Рішення

від 07.07.2011 по справі 5015/2331/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2011р. Справа № 5015/2331/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Геос-ЛьвівВ» , м. Львів до відповідача:Львівської міської ради, м. Львів за участю: Прокуратури м. Львова про:розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2009 року Суддя Артимович В.М.

При секретарі Митник М.Б.

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 - помічник прокурора (посвідчення № 6);

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки представниками відповідного клопотання не подавалось.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Геос-ЛьвівВ» , м. Львів, надалі - позивач, до Львівської міської ради, м. Львів, надалі - відповідач, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2855 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.. Городницька, 54, укладеного між позивачем та відповідачем, та посвідченого 28.04.2009 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 1738, надалі - договір купівлі-продажу або договір.

Ухвалою суду від 29.04.2011 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.05.2011 року.

Прокуратурою м. Львова 18.05.2011 р. подано заяву про вступ у розгляд даної справи.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, вказаних у відповідних ухвалах суду.

Позивач 20.06.2011 р. звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, в якій, крім позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за земельну ділянку на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки в сумі 1158813,00 грн.

Прокуратурою м. Львова подано 05.07.2011 року (вх. № 15020/11) відзив на позов.

В судовому засіданні 05.07.2011 року представник прокуратури з'явився; представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав із врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог; представник відповідача в судове засідання 05.07.2011 року з'явився, надав суду пояснення щодо позову.

Присутні представники сторін звернулись до суду із клопотанням про продовження строку вирішення спору у даній справі в порядку вимог ст. 69 ГПК України.

Суд, ознайомившись із поданим клопотанням представників сторін, вивчивши матеріали справи, клопотання задоволив та продовжив строк вирішення спору у даній справі згідно вимог ст. 69 ГПК України, до 07.07.2011 р.

В судове засідання 07.07.2011 р. з'явилися представники прокуратури та сторін спору, які надали пояснення по суті. При цьому представник позивача позовні вимоги просив позовні вимоги задоволити повністю, а представники прокуратури і відповідача позовні вимоги заперечили повністю, навівши доводи, аналогічні викладеним у відзивах. Суд, вивчивши заяву позивача про збільшення позовних вимог від 20.06.2011 р., дійшов висновку, що при поданні даної заяви позивач змінив підстави позову, покликаючись на норму ст. 1212 Цивільного кодексу України, та предмет позову, що суперечить ст. 22 ГПК України, згідно якої позивач вправі лише до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову, у зв'язку з чим заява позивача про збільшення позовних вимог підлягає залишенню без розгляду, що в свою чергу не позбавляє позивача права звернутись до суду з окремою позовною заявою.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 07.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 12.07.2011 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, суд встановив наступне:

28.04.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, надалі - договір, площею 1,2855 гектарів, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 54, для обслуговування виробничих будівель, надалі - земельна ділянка.

Згідно п. 2.1 договору вартість земельної ділянки становить 3862710,00 грн. без врахування ПДВ. У відповідності до п. 2.2 договору зазначену суму грошових коштів позивач був зобов'язаний сплатити відповідачу поетапно до 01.12.2009 року. При умові повної сплатити вартості земельної ділянки відповідач зобов'язувався передати її у власність позивача, а позивач зобов'язувався прийняти земельну ділянку у власність.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку за земельну ділянку, виконав неналежним чином, сплативши відповідачу згідно платіжного доручення № 420 від 30.11.2009 р. 700000,00 грн. та згідно платіжного доручення № 422 від 01.12.2009 р. 458813,00 грн., а всього кошти в сумі 1158813,00 грн., мотивуючи це відсутністю коштів.

Позивач звертався до відповідача з проханням розтермінувати виплату боргу та не нараховувати йому штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати грошових коштів у відповідності до умов договору. Відповідач погодився розтермінувати виплати боргу, але при умові сплати позивачем пені на загальну суму 185216,00 грн., про що свідчить прийнята відповідачем ухвала від 09.09.2010 р. № 3910 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 09.04.2009 № 2593». Оскільки розрахована сума пені була велика, а також, на думку позивача, її розрахунок був здійснений неналежним чином, укладення додаткової угоди до договору на таких умовах, стало для позивача неможливим. З урахуванням наведених вище обставин, з огляду на положення ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, позивачем було прийняте рішення про розірвання договору.

У відзивах на позов відповідач та прокуратура м. Львова заперечили підстави позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що саме позивачем були порушені умови договору щодо своєчасної сплати грошових коштів за земельну ділянку, яка була предметом договору. Незважаючи на те, що відповідач був згідний розтермінувати сплату грошових коштів позивачем шляхом укладення змін до договору, останній ухиляється від укладення додаткової угоди до договору, чим зумовлює ненадходження грошових коштів до бюджету м. Львова.

Розглянувши підстави позову, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору. Сторона, яка порушила домовленості, вказані в цьому договорі, зобов'язана усунути порушення (п. 4 договору).

У відповідності до розділу 5 договору позивач зобов'язаний сплатити вартість земельної ділянки в строк та розмірі, передбачені розділом 2 цього договору.

У разі невиконання однією із сторін умов даного договору, інша сторона має право вимагати виконання другою стороною своїх обов'язків належним чином, а також відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань (п. 7.1 договору).

Згідно договору при невиконанні позивачем (покупцем за договором) його умов щодо сплати належної суми згідно розділу 3 договору і відмови від виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті повної ціни викупу ділянки у встановлений термін, позивач сплачує відповідачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ. Сплата штрафних санкцій не звільняє позивача від виконання договірних зобов'язань в період дії умов даного договору. Відповідальність та права сторін, що не передбачені цим договором, визначаються відповідно до чинного законодавства України.

Усі спори, що виникають під час виконання умов договору або у зв'язку з тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не досягли домовленості, то спір вирішується господарським судом у встановленому порядку відповідно до чинного законодавства (розділ 11 договору).

Протягом терміну сплати вартості земельної ділянки, встановленого п. 2.3 договору, позивачем оплачено кошти в сумі 1158813,00 грн. За результатами розгляду звернення відповідача по питанню розтермінування сплати вартості земельної ділянки постійною комісією фінансів та планування бюджету було прийняте рішення про розтермінування такої оплати протягом одного бюджетного року (п. 11 витягу з протоколу від 01.07.2010 року № 01-1275). З урахуванням прийнятого рішення, позивач звернувся до відповідача листом від 16.07.2010 року № 16/07 про відтермінування сплати залишку суми боргу згідно договору терміном до кінця 2010 року та внести зміни до договору.

За результатами розгляду звернення позивача, відповідач прийняв позитивне рішення (ухвала від 09.09.2010 року № 3910), згідно якого внесено зміни до ухвали від 09.04.2009 року № 2593 «Про продаж ТзОВ «Геос - Львів» земельної ділянки на вул. Городницькій, 54», а саме позивачу розтерміновано сплату вартості земельної ділянки до 20.12.2010 року, але при цьому вирішено, що позивач зобов'язаний сплатити відповідачу пеню за прострочення сплати вартості земельної ділянки на загальну суму 185216,00 грн. Проте, позивач зазначену суму пені відповідачу не сплатив, а від укладення змін до договору ухилився. Листом від 19.11.2010 року № 24-290 департамент містобудування відповідача звернувся до позивача з вимогою в термін до 20.12.2010р. сплатити вартість земельної ділянки та нараховану пеню, однак позивач вимоги відповідача не виконав, борг перед міським бюджетом не погасив.

Таким чином позивач порушив істотні умови договору щодо сплати повної вартості земельної ділянки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Що стосується посилання позивача на положення ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України, які дають, на його думку, підстави для звернення до суду з позовом про розірвання договору, то суд не погоджується з такими доводами, мотивуючи це наступним.

Згідно ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і має бути викладена письмово. Дії сторін щодо внесення змін до договору або його розірвання спрямовані на зміну чи припинення правовідносин, отже, є правочином, який має відповідати загальним положенням цивільного законодавства про правочини. Оскільки за загальним правилом господарські договори мають письмову форму, досягнута сторонами згода про зміну або розірвання договору також має бути зафіксована письмово. Позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача в установленому законом порядку із пропозицію про розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути розірваний або визнаний недійсним на вимогу іншої сторони за рішенням суду.

Оскільки в даних правовідносинах умови договору були порушені не відповідачем, а позивачем, то відповідно у останнього немає правових підстав для звернення до суду з позовом про розірвання цього договору.

У відповідності до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, ч. 1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, позивач не навів обґрунтованих та передбачених договором чи законом підстав для розірвання договору за відсутності згоди сторін.

Виходячи зі змісту ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних для виконання зобов'язання коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності, а отже, і від обов'язку з виконання умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами справи, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Геос-ЛьвівВ» , м. Львів, відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Суддя Артимович В.М.