Постанова

від 29.09.2015 по справі 2а/2570/4420/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року Чернігів Справа № 2а/2570/4420/2011

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Добрянського В.В.,

при секретарі Шевченко А.В.,

за участю представників позивача Цурія В.К., Сеніна С.Ю., Сірої В.М.,

Дядюшкіна Ю.Ф.

представника відповідача Ананка Ю.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» (далі - ПрАТ «ШРБУ № 82»; позивач) (що є правонаступником ЗАТ «Менське ШРБУ № 82») звернулось до суду з позовом до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Менська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області; відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення порушень законодавства з боку позивача, а також скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000132300/628 від 11 серпня 2011 року, № 0000142300/629 від 11 серпня 2011 року, № 0000192300/626 від 11 серпня 2011 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на законі. При цьому позивач звернув увагу, що відомості, які містяться в Акті перевірки від 29.07.2011 № 109/23000/03448244 не відповідають фактичним обставинам.

Так, на думку позивача, валові витрати та податковий кредит були сформовані ним на підставі видаткових та податкових накладних, виписаних за договором на поставку сипучих матеріалів від 01.12.2010 № 40 між ТОВ «Дока» та ПрАТ «ШРБУ № 82», паспортом якості № 693 від 10.12.2010 року. На підтвердження подальшого використання отриманих матеріалів в межах господарської діяльності позивач надав копії звітів про рух матеріалів у майстра, виконроба, копії договорів субпідряду на виконання капітального ремонту автомобільної дороги та документи, що підтверджують виконання таких робіт.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року позов задоволено частково. Скасовано оспорювані акти індивідуальної дії. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року скасовано. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2015 року за наслідками розгляду касаційної скарги позивача скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року в частині позовної вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132300/628 від 11 серпня 2011 року, № 000142300/629 від 11 серпня 2011 року, № 0000192300/626 від 11 серпня 2011 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, наголосив на тому, що суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

08.09.2015 року адміністративна справа після касаційного перегляду надійшла на адресу Чернігівського окружного адміністративного суду та передана до розгляду судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 року справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що надані позивачем документи містять недоліки, зокрема відповідно до видаткових накладних та податкових накладних вбачається, що позивач придбав у ТОВ «Дока» бітум марки 60/90, разом з тим в матеріалах справи містяться копії паспортів № 693 від 10 грудня 2010 року та № 698 від 13 грудня 2010 року на бітум марки 60/90 та сертифікат відповідності на бітум марки 90/130; із наданих позивачем договорів субпідряду із ВАТ «Південьзахідшляхбуд» та первинних бухгалтерських документів до них вбачається, що позивачем використовувався бітум 90/130, а тому вони не можуть бути доказом використання позивачем у межах власної господарської діяльності бітуму 60/90; позивачем не надано заявок на відвантаження жодної з партій товару та прийомо-здаточних актів, як це передбачено умовами договору; а податкові накладні, надані позивачем, оформлені з порушенням п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

ПрАТ «ШРБУ № 82» (код ЄДРПОУ 03448244) як юридичну особу зареєстровано 14.03.1997 Менською районною державною адміністрацією Чернігівської області (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 812288, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, і взято на облік в контролюючому органі як платник податків 22.05.1997 за № 73, свідоцтво платника податку на додану вартість форми № 5-р № 33619409 видано 15.07.1997.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємодії з ТОВ «Сервістрейд плюс» за період з 01 грудня 2010 року по 30 квітня 2011 року.

Підставою для проведення перевірки було направлення від 18.07.2011 №43, видане відповідачем по справі.

За результатами проведення вказаної перевірки було складено Акт №109/23000/03448244 від 29.07.2011 про результати проведення позапланової виїзної перевірки ЗАТ "Менське ШРБУ № 82", код ЄДРПОУ 03448244 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємодії з ТОВ "Сервістрейд плюс", код ЄДРПОУ 37360977 за період з 01.12.2010 по 30.04.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні бітуму та мінерального порошку в Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока» за нікчемним правочином.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000132300/628 від 11 серпня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 68 218,80 грн. (45 479,20 грн. - основний платіж, 22 379,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000142300/629 від 11 серпня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54 575,04 грн. (36 383,36 грн. - основний платіж, 18 191,68 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000192300/626 від 11 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 36 383,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Судом встановлено, що між ПрАТ «ШРБУ № 82», що є правонаступником ЗАТ «Менське ШРБУ №82» та ТОВ «Дока» був укладений договір на поставку сипучих матеріалів від 01.12.2010 року № 40, за яким позивачем придбано 37 тон бітуму та 124 тони мінерального порошку.

Судом встановлено, що умовами Договору № 40 від 01.12.2010 не було передбачено який саме бітум є предметом договору. Видаткові накладні № РН-0000248 від 10 грудня 2010 року, № РН-0000256 від 13 грудня 2010 року, № РН-0000265 від 17 грудня 2010 року та податкові накладні № 946 від 10 грудня 2010 року, № 947 від 13 грудня 2010 року, № 256 від 17 грудня 2010 року містять усі необхідні реквізити і оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо податкової накладної № 256 від 17.12.2010 суд бере до уваги пояснення представника позивача, що дана податкова накладна не стосується отримання бітуму, а стосується отримання мінерального порошку.

Під час отримання бітуму позивачем від ТОВ «Дока» разом з бітумом постачальником були надані сертифікат відповідності UA1/039/0193428-06 на серійне виробництво ЗАТ «ЛИНІК» бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 90/130, а також паспорт № 693 , виданий центральною заводською лабораторією ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» 10.12.2010 року на бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90.

Як встановлено судом та підтверджено копіями видаткових накладних, податкових накладних, а також поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, замовлявся позивачем та поставлявся ТОВ «Дока» бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90. Позивач зазначає, що сертифікат відповідності UA1/039/0193428-06 було надано помилково. Достатнім документом для підтвердження якості бітуму є паспорт № 693 , який складається на конкретну партію поставки, в якому вказано, що був поставлений бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, в той час як сертифікат відповідності - це загальний документ, який підтверджує, що виробник ЗАТ «Линік» в числі інших випускає і бітум марки 90/130.

Перевіряючи докази щодо фактичної поставки бітуму, судом досліджено договори субпідряду від 01.10.2010 № 4 «б»/135; № 4-1 «б»/136; та № 4-1 «б»/137, укладені між позивачем та ВАТ «Південьзахідшляхбуд» та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за грудень 2010 року, звіти про рух матеріалів у майстра за грудень 2010 року, а також відображені по рахунку 631.

Одночасно суд звертає увагу, що за договором № 24/11-03 від 24 березня 2011 року ТОВ «Дока» відступило ТОВ «Сервістрейд Плюс» право вимоги до ЗАТ «Менське ШРБУ № 82» за договором № 40 від 01 грудня 2010 року.

Крім того, питання сплати за отриманий товар підтверджено платіжним дорученням від 15.09.2011 № 52 згідно листа-вимоги ТОВ «ДІАНІ ГРУП» від 13.09.2011 № 134/9 на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.03.2011 № 24/11-03 та договору про відступлення права вимоги від 01.04.2011 № 1564/05.

Досліджуючи фактичні обставини справи щодо формування податкового кредиту за грудень 2010 року та правильність відображення ЗАТ "Менське ШРБУ № 82" даних у своїй податковій звітності, судом враховано, що в силу п. 1.7 ст. 1 та п. 7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України "Про податок на додану вартість"), станом на момент виникнення спірних правовідносин визначає поняття податкового кредиту, а пп. 7.2.6 ст. 7 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від одержувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

При цьому пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.1).

Також по даному спору необхідно врахувати норму п. 7.3.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якою визначено дату виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) за подією, що сталася раніше.

Вказані норми Закону України "Про податок на додану вартість" повністю кореспондуються із нормами Податкового кодексу України.

В силу п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. А згідно ст. 14.1.175 ст. 14 цього Кодексу - податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно п. 14.1.156 ст. 14 цього Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

При цьому згідно пп. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України - визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

В силу п. 5.1 та п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), (далі - Закон № 334) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на встановлене, суд прийшов до висновку що відповідачем не надано доказів визнання недійсними документів контрагентів позивача, не зазначено доказів, які б свідчили, що позивачем не сплачено податки за договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не наведено жодних належних доказів на підтвердження нікчемності укладеного договору.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Пунктом 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначено, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Враховуючи зазначене, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 № 0000132300/628, № 0000142300/629, № 0000192300/626 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даному випадку, констатуючи спірність нарахування податку на прибуток (доходи) приватних підприємств згідно вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та податку на додану вартість згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість", враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив незаконність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області від 11.08.2011 № 0000132300/628, № 0000142300/629, № 0000192300/626.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 11.08.2011 № 0000132300/628, № 0000142300/629, № 0000192300/626.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Добрянський