Рішення

від 28.09.2015 по справі 2/442/284/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2649/15 Справа № 2/442/284/12 Головуючий у 1 й інстанції - Тетеревятников А.П. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на земельну ділянку площею 8,410 га, розташовану на адміністративній території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, що підтверджується відповідним державним актом про право власності на земельну ділянку серії ДП №094733 виданого 27.10.2004 року.

14.12.2004 року ОСОБА_5 було складено заповіт, яким вона заповідала вказану земельну ділянку на її, ОСОБА_3 користь.

Після смерті матері вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, після чого стало відомо, що ОСОБА_5 21.07.2008 року складено заповіт на користь ОСОБА_4

Згодом вона дізналася, що наприкінці липня 2008 року ОСОБА_4 разом з приватним нотаріусом Корнієннко Ю.В. приїздили до ОСОБА_5

Вважає, що заповіт від 21.07.2008 року є недійсним оскільки ОСОБА_5 з 2005 року дуже хворіла і перебувала на обліку у лікаря невропатолога. 13.06.2005 року ОСОБА_5 встановлено діагноз: гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу з правостороннім геміпарезом, моторною афазією, мнестичними розладами, що супроводжувалося агресивністю, періодичне психомоторне збудження, неадекватність, дезорієнтованість особистості та у часі. 09.11.2006 року ОСОБА_5 поставлений був діагноз: цереблосклероз з гіпертонічною хворобою ІІІ ступеня, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ступеня. Наслідки гострого порушення мозкового кровообігу з правостороннім вираженим гемипарезом, психоорганічним синдромом.

06.06.2008 року у ОСОБА_7 сталося повторне порушення мозкового кровообігу з правостороннім вираженим гемипарезом, психоорганічним синдромом, аміостатичним симптомокомплексом. Стан здоров'я ОСОБА_5 постійно погіршувався, вона постійно приймала ліки, лікування було амбулаторним.

ОСОБА_4, будучи онукою ОСОБА_5, скористалася хворобою останньої і умовила підписати заповіт в той час, коли вона не усвідомлювала свої дії та не могла ними керувати.

Слідуючи змісту оскаржуваного заповіту ОСОБА_4 05.07.2010 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий №1094, на 3/4 частки земельної ділянки загальною площею 8,410 га, розташованої на адміністративній території Кисличуватської сільської ради Томаківського району, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №094733, виданий 27.10.2004 року Томаківською районної державної адміністрацією згідно її свідоцтва на спадщину за заповітом за №1777 від 29.09.2004 року.

Ухвалою суду від 26.12.2013 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 у якості правонаступника ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

ОСОБА_3 доповнила свої позовні вимоги, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 20.08.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Томаківського нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В., реєстраційний №1555, та скасувати його державну реєстрацію, посилаючись на наступні обставини у справі.

У листопаді 2013 року їй стало відомо, що ОСОБА_4 на підставі вказаного договору придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,74 га.

Даний договір також вважає недійсним, так як її мати - ОСОБА_5, починаючи з 2005 року дуже хворіла і перебувала на обліку у лікаря невропатолога.

ОСОБА_4, будучи онукою померлої ОСОБА_5, знала про стан її здоров'я, скористалася ситуацією та умовила 20.08.2009 року підписати договір купівлі-продажу житлового будинку в той час, коли ОСОБА_5 не усвідомлювала свої дії і не могла керувати ними.

20.06.2014 року ОСОБА_3 доповнила свої вимоги та просила:

- скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на ім'я ОСОБА_4 за №1094 від 05.07.2010 року на земельну ділянку площею 8,410 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області та визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу домоволодіння від 20.08.2009 року, розташованого по АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та визнати право власності на дане домоволодіння за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2014 року позов ОСОБА_8 - задоволено.

Визнано недійсним заповіт, складений 21 липня 2008 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_4, №1094 від 05.07.2010 року на земельну ділянку, пай, розміром 8,410 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області та визнано право власності на земельну ділянку розміром 8,410 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5.

Визнано недійсним та скасовано договір купівлі - продажу домоволодіння від 20.08.2009 року, розташованого за адресою: с. Кисличувата, вул. Щорса буд.20 Томаківського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_4 померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та визнано право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, смерть якої зареєстрована в книзі реєстрації смертей 25.12.2009 року, актовий запис №129.

За життя, 21.07.2008 року, ОСОБА_5 було складено заповіт на користь ОСОБА_4, 1978 року народження, яким вона розпорядилася на користь останньої земельною ділянкою площею 8,410 га, розташованою на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. Заповіт посвідчено нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В. на дому по АДРЕСА_1

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 05.07.2010 року приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В., підтверджує, що спадкоємцем 3/4 частини земельної ділянки загальною площею 8,410 га, розташованої на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_4. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №094733, виданого 27.10.2004 року Томаківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області згідно свідоцтва на спадщину за заповітом №1777 від 29.09.2004 року, кадастровий номер - НОМЕР_1. Вартість спадкового майна становила 83501 гривень.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 20.08.2009 року, посвідченому приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В., ОСОБА_5 провела відчуження на користь ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,74 га, по вул. Щорса 20, в с. Кисличувата Томаківського району Дніпропетровської області. Право власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_5 підтверджувалося свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Томаківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 29.03.2000 року за реєстром №501. Вартість житлового будинку становила 42751 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 27.06.2013 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №34836239 від 14.08.2013 року спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4 є її чоловік ОСОБА_2, якого було залучено до участі у справі у якості правонаступника відповідачки.

Амбулаторною (посмертною) судово-психіатричною експертизою від 21.03.2013 року, проведеною КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР» встановлено, що ОСОБА_5 у період часу, що відповідає складанню заповіту від 21.07.2008 року мала хронічний стійкий психічний розлад у виді органічного ураження головного мозку, виражений психоорганічний синдром.

З акту судово-психіатричного експерта №139 від 21.02.2014 року Київського міського центру судово-психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_5 на час складання заповіту від 21.07.2008 року страждала стійким хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку судинного генезису з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням та емоційно-вольовими порушеннями. За своїм психічним станом на час складання та підписання заповіту від 21.07.2008 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним заповіту, складеного 21 липня 2008 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4; скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_4 № 1094 від 05.07.2010 року на земельну ділянку, пай, розміром 8,410 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області; визнання недійсним договору купівлі - продажу домоволодіння від 20.08.2009 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, суд першої інстанції, керуючись ч.1 ст.225 ЦК України, прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та обгрунтовано посилався на те, що під час вчинення оскаржуваних правочинів ОСОБА_5, як доведено проведеними по справі посмертними судово-психіатричними експертизами, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповноти встановлення судом першої інстанції обставин справи, неправильного та неповного дослідження доказів та їх оцінки, які призвели до ухвалення неправомірного рішення в цій частині, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до п.2 ч.1 ст.145 ЦПК України, призначення експертизи є обов'язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи. Згідно акту судово-психіатричного експерта №139 від 21.02.2014 року Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_5 на час складання заповіту від 21.07.2008 р. страждала стійким хронічним психічним розладом у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням та емоційно-вольовими порушеннями (F01.8). ОСОБА_5 за своїм психічним станом на час складання та підписання заповіту від 21.07.2008 р. за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.106-108 том 1); згідно висновку судово-психіатричного експерта № 30 КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР» від 10.07.2015 року, ОСОБА_5 на момент складання договору купівлі-продажу житлового будинку 20.08.2009 року виявляла хронічний стійкий психічний розлад у формі органічного захворювання головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом. За своїм психічним станом в той період часу вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.1-3 том 2). За ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсний за позовом цієї особи, а вразі смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Таким чином, порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування або зміни судового рішення в цій частині, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування договору купівлі - продажу домоволодіння від 20.08.2009 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, суд першої інстанції помилково керувався ч.1 ст.225 ЦК України. Діючим законодавством не передбачено скасування договору купівлі-продажу у разі визнання його недійсним, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Вирішуючи позовні вимоги в частинах: визнання права власності на земельну ділянку розміром 8,410 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5; визнання права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.1257 ЦК України, у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Згідно ч.ч.1, 3-5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 та ч.ч.1-3 ст.1272 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття; якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За ч.ч.1-3 ст.1296, ч.ч.1-2 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину; спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно; якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як пояснила позивач, відмов у видачі свідоцтв про право на спадщину нотаріусом не видавалось.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ч.2,3 п.23 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що права позивача на теперішній час не порушені, а позовні вимоги в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 заявлені нею передчасно.

Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду в частині визнання права власності на земельну ділянку розміром 8,410 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5; визнання права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5 суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення, на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2014 року скасувати в частинах: визнання права власності на земельну ділянку розміром 8,410 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5; скасування договору купівлі - продажу домоволодіння від 20.08.2009 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року; визнання права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5 та у задоволенні позову в цих частинах відмовити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2014 року в частинах: визнання недійсним заповіту, складеного 21 липня 2008 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4; скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_4 № 1094 від 05.07.2010 року на земельну ділянку, пай, розміром 8,410 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області; визнання недійсним договору купівлі - продажу домоволодіння від 20.08.2009 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова