Постанова

від 07.09.2015 по справі 810/2405/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року 810/2405/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Вікінг» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Вікінг» (далі - ДП «Вікінг» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2014 №0004032202 та №0004022202.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо надання юридичних та бухгалтерських послуг, а також розміщення зовнішньої реклами між ним та ПП «Котедж», ПП «Мідуей» мали реальний характер - послуги надано у повному обсязі відповідно до укладених договорів, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження безтоварності робіт, виконаних за договорами про надання послуг, укладеними між позивачем та ПП «Котедж», ПП «Мідуей», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на інформації, що містилась у листі ДФС України про участь контрагентів ДП «Вікінг» у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди. Водночас, жодного аналізу наданих позивачем до перевірки первинних документів податковий орган не здійснював.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у судове засідання призначене на 07.09.2015 не з'явився. Водночас, матеріали адміністративної справи містять клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство «Вікінг», ідентифікаційний код 30207208, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ВАТ «Карат», зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 23.11.1998 як юридична особа (т.1, а.с. 206).

Позивач взятий на податковий облік 01.12.1998, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ за №438.

Видами діяльності ДП «Вікінг» за КВЕД є «діяльність приватних охоронних служб»; «електромонтажні роботи»; «діяльність агентств працевлаштування»; «діяльність туристичних агентств»; «діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки»; «інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем».

У період з 15.10.2014 по 21.10.2014, на підставі наказу від 15.10.2014 №588, повідомлення від 15.10.2014 №114/22-00 посадовою особою Вишгородської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Вікінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Котедж» за період з 01.11.2011 по 30.04.2014 та ПП «Мідуей» за період з 01.04.2012.

За результатами перевірки складений акт від 28.10.2014 №2245/22-00/30207208 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:

- вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 138665,00 грн.;

- вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 126926,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг у ПП «Котедж», ПП «Мідуей» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на їх придбання, що ґрунтується на податковій інформації, отриманій від ДФС України.

В обґрунтування правомірності спірних рішень відповідач вказав, що відповідно до листа ДФС України від 26.08.2014 №2886/7/99-99-07-10-17 ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» засновані громадянином ОСОБА_1 ОСОБА_2, який повідомив, що зареєстрував ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» за грошову винагороду та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій слугували пояснення громадянина ОСОБА_3.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Вишгородською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.11.2014:

- №0004022202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 207998,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 138665,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69333,00 грн. (т.1, а.с. 38);

- №0004032202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 190389,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 126926,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63463,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що у 2014 році між ДП Вікінг» (Замовник) та ПП «Котедж», ПП «Мідуей» (Виконавці) було укладено ряд договорів, а саме:

- Договори про надання консультаційних послуг по веденню бухгалтерського обліку від 01.11.2011 №18/ОБ; від 01.12.2011 №42; від 01.02.2012 №9; від 01.05.2012 №39 (т.1, а.с. 51-52; 92-93; 118-119; 167-168).

За умовами вказаних договорів Виконавці зобов'язувались у строк та на умовах вказаних договорів надавати аудиторські послуги; податкові консультації; здійснювати підготовку, складання та здачу фінансової і податкової звітності; перевірку відповідності ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності діючим стандартам; встановлювати достовірність порядку здійснення господарських операцій правовій документації, встановлювати якість раніше проведених ревізій та інвентаризацій; виявляти помилки при проведенні бухгалтерського обліку.

Замовник, у свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги на умовах договору.

Згідно пункту 4.1 наведених договорів, послуги вважаються наданими та прийнятими Замовником після підписання Акта уповноваженими представниками сторін.

- Договори про надання юридичних послуг від 01.11.2011 №25; від 01.12.2011 №36; від 01.02.2012 №15; від 01.04.2012 №34 (т.1, а.с. 56-57; 87-88; 113-114; 157-158).

За умовами вказаних договорів Виконавці зобов'язувались надавати Замовникові юридичні послуги щодо юридичного забезпечення підготовки, організації, ведення Замовником господарської діяльності, вирішення юридичних питань, що виникають під час її здійснення, на умовах та в обсязі, передбачених договорами, а Замовник зобов'язується ці послуги оплачувати.

- Договори про надання рекламних послуг від 01.11.2011 №41; від 01.11.2011 №42 (т.1, а.с. 64-65; 78-73)

Відповідно до вказаних договорів Виконавці зобов'язувались в порядку та на умовах, визначених договорами та відповідно до завдання Замовника надавати рекламні послуги в баннерообмінній мережі.

Сторони домовились, що на підтвердження факту надання Виконавцями послуги за договорами складається відповідний акт (пункт 1.2 договорів).

- Договори про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами від 01.12.2011 №52; від 01.03.2012 №30; від 01.04.2012 №33 (т., а.с. 97-102; 126-131; 140-145).

Згідно вказаних договорів Виконавці за дорученням Замовника на умовах, передбачених договорами виконують послуги з розміщення та обслуговування рекламних матеріалів Замовника на рекламо носіях відповідно до затвердженої сторонами в актах резервування адресної програми.

На виконання умов договорів про розміщення зовнішньої реклами сторонами затверджені акти резервування, якими передбачено вартість послуг з виготовлення оригінал-макету та відповідному йому постера, місце розташування носіїв зовнішньої реклами, період розміщення.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності контрагентів, а саме, позивачем було запитано та отримано від ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі «Дані про платників ПДВ» на момент укладання зазначених договорів та видачі податкових накладних ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» мали статус платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем було укладено відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПП «Котедж» та ПП «Мідуей», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження надання ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» консультаційних послуг по веденню бухгалтерського обліку за договорами від 01.11.2011 №18/ОБ; від 01.12.2011 №42; від 01.02.2012 №9; від 01.05.2012 №39 позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти здачі-прийняття наданих послуг: №18/ОБ-000 від 30.11.2011, №42-000 від 31.12.2011, №9-000 від 29.02.2012, №9-000 від 31.03.2012, №39-000 від 31.05.2012.

На підтвердження надання ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» юридичних послуг за договорами від 01.11.2011 №25; від 01.12.2011 №36; від 01.02.2012 №15; від 01.04.2012 №34 позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти здачі-прийняття наданих послуг: №25-001 від 30.11.2011, №25-000 від 30.11.2011, №15-000 від 29.02.2012, №34-001 від 31.05.2012, №34-000 від 30.04.2012.

На підтвердження надання ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» рекламних послуг за договорами від 01.11.2011 №41; від 01.11.2011 №42 позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти здачі-прийняття наданих послуг: №41-000 від 30.11.2011, №41-001 від 30.11.2011, №41-002 від 30.11.2011, №41-003 від 30.11.2011, №41-004 від 30.11.2011, №42-000 від 30.11.2011, №42-001 від 30.11.2011, №42-002 від 30.11.2011.

На підтвердження надання ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» послуг з розміщення зовнішньої реклами за договорами від 01.12.2011 №52; від 01.03.2012 №30; від 01.04.2012 №33 позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти здачі-прийняття наданих послуг: №52-000 від 31.12.2011, №52-001 від 31.12.2011, №30-000 від 31.03.2012, №30-001 від 30.04.2012, №33-000 від 30.04.2012, №33-001 від 30.04.2012, 33-002 від 31.05.2012.

Крім цього, на підтвердження надання ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» на користь позивача послуг позивачем надані фотокопії розміщеної реклами (т.2, а.с. 74-80, 109-110).

В оплату за надані послуги позивач, відповідно до платіжних доручень, перерахував на користь контрагентів грошові кошти на загальну суму 750752,50 грн., у тому числі ПП «Котедж» на суму 564960,90 грн. (т.1, а.с. 54, 60, 61, 73, 74, 75, 85, 90, 95, 109, 110, 116, 122, 123, 136, 137), ПП «Мідуей» на суму 185791,60 грн. (т.1, а.с. 152, 153, 154, 161, 167, 170).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» податкові накладні: №494 від 30.04.2014, №561 від 25.05.2012, №492 від 30.04.2014, №296 від 10.07.2012, №573 від 21.06.2012, №562 від 25.05.2012, №773 від 31.05.2012, №441 від 30.11.2011, №331 від 24.11.2011, №330 від 24.11.2011, №439 від 30.11.2011, №398 від 29.11.2011, №440 від 30.11.2011, №400 від 30.11.2011, №399 від 29.11.2011, №421 від 31.12.2011, 421 від 31.12.2011, 422 від 31.12.2011, №420 від 31.12.2011, №361 від 26.12.2011, №360 від 26.12.2011, №638 від 31.01.2012, №770 від 29.02.2012, №769 від 29.02.2012, №768 від 29.02.2012, №165 від 03.02.2012, №645 від 31.03.2012, №644 від 31.03.2012, №118 від 09.04.2012.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за відповідні періоди.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведену у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, відповідачем не надано суду доказів припинення ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача - ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» були зареєстрованими як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, що також не спростовується відповідачем.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що копії первинних документів, наявні в матеріалах справи, складені від імені контрагентів позивача - ПП «Котедж» та ПП «Мідуей», не містять дефектів форми або змісту, які відповідно до норм чинного законодавства, спричинили б втрату їх юридичного статусу.

При цьому, залишаються не підтвердженими належними та допустимими доказами твердження відповідача щодо підписання первинних документів ПП «Котедж» та ПП «Мідуей неповноважною особою, оскільки в матеріалах справи відсутні пояснення громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, відібрані Національним Інспекторатом Розслідувань при ГІ Поліції ОСОБА_1 ОСОБА_2, хоча суд неодноразово такі докази витребовував, у зв'язку з чим провадження у справі неодноразово зупинялось.

Водночас, як зазначає сам відповідач, в акті перевірки та письмових запереченнях саме цей документ підтверджує невідповідність підпису директора ПП «Котедж» та ПП «Мідуей на первинних документах, наданих до перевірки.

Попри ненадання відповідачем документів, що були покладені в основу висновку про завищення позивачем витрат та суми податкового кредиту, суд, розглядаючи твердження позивача про фіктивність ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» вважає за необхідне вказати, що факт реєстрації юридичної особи за підробленими, загубленими, тощо документами не може бути проконтрольований платником, оскільки жодних встановлених законом прав на перевірку таких фактів у учасників господарської операції немає.

Натомість такі факти мають бути встановлені у процесі реєстрації відповідних суб'єктів як юридичних осіб та надання ним ідентифікаційного номера платника. Однак, якщо орган державної реєстрації зареєстрував таку юридичну особу, а податковий орган поставив її на податковий облік і видав відповідне свідоцтво платника податку на додану вартість, то таким чином визнав їх право укладати правочини, здійснювати господарські операції та нести визначені законом права та обов'язки.

Відтак, за даних обставин, при виконанні спірних операцій позивач законно передбачав добросовісність своїх контрагентів.

Щодо викладеного в акті перевірки витягу з пояснень громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2, який заперечував факт реєстрації ПП «Котедж» та ПП «Мідуей», суд зауважує, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю, а тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.

Окрім того, в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину посадових осіб ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо порушення кримінальних справ відносно посадових осіб ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» або відповідних рішень суду, що вступили в законну силу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітували до податкового органу, не відображали результатів господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання були визначені позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних послуг, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не виконувались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, з урахуванням предмету та підстав позову, відповідно до ухвали від 11.06.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, інформацію про наявність у ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ ПП «Котедж» та ПП «Мідуей»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Відповідач вимог вказаної ухвали суду не виконав та не повідомив про причини неможливості їх надання.

Крім цього, суд звертає увагу, що висновок податкового органу про неможливість надання ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» послуг в обсязі, передбаченому договорами, зроблений без будь-якого обґрунтування.

Разом з цим, у ході розгляду справи судом встановлено, що податковим органом не перевірялись ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» на предмет наявності укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт; наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів.

Слід також додати, що податковим органом в контексті наведених в Акті перевірки доводів, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагентам позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті відповідачем не надано податкової звітності контрагентів, з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов та ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, викладені в Акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем із ПП «Котедж» та ПП «Мідуей», а висновки про їх формальність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт надання контрагентами послуг, обумовлених договорами підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних робіт посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувались, за якою ціною, між якими контрагентами.

Так, позивач зазначив, що основним видом економічної діяльності позивача є надання охоронних послуг державним підприємствам та установам на підставі договорів, укладених за результатами проведених відкритих торгів тощо

Замовлення у ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» юридичних послуг було зумовлено відсутністю у штаті ДП «Вікінг» кваліфікованого персоналу, водночас, у 2011-2012 роках позивач був учасником ряду торгів на надання послуг у сфері охорони громадського порядку та необхідністю вчинення дій пов'язаних із збиранням, підготовкою та подачею відповідних документів конкурсним комісіям.

Так, судом встановлено, що позивач брав участь у конкурсних торгах на закупівлю послуг з охорони, організованих Київським національним університетом театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, Державної організації «Автобаза» Державного управління справами, Державного підприємства «Київпассервіс», Національного комплексу «Експоцентр Україна», Державної наукової установи «Науковий центр екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України», підтвердженням чого є протоколи про розкриття пропозицій конкурсних торгів, копії яких наявні у матеріалах справи (т.2, а.с. 16-17, 19-21, 33-35, 81-88).

За результатами наданих ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» позивачем було укладено договори ДО «Автобаза державного управління справами» (т.2, а.с. 22-27), КП виконавчого органу Київської міської ради «Київське інвестиційне агентство» (т.2, а.с. 29-32), Національний комплекс «Експоцентр Україна» (т.2, а.с. 36-47), ТОВ « 6 Континентів» (т.2, а.с. 88-90), ТОВ «Пароді» (а.с. 92-94) на надання послуг з охорони, що є основним видом діяльності позивача.

Щодо надання бухгалтерських послуг та послуг з розміщення зовнішньої реклами та реклами в баннерообмінній мережі, суд зазначає, що результати останніх були використані позивачем під час його безпосередньої господарської діяльності, що не спростовано представником відповідача.

Так, отримання послуг з реклами було спрямоване на підвищення іміджу та рейтингу ДП «Вікінг», залучення нових клієнтів, що, в свою чергу, впливає на підвищення рівня прибутку, який отримується позивачем внаслідок реалізації власних послуг іншим суб'єктам господарювання.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання будівельних робіт. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту виконання послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 4872,00 грн. згідно платіжного доручення № 9 від 05.06.2015.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державного податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.11.2014 №0004032202 та №0004022202.

Присудити Дочірньому підприємству «Вікінг» (ідентифікаційний код 30207208) документально підтверджені судові витрати у розмірі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 9 від 05.06.2015 за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 07.09.2015