Рішення

від 20.07.2006 по справі 16/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

20.07.2006                                                                                                 Справа  № 16/163

За позовомпідприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер-Мукачево” (українсько-австрійське), м. Мукачево

до відповідачаприватного підприємства „Натан”, м. Ужгород

про                        примусове стягнення заборгованості у сумі 66711,38 грн.

Суддя  О.В. Васьковський

Представники:

Від позивачаБугар Н.Й. – юрисконсульт (дов. від 05.06.06 №317)

Від відповідачаСтецяк Т.І. - власник

СУТЬ СПОРУ: підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер-Мукачево” (українсько-австрійське), м. Мукачево (далі – позивач) звернулося з позовом до ПП „Натан”, м. Ужгород (далі – відповідач) про примусове стягнення заборгованості у сумі 66711,38 грн.

          Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач не виконав взяте на себе за мировою угодою зобов'язання по сплаті заборгованості.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, що обґрунтовує наступним: на протязі 2002-2005 років з позивачем (продавцем по договорах) укладалися ряд договорів купівлі-продажу товарів, які передавалися від продавця покупцеві по накладних. Проте товари, які були предметом договорів купівлі-продажу залишалися у первісних продавців за договорами зберігання через невиконання останніми зобов'язань за цими договорами, у зв'язку з чим не було змоги реалізувати їх та провести розрахунки з позивачем.

У судових засіданнях 14.06.06 та 18.07.06 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) оголошувалася перерва.

Відповідно до спільної заяви сторін, згідно із ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір розглянуто у більш тривалий строк.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України та підписано 27.07.06.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та  додатково подані докази, суд встановив:

          У зв'язку із невиконанням ПП „Натан” договору купівлі-продажу №4 від 20.03.03, Українсько-австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер-Мукачево” 21.09.05 звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до приватного підприємства „Натан”, м. Ужгород про відшкодування збитків у сумі 66711,38 грн. Дану позовну заяву судом прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №16/188.

У процесі розгляду господарським судом Закарпатської області справи №16/188 ухвалою від 31.10.05 затверджено мирову угоду від 27.10.05, укладену між Українсько-Австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер-Мукачево” та  приватним підприємством  „Натан”.

Як вбачається з мирової угоди, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманні товари, згідно договору купівлі-продажу №4 від 20.03.03 та накладними складає 66 711,38 грн. За умовами мирової угоди відповідач зобов'язався сплачувати заборгованість  у сумі 66 711,38 грн. протягом шести місяців рівними частинами у сумі 11 119, грн. щомісяця, тобто до 27.04.06.

Мирова угода затверджена ухвалою господарського суду від 31.10.05 у справі №16/188, є угодою про заміну одного зобов'язання, яке ґрунтується на договорі купівлі-продажу, іншим, яке ґрунтується на мировій угоді.

Проте, господарським судом встановлено, що відповідач у терміни передбачені мировою угодою не виконав грошове зобов'язання у сумі 66 711,38 грн., чим вчинив порушення даного зобов'язання.

Відповідач позовні вимоги не визнає, з посиланням на те, що сума вимог виникла  на протязі 2002-2005 років, коли з позивачем (продавцем по договорах) укладалися ряд договорів купівлі-продажу товарів, які передавалися від продавця покупцеві по накладних. Проте товари, які були предметом договорів купівлі-продажу фактично залишалися у первісних продавців за договорами зберігання та через невиконання останніми зобов'язань за цими договорами, не було змоги реалізувати їх та провести розрахунки з позивачем.  В якості доказів відповідачем надано договір купівлі-продажу від 26.12.02 №26/12 укладений з позивачем на суму 79 226 грн., предметом якого є товар згідно специфікації, накладна від 26.12.02 №3764 та договір зберігання від 23.12.02 №23/12 укладений позивачем із ТзОВ „КДК” про безоплатне зберігання товару на суму 30 тис. грн., акт взяття вказаного товару на зберігання від 23.12.02, договір зберігання від 26.12.02 №2 укладений між відповідачем та Свалявським заводом продтоварів на суму 49 200 грн. та акт прийому-передачі на зберігання; договір купівлі продажу від 26.02.06 №26/02 укладений між позивачем та відповідачем на суму 71120 грн., предметом якого є товар згідно накладних; договір зберігання від 27.02.03 №27/02 укладеного між відповідачем та ПП „Л.Г.С.” про безоплатне зберігання товару на суму 20 520 грн. та акт взяття на зберігання.

Щодо договору купівлі-продажу від 20.03.03 №4, по якому відповідачем підписано акт звірки розрахунків на суму 66711,38 відповідач заявляє, що борг за даним договором позивачу погашений.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження відповідача, що ним виконано зобов'язання за договором купівлі-продажу від 20.03.03 №4 жодними доказами не підтверджені. Натомість вимоги позивача по вказаному договору підтверджені підписаним сторонами договором, накладними №1243 від 07.05.03 у сумі 48651 грн. та довіреністю ЯЖБ №968009, накладною №784 від 20.03.03  на суму 36 400 грн. та довіреністю ЯЖБ №968007, накладною №595 від 03.03.03 на сум 24949 грн. та довіреністю ЯЖБ №968006, актом звірки розрахунків за договором купівлі-продажу №4 від 20.03.03 на суму 88 948,51 грн. та станом на 25.08.05 на суму 66711,38 грн.

Посилання відповідача у відзиві, що господарським судом у справі №16/188, де було затверджено мирову угоду, судовий документ прийнятий без доказів та документів щодо моменту виникнення та формування суми боргу і суд не вияснив конкретних операцій, з яких виник борг, є голослівними, оскільки матеріали справи містять всі вищенаведені докази, на яких ґрунтується вимога позивач з договором купівлі-продажу від 20.03.03 №4.

Посилання позивача на інші договори купівлі-продажу, договори зберігання у силу ст.34 Господарського кодексу України судом відхиляються у зв'язку із тим, що ці докази є неналежними для спростування вимог позивача.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, вимога позивача про примусове стягнення суми боргу 66711,38 грн., підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказана сума заборгованості доведена позивачем відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34  ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 667,11 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Стягнути з  приватного підприємства „Натан” (м. Ужгород, вул. Далека, 22,                    код ЄДРПОУ 31535404) на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер-Мукачево” (українсько-австрійське)              (м. Мукачево,  вул. Індустріальна, 16, код ЄДРПОУ 22073637):

-  суму 66711,38 грн. заборгованості;

- суму 667,11 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та суму 118,00  грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                  О.В. Васьковський