Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/17784/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/17784/15

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс»

про розірвання договору та стягнення 76 500,00 грн., -

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест»

про стягнення 24 556,13 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Миколенко Р.Л. (представник за довіреністю №12 від 22.09.2015р.);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Перепилиця С.О. (представник за довіреністю від 14.11.2014р.;

Мороз В.В. (представник за довіреністю від 14.11.2014р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» (надалі також - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до суду з позовною заявою про розірвання Договору про надання послуг №160513 від 16.05.2013р. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» (надалі також - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) суми в розмірі 76 500,00 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» не було виконано роботи, передбачені умовами Договору та Додатку №1, а саме не передано документацію і Акт виконаних робіт, не зважаючи на перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» суми авансу за такі послуги в розмірі 76 500,00 грн.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав до матеріалів справи письмові пояснення, відповідно до яких він заперечує проти задоволення первісних позовних вимог, посилаючись на те, що документація, передбачена умовами Договору, була отримана позивачем електронною поштою. Оскільки дана документація є за своєю суттю економіко-аналітичним дослідженням, не потребує погодження в державних органах, а тому основне значення має саме її зміст, а не форма. Саме дана обставина стала визначальною при формуванні практики взаємовідносин сторін шляхом електронної переписки. Окрім того, сторонами в Договорі не визначено конкретну форму передання результату виконаних робіт, тобто не визначили, що документація має бути передана саме в паперовому вигляді. Таким чином, роботи за Договором виконані в повному обсязі та повинні бути оплачені повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/17784/15, розгляд призначено на 11.08.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від11.08.2015р. розгляд справи відкладено до 25.08.2015р.

21.08.2015р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» надійшла зустрічна позовна заява, у відповідності до якої він просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» основну суму боргу в розмірі 13 500,00 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 10 219,50 грн. та суму 3% річних в розмірі 836,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2015р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» про стягнення 24 556,13 грн. було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом в справі №910/17784/15. Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що, оскільки роботи за Договором відповідачем за первісним позовом виконані в повному обсязі, то вони повинні бути оплачені у відповідності до мов Договору, однак позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) отримавши всю необхідну документацію не здійснив оплату виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» робіт.

Відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) надано до матеріалів справи відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що у змісті укладеного між сторонами Договору не було визначено електронну передачу результатів робіт як правомірну, не було зафіксовано електронні адреси сторін, що наведені в зустрічному позові, як офіційні електронні адреси представників сторін. Договором було передбачено процедуру, яка дає змогу захистити інтереси обох сторін. Так, п. 3.1. Договору передбачено, що після закінчення роботи за Договором виконавець передає замовнику документацію та акт (2 примірники). Формулювання « 2 примірники» в пункті 3.1. Договору, апріорі передбачає паперову форму передачу документації. Окрім того, зустрічний позов не містить доказів того, що на наданому позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) електронному листуванні міститься електронні цифрові підписи, накладенням яких завершується створення електронного документу та які є обов'язковими реквізитами електронних документі, без яких електронні документи не мають юридичної сили. Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) також зазначив, що надсилання будь-яких документів електронною поштою, якщо така форма не передбачена домовленістю сторін, не може вважатись належними та допустимими доказами в розумінні статей 32-34 ГПК України.

В судовому засіданні 25.08.2015р. в справі №910/17784/15 було оголошено перерву до 01.09.2015р.

В судовому засіданні 01.09.2015р. в справі №910/17784/15 було оголошено перерву до 15.09.2015р.

В судовому засіданні 15.09.2015р. в справі №910/17784/15 було оголошено перерву до 29.09.2015р.

В судовому засіданні повідомлено представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, про наявність в матеріалах справи клопотання від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про забезпечення доказів, а саме витребування в Об'єднання підприємств в галузі телекомунікацій, інформації та інтернет «Український мережевий інформаційний центр» інформації і відповідних засвідчених копій документів щодо того, яка особа була зареєстрована користувачем (Організацією адміністратором/Admin Organization) домену « http://www.biohim.com» в період із серпня 2013 року по серпень 2015 року включно на території України та яка особа була Організацією реєстратором/Registrant Organization домену « http://www.biohim.com» в період із серпня 2013 року по серпень 2015 року включно на території України.

Клопотання обґрунтоване тим, що зазначена інформація надасть змогу підтвердити факт отримання результату дослідження і Акту позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом), а отже і факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» послуг за Договором.

Окрім того, обґрунтоване цими ж підставами, в матеріалах справи міститься клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» про призначення в справі телекомунікаційної експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи мав місце, в який спосіб і коли факт отримання, надходження в телекомунікаційній системі мережі інтернет із електронної пошти відправника: «Gyluzinskyy@techinservice.com.ua», «ovdii@glycerin.com.ua», наступної інформації, документів в електронній формі: Техинсервис_Исследование_рінка_биоэтанола_Украины_июнь_2013.pdf, Бизнес_план_производства_БЭ_Биохиминвест.pdf, Акт_Техинсервис_Биохиминвест_БЭ_БП_16.05.13.doc; чи мав місце, в який спосіб і коли факт отримання, надходження в телекомунікаційній системі мережі інтернет на електронну пошту одержувачів: «chts@biohim.com», «ovdii@glycerin.com.ua», «pma@biohim.com», «office@glycerin.com.ua» із електронної пошти відправника: «Gyluzinskyy@techinservice.com.ua», наступної інформації, документів в електронній формі: Техинсервис_Исследование_рынка_биоэтанола_Украины_июнь_2013.pdf, Бизнес_план_производства_БЭ_Биохиминвест.pdf, Акт_Техинсервис_Биохиминвест_БЭ_БП_16.05.13.doc.

В судовому засіданні 29.09.2015р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на зазначені клопотання повідомив суду, що він не заперечує проти факту отримання ним електронних документів на зазначені електронні адреси.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) з огляду на пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) щодо незаперечення факту отримання останнім результату дослідження і Акту в електронному вигляді, повідомив суд, що зазначені клопотання не підтримує, з огляду на їх недоцільність.

Враховуючи позицію сторін, а також пояснення представників, надані в судовому засіданні, судом ухвалено відмовити в задоволенні клопотань відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про забезпечення доказів в справі та про призначення в справі телекомунікаційної експертизи.

В судовому засіданні 29 вересня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» (замовник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» (виконавець за Договором) було укладено Договір на надання послуг №160513 (надалі - Договір, спірний Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання роботи з проведення дослідження ринку біоетанолу України та розробки бізнес-плану проекту виробництва біоетанолу на виробничих потужностях ТОВ «Біохімінвест» (надалі - робота), результатом якої є техніко-економічна документація (надалі - документація).

Вихідні дані та техніко-економічні особливості роботи, а також склад і терміни її виконання визначаються «Технічним завданням», відповідно з Додатком №1 даного Договору, який є його невід'ємною частиною. (п. 1.2. Договору).

Договірна ціна виконання роботи складає 90 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 15 000,00 грн. (п. 2.1. Договору).

До початку виконання роботи, протягом п'яти робочих днів від дня підписання Договору, замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 85% від загальної вартості робіт, зазначеної в п. 2.1. даного Договору, а саме 76 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 750,00 грн. (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору, після підписання замовником Акту здавання-приймання виконаних робіт (надалі - Акт), замовник сплачує виконавцю 15% від загальної вартості робіт, зазначеної в п. 2.1. даного Договору, а саме 13 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 250,00 грн.

Початком виконання роботи є день надходження суми, зазначеної в п. 2.1. даного Договору на рахунок виконавця. (п. 2.4. Договору).

Розділом 3 Договору передбачено порядок здавання та прийняття робіт. Так, після закінчення роботи за Договором виконавець передає замовнику документацію та Акт (2 примірники) (п. 3.1.). Замовник протягом 10 робочих днів від дня отримання документації та Акту надсилає виконавцю підписаний Акт або мотивовану відмову від підписання Акту (п. 3.2.). У випадку мотивованої відмови замовника від підписання Акту уповноважені представники виконавця і замовника протягом 10 робочих днів складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. (п. 3.3.). Якщо замовник не виконає умови п. 3.2. даного Договору, Акт вважається підписаним, а роботи виконаними та прийнятими замовником. (п. 3.4.).

Термін дії Договору: початок - після підписання сторонами даного Договору; закінчення - після повного виконання виконавцем і замовником умов і обов'язків по даному Договору. (п. 6.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони узгодили Технічне завдання, відповідно до якого встановили вихідні дані та технічко-економічні особливості роботи. Окрім того, пунктом 2 додатку №1 до Договору сторони підписали склад та термін виконання роботи, а саме: передінвестиційне дослідження ринку біоетанолу України - 35 календарних днів після виконання умов п. 2.2. Договору; розробка бізнес-плану для «Стартапа» проекту виробництва біоетанолу в т.ч.: - бюджетна оцінка інвестицій проекту, - розробка техніко-економічний моделі проекту в середовищі Excel - 42 календарних дні після виконання умов п. 2.2. Договору.

На виконання умов п. 2.2. Договору позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) 21.05.2013р. було перераховано відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) грошові кошти (аванс) в розмірі 76 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку ТОВ «Біохімінвест» за період з 22.05.2013р. по 31.05.2013р.

В подальшому, шляхом ведення електронної переписки з електронної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» («Gyluzinskyy@techinservice.com.ua») на електронні адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» («chts@biohim.com», «ovdii@glycerin.com.ua», «pozdnyakovm@yandex.ru») і навпаки сторонами, поступово погоджувались окремі пункти кінцевого результату по Договору, а саме Документації - проведення дослідження ринку біоетанолу України та розробки бізнес-плану проекту виробництва біоетанолу на виробничих потужностях ТОВ «Біохімінвест» (копія електронної переписки сторін міститься в матеріалах справи, т. 1. а.с. 40-73, т. 2, а.с. 28).

Як зазначає позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» не було дотримано умов Договору та не надано в друкованому (паперовому) варіанті Дослідження ринку біоетанолу України, Бізнес-план по виробництву біоетанолу на виробничих потужностях ТОВ «Біохімінвест» та Акту здавання-приймання виконаних робіт, на чому і ґрунтуються вимоги за первісною позовною заявою.

В той же час, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що Документація була розроблена та передана (надіслана електронною поштою) в повному обсязі в 2013 році, зокрема: 19.06.2013р. надіслано результат дослідження ринку (т. 2 а.с. 21); 07.07.2013р. надіслано бізнес-план і акт виконаних робіт (т. 2 а.с. 28). В підтвердження зазначеної обставини до матеріалів справи надано роздруківку електронного листування сторін. Обґрунтування зустрічних позовних вимог полягає в тому, що у зв'язку з повним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» умов Договору щодо надання послуг, передбачених п. 1.1. Договору, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» виник обов'язок по оплаті залишку вартості послуг на суму зазначену в п. 2.3. Договору, однак останнім не виконаний.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а вимоги за зустрічною позовною заявою задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. (ст. 843 Цивільного кодексу України).

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за первісним позовом) було перераховано на рахунок відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) суму авансу, як це зазначалось вище, в розмірі 76 500,00 грн.

Як зазначено відповідачем, у зв'язку з тим, що замовник та виконавець територіально знаходяться в різних областях України (Вінницька та Київська області), практика переговорів між сторонами склалась таким чином, що всі питання пов'язані з правовідносинами за Договором сторонами вирішувались дистанційно, шляхом переписки електронною поштою з корпоративних електронних скриньок.

Таким чином, виконавцем було направлено на електронну адресу замовника результати роботи за Договором 19.06.2013р. та 07.07.2013р., як зазначалось вище.

Як передбачено ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно із ст. 1 зазначеного Закону, обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Статею 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» встановлено, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Як вбачається із ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Матеріали справи №910/17784/15 не містять доказів того, що на наданому відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) електронному листуванні містяться електронні цифрові підписи, накладенням яких завершується створення електронного документу та які є обов'язковими реквізитами електронних документів, без яких електронні документи не мають юридичної сили.

Таким чином, електронне листування сторін, додане до матеріалів справи, не є підтвердженням фактичного виконання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) умов Договору щодо передачі замовнику Документації та Акту, згідно викладених вище норм законодавства.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до п. 2.2. Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (п. 2.4. Положення).

Відповідно до пункту 2.16 Положення забороняється приймати до виконання (у тому числі для включення до регістрів бухгалтерського обліку) первинні документи, що суперечать законодавству, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктам 2.4. і 2.13. Положення, які передбачають наявність підпису особи, уповноваженої на проведення господарської операції і підписання первинного документа.

Враховуючи обставини справи та наявні в ній докази, судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не надано первинних доказів, в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4. і 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», на підтвердження виконання умов п. 3.1. Договору, а саме, передачі замовнику Документації та Акту, які б містили особистий чи електронний підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та на яку покладено такі обов'язки умовами Договору.

Таким чином, факт надання послуг відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) та виникнення обов'язку у позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) щодо оплати таких послуг, повинен підтверджуватись належним чином оформленим первинним документом, зокрема, Актом здавання-приймання наданих послуг, однак такий Акт в матеріалах справи відсутній і сторонами він не погоджений (підписаний).

Окрім того, відсутні правові підстави вважати надісланий виконавцем електронною поштою Акт здавання-приймання виконаних робіт таким, що погоджений та підписаний сторонами у відповідності до п. 3.4. Договору, з огляду на невідповідність цього Акту первинному документу в розумінні викладених вище норм.

Також, відповідно до ч. 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Таким чином, із електронного листування, яке міститься в матеріалах справи, неможливо дійти висновку, що сторонами було погоджено Дослідження ринку біоетанолу України та Бізнес-план виробництва біоетанолу на виробничих потужностях ТОВ «Біохімінвест».

Отже, судом встановлено факт невиконання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) своїх обов'язків, покладених на нього умовами Договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотне порушення умов договору в даному випадку виражається, на думку ТОВ «Біохімінвест» в тому, що ТОВ «Виробнича група «Техінсервіс», як виконавцем, порушено умови, встановлені Договором, щодо виконання прийнятих на себе робіт, що відповідно до вимог статті 611 та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) виконано покладені на нього Договором обов'язки.

Отже, дослідивши характер зобов'язань сторін за Договором та обов'язок їх виконання, господарський суд вважає за можливе задовольнити первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» та розірвати укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича Група «Техінсервіс» Договір на надання послуг №160513 від 16.05.2013р.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) також просить суд стягнути з відповідача 76 500,00 грн. сплаченого авансу, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи зі змісту наведеної норми права, розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання правочину.

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» підлягають поверненню кошти в розмірі 76 500,00 грн., сплачені ним в якості авансу Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича Група «Техінсервіс», у зв'язку з розірванням Договору з підстав викладених вище, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, у зв'язку із встановленням судом факту невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» умов Договору щодо виконання робіт і відсутністю обставин виникнення у позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) обов'язку оплати таких послуг, то зустрічні позовні вимоги в даній справі є недоведеним та таким, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги в справі №910/17784/15 підлягають задоволенню та розірванню Договору на надання послуг №160513 від 16.05.2013р. та стягненню з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) суми в розмірі 76 500,00 грн., а зустрічні позовні вимоги в справі №910/17784/15 задоволенню не підлягають.

Також, з огляду на те, що спір в справі №910/17784/15 виник в наслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього умовами Договору, то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір Товариства з обмеженою відповідальністю Біохімінвест» в розмірі 3 045,00 грн., за звернення до суду з первісною позовною заявою, покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс», а судовий збір Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» в розмірі 1 827,00 грн., за звернення до суду із зустрічною позовною заявою, покладається на останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати Договір на надання послуг №160513 від 16.05.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Біохімінвест» (код ЄДРПОУ 35165147) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» (код ЄДРПОУ 35523958).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Техінсервіс» (код ЄДРПОУ 35523958, адреса: 04114, м. Київ, пров. Макіївський, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біохімінвест» (код ЄДРПОУ 35165147, адреса: 22400, Вінниціька область, м. Калинівка, вул. Дзержинського, 1) суму в розмірі 76 500,00 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 045,00 грн. (три тисячі сорок п'ять гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015р.

Суддя С.М. Морозов