Ухвала

від 01.10.2015 по справі 2-105-1/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

01 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова Ольга Віталіївна, Києво-Святошинське міжміське бюро технічної інвентаризації Київської області про визнання недійсним договору поручительства, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2008 року про забезпечення позову,

встановила:

У лютому 2008 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» ( надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь суму заборгованості по кредитному договору № K2H7GK00260002 від 19.04.2007 року у розмірі 698 424,56 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 10.07.2009 р. становило 5 325 138,06 грн. та судові витрати по справі.

Позивач також звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2005 року, а також на майно (грошові кошти), що належать відповідачам і знаходяться у них або в інших осіб.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2008 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, а також на майно, грошові кошти, що належать ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3

В подальшому ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним договору поручительства від 19 квітня 2007 року.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №K2H7GK00260002 від 19.04.2007 року в розмірі 5 325 138,06 грн., судові витрати по справі в розмірі 1730 грн., а всього 5 342 438,06 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

07 вересня 2015 року ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2008 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Свої доводи мотивує тим, що вказана квартира на момент винесення оскаржуваної ухвали не належала ОСОБА_2, оскільки остання її відчужила 24 квітня 2007 року іншій особі, яка в свою чергу продала її ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу квартири від 05 лютого 2008 року. У зв'язку з накладенням арешту ОСОБА_5 позбавлена можливості реалізувати своє право власності на квартиру.

Зазначила, що до заяви позивача не було додано і судом не було досліджено доказів, які б підтверджували, що нерухоме майно дійсно належить відповідачу ОСОБА_2, а також не було додано позивачем та не було досліджено судом доказів на підтвердження співмірності заявлених вимог із вартістю майна, на яке накладається арешт.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідні роз'яснення містяться в п. п. 3, 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Вирішуючи питання про забезпечення позову відповідно до поданої заяви шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що власником останньої є ОСОБА_2

При цьому судом першої інстанції не було перевірено факту належності відповідачу вказаного майна на праві власності на час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2008 року між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_5 ( покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. Вказана квартира належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., 24 квітня 2007 року (а.с.138 т.2).

Відповідно до реєстраційного посвідчення №029779 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, вищевказана квартира 20 лютого 2008 року зареєстрована за ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2008 року за реєстровим №650, реєстрова книга №д90-135 (а.с.141 т.2).

Враховуючи, що на час постановлення ухвали про забезпечення позову нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не належало відповідачу ОСОБА_2 на праві власності, ухвалу суду в частині накладення арешту на вищевказану квартиру не можна визнати законною та обґрунтованою.

У зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалу суду в частині накладення арешту на інше майно відповідачів сторони не оскаржують, а тому вона не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2008 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 22-ц/796/13189/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Морозов М.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.