Постанова

від 25.03.2013 по справі 2а/1570/2803/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/2803/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року

10год.16хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Маковейчук Т.С.

За участю сторін:

Від позивача: Єгоров О.О.

Від відповідача : не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго», в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000231701 від 22.03.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на загальну суму 9644,63грн.; №0000062310 від 22.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 16935грн.; №0000072310 від 22.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 77368,75грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки за актом перевірки № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, до складу податкового кредиту позивачем віднесені суми податку, що були сплачені у квітні та травні 2009 року при придбанні товарів з метою використання у межах господарської діяльності, що повністю відповідає законодавчому регулюванню. На момент формування податкового кредиту продавці товару були платниками ПДВ, що не було спростовано податковим органом в акті перевірки. На думку позивача, дана обставина надає йому право на формування податкового кредиту по ПДВ, незважаючи на подальше банкрутство чи скасування державної реєстрації контрагентів. Також зазначив, що будь-які порушення податкового законодавства його контрагентами не можуть бути підставою для відповідальності позивача, так як з його боку порушень не допущено. Крім того, перевіряючими безпідставно встановлено завищено валових витрат у зв'язку з включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ПП «Сервіс-Актив» товарів, а також придбаних у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 послуг. При цьому, між сторонами договорів складені належні первинні документи, які дають змогу формувати відповідні валові витрати та податковий кредит. Також позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суму сумнівної заборгованості в розмірі 191884 гривень, оскільки мала місце затримка в оплаті з боку боржника більше 90 днів, що передбачено п. «б» п.12.1 ст.12 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому перевіряючими завищено валові витрати, які за ЗУ № 334/94-ВР підлягають наступному включенню до валових доходів, без врахування такого фактичного включення, здійсненого позивачем, чим створив подвійне оподаткування одного й того ж доходу позивача, не врахувавши збільшення валового доходу по цій заборгованості у ІІ кварталі 2010 року на 168393 гривень. Крім того, в ході перевірки співробітники податкової служби дійшли необґрунтованого висновку про ненарахування податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15%. Так, чинним в періоді, який перевірявся, податковим законодавством було визначено, що позивач не може виступати податковим агентом суб'єктів підприємницької діяльності, що було дотримано позивачем при відображенні відповідних господарських відносин у податковому обліку. Всупереч податкового законодавства, перевіряючі дійшли необґрунтованого висновку про порушення позивачем податкового законодавства внаслідок виплати доходу фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності без нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на обґрунтованість висновків за актом перевірки та правомірність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 05.02.2011 року № 9, від 13.02.2011 року № 20, виданих ДПІ у м. Южному Одеської області, згідно з п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання співробітниками ДПІ у м. Южному Одеської області проведена планова виїзна перевірка Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення КП ТМ «Южтеплокомуненерго» пп.5.2.1, п5.2.8 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 61895 гривень; пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на 13548 гривень; пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого додатково нараховано 7715,70 гривень податку з доходів фізичних осіб.

Не погодившись із вищевикладеними висновками за актом перевірки КП ТМ «Южтеплокомуненерго» звернулось до податкової інспекції із запереченнями від 11.03.2011 року № 1-10/1012, за результатами розгляду яких ДПІ у м. Южному Одеської області листом № 4401/10/23-1009 від 18.03.2011 року повідомило платника податків про залишення їх без задоволення з огляду на правомірність викладених в акті висновків.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Южному Одеської області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000231701 від 22.03.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1928,93 гривень; № 0000062310 від 22.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 13548 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 3387 гривень; № 0000072310 від 22.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 61895 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 15473,75 гривень.

Позивач не погодився з донарахуванням податкових зобов'язань та оскаржив податкові повідомлення-рішення до суду.

Судом встановлено, що КП ТМ «Южтеплокомуненерго» (Покупець) був укладений договір з ПП «Сервіс-Актив» (Продавець) № 02/04 від 02.04.2009 року, відповідно до якого Продавець взяв на себе зобов'язання поставити товар згідно специфікації (металопрокат (труби)), а Покупець прийняти та оплатити зазначений товар. Відповідно до п.2.1 вказаного Договору ціна за ним склала 69450 гривень (у т.ч. ПДВ 11575 гривень).

На виконання вищезазначеного договору ПП «Сервіс-Актив» виписано податкові накладні № 141 від 02.04.2008 року на 10000 гривень (у т.ч. ПДВ - 1666,67 гривень), № 146 від 10.04.2009 року на 46000 гривень (у т.ч. ПДВ - 7666,67 гривень), № 149 від 15.04.2009 року на 13450 гривень (у т.ч. ПДВ - 2241,67 гривень), видаткова накладна № 1504/01 від 15.04.2009 року на 69450 гривень (у т.ч. ПДВ 11575 гривень). Сплачені позивачем за товар кошти включені ним до валових витрат, а сплачений в складі ціни послуг ПДВ віднесений ним до податкового кредиту. Розрахунки за отримані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що операції з поставки товару фактично не проводились і факт отримання товару не знайшов підтвердження використанням у власній господарській діяльності КП ТМ «Южтеплокомуненерго»; надані до перевірки видаткова і податкові накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Так, в основу вищевказаного висновку покладені обставини, встановлені у постанові СВ УМВС України на Одеській залізниці від 14.10.2010 року у кримінальній справі № 01021201000005, яка порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.ч.1,2 ст.205 КК України. В ході розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_4 зайняв посади головного бухгалтера та директора ПП «Сервіс-Актив» за грошову винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на підприємстві; будь-яких фінансово-господарських документів він не підписував і не знає нічого про їх місцезнаходження.

Крім того, відповідно до запису в ЄДР ЮО та ФОП № 15561170006033085 від 27.05.2010 року державну реєстрацію ПП «Сервіс-Актив» скасовано; з 12.05.2010 року підприємство знято з обліку. Згідно податкової звітності ПП «Сервіс-Акти» на підприємстві відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, що свідчить про те, що платник податків мав намір одержувати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків за актом перевірки № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року про те, що первинні документи, складені на виконання укладеного з ПП «Сервіс-Актив» договорів, не підтверджують реальність здійснення господарських операцій за результатами яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит по ПДВ. Отже, з урахуванням інших зазначених в акті перевірки обставин, суд погоджується із висновком податкового органу про завищення податкового кредиту та валових витрат позивачем по цьому правочину, виходячи із наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток, а також порядок формування податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин регламентувалися Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань), зокрема, на суму податку на додану вартість, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Надані до суду документи не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарської операції - ким було передано труби за видатковою накладною; відсутні вантажні і транспортні документи, які б підтверджували його перевезення, сертифікати якості тощо.

З огляду на вищевикладене та враховуючи покази директора ПП «Сервіс-Актив» суд дійшов висновку, що документи, складені ПП «Сервіс-Актив», не мають юридичної сили та доказовості, оскільки не містять підписи особи, відповідальної за здійснення господарських операцій та складання первинних документів, зокрема ОСОБА_4

З аналізу Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», чинних на час виникнення спірних правовідносин, випливає, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність у платника податку - покупця належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів і податкових накладних, які оформлюється платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Положення вказаних законів пов'язують виникнення права у платника податків права на віднесення сплачених ним сум до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі за позовом ПП «Фірма «Асоль» до ДПІ у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд враховує положення ч.2 ст.161 КАС України, згідно з якою при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд враховує, що згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, також і є реальність правочинів за укладеними угодами.

Законодавством дійсно визначено необхідність наявності податкових накладних для формування податкового кредиту, але ці податкові накладні разом з іншими первинними документами бухгалтерського обліку повинні відображати господарську діяльність, реальні господарські операції, так як встановлено, що податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів.

Відповідно ж до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ст.1 названого Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками за актом перевірки щодо завищення КП ТМ «Южтеплокомуненерго» задекларованих показників у рядку 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» на 17670 гривень та завищення валових витрат у зв'язку з включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ПП «Сервіс-Актив» матеріалів; та завищення податкового кредиту на 11575 гривень по податковим накладним, виписаним ПП «Сервіс-Актив».

При цьому суд критично оцінює посилання позивача на довідки про списання ТМЦ зі складу, про видачу труб зі складу службі механіків, оскільки вказані докази не свідчать про придбання товару саме у ПП «Сервіс-Актив». Зазначені документи мали б силу достатніх доказів тільки у взаємному зв'язку в сукупності з іншими доказами, при умові, якби позивачем було надано такі докази.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000062310 від 22.03.2011 року та № 0000072310 від 22.03.2011 року в частині донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій по вищерозглянутій господарській операції є обґрунтованими.

Поряд із тим, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення рішення № 0000062310 від 22.03.2011 року в частині донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій по господарській операції позивача з ПП «Альянс-ЛВД».

Слід зазначити, що донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ пов'язане з господарськими операціями позивача з різними контрагентами та перевірка обґрунтованості цього потребувала застосування спеціальних знань. Ухвалою суду від 22.03.2012р. у справі №2а/1570/2803/2011 була призначена судова економічна експертиза. На вирішення експертів поставлені наступні питання: 1) Чи підтверджується даними первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності КП теплових мереж «Южтеплокомуненерго» висновок акту перевірки ДПІ у місті Южному Одеської області від 04.03.2011р. №34/5/23-1008/26134519 про заниження податку на прибуток у сумі 61895грн.; якщо так, то внаслідок яких порушень вимог законодавства платником податків?; 2) Чи підтверджується даними первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності КП теплових мереж «Южтеплокомуненерго» висновок акту перевірки ДПІ у місті Южному Одеської області від 04.03.2011р. №34/5/23-1008/26134519 про заниження податку на додану вартість на суму 13548грн.; якщо так, то внаслідок яких порушень вимог законодавства платником податків?; 3) Чи підтверджується даними первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності КП теплових мереж «Южтеплокомуненерго» висновок акту перевірки ДПІ у місті Южному Одеської області від 04.03.2011р. №34/5/23-1008/26134519 про заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 7715,70грн.; якщо так, то внаслідок яких порушень вимог законодавства платником податків?.

04.10.2012р. до суду надійшло клопотання експерта ОНДІСЕ про надання додаткових матеріалів необхідних для надання висновку №3911 від 25.09.2012р., копія якого супровідним листом суду від 05.10.2012р. (т.3, а.с.20-21) була направлена на адресу КП теплових мереж «Южтеплокомуненерго», одержано позивачем 11.10.2012р.

Незважаючи на таке повідомлення, позивачем вимоги експерта не виконано, що обумовило повернення 17.12.2012р. матеріалів справи з ОНДІСЕ з повідомлення від 13.12.2012р. про неможливість надання висновку судової економічної експертизи по справі. З повідомлення вбачається, що незважаючи на клопотання від 05.11.2012р. про продовження строку надання додаткових документів станом на 13.12.2012р. витребувані експертом додаткові документ не були надані, у зв'язку із чим за наявними у справі копіями первинних документів надати висновок експертизи виявилось неможливим.

Отже позивач не використав можливість довести правомірність та правильність визначення в податковій звітності податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток та спростувати правильність висновків ДПІ в акті перевірки, у т.ч. по господарським операціям з ПП «Сервіс-Актив», ПП «Альянс-ЛВД», чим порушив вимоги ч.1 ст.71 КАС України.

З акту перевірки убачається, що у травні 2009 року КП ТМ «Южтеплокомуненерго» включило до реєстру отриманих податкових накладних від ПП «Альянс-ЛВД» податкову накладну № 435 від 05.05.2009 року на суму 11838 гривень (у т.ч. ПДВ - 1973 гривень).

В ході перевірки засобами автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА було встановлено, що ПП «Альянс-ЛВД» визнано банкрутом, останнім не включено до податкових зобов'язань 2009 року суму ПДВ в розмірі 1973 гривні.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З урахуванням того, що надмірної сплати податку до бюджету продавцем - ПП «Альянс-ЛВД» здійснено не було, беручи до уваги подальше визнання зазначеного підприємства банкрутом (тобто унеможливлення такої сплати сум ПДВ до бюджету), суд вважає висновки за актом перевірки щодо невідповідності складеної ПП «Альянс-ЛВД» податкової накладної № 435 від 05.05.2009 року на суму 11838 гривень (у т.ч. ПДВ - 1973 гривень) вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» правомірними.

Таки чином, суд дійшов висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000062310 від 22.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 13548 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 3387 гривень.

Крім того, перевіряючі дійшли висновку про завищення задекларованих КП ТМ «Южтеплокомуненерго» у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» на 80130 гривень.

Зазначену суму позивачем віднесено до складу валових витрат на підставі понесених ним витрат на оплатку послуг екскаваторів, наданих СПД ОСОБА_2 на суму 48630 гривень та на оплату послуг, наданих СПД ОСОБА_3 на суму 31500 гривень.

Як вбачається з акту перевірки № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» внаслідок віднесення до валових витрат вищезазначених коштів, оскільки у наданих до перевірки актах прийому-здачі робіт, складених з СПД ОСОБА_2, є посилання на договір, проте сам договір про надання послуг екскаватору до перевірки не наданий; з актів прийому-здачі робіт неможливо встановити об'єкти, на яких виконувались роботи, ким такі роботи виконувались, види цих робіт, відсутні подорожні листи, в талонах замовника не зазначено пробіг екскаваторів та показання спідометрів; з наданих до перевірки актів прийому-здачі робіт, складених між позивачем та СПД ОСОБА_3, неможливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, найменування і вид наданих послуг, вартість кожного виду послуг, в них відсутні реквізити Замовника та Виконавця (адреси, код ЄДРПОУ, ідентифікаційний номер тощо).

Судом встановлено, що між позивачем та СПД ОСОБА_3 укладений договір б/н від 01.01.2009 року по обслуговуванню комп'ютерної техніки та програмного забезпечення., копія якого наявна в матеріалах справи. За змістом цього договору СПД ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання виконувати адміністрування сервера «Южненський інформаційний центр», доопрацьовувати робочі столи користувачів, надавати допомогу при роботі програмного комплексу тощо. Результати переданих робіт оформлювались актами виконаних робіт.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що наявні у нього первинні документи відповідають вимогам законодавства, оскільки на всіх досліджених в судовому засіданні актах здачі-прийнятті робіт по вищезазначеним договорам, лише підписи особи від Замовника, проте відсутні будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій; не зазначений обсяг господарських операцій, одиниці їх виміру. З цих документів неможливо встановити об'єкти, на яких проводились ці роботи та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача. Акти виконаних робіт не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити їх фактичне надання; не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильності її оформлення, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, яки брали участь у здійсненні господарських операцій.

Докази, на які посилається позивач, є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення валових витрат, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, виходив із того, що позивач товар і послуги не придбавав, а операції були фіктивними, в противагу чому позивачем не доведена їх реальність.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків за актом перевірки щодо завищення КП ТМ «Южтеплокомуненерго» валових витрат на суму 80130 гривень по правочинам з СПД ОСОБА_2 і СПД ОСОБА_3

Крім того, перевіркою показників, відображених у рядку 05.3 Декларацій «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року в сумі 302754 гривень перевіряючими встановлено, що КП ТМ «Южтеплокомуненерго» у І кварталі 2010 року віднесено до складу валових витрат сумнівну (безнадійну) дебіторську заборгованість по послугам теплопостачання, наданим фізичним і юридичним особам.

Так, позивачем у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року віднесено до складу валових витрат сумнівну дебіторську заборгованість за послуги теплопостачання юридичним особам в сумі 191883,96 гривень та фізичним особам в сумі 110869,22 гривень, яка мала місце станом на 01.01.2010 року.

Протягом липня 2009 року на адресу боржників були направлені претензії на суму 39300,40 гривень; протягом лютого та березня 2010 року боржникам направлені претензії на суму 152583,56 гривень. При цьому в ході перевірки не підтверджені факти отримання претензій боржниками - СПД ОСОБА_6 і ПП «Товіс».

30 червня 2010 року позивачем була направлені до господарського суду Одеської області позовні заяви про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та штрафних санкцій. Позови по боржникам на суму 7118,40 гривень до суду не подавалися, оскільки заборгованість була погашена протягом ІІ кварталу 2010 року. Крім того, до перевірки були надані ухвали Южного міського суду Одеської області та виконавчі листи щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб на суму 110869,92 гривень.

З акту перевірки вбачається висновок перевіряючих про завищення КП ТМ «Южтеплокомуненерго» валових витрат в сумі 191884 гривень, у т.ч. І кварталі 2010 року - в сумі 191884 гривень.

Відповідно до пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Згідно з пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 цього ж Закону Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Відповідно до п.1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно з пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок пред'явлення претензії підприємствами та організаціями, при порушенні їх майнових прав і законних інтересів. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушенням цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою прав про захист свого цивільного права або інтересу.

Враховуючи вищевикладене, направлення претензій та подання позову до суду не є заходом по стягненню заборгованості, а є лише заходом врегулювання спору. Тобто звернення до суду або неодноразове направлення претензій не є достатньою підставою для застосування пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону.

У разі, якщо у підприємства рахується дебіторська заборгованість, визнана судом, та по якій є повідомлення державного виконавця про неможливість виконання рішення, то після закінчення терміну позовної давності з моменту визнання судом заборгованості або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону є безнадійною і відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону така заборгованість відноситься до складу валових витрат у частині, що не була віднесена до валових витрат раніш (лист ДПА України від 10.12.2008 року № 25807/7/15-0217).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов аналогічного за актом перевірки висновку щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат у І кварталі 2010 року КП ТМ «Южтеплокомуненерго» наявної станом на 01.01.2010 року заборгованості по послугам теплопостачання юридичним особам в розмірі 191884 гривень.

Таким чином, беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000072310 від 22.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 61895 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 15473,75 гривень - обґрунтованим, а відповідні позовні вимоги не підлягаючими задоволенню.

Крім того, за акту перевірки № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року вбачається, що перевіркою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено, що в порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», КП ТМ «Южтеплокомуненерго» не нарахувало податок з доходів фізичних осіб з застосуванням ставки податку в розмірі 15% на сплачені СПД ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 кошти.

Так, на думку податкового органу позивач мав виступити податковим агентом по відношенню до вищезазначених фізичних осіб, з чим суд погодитися не може.

В акті перевірки зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності: ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у перевіряємому періоді мали господарські відносини із позивачем, однак позивачем не нараховано податку з доходів фізичних осіб за відповідною ставкою. Так, СПД ОСОБА_7, який перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку (КВЕД 05), надано послуги на користь позивача по обробці дерев та кущів на 2000 гривень; СПД ОСОБА_2, який також перебував на спрощеній системі оподаткування (КВЕД 45.5, 45.1. 52.43), надано послуги екскаваторів на користь позивача на суму 48630 гривень; СПД ОСОБА_8 продано позивачу конвектор та жалюзі на суму 808 гривень.

Такий висновок перевіряючих обґрунтований тим, що у періоді, який перевірявся, СПД ОСОБА_8 перебувала на загальній системі оподаткування, а СПД ОСОБА_2 і ОСОБА_7 у взаємовідносинах із КП ТМ «Южтеплокомуненерго» надавали послуги, відмінні за КВЕД від зазначених у їх свідоцтвах платників єдиного податку.

Суд зазначає про помилковість таких висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб2 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) та звичайна (загальна) система оподаткування, що діє згідно з розділом IV Декрету, крім фіксованого податку.

Відповідно до статті 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно із статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Оскільки до прийняття «спеціального закону» оподаткування доходу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи) провадитиметься на підставі Декрету та Указу (а не Закону), термін "загальний оподатковуваний дохід (оподатковуваний дохід)" у значенні, наданому Законом, до такого доходу не застосовується. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону термін "загальний оподатковуваний дохід" визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Отже, на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статей 2 та 6 Указу; статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі ДПА України від 06.02.2007 р. N 2174/7/17-0717.

Відповідно до п.4 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування з конкретним видом економічної діяльності, може поряд із цим здійснювати господарську діяльністю за загальною системою оподаткування, тобто з одним видом економічної діяльності застосовувати спрощену систему та сплачувати єдиний податок, а за іншим видом діяльності проводити діяльність за загальними правилами оподаткування.

Для фізичних осіб-підприємців, які не обрали спрощену систему оподаткування, або не включили вид діяльності у свідоцтво про сплату єдиного податку застосовується Декрет.

Згідно з ст.2 Декрету об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рiк (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так i за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.14 Декрету, з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі .

Що стосується правових норм підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону, на яку посилається відповідач як на підставу для відмови в задоволенні позову, то він встановлює вимоги щодо оподаткування саме «інших доходів» суб'єкта підприємницької діяльності (в розумінні Закону - це інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту), тобто доходів, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності не в межах здійснення власної підприємницької діяльності.

Таким чином, КП ТМ «Южтеплокомуненерго» не зобов'язано було нараховувати податок на доходи фізичних осіб по операціям із суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2, незважаючи на перебування СПД ОСОБА_8 на загальній системі оподаткування та надання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 послуг, відмінних від КВЕД, що зазначені у їхніх свідоцтвах платників єдиного податку, так як вони повинні були сплачувати податок, який визначений податковим органом на підставі поданих ними декларацій.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0000231701 від 22.03.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1928,93 гривень, у зв'язка із чим останнє підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області № 0000231701 від 22.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1928,93 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 25 березня 2013 року.

Суддя М.М. Аракелян

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області № 0000231701 від 22.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1928,93 гривень.

Повний текст постанови складено 25 березня 2013 року.