Вирок

від 21.10.2010 по справі 1-112

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-112 Номер провадження 11-а-738/2010Головуючий у 1-й інстанції Завора Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст.189 КК України - Т.З.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової «палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Ландаря О.В. суддів: Довгаль С.А., Захожай О.І.

при секретарі: Козин Н.В.

з участю:

прокурорів: Антонова О.В, ОСОБА_2 захисників: ОСОБА_3,ОСОБА_4 засудженого: ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляціями потерпілого ОСОБА_6, помічника прокурора Гадяцького району та адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 червня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець с.Вельбівка, Гадяцького району, Полтавської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбуття покарання з * випробуванням з іспитовим строком 3 роки. У відповідності з ст. 76 КК України на засудженого покладені обов’язки, передбачені п.п. 3,4 цієї статті.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець с.Сари, Гадяцького району,Полтавської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, утриманців не має, працює приватним підприємцем, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі т. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбуття покарання з виробуванням з іспитовим строком 1 рік. У відповідності з ст. 76 КК України на засудженого покладені обов’язки, передбачені п.п. 3,4 цієї статті.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_8 500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2 509 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

Згідно вирку суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнанні винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України за таких обставин:

16 листопада 2007 року близько 13 години ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за попередньою змовою, з метою заволодіти грошовими коштами ОСОБА_8 на автомобілі НОМЕР_1, яким керував по дорученню ОСОБА_7, прибули на подвір’я будинку №>2 по вул.Гагаріна в м. Гадяч, де зустрілися з ОСОБА_8

Для здійснення своїх злочинних намірів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 примусили в усній формі ОСОБА_8 сісти в їх автомобіль, де ОСОБА_5 гримаючи в руках пістолет марки «ANIS FIRM» та погрожуючи ним, а також разом з ОСОБА_7 з погрозою застосування фізичного насильства щодо нього вимагали передати їм грошові кошти в сумі 1500 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 7 575 (сім тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) гривень 00 копійок. Сприйнявши дані погрози реально, ОСОБА_8, оскільки грошей у нього не було, взяв у борг у своєї знайомої ОСОБА_9 500 грн. і передав ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Після цього, вони продовжили висловлювати свої погрози в адрес ОСОБА_8 та його сина ОСОБА_10, чим змусили написати боргову розписку на суму 1500 (одна тисяча п’ятсот) доларів США на ім»я ОСОБА_11, за автомобіль, якого пошкодив ОСОБА_8 в м. Миргород та змусили ОСОБА_8 знову їхати шукати для них 500 грн. В свою чергу ОСОБА_8 звернувся до працівників міліції, але коли він разом із співробітниками Галицького РВ прибули до нього додому, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 вже поїхали.

Крім того, протягом березня 2008 року ОСОБА_5 в с. Вельбівка, Гадяцького району з погрозою застосування фізичного насильства, розправою та погрозою застосування зброї щодо ОСОБА_6 та членів його сім’ї, пошкодження майна останнього, біля непрацюючої котельні та на вулицях даного населеного пункту незаконно вимагав у нього грошові кошти в сумі 500 доларів СІПА, що згідно курсу Національного Банку України станом на 15.03.2008 року становить 2525 (дві тисячі п’ятсот двадцять п’ять) гривень, в результаті чого дружина ОСОБА_6 ОСОБА_12 взяла у борг у ОСОБА_13 кошти в сумі 300 (триста) євро, іцо по курсу Національного Банку України становить 2359 грн. 91 коп. та 150 грн., які ОСОБА_6 передав ОСОБА_5. Таким чином протиправними діями ОСОБА_5 ОСОБА_6 були спричинені збитки на загальну суму 2509 (дві тисячі п’ятсот дев’ять) грн. 91 коп.

В апеляції потерпілого ОСОБА_6 ставиться питання про скасування вироку внаслідок його м’якості та засудження ОСОБА_5 на 6 років позбавлення волі. В обґрунтування апеляції потерпілий вказує на те, що при постановленні вироку, суд не врахував особу засудженого, який вину у вчиненні злочину не визнав, не розкаявся, характеризується негативно, збитки не відшкодував. Також потерпілий ОСОБА_6 просить задовольнити його позов в повному обсязі і стягнути з ОСОБА_5 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В апеляції помічника прокурора ставиться питання про скасування вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, і засудження ОСОБА_5 на 6 років позбавлення волі. В обґрунтування апеляції помічник прокурора вказує на те, що при постановленні вироку, суд обґрунтував застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України обставинами, які не мали б братися до уваги, не враховано, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, збитки потерпілим не відшкодував, а по місцю проживання характеризується негативно.

В апеляції адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_5 ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення щодо нього виправдувального вироку. В обгрунтування апеляції адвокат вказує на те, що по першому епізоду пред’явленого обвинувачення відсутня подія злочину, а по другому - склад злочину, оскільки ОСОБА_6 був винен ОСОБА_5 гроші і їх відносини носили майновий характер. Крім того, адвокат вказує на те, що під час досудового слідства було порушено право ОСОБА_5 на захист, а саме, постанова про допуск до участі у справі захисника не підписана слідчим.

Інші учасники процесу вирок не оскаржували.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала надану апеляцію із підстав в ній зазначених, заперечення засудженого ОСОБА_5І та його захисників проти апеляцій прокурора та потерпілого ОСОБА_6 та які прохали постановити виправдувальний вирок, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій згідно її меж, приходить до висновку, що частковому задоволенню підлягають тільки апеляція прокурора та потерпілого ОСОБА_14

Суд вірно встановив фактичні обставини скоєних злочинів та обгрунтовано визнав винним ОСОБА_5 у скоєнні злочинів за які він засуджений. .

Винуватість ОСОБА_5 доведена сукупністю доказів, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву.

Судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку дій і відповідно надав їм вірну кваліфікацію за ст. 189 ч.2 КК України.

Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально- процесуального закону у вигляді порушення права на захист засудженого ОСОБА_5 які б могли бути підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено. Захисник засудженого ОСОБА_15 приймала участь у захисті інтересів засудженого ОСОБА_5 з моменту досудового слідства. У вироку суд не посилався на докази в яких є процесуальні порушення.

Колегія суддів вважає , що відсутні будь які сумніви в достовірності показань потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_6 , які давали стабільні показання стосовно скоєних відносно них аналогічних злочинів під час досудового слідства і підтвердили їх в судовому засіданні. Апеляційні твердження захисника в інтересах засудженого ОСОБА_5 про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, колегія суддів вважає методом захисту з метою уникнення відповідальності за скоєнні злочини.

Злочин стосовно потерпілого ОСОБА_16І скоєно в умовах очевидності, в присутності його сина ОСОБА_10, який впізнав засудженого ОСОБА_7 та на очних ставках підтвердив показання свого батька стосовно обставин скоєного злочину. Про факт вимагання ОСОБА_16 зразу ж повідомив працівників міліції, які в подальшому і вилучили пістолет у ОСОБА_5 , яким він погрожував потерпілим. Наявність вказаної події підтвердили свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , якій в судовому засіданні впізнав ОСОБА_5, як особу , що приїздила до потерпілого ОСОБА_16.

Судом першої інстанції дана належна оцінка показанням засудженого ОСОБА_5 та його близьких родичів, які намагалися створити ОСОБА_5 алібі у вигляді того , що останній знаходився на момент скоєння злочину стосовно потерпілого ОСОБА_16 в м. Кийові, використовуючи тривалий час знаходження засудженого у розшуку з моменту скоєння злочину. Вказані показання згідно вироку суду спростовуються свідченнями лікарів Київської клінічної лікарні № 15 ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які пояснили , що 13.11.2007 року стан здоров*я матері засудженого погіршився і вона була виписана із лікарні 19.11.2007 року . Питання про її виписку 16.11.2007 року взагалі не ставилось. Крім вказаного , показання засудженого та його родичів під час досудового слідства та заявою про алібі, мають суттєві розбіжності стосовно вказаного місця знаходження засудженого на момент вчинення злочину, які взагалі не зазначали про знаходження їх в м. Кийові.

(а.с. 13, 128, 129 т.1)

Апеляційні твердження захисника засудженого ОСОБА_5 , що між його підзахисним та потерпілим ОСОБА_14 маються виключно тільки цивільно- правові відносини, взагалі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються стабільними показаннями самого потерпілого про обставини скоєння ОСОБА_5 злочину із застосуванням реальної погрози насильства. Крім того показання ОСОБА_14 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_13 стосовно факту вимагання скоєного ОСОБА_5. Потерпілий ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_5 знаходились у дружніх стосунках і в 2001 році утримувались в СІЗО по одній кримінальній справі в якій і приймав участь адвокат ОСОБА_23 за послуги якого і вимагав гроші засуджений у ОСОБА_14, стверджуючи , що ці гроші позичила його дружина. Тобто ОСОБА_5 згідно його показань заявив свої вимоги через 7 років після вказаної події, без наявності документально оформленої цивільно-правової угоди.

Заяви засудженого під час судового слідства про застосування до нього недозволених методів слідства по даній кримінальній справі свого підтвердження також не знайшли , оскільки факт спричинення йому тілесних ушкоджень дільничним інспектором до скоєних ОСОБА_5 злочинів не має ні якого відношення.

Судом першої інстанції також вірно вирішено рішення про стягнутий з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_14 розмір відшкодування моральної шкоди за наявності її обґрунтування потерпілим.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами внесеними згідно з ППВСУ №5 від 25.05.2001 року зазначено , що розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням майнового стану відповідача, що і було зроблено судом першої інстанції за наявністю обґрунтування у вироку суду факту знаходження на утриманні у засудженого ОСОБА_5 неповнолітніх дітей.

Апеляційні твердження захисника засудженого ОСОБА_5, про відсутність обґрунтування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_14 медичною довідкою не заслуговують на увагу. Згідно матеріалів справи ОСОБА_14 під час скоєння засудженим ОСОБА_5 злочину , тілесні ушкодження не спричинялись і відповідно потерпілий за медичною* допомогою не звертався. У вироку суду конкретно зазначені критерії обґрунтування потерпілим ОСОБА_14 наявності моральних страждань, які медичної допомоги не потребували і які являлись очевидними і без матеріального підтвердження.

При визначенні покарання судом першої інстанції засудженому ОСОБА_5 А.1. у відповідності з вимогами ст. 65 КК України було вірно враховано, що ОСОБА_5 раніше не судимий , має на утриманні неповнолітніх дітей та близьких родичів з негативним станом здоров*я, відсутність тяжких наслідків у справі та думку потерпілого ОСОБА_8 про відсутність необхідності застосування до засудженого суворого покарання. Але зазначену сукупність обставин , що пом*якшують покарання судова колегія не може визнати такою , що свідчить про те , що ОСОБА_5 не являє собою небезпеку для суспільства і підставою для застосування до нього вимог ст.75 КК України. У вироку суду зазначено , що ОСОБА_5 негативно характеризується , не визнав своєї вини та не покаявся у вчинених злочинах, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких. Крім того засуджений ОСОБА_5 не відшкодував завданої потерпілим шкоди. Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, і при цьому в недостатній мірі мотивував своє рішення про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів не знаходить за можливе звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України і вважає за необхідне визначити йому мінімальне покарання в межах санкції ст. 189 ч.2 КК України.

Враховуючи викладене , апеляція помічника прокурора та потерпілого ОСОБА_14 підлягають до часткового задоволення, а вирок суду стосовно ОСОБА_5 в частині призначення покарання підлягає скасуванню, з постановленням нового.

Керуючись ст.ст. 365,366,378 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію помічника прокурора Гадяцького району Полтавської області та потерпілого ОСОБА_14 задовольнити частково, а апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Гадяцького райсуду Полтавської області від 21 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, за яким ОСОБА_5 засудити за ст. 189 ч.2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі .

Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання час утримання його під вартою з 25 листопада 2008 року по 21 червня 2010 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_24 з підписку про невиїзд змінити на гримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України шляхом подачі скарги через апеляційний суд Полтавський області у місячний строк з моменту його проголошення, а засудженому ОСОБА_5 з моменту вручення йому копії вироку суду.

Судді.

ОСОБА_25 ОСОБА_26 ОСОБА_1