Рішення

від 24.09.2015 по справі 910/25397/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2015Справа №910/25397/14

За первісним позовом Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С.В.

Про розірвання договору

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський»

До Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство»

Про зобов'язання прийняти оплату

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство»: представник за довіреністю Кучерявий В.В.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський»: представник за довіреністю Тума О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про розірвання договору купівлі-продажу 77/100 частин нежилих приміщень від 27.07.11.

Рішенням Господарського суду міста Києва 26.01.15. у справі № 910/25397/14 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.15.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.15. вищезазначені рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-23/839 від 01.07.15. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/25397/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.15. прийнято справу № 910/25397/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 21.07.15.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.07.15., 18.08.15. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 18.08.15., 27.08.15.

18.08.15. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» через відділ діловодства суду подало письмові пояснення по справі.

17.08.15. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» до Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» про зобов'язання Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» виконати обов'язок внатурі, а саме: прийняти оплату від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» в розмірі 5 589 960,00 грн. за Договором купівлі-продажу від 27.07.11. - протягом двох років трьох місяців та 17 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.15. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» до Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» про зобов'язання прийняти оплату, до розгляду з первісним.

27.08.15. Громадською організацією агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 27.08.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.09.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.15. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строки вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 17.09.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.09.15.

В судовому засіданні 24.09.15. відповідачем за первісним позовом було подано клопотання про колегіальний розгляд справи № 910/25397/14, в задоволенні якого судом відмовлено.

В судовому засіданні 24.09.15. відповідачем за первісним позовом було подано клопотання про витребування у Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління міністерства доходів і зборів України банківські рахунки Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство».

Громадська організація агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» проти задоволення клопотання заперечувала.

Клопотання обґрунтовано тим, що оскільки єдиним способом розрахуватися з позивачем є здійснити розрахунок у безготівковій формі, то інформація про рахунки є обов'язковою.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Проте, як встановлено судом та не спростовано заявником, останній не звертався до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління міністерства доходів і зборів України з проханням надати зазначені в клопотанні відомості, та, як наслідок, не довів неможливості самостійно надати витребувані докази.

Крім того, матеріали справи містять довідку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з інформацією про банківський рахунок позивача за первісним позовом.

Посиланням відповідача за первісним позовом на неможливість ідентифікувати розрахунковий рахунок контрагента в договорі та на ігнорування позивача за первісним позовом звернень з вимогою надати реквізити, буде надана правова оцінка судом за результатами розгляду всіх доказів у справі у сукупності та прийнятті рішення.

З огляду на викладене, клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 24.09.15. відповідачем за первісним позовом було подано клопотання про виклик в судове засідання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасію Сергіївну, як нотаріуса, який не прийняв на депозит грошові кошти від відповідача за первісним позовом, для зобов'язання вказаної особи надати письмові пояснення із зазначеного приводу та щодо порядку внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса.

Клопотання обґрунтовано приписами ст. 30 ГПК України.

Громадська організація агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» проти задоволення клопотання заперечувала.

За приписами ст. 30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Разом з тим, як вже відзначалось судом, Вищий господарський суд України в п. 12 інформаційного листа від 14.08.07. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи можливий виклик господарським судом для участі в судовому процесі з метою надання пояснень осіб, яких прямо не зазначено в статті 30 ГПК (зокрема нотаріуса, адвоката, громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності тощо), якщо вони були учасниками спірних правовідносин, але рішення з господарського спору не зачіпає їх прав та інтересів, відповів наступне. У частині першій статті 30 ГПК йдеться про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами), які не беруть участі в судовому процесі, трудовими правовідносинами на основі трудового договору (контракту). Отже, у наведеній ситуації, якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), то вона не підпадає під ознаки зазначеної норми ГПК.

З врахуванням викладеного та з огляду на те, що суд не вбачає в необхідності надання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасією Сергіївною жодних пояснень, в тому числі і щодо порядку внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» про виклик в судове засідання приватного нотаріуса для дачі пояснень задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 24.09.15. відповідачем за первісним позовом були подані клопотання про відвід судді, в задоволенні яких судом відмовлено.

В судовому засіданні 24.09.15. представник Громадської організації агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» підтримав первісні позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечував.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» в судовому засіданні 24.09.15. проти первісного позову заперечував та підтримав зустрічні позовні вимоги.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С.В. в судове засідання 24.09.15. не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/25397/14.

В судовому засіданні 24.09.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.11. між Громадською організацією агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу 77/100 частин нежилих приміщень (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу С.В. Позняковою та зареєстрований в реєстрі.

Відповідно до п. 1 Договору Продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нежилі приміщення загальною площею 1 444,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, 39, що складають 77/100 частин від нежилих приміщень площею 1 866,50 кв.м.

Положеннями п. 6 Договору сторони погодили, що продаж вчинено за домовленістю сторін за 5 898 960,00 грн. без ПДВ, які Покупець зобов'язується сплатити Продавцю протягом 12 місяців з моменту укладення Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги за первісним позовом Громадська організація агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» з посиланням на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України вказує на невиконання Покупцем договірних зобов'язань в частині сплати Продавцю в установлений Договором строк грошових коштів за придбане нерухоме майно, що за твердженням позивача за первісними позовом є істотним порушенням умов спірного Договору та тягне за собою його розірвання.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» з посиланням на приписи ч. 1 ст. 613 ЦК України вказує на те, що він був позбавлений виконати свої зобов'язання за Договором та оплатити придбане нерухоме майно за Договором в зв'язку з не зазначенням в Договорі розрахункового рахунку Продавця.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 цієї статті).

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить стаття 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Надаючи наведеним правовим положенням юридичний аналіз в контексті спірних правовідносин суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 Кодексу).

За приписами частини 1 статті 691 Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 Кодексу унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 2 статті 695 Цивільного кодексу України якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Таким чином, для продавця основною метою укладення договору купівлі-продажу є отримання грошових коштів за проданий товар.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Продавець за Договором свої обов'язки виконав в повному обсязі, передавши Покупцю 77/100 частин нежилих приміщень, на які останній зареєстрував право власності.

Однак, грошові кошти за Договором, які Покупець зобов'язався сплатити Продавцю протягом 12 місяців з моменту укладення Договору, відповідач за первісним позовом позивачу за первісним позовом в повному обсязі не сплатив. Останній день строку сплати є таким, що настав 27.07.12.

Судом враховано, що згідно з наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1 від 04.12.14 . та № 2 від 16.12.14. з призначенням платежу «часткова оплата за нежилі приміщення згідно договору купівлі-продажу 77/100 частини нежилих приміщень від 27.07.2011р. зареєстрованого у реєстрі №2835. Без ПДВ», позивачем було частково сплачено грошові кошти за Договором позивачу після звернення останнього з даним позовом до суду та з простроченням встановленого Договором строку (27.07.12.) більш ніж на два роки. Позивач не заперечує отримання грошових коштів на свій розрахунковий рахунок № 26001010790601 в АТ «Фінанси та кредит», який відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління мін доходів у м. Києві є єдиним банківським розрахунковим рахунком продавця у фінансових установах.

Разом з тим, з огляду на викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що невиконання в повному обсязі протягом більш як трьох років з моменту настання виконання Покупцем зобов'язання по оплаті придбаного нерухомого майна за Договором свідчить про позбавлення Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» того, на що вони розраховували при укладенні Договору, а саме досягнення основної цілі договору купівлі-продажу для продавця - отримання грошей за проданий товар.

Заперечуючи проти первісного позову відповідач за первісним позовом наголошує н а тому, що в Договорі не вказано та Покупцю невідомо розрахунковий рахунок Продавця, на який покупець зміг би перерахувати грошові кошти, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» є поважною причиною несплати ним грошових коштів за придбані нежитлові приміщення за Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» наголошує на тому, що ним направлялись Продавцю листи з проханням вказати розрахунковий рахунок для перерахування грошових коштів, зокрема, заяву № б/н від 16.10.10. та звернення № б/н від 27.09.12.

Громадська організація агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» в свою чергу наголошує на тому, що жодних листів від відповідача за первісним позовом з проханням надати реквізити вона не отримувала.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 18.06.15. у справі № 910/25397/14, суд надає оцінку наданим позивачем за зустрічним позовом доказам направлення Продавцю заяви № б/н від 16.10.10. та звернення № б/н від 27.09.12., та відзначає наступне.

Як на доказ направлення заяви № б/н від 16.10. 10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» посилається на опис вкладення до листа з поштовим календарним штемпелем, датованим 16.10 .11 ., тобто з датою на рік більшою, ніж дата складання заяви. Крім того, вказаний опис вкладення не містить номеру поштового відправлення та підпису відправника. До вказаного опису не додано фіскального чеку про оплату грошових коштів за рекомендований лист з оголошеною цінністю, повідомлення про вручення поштового відправлення чи докази повернення підприємством зв'язку заяви № б/н від 16.10.10. поштового конверту відправнику.

Як на доказ направлення звернення № б/н від 27.09.12. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» посилається на опис вкладення до листа з поштовим календарним штемпелем, датованим 28.09.12. Вказаний опис вкладення не містить номеру поштового відправлення та до нього не додано фіскального чеку про оплату грошових коштів за рекомендований лист з оголошеною цінністю, повідомлення про вручення поштового відправлення чи докази повернення підприємством зв'язку звернення № б/н від 27.09.12. поштового конверту відправнику.

При цьому судом враховано, що в силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.09., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Відповідно до п. 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.09., внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Крім того, пунктом 61 вказаних Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень (п. 2 Правил, та п. 1.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.05.06. № 211 (далі - Порядок)).

Номер поштового відправлення, зазначений на описі відповідає штриховому кодовому ідентифікатору.

Згідно з п. 1.14 Порядку, за рекомендаціями Всесвітнього поштового союзу та відповідно до ДСТУ 3145-95 "Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Загальні вимоги" для кодування внутрішньої пошти в автоматизованій системі реєстрації та контролю використовується штриховий код 128, для кодування міжнародної пошти штриховий код, що відповідає стандарту S 10 ВПС. Довжина штрихового коду включає 13 символів: для внутрішніх поштових відправлень: 1...5 - поштовий індекс об'єкта поштового зв'язку місця приймання поштового відправлення; 6...12 - номер поштового відправлення; 13 - контрольний розряд.

Таким чином, з огляду на все викладене вище в сукупності суд дійшов висновку, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» описи вкладення та квитанції не є належними доказами направлення Громадській організації агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» заяви № б/н від 16.10.10. та звернення № б/н від 27.09.12., а тому не приймаються судом як належні та допустимі докази.

Не приймається судом до уваги наданий позивачем за первісним позовом висновок експертного почеркознавчого дослідження щодо автентичності підпису на заяві № б/н від 16.10.10. директора Покупця, та заява фізичної особи Лещінера Леоніда Олексійовича, оскільки значення для вирішення спору в даній справі має, зокрема, факт направлення таких звернень відповідачу за зустрічним позовом. При цьому, в разі наявності у фізичної особи Лещінера Леоніда Олексійовича доказів щодо підроблення його підпису відповідачем за первісним позовом, останній не позбавлений права звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою.

Крім того, суд відзначає, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений був права звернутися до суду з вимогою до Продавця прийняти оплату, ще в 2012 році не допускаючи прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати придбаних приміщень за Договором.

Далі, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 18.06.15. у справі № 910/25397/14, щодо можливості виконання боржником свого обов'язку шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, у разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку, судом встановлено наступне.

Громадська організація агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» наголошує на тому, що Покупець не позбавлений був права виконати свій обов'язок з оплати за Договором шляхом внесення належних з нього грошей у депозит нотаріуса.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» проти такої можливості заперечує наголошуючи на тому, що положення п. 1.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.02.12. № 296/5 (далі - Порядок) передбачено зазначення боржником в заяві відомостей щодо поточного рахунку, відкритого в установі банку, та підсумовує викладене вказує на те, що якби він і звернувся б до нотаріуса, він повинен був би вказати поточний рахунок Продавця в установі банку, який йому невідомий, а оскільки, за твердженням відповідача за первісним позовом, позивач за первісним позовом на зв'язок не виходив тривалий час, Покупець мав усі підстави вважати, що грошові кошти в розмірі 5 989 960,00 грн. може бути зараховано в доход державного бюджету України після закінченню трьох років їх зберігання на депозитному рахунку нотаріуса.

На противагу вказаному суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 глави 21 Порядку, прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 1.4 глави 21 Порядку, заява боржника має містити такі відомості: щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для передачі якій його внесено, а саме: для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження та податковий номер, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для передачі якій робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звернулася до нотаріуса, відомості); щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок; щодо причин, з яких зобов'язання не може бути виконане безпосередньо.

Якщо боржник не вказав місцезнаходження кредитора і нотаріусу це місцезнаходження невідоме, боржник попереджається, що повідомлення кредитора про внесення грошей або цінних паперів у депозит є його обов'язком (п. 1.6 глави 21 Порядку).

При цьому, актуальні відомості щодо місцезнаходження кредитора відповідач за первісним позовом мав можливість дізнатися шляхом отримання у державного реєстратора витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 2.2 глави 21 Порядку, про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

Покупець не позбавлений був права виконати свій обов'язок з оплати за Договором шляхом внесення належних з нього грошей у депозит нотаріуса.

При цьому, щодо наданого відповідачем за первісним позовом листа № 12-1/01-16 від 17.03.14. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. з відмовою прийняти на депозит грошові кошти в сумі 5 898 960,00 грн., суд відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» не позбавлене було права звернутись до іншого нотаріуса з відповідною заявою чи оскаржити в установленому порядку дії даного нотаріуса.

Враховуючи викладені вище висновки суду в сукупності, безпідставним є посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» на приписи ч. 1 ст. 613 ЦК України, оскільки судом встановлено, що відсутні обставини того, що кредитором не було вчинено певних дій, без вчинення яких боржник об'єктивно не в змозі був виконати покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті грошових коштів за Договором у встановлені строки та в повному обсязі не виконав, що є істотним порушенням умов Договору, що має наслідком задоволення вимог Громадської організації агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» та розірвання Договору купівлі-продажу 77/100 частин нежилих приміщень від 27.07.11.

При цьому, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» належними засобами доказування не доведено суду порушення Громадською організацією агентство регіонального розвитку «Європейське партнерство» законних та охоронюваних інтересів позивача за зустрічним позовом, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про зобов'язання Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» виконати обов'язок в натурі, а саме: прийняти оплату від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» в розмірі 5 589 960,00 грн. за Договором купівлі-продажу від 27.07.11. - протягом двох років трьох місяців та 17 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» та стягуються на користь Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство». Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений між Громадською організацією агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» (02090, м. Київ, вул. Празька, 18; ідентифікаційний код 34291953) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» (02206, м. Київ, вул. Андрія Малишка, б. 39; ідентифікаційний код 35083803) Договір купівлі-продажу 77/100 частин нежилих приміщень від 27.07.11., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2835.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» (02206, м. Київ, вул. Андрія Малишка, б. 39; ідентифікаційний код 35083803) на користь Громадської організації агентства регіонального розвитку «Європейське партнерство» (02090, м. Київ, вул. Празька, 18; ідентифікаційний код 34291953) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпровський» відмовити повністю.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.15.

Суддя Т.М. Ващенко