 887 437, 60 грн., що становить 50 % +1 акція, що сформований активами на загальну площу - 22 361, 39 кв.м.: будівля корпусу № 113 - 4 968, 40 кв.м. та окремі приміщення корпусу № 111 - 17 392, 99; визнання частково недійсним статуту Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» у частині участі Відкритого акціонерного товариства «ПІСІБІ - Радіозавод», як акціонера, щодо формування статутного фонду Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» активами на загальну площу - 22 361, 39 кв.м.: будівля корпусу № 113 - 4 968, 40 кв.м. та окремі приміщення корпусу № 111 - 17 392, 99; визнання недійсним правочину щодо передачі Відкритим акціонерним товариством «ПІСІБІ-Радіозавод» в якості внеску до статутного фонду (капіталу) Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» майна: будівлю корпусу № 113 - 4 968, 40 кв.м. та окремі приміщення корпусу № 111 - 17 392, 99, оформленого актом № 1 прийому-передачі на баланс майна, що вноситься до статутного фонду Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» від 22.03.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільним наказом № 524/74 ОСОБА_12 Державного майна України та Національного космічного агентства України було вирішено здійснити перед приватизаційну підготовку позивача, у зв'язку з чим було розроблено проект передприватизаційної підготовки позивача та в подальшому затвердженого його ОСОБА_12 Державного майна України, яким передбачалося створення ЗАТ «Українське науково-виробниче об'єднання по виробництву друкованих плат «РАДЕЛІ» для забезпечення розвитку основного виробництва друкованих плат,, модернізації матеріально-технічної бази та впровадження сучасних технологій. Оскільки положеннями проекту передприватизаційної підготовки Відкритого акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод» передбачалося створення лише однієї юридичної особи, позивач вважає прийняте відповідачем-2 рішення про заснування ЗАТ «Укрінтерресурс» шляхом виділення частини майна позивача без погодження з ОСОБА_12 Державного майна України таким, що суперечить приписам п. 12 «Положень про передприватизаційну підготовку підприємств». Крім того позивач зазначає, що в порушення п. 2.4.2 «Положень про передприватизаційну підготовку підприємств» частка позивача у статуті новоствореного підприємства на базі позивача була зменшена до 39%, що свідчить про незаконне зменшення корпоративних прав держави. Позивач посилаючись на ст. 228 ЦК України вважає правочин щодо передачі попереднім керівництвом у якості внеску до статутного фонду ЗАТ «Укрінтерресурс» нерухомого майна незаконним та таким, що порушив інтереси держави в наслідок чого відбулося незаконне виведення з державної власності майна, чим було порушено публічний порядок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 року розгляд справи відкладено на 19.12.2011 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_12 державного майна України.

Через канцелярію суду 26.12.2011 року відповідачем-1 було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

У судовому засіданні 18.01.2012 року позивачем подані заперечення на заяву відповідача1 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну акціонерну холдингову компанію «Київський радіозавод».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012 року призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 18.01.2012 року розгляд справи № 52/484 доручено здійснювати колегії суддів у складі ОСОБА_13 (головуюча), ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2012 року залучено до участі у справі в третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1 Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" та Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика".

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 03.04.2012 року розгляд справи № 52/484 доручено здійснювати колегії суддів у складі ОСОБА_13 (головуюча), ОСОБА_16 та ОСОБА_14

03.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від прокуратури міста Києва надійшло повідомлення про вступ у справу.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 52/484 від 06.06.2012 р. в позов задоволено повністю. Визнано недійсними: п.п. 2.4 п. 2 Наказу Національного космічного агентства України № 81 від 20.03.2006 р. про створення господарського товариства, в частині здійснення передачі майна до статутного фонду ЗАТ згідно з актом приймання-передачі; п. 3 рішення Загальних установчих зборів Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс»оформленого протоколом № 1 від 22.03.2006 року в частині формування та розподілу статутного фонду (капіталу) в частині частки Відкритого акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод»у розмірі 11 887 437, 60 грн., що становить 50 % +1 акція, що сформований активами на загальну площу - 22 361, 39 кв. м: будівля корпусу № 113 - 4 968, 40 кв. м та окремі приміщення корпусу № 111 - 17 392, 99; визнано частково недійсним статут Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» у частині участі Відкритого акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод», як акціонера, щодо формування статутного фонду Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» активами на загальну площу - 22 361, кв. м: будівля корпусу № 113 - 4 968, 40 кв. м та окремі приміщення корпусу № 111- 17 392, 99; визнано недійсним правочин щодо передачі Відкритим акціонерним товариством «ПіСіБі-Радіозавод» у якості внеску до статутного фонду (капіталу) Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» майна: будівлю корпусу № 113 - 4 968 кв.м. та окремі приміщення корпусу № 111 -17 392, 99, оформленого актом № 1 прийому-передачі на баланс майна, що вноситься до статутного фонду Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс»від 22.03.2006 року.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» на користь Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод» 42, 50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Державного космічного агентства України (на користь Приватного акціонерного товариства «ПІСІБІ-Радіозавод» 42,50 грн. 50 коп. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідачем-2 при прийнятті наказу від 20.03.2006 року № 81 на виконання проекту передприватизаційної підготовки підприємства, на підставі якого було прийнято рішення про заснування ЗАТ «Укрінтерресурс», було порушено порядок внесення змін до проекту передприватизаційної підготовки, а саме не погоджено внесення таких змін з ОСОБА_12 державного майна України, що призвело до незаконного створення ЗАТ «Укрінтеррерурс» та неправомірну безоплатну передачу виробничих площ позивача, що перебували у державній власності новоствореному підприємству. Також суд першої інстанції відновив позивачу пропущені строки позовної давності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 року у справі № 52/484, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 25.07.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_17 за № 52/484 від 24.07.2012р., керуючись статтею 46 , 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України «Про судовий устрій та статус суддів», у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п.2.2 рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, згідно наказу Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 р. № 78 «Про розподіл обов'язків між Головою Київського апеляційного господарського суду, заступниками Голови, секретарями палат», враховуючи значну завантаженість судді Зеленіна В.О. в інших судових засіданнях, з метою додержання процесуальних строків. Внести зміни до складу колегії суддів та здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 52/484 у наступному складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

25 липня 2012 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подані клопотання про витребування доказів.

У той же день через канцелярію Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано клопотання про повернення апеляційної скарги, мотивоване відсутністю у матеріалах справи доказів направлення апеляційної скарги з додатками всім учасникам процесу, що у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги.

Клопотання позивача про витребування доказів було залишено колегією суддів без задоволення, оскільки представником відповідача-1 у судовому засіданні 08.08.2012 року було надано суду для огляду більшість оригіналів документів перелічених у клопотанні про витребування доказів, з приводу неподання інших документів, колегію суддів було повідомлено про їх відсутність у відповідача-1.

З огляду на те, що у судовому засіданні представником відповідача-1 були надані фіскальні чеки з поштового відділення та описи вкладень у цінні листи, які являються належними доказами надсилання копій апеляційної скарги іншим учасникам процесу, у колегії суддів відсутні підстави для повернення апеляційної скарги.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 р. у справі № 52/484 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники третьої особи-4, третьої особи-5 вважали вимоги апеляційної скарги обґрунтованими та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 р. у справі № 52/484.

Представник третьої особи - 1,3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1, вважав рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 р. у справі № 52/484 обґрунтованим та прийнятим відповідно норм чинного законодавства.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вважав апеляційну скаргу не обґрунтованої та такою, що задоволенню не підлягає

Представники відповідача-2 та третьої особи-2 в судове засідання 08.08.2012 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» у відсутності відповідача-2 та третьої особи - 3

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, третіх осіб (1,3-5) та прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою і другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; при цьому законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду перевіряється у повному обсязі.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369, апеляційний господарський суд не лише вправі, а й зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, з'ясування цим останнім наявності чи відсутності поважних причин пропущення строку позовної давності.

Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не є обов'язковою обставиною. Тому при вирішенні початку перебігу позовної давності береться момент коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. В даному випадку йдеться не про те. коли особа з'ясувала для себе, що певні дії, вчинки, правочини пов'язані з її особою є порушення її прав, свобод чи інтересів, а про те коли вона дізналася саме про фактичне вчинення цих порушень.

Подальшому з'ясуванню підлягає реальна можливість учасника правовідносин дізнатися про наявність порушення з моменту його настання або найближчого часового відрізку від цього моменту.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи рішення про заснування ЗАТ «Укрінтерресурс» було оформлене Протоколом № 1 Установчих зборів від 22.03.2006 р., яким було сформовано статутний фонд новоствореної юридичної особи за рахунок передачі майна ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод» вартістю - 11 887 473, 60 грн. загальною площею - 22 361, 39 кв. м: будівлю корпусу № 113 - 4 968, 40 кв. м та окремі приміщення корпусу № 111 - 17 392, 99 кв.м та грошових коштів ТОВ «Укрконтракт» в розмір 11 887 472, 80 грн.

Таким чином перебіг строків позовної дати почався з наступного дня після заснування юридичної особи, проведення загальних установчих зборів ЗАТ «Укрінтерресурс», підписання статуту цього товариства та здійснення правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу вказаного товариства, тобто з 23.03.2006 року.

Отже датою закінчення строків позовної давності за вимогами заявленим у позовній заяві ПАТ «ПіСіБі-Радіозавод» з урахування положень ст. 256 Цивільного кодексу України являється 23 березня 2009 року.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 26 грудня 2011 року було подано до Господарського суду м. Києва через відділ документального забезпечення заяву про застосування строків позовної давності.

23.05.2012 року позивач подав до суду заяву про відновлення строків позовної давності, посилаючись на те, що про порушення свого права щодо відчуження частини нерухомого майна на користь відповідача 1 довідався лише 24.06.2011 року з довідки КРУ НКАУ №05-09 щодо перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за 2005-2010 роки та за звітний період 2011 року на виконання наказу НКАУ та відповідно до листа СБУ (ДСК) в зв'язку з незаконними діями голови правління ОСОБА_18

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заслухавши пояснення позивача щодо поважних причин пропуску строку звернення до суду, Господарський суд м. Києва застосувавши положення ч. 5 статті 267 Цивільного кодексу України визнав причини пропуску позивачем строку позовної давності поважними та визнав, що порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Проте колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність поважних причин для відновлення пропущеного строку позовної давності та вважає висновок суду таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Зі змісту клопотання позивача про відновлення пропущених ним строків позовної давності вбачається що, про факт порушення його права незаконними діями Голови правління ВАТ «ПІСІБІ-Радіозавод» - ОСОБА_18 щодо відчуження частини нерухомого мана в 2006 році стало відомо саме з довідки КРУ НКАУ № 05-09 від 24.06.2011 року перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за 2005-2010 року та за звітний період 2011 року.

На думку позивача у вказаному документів міститься достатньо фактів, які підтверджують його твердження, що інформація про створення Відповідача-1 та незаконне відчуження на його користь 70 % державного майна у нього була відсутня завдяки незаконним діям Голови правління ВАТ «ПІСІБІ-Радіозавод» - ОСОБА_18 а саме п. 3 Довідки - «Слід зазначити, що відповідно до наказів Товариства від 02.11.2009 року № 07/116-02 АР та від 02.11.2009 № 07/182-01 АР-02 та від 21.01.2010 № 07/116-02 АР-01 про вилучення та знищення документів справ, які не надходять до Національного архівного фонду» бухгалтерські документи та справи за 2005-2006 роки знищено шляхом спалення».

Згідно статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; ОСОБА_12 державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» закріплено за ОСОБА_12 державного майна України повноваження здійснювати управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом ОСОБА_12 державного майна України №2946 від 08.11.2005 р. було затверджено Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам (надалі положення).

Відповідно до п. 1.2. це Положення визначає порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, які є власністю господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка становить більше 50 відсотків (далі - майно), в частині продажу, міни, безоплатної передачі, передачі як внесок до статутних фондів інших юридичних осіб майна господарських товариств (далі - розпорядження майном).

Згідно з п. 1.3. Положення, його дія поширюється на господарські товариства, у яких функції управління корпоративними правами держави здійснює ОСОБА_12 державного майна України, його регіональні відділення або уповноважені органи (далі - суб'єкти управління).

Дія даного положення розповсюджується на позивача, оскільки як було вище зазначено, ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод» - правонаступником якого є позивач, було створене шляхом перетворення державного підприємства «РСВ-Радіозавод», корпоративними правами якого управляє уповноважений орган управління Національного космічного агентства України.

Як вбачається з п.п. 4.1, 6.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства «ПіСіБІ-Радіозавод» Засновником відкритого акціонерного товариства «ПісіБі-Радіозавод» є держава в особі Національного космічного агентства України, яке володіє 100% акцій юридичної особи та не може їх відчужувати до прийняття рішення про приватизацію майна Товариства.

Отже уповноважений орган управління Національного космічного агентства України відповідно до п. 1.3 Положення відноситься до уповноважених органів управління корпоративними правами ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» до повноваження уповноважених органів управління відносять зокрема призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог; затверджують річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу державних підприємств і господарських структур, що належать до сфери їх управління, та здійснюють контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводять моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, що належать до сфери їх управління та вживають заходів до поліпшення їх роботи; передають функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та здійснюють контроль за діяльністю господарських структур; ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; здійснюють управління казенними підприємствами відповідно до законодавства; здійснюють управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто з наведених повноважень вбачається, що у Національного космічного агентства України в наявності є достатньо важелів та налагоджених організаційно-установчих механізмів на виконання делегованих державою обов'язків щодо здійснення контролю за фінансово-економічною діяльністю підвідомчих йому державних підприємств, моніторингу та обліку об'єктів державної власності, що перебувають у їх управлінні, впровадження ефективної організаційно-кадрової політики для підтримання належного функціонування довіреного йому державною ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод».

Отже наведена вище інформація унеможливлює відсутність у вказаного суб'єкта владних повноважень належних відомостей про стан державних підприємств, які знаходяться у його управлінні.

Наказом Національного космічного агентства України № 81 від 20.03.2006 року «Про створення господарського товариства» було вказано ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод» виступити засновником закритого акціонерного товариства за участю ТОВ «Укрконтракт», доручено Голові правління ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод» підписати договір про заснування ЗАТ; прийняти участь в зборах акціонерів ЗАТ; підписати статут ЗАТ; здійснити передачу майна до статутного фонду ЗАТ згідно з актом приймання-передачі; здійснити державну реєстрацію ЗАТ згідно чинного законодавства.

Рішенням НКАУ Про погодження розпорядження майном від 07.07.2006 року № б/н, листа НКАУ від 07.07.2006 року № 3145/10-6 та додатку до нього без дати та номера, Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам затвердженого наказом ОСОБА_12 державного майна України від 08.11.2005 року № 2946, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.02.2006р. за № 208/12082 здійснено передачу до статутного фонду ЗАТ «Укрінтрерресурс» вартістю 2866,7 тис. грн. розташованого за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9 та ОСОБА_17 № 1-б від 02.10.2006 року прийому передачі на баланс майна окремих приміщень Корпусу № 111 загальною площею 17 154,5 м. кв. вартістю 9020,7 тис. грн.

З огляду на зазначене, прийняті Національним космічним агентством України нормативно-правові акти, враховуючи їх чинність на момент виникнення спірних правовідносин, неможливо розцінювати як такі, що виникли незалежно від волі суб'єкта владних повноважень.

Посилання апелянта на те, що про порушення свого права щодо відчуження частини нерухомого майна на користь відповідача 1 довідався лише 24.06.2011 року з довідки КРУ НКАУ №05-09, яке базується лише на зміні особи, займаючу керівну посада у ПАТ «ПіСіБі Радіозавод» та відсутності у нього відповідної інформації стосовно здійснення попереднім керівництвом певних розпорядчих дій від імені ПАТ «ПіСіБі Радіозавод» не може розцінюватися судом як наявність факту необізнаності самої юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до п. 8.4.5 Статуту позивача, Голова Правління керує роботою Правління. Голова Правління вправі без доручення здійснювати дії від імені товариства, він уповноважений керувати поточними справами Товариства, виконувати рішення Вищого органу Товариства та Спостережної ради, представляти Товариство у його відносинах з іншими юридичними (фізичними) особами, вести переговори та укладати угоди від імені Товариства».

З матеріалів справи вбачається, що голові правління ПАТ «ПіСіБі Радіозавод» ОСОБА_18 було відомо про здійснення дій щодо заснування ЗАТ «Укрінтрерресурс» та передачі до його статутного капіталу згідно актів прийому передачі № 1-а від 11.08.2006р. та № 1-б/КВ від 02.10.2006р. частини майна позивача, що підтверджується особистими підписами ОСОБА_18 на вказаних актах прийому-передачі майна.

Крім того керівнику позивача - ОСОБА_3П.( повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.09.2011 року № 11124547) також було відомо про прийнятті правлінням ПАТ «ПіСіБі Радіозавод» рішення про передачу до статутного капіталу ЗАТ «Укрінтрерресурс» нерухомого майна (будівля корпусу № 113- 4 698,40 кв.м. та окремі приміщення корпусу № 111-17392,99 кв.м.), що підтверджується особистими підписами цієї особи у протоколі № 1-а від 11 серпня 2006 року до акту № 1-а від 11.08.2006р. та протоколі № 1-б від 02.10.2006 року до акту № 1-б від 02.10.2006р., оригінали яких були оглянуті колегією суддів у судовому засіданні 08.08.2012 року, а належно засвідчені їх копії долучені до матеріалів справи.

Отже обізнаність саме позивача про вищезазначені обставини підтверджується безпосередньо участю уповноважених осіб позивача у загальних установчих зборах ЗАТ «Укрінтерресурс», підписанням протоколу загальних установчих зборів від 22.03.2006р., статуту ЗАТ «Укрінтерресурс», а також протоколів 1-а від 11.08.2006 р. та № 1-б від 02.10.2006 року до актів про приймання-передачу майна, яке вноситься до Статутного фонду ЗАТ «Укрінтерресурс».

Щодо посилання позивача на знищення бухгалтерських документів та справ за 2005-2006 роки шляхом спалення відповідно до наказів Товариства від 02.11.2009 року № 07/116-02 АР та від 02.11.2009 № 07/182-01 АР-02 та від 21.01.2010 № 07/116-02 АР-01 про вилучення та знищення документів справ, які не надходять до Національного архівного фонду», як на поважність причини пропущення позовної давності для звернення до суду, то відповідно до дат прийняття зазначених наказів позивачем на момент їх знищення вже був вагомо пропущений строк позовної давності, а отже дана обставина колегією суддів не приймається до уваги.

Також суд зазначає, що на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій стороною позивача не було надано жодних доказів на підтвердження порушення відносно колишнього голови правління ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод» ОСОБА_18 кримінальної справи з приводу перевищення наданих йому повноважень при створенні юридичної особи ЗАТ «Укрінтерресурс» та передачі на баланс новоствореного товариства майна ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод».

Підсумовуючи наведену інформацію колегія суддів дійшла висновку, що підстав вважати строки позовної давності пропущеними з вагомих причин не існує, судом першої інстанції не було досліджено у повному обсязі поважність причин пропуску позивачем позовної давності щодо звернення до суду за захистом своїм прав, свобод та інтересів, що призвело до передчасного висновку про необхідність захисту порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегії суддів не було надано належних доказів, які б свідчили про поважність підстав пропуску позивачем строку позовної давності та могли бути підставою для його поновлення.

Таким чином, оскільки позовна заява була подана до суду 31.10.2011р., тобто після спливу строку позовної давності, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то в даному випадку є достатньо підстав для відмови позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 року у справі № 52/484 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 року по справі № 52/484 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, ЄДРПОУ 30263079) на користь Закритого акціонерного товариства В«УкрінтерресурсВ» (02099, м. Київ, м. Біла Церква, Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 34290195) судовий збір у розмірі 536 грн. 50 коп. (п'ятсот тринадцять шість гривень 50 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи № 52/484 повернути до Господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

ОСОБА_1