Постанова

від 30.09.2015 по справі 53/22-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 53/22-07 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі Господарського суду№ 53/22-07 Харківської області за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Прогрес" Харківської державної зооветеринарної академії, 2) Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, 3) Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, 4) Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області фізична особа ОСОБА_2 1) Харківська державна зооветеринарна академія, 2) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, 3) комунальне підприємство технічної інвентаризації "Інвенрос" провизнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:ОСОБА_3, дов. від 24.03.2015 № 393; відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: відповідача-4: третьої особи-1: третьої особи-2: третьої особи-3:не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про:

- визнання за нею права власності на самовільно збудоване нежитлове приміщення корівника літ. А-1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 884,6 кв. м;

- зобов'язання комунального підприємства "Дергачівське районне бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності та видати відповідні правовстановлюючі документи на самовільно збудоване нежитлове приміщення корівника літ. А-1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 884,6 кв. м.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що нею було самовільно збудовано придатне до експлуатації нежитлове приміщення корівника. Клопотання ФОП ОСОБА_1 прийняти розпорядження про видачу свідоцтва на право власності на новозбудовану будівлю корівника Малоданилівською селищною радою залишено без відповіді та задоволення, тому право власності на цю будівлю має бути визнано за нею у судовому порядку.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

02.02.2015 ФОП ОСОБА_1 звернулась з заявою про зміну предмету позову (т. 4, а.с. 136-141), якою змінила первісні позовні вимоги та просила суд:

- визнати право власності за ФОП ОСОБА_1 на самовільно перебудоване нежитлове приміщення корівника літ. А-1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 884,6 кв. м;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності та видати відповідні правовстановлюючі документи за ФОП ОСОБА_1 на самовільно перебудоване нежитлове приміщення корівника літ. А-1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 884,6 кв. м.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2015 вказану заяву прийнято до розгляду як остаточну редакцію позовних вимог у даній справі.

Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення мотивовано недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами обставин, з яким чинне законодавство пов'язує можливість визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва, зокрема отримання ним земельної ділянки під збудоване нерухоме майно у встановленому порядку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (колегія суддів: Горбачова Л.П., Потапенко В.І., Істоміна О.А.) рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 залишено без змін.

Господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та при відмові у задоволенні позовних вимог додатково виходив з того, що позивачем не доведено факту здійснення спірного самочинного будівництва саме нею.

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням наданих в судовому засіданні усних уточнень, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. ст. 375, 376 ЦК України, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, зазначаючи про неправомірне відхилення судами клопотання про витребування оригіналів принципово важливих для вирішення даного спору доказів.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом позову у даній справі є позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на самочинно збудоване і реконструйоване (перебудоване) нерухоме майно та його реєстрація.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 ЦК України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Частиною першою і другою вказаної статті ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною третьою ст. 376 ЦК України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Тобто, в окремих випадках норми ст. 376 ЦК України передбачають можливість визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво, права власності на це будівництво за рішенням суду. При цьому у разі, якщо таке самочинне будівництво було проведено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, то обов'язковою умовою визнання права власності на нього є отримання особою у встановленому порядку земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи було з'ясовано, що:

- спірне нежитлове приміщення корівника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 884,6 кв. м є самочинним будівництвом, оскільки у ФОП ОСОБА_1 відсутня дозвільна документація на здійснення будівництва (перебудови) і матеріали справи не містять доказів відведення у встановленому порядку земельної ділянки для вказаної мети;

- земельна ділянка, на якій знаходиться спірне самочинне будівництво відноситься до земель державної власності, повноваження щодо розпорядження якою здійснює Дергачівська районна державна адміністрація;

- у матеріалах справи відсутні докази надання Дергачівською районною державною адміністрацією ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване спірне нерухоме майно, як і відсутні письмові докази вжиття ФОП ОСОБА_1 відповідних заходів для цього;

- окрім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 23.08.2011 у справі № 5023/6088/11, яке набрало законної сили, ФОП ОСОБА_1 зобов'язано привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 3,2 га, яка розташована на території Харківської державної зооветеринарної академії (Харківська область, Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка) та повернути її за належністю Харківській державній зооветеринарній академії.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

За результатами перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій про те, що відсутність у ФОП ОСОБА_1 належним чином оформленого права на земельну ділянку, на якій розміщено спірний об'єкт самочинного будівництва, унеможливлює визнання права власності на нього в порядку ст. 376 ЦК України.

Доводи касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 наведеного вище не спростовують.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною та обґрунтованою відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на самовільно перебудоване нежитлове приміщення корівника літ. А-1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 884,6 кв. м.

При цьому, викладені у касаційній скарзі доводи ФОП ОСОБА_1 щодо набуття нею прав на землю відповідно до положень ст. 120 ЗК України та статті 377 ЦК України на підставі договору купівлі-продажу спірної будівлі від 02.03.2006 були предметом дослідження суду апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку, їм надано належну правову оцінку, у зв'язку з чим вони відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Посилання скаржника на відсутність у Харківської державної зооветеринарної академії права постійного користування земельною ділянкою на якій розміщено спірний об'єкт самочинного будівництва жодним чином не впливають на встановлені судами передніх інстанцій обставини відсутності у ФОП ОСОБА_1 прав на земельну ділянку, на якій розміщено спірний об'єкт самочинного будівництва, а тому не витребування та не дослідження ними оригіналів документів, що посвідчують право постійного користування Харківською державної зооветеринарної академії земельною ділянкою не має істотного значення для розгляду даної справи та не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи, що основні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на самовільно перебудоване нежитлове приміщення відхилено, то відсутні правові підстави і для задоволення похідних позовних вимог щодо його реєстрації. А тому, господарськими судами попередніх інстанцій законно відмовлено і у задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності та видати відповідні правовстановлюючі документи на самовільно перебудоване нежитлове приміщення.

Доводи ФОП ОСОБА_1 щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку. Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що окремі посилання скаржника у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі № 53/22-07 Господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський