Ухвала

від 18.08.2015 по справі 803/1773/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 р. Справа № 876/9579/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Агромережа» до Ягодинської митниці Міндоходів про скасування рішення так картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Агромережа» звернулось до суду з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів, яким просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 11.06.2014 року № 205000004/2014/000136/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.06.2014 року № 205070000/2014/00063.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що жодний із доказів, досліджених судом, не вказує на підтвердження позиції митного органу щодо застосування резервного методу визначення вартості товарів та спростування можливості застосування основного методу. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, та інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Також відповідач не довів, що в порушення ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні або що декларант не дотримався обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України стосовно надання достовірних відомостей про визначення митної вартості на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідності до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Саме тому митним органом було запропоновано надати додаткові документи. Проте для розгляду митному органу не було подано всіх документів для підтвердження заявленої митної вартості - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями. В поданому позивачем висновку експерта Волинської торгово-промислової палати та у листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» у зазначених Інтернет ресурсах відсутня інформація щодо вартості ідентичних товарів. Крім того, в джерелах зазначено цінові пропозиції підприємств постачальників, проте відсутня інформація, про які саме підприємства йдеться, таким чином оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.06.2014 року прийняті в межах повноважень та у спосіб, передбачених Митним кодексом України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 03.03.2014 року ПП «Агромережа» (покупець) та Компанія «BRF S.А.» (БРФ СА, Бразилія) (продавець) уклади контракт купівлі-продажу № 03032014, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах CFR-Одеса погодженими сторонами в проформі в кожній конкретній поставці (відповідно до Інкотермс 2010) продукти. Асортимент продуктів - тваринного походження. Детальне найменування, кількість та вартість зазначається в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється партіями по тижневому графіку, який може бути погоджений сторонами, як в письмовій, так і усній формі. Валюта платежу - долари США. Оплата кожної партій товару по даному контракту здійснюється шляхом переводу грошових коштів на рахунок продавця 20% авансовим платежем за 7 днів до дати відвантаження і балансовим платежем в розмірі залишених 80% від загальної суми інвойсу до прибуття товарів м. Одеса. Датою платежу рахується дата поступлення відповідних коштів на рахунок продавця.

11.06.2014 року ПП «Агромережа» ввезло на митну територію України товар згідно із зазначеним вище контрактом, а саме морожену курячу печінку загальною вагою нетто 26196 кг за ціною 0,77 дол. США/кг на загальну суму 20170,92 доларів США.

Для митного оформлення вказаного товару декларант надав митному органу (митний пост «Луцьк» Ягодинської митниці Міндоходів) наступні документи: контракт від 03.03.2014 року № 03032014, рахунок-фактуру (інвойс) від 14.04.2014 року № 0100748Е14-А, вантажну митну декларацію (ВМД) від 11.06.2014 року № 205070000/2014/020424, декларацію митної вартості ДМВ-1 від 11.06.2014 року № 205070000/2014/020424, міжнародну товаротранспортну накладну CMR від 04.06.2014 року № 5303, коносамент від 14.04.2014 року № МSUJ3582515, сертифікат про походження товару від 16.04.2014 року № ITJ 02876-2014, ветеринарне свідоцтво від 04.06.2014 року БК-15 № 390329, сертифікат якості від 14.04.2014 року № 0100748Е14, експортну декларацію країни відправлення від 07.04.2014 року № 14/0453083-001, банківські платіжні документи про оплату товару від 03.04.2014 року № 1729 та від 14.05.2014 року № 1830, а також інші документи, перелічені в графі 44 ВМД.

При цьому в графах 12, 45 зазначеної ВМД декларант вказав митну вартість товару в розмірі 238087,88 грн., або 20170,92 доларів США (за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання декларації), що становить 0,77 долара США за 1 кг товару.

Посадова особа митного поста «Луцьк» Ягодинської митниці Міндоходів у вказаній ВМД в графі для відміток митного органу зазначив, що декларанту для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ст. 53 Митного Кодексу України необхідно подати: прайс-лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відомості про вартість перевезення (фрахт) та страхування.

11.06.2014 року Ягодинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2014/00063, у якій зазначено про відмову позивачу у митному оформленні (випуску) товарів з зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12 і 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України, а також прийняла рішення про визначення митної вартості товару № 205000004/2014/000136/2.

Також у вказаній картці відмови митний орган роз'яснив позивачу вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме приведення рівня митної вартості в графах 12 і 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 11.06.2014 року № 205000004/2014/000136/2.

У рішенні про коригування митної вартості товару від 11.06.2014 року № 205000004/2014/000136/2 (графа 30) митний орган визначив митну вартість товару за ціною 1,7200 доларів США за 1 кг товару на загальну суму 45057,12 дол. США, мотивуючи рішення тим, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а саме - не подані документи для підтвердження митної вартості, таким чином, різниця між митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю товару визначеною відповідачем, становить 0,95 дол. США/кг на загальну суму 24886,20 доларів США за партію товару.

З метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, 11.06.2014 року ПП «Агромережа» подало нову вантажно-митну декларацію № 205070000/2014/020513, вказавши у графах 12 та 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведеної у інвойсі від 14.04.2014 року № 0100748Е14-А, а митне оформлення у цьому випадку проводилось за резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень відповідача з таких підстав.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Згідно з ст. 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 4 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Як встановив суд і підтверджується матеріалами справи, митну вартість імпортованого товару ПП «Агромережа» згідно із митною декларацією від 11.06.2014 року № 205070000/2014/020424 визначило за основним (першим) методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, згідно із зазначеними вище контрактом купівлі-продажу від 03.03.2014 року № 03032014, інвойсом від 14.04.2014 року № 0100748Е14-А та проформою-інвойсом від 31.03.2014 року № МАВ039-МАR.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

А згідно з ч. 3 цієї статті у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 2 ст. 52 цього Кодексу визначено обов'язок декларанта подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

А згідно з положеннями ст. 54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що відповідно до наведених вище норм Митного кодексу України митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, на думку колегії суддів, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю, зокрема, такими обмеженнями є необхідність консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, а також обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, положення наведених вище норм зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Таку ж правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 07.02.2011 року (справа № 21-76а10), від 03.10.2011 року (справа № 21-42а11), від 14.05.2013 року (справа № 21-120а13).

При цьому, митний орган наділений повноваженнями в порядку здійснення перевірки митної вартості, заявленої декларантом, пред'являти йому вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості виключно з підстав наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 984/21296, запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами 3 та/або 4 статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Як вбачається із зазначеної вище декларації митної вартості від 11.06.2014 року № 205070000/2014/020424 у графі «Для відміток митного органу» посадовою особою відповідача було зроблено запис про необхідність подання відповідно до ст. 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: прайс-лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відомості про вартість перевезення (фрахт) та страхування.

Обґрунтовуючи законність та підставність вимоги надання додаткових документів, відповідач вказує, що подані позивачем документи для митного оформлення не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, що викликало обґрунтований сумнів митного органу в правильності визначення митної вартості імпортованого товару декларантом.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у такому випадку відповідач відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України мав підстави та повноваження зобов'язати декларанта надати додаткові документи на підтвердження саме відсутніх, на його думку, відомостей.

Водночас, як правильно зазначає суд першої інстанції, вимога відповідача надати додаткові документи, а саме прайс-лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відомості про вартість перевезення (фрахт) та страхування, повинна відповідати такій меті, якщо такі документи дають можливість перевірити числові показники, на підставі яких розрахована митна вартість за основним методом. В іншому ж випадку вимога надати документи, передбачені зазначеною вище нормою, є формальною і суперечить самій суті і меті наведених повноважень митного органу.

Як встановив суд і не заперечують сторони, на зазначену вище вимогу позивач надав митному органу оригінал прайс-листа виробника товару від 04.07.2014 року.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що вказаний прайс-лист має ознаки комерційної пропозиції (оферти), оскільки відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України оферта - це пропозиція укласти договір, яка має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, а у наданому позивачем прайс-листі виробником товару зазначено, що ціна 1 кг замороженої курячої печінки станом на 03.04.2014 року становила 0,77 доларів США/кг, ціна вказана на умовах поставки CFR-Одеса, цінова пропозиція була дійсна до 31.04.2014 року, а сам прайс-лист датований 04.07.2014 року, тобто вказаним прайс-листом виробник товару повідомляв про ціну товару, яка була актуальна у квітні 2014 року , в зв'язку з чим не може вважатись комерційною пропозицією станом на день його складення і, крім того, не має конкретної пропозиції укласти договір.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на виконання вимоги митного органу позивач звернувся до виробника товару із запитом про надання цінової інформації (прайс-листа) на асортимент товару, що була актуальною станом на квітень 2014 року, коли відбувалась оплата та відправка товару, і надав відповідачу даний прас-лист відповідно до його вимоги та норм Митного кодексу України.

Також для проведення експертизи ПП «Агромережа» надало Волинській торгово-промисловій палаті прайс-лист від 03.04.2014 року, копія якого в подальшому разом із заявою від 13.08.2014 року № 201 була надіслана Ягодинській митниці, і в даному прайс-листі зазначено, що вартість 1 кг печінки курячої замороженої становить 0,77 доларів США, яка також вказана у прайс-листі від 04.07.2014 року.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що у вищевказаних прайс-листах наявна цінова пропозиція лише одної товарної позиції, коли згідно умов контракту предмет продажу є продукти тваринного походження, тому прайс-лист не може стосуватись лише одної товарної позиції, оскільки продавець товару Компанія «BRF S.A.» у своєму листі від 19.09.2014 року зазначила, що у квітні 2014 року пропонувала на експорт в Україну тільки одну товарну позицію - курячу печінку.

Також колегія суддів вважає правильними висновки та оцінку судом першої інстанції доводів відповідача про те, що при розмитненні товару виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару, які ґрунтувались на відсутності інформації про вартість перевезення та навантаження товару, з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

А ч. 10 ст. 58 цього Кодексу визначено витрати, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: серед цього переліку - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів та інші.

Відповідно до п. п. 1.1 та 2 зазначеного вище зовнішньоекономічного контракту від 03.03.2014 року № 03032014 та товарно-супровідних документів поставка товару відбувалась на умовах CFR-Одеса за правилами Інкотермс 2010.

Термін CFR (вартість та фрахт) означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки з очищення товару від мит для його вивезення. Обов'язків по страхуванню товару для Продавця та Покупця не передбачено.

Таким чином, відповідно до правил CFR Інкотермс 2010 на Продавця товару покладаються обов'язки по оплаті вартості перевезення (фрахту) товару та очищення товару від мит для його вивезення. Обов'язків страхування товару цими правилами та контрактом не передбачено.

Відносно ризику збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, що виникають для покупця товару на умовах CFR Інкотермс 2010, то, як правильно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку це витрати на вивантаження товару після його ввезення на митну територію України (в порту «Одеса»), транспортування від місця ввезення на митну територію України (порт «Одеса») до митного поста «Луцьк» та до м. Горлівка Донецької області, а також витрати на сплату податків та інших платежів, пов'язаних із митним оформленням товару в режимі імпорту.

Проте відповідно до положень п. 6 ч. 10 та п. п. 2, 3 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України дані витрати не включаються до митної вартості товару.

Дана обставина також підтверджується листом товару «BRF S.А.» (БРФ СА, Бразилія) від 19.09.2014 року, в якому зазначено, що вартість товару (куряча печінка заморожена) упакована в картонних ящиках по 12 кг згідно з інвойсом від 14.04.2014 року № 0100748Е14-А без урахування транспортних витрат становить 15 870,92 доларів США. Вартість завантаження товару на судно в порту Итажаи Бразилія, а також транспортування до порту Одеса Україна становить 4300 доларів США. Витрати на завантаження та транспортування товару, згідно умовам постачання СЕР були оплачені постачальником і включені в ціну товару. Упаковка і маркування товару здійснювалася працівниками Компанії «BRF S.А.». Вартість упаковки і маркування товару включені в загальну ціну товару.

На підставі наведених вище письмових доказів встановлено, що страхування товару не здійснювалось, а також не неслись витрати із навантаження та перевезення товару, відповідно загальна вартість товару становить 20170,92 доларів США, що відповідає інвойсу від 14.04.2014 року № 0100748Е14-А.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

А згідно з ч. 3 даної статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як передбачено частиною 2 вказаної статті прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

А відповідно до ч. 2 ст. 64 цього Кодексу митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до частини 1 статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості Ягодинська митниця Міндоходів вказує, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а саме не подані документи для підтвердження митної вартості. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС та митної декларації від 21.05.2014 року № 500060703/2014/003854.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому, митний орган має право самостійно визначати митну вартість товарів, однак, це повинно відбуватись із дотриманням вимог чинного законодавства, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Однак під час судового розгляду справи Ягодинська митниця Міндоходів не надала належних та достатніх доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення зазначеного вище товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також, що задекларована ПП «Агромережа» митна вартість є необґрунтованою.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Уразі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Як встановив суд, на підставі даної норми, ПП «Агромережа» 16.07.2014 року надало Ягодинській митниці Міндоходів заяву № 189 з додатковими документами щодо задекларованого позивачем товару, які вказані у графі «Для відміток митного органу», а саме прайс-лист виробника товару від 04.07.2014 року, копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 08.10.2013 року № 05.03.02-03/9069, копію висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 24.06.2014 року № 2347, копію висновку Волинської торгово-промислової палати від 28.04.2014 року №И-224 та копію проформи-інвойсу від 31.03.2014 року № MAB039-MAR.

24.07.2014 року Ягодинська митниця Міндоходів розглянула дану заяву і листом № 03-70-52/3194 повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, мотивуючи відмову тим, що замість прайс-листа виробника товару підприємством було надано комерційну пропозицію виробника, що по суті має вигляд оферти. Крім того, у листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» вказано, що контрактна ціна 0,77 доларів США/кг відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Проте в зазначених в листі Інтернет ресурсах, що послужили джерелом для даного висновку відсутня інформація щодо ціни ідентичного товару. Також у висновку експерта Волинської торгово-промислової палати вказано Інтернет сайти, на яких не міститься конкретної інформації на товар. Митний орган також зазначив, що на його вимогу не було надано відомостей про вартість перевезення (фрахт) та страхування.

13.08.2014 року позивач подав відповідачу ще одну заяву № 201, до якої додав копію прайс-листа від 03.04.2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів митного органу щодо недостовірності висновків експертиз про вартісні характеристики товару з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що врахована відповідачем цінова інформація не може об'єктивно спростувати ціну виробника товару на рівні 0,77 доларів США за 1 кг, оскільки була встановлена митним органом у серпні 2014 року, коли заявлена ціна була актуальною у квітні 2014 року. Крім того, висновки експертизи датовані квітнем та червнем місяцем 2014 року, а тому виявлена митним органом у серпні місяці цінова інформація не може спростовувати їх достовірність, оскільки ціна на подібний товар змінюється.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 2 зазначеного вище зовнішньоекономічного контракту, ціна товару встановлюється в доларах США на умовах CFR Інкотермс 2010 та вказується в додатках, що складаються до кожної конкретної поставки. Форма таких додатків визначена у п. 1.1. контракту, а саме продавець продає, а покупець купляє продукцію на умовах, погоджених в проформі на кожну конкретну поставку.

Також для обґрунтованості вартісних характеристик товару позивач надав митному органу проформу-інвойс, підписана сторонами контракту, а згідно з платіжними дорученнями від 03.04.2014 року та від 14.05.2014 року оплата товару здійснювалась на підставі вищезазначеного контракту та інвойсу від 31.03.2014 року № МАВ-039-МАК, який складений у вигляді проформи-інвойсу.

Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними і скасування рішення Ягодинської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 11.06.2014 року № 205000004/2014/000136/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.06.2014 року № 205070000/2014/00063.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі № 803/1773/14 за позовом Приватного підприємства «Агромережа» до Ягодинської митниці Міндоходів про скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 25.08.2015 року