Рішення

від 08.10.2015 по справі 344/14965/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14965/13-ц

Провадження № 2/344/119/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ПП «Нивала», ТДВ «Західбуделеватор», Торгово-промислового підприємства «Карпати» про стягнення заборгованості за кредитним договором , зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», третя особа ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ПП «Нивала», ТДВ «Західбуделеватор», Торгово-промислового підприємства «Карпати» про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим, зустрічним позовом ТОВ «Західбуделеватор» до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», треті особи - ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ОСОБА_4, ПП «Нивала», ТПП «Карпати» про визнання зобовязання за договором поруки припиненим, зустрічним позовом ПП «Нивала» до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», треті особи - ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ОСОБА_4, ТОВ «Західбуделеватор», ТПП «Карпати» про визнання зобовязання за договором поруки,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ТзОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ПП «Нивала», ТзОВ «Західбуделеватор», ТПП «Карпати» у формі ТзОВ про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року в сумі 1 812 492.87 грн. та судових витрат - 3441 грн..

04.02.2014 року із зустрічними позовами до суду звернулися: ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», треті особи без самостійних вимог ТзОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ПП «Нивала», ТзОВ «Західбуделеватор», ТПП «Карпати» у формі ТзОВ про визнання зобов'язання за договором поруки від 22.06.2006 року припиненими; ТзОВ «Західбуделеватор» до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», треті особи без самостійних вимог ТзОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ОСОБА_4, ПП «Нивала», ТПП «Карпати» у формі ТзОВ про визнання зобов'язання за договором поруки від 22.12.2006 року припиненими; ПП «Нивала» до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», треті особи без самостійних вимог ТзОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ОСОБА_4, ТзОВ «Західбуделеватор», ТПП «Карпати» у формі ТзОВ про визнання зобов'язання за договором поруки від 22.06.2006 року припиненими.

Ухвалою суду від 05.02.2014 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги первісного позову та вимоги за зустрічними позовами.

21.10.2014 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість станом на 21.10.2014 року в сумі 3 330 284.79 грн.

Представник позивача просив позов задовольнити з підстав зазначених в позові, що зустрічних позовних вимог вважає їх безпідставними та такими що до задоволення не підлягають.

Представник відповідача 1-позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вимоги первісного позову заперечив, щодо зустрічного позову, просив суд його задовольнити, вважає, що порука припинена за вимогами ч.4 ст.559 ЦК України, на стадії судових дебатів неодноразово просив оголосити перерву для можливого добровільного врегулювання спору, в подальшому в судове засідання не з'явився.

Представник відповідачів 2,3,4 - позивачів - ОСОБА_6 вимоги первісного позову заперечив, щодо зустрічних позовів, просив суд їх задовольнити, вважає, що порука припинена за вимогами ч.4 ст.559 ЦК України, на стадії судових дебатів неодноразово просив оголосити перерву для можливого добровільного врегулювання спору, в подальшому в судове засідання не з'явився.

Відповідач 5 в судові засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку що первісний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічних позовів слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.12.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» і ТзОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618» в особі ген.директора ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №11102809000, за умовами якого відповідач 1 отримав кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 140 000 швейцарських франків, що дорівнювало за курсом НБУ на той час еквіваленту 581 140 грн. (в подальшому 30.01.2007р. кредитний ліміт було збільшено до 250000 швейцарських франків) для купівлі обладнання, під 8.49% річних, а понад встановлений строк - 16.98% річних, терміном погашення до 20.12.2013 року (а.с.10-17 т.1, 6-12 т.2). Даним договором передбачено сплата відсотків до 5 числа кожного наступного місяця, пунктами 2.3, 4.6, 5.5 та розділом 11 даного договору обумовлено порядок дострокового повернення кредиту.

З метою забезпечення кредитного зобов'язання, 22.12.2006 року було укладено між АКІБ «Укрсиббанк» і ОСОБА_4 договір поруки №11102809000/1-П, яким зазначено в п.1.1 умови кредитного договору, відповідальність поручителя - п.1.3, 1.4 та право пред'явлення вимоги до поручителя - п.2.2., договір згідно п.3.1 діє до повного припинення всіх зобов'язань за боржника за основним договором (а.с.18-19). До договору поруки було укладено додаткову угоду №1 від 30.01.2007 року, №2 від 08.07.2010р., в т.ч. щодо збільшення ліміту, і щодо збільшення процентної ставки до 8.99% річних (а.с.20-22 т.1). Однак відсоткова ставка не була збільшена кредитором, це підтверджено сторонами, що також підтверджено і розрахунком боргу (а.с.222-223 т.1), про що буде зазначено нижче.

З метою забезпечення кредитного зобов'язання, 22.12.2006 року було укладено між АКІБ «Укрсиббанк» і ВАТ «Західбуделеватор» в особі ген.директора ОСОБА_4 договір поруки №11102809000/2-П, яким зазначено в п.1.1 умови кредитного договору, відповідальність поручителя - п.1.3, 1.4 та право пред'явлення вимоги до поручителя - п.2.2., договір згідно п.3.1 діє до повного припинення всіх зобов'язань за боржника за основним договором (а.с.26-27 т.1). До договору поруки було укладено додаткову угоду №1 від 30.01.2007р. в т.ч. щодо збільшення ліміту (а.с.28-29 т.1).

З метою забезпечення кредитного зобов'язання, 30.01.2007 року було укладено між АКІБ «Укрсиббанк» і ТзОВ «Карпати» в особі ген.директора ОСОБА_4 договір поруки №11102809000/3-П, яким зазначено в п.1.1 умови кредитного договору, відповідальність поручителя - п.1.3, 1.4 та право пред'явлення вимоги до поручителя - п.2.2., договір згідно п.3.1 діє до повного припинення всіх зобов'язань за боржника за основним договором (а.с.30-31 т.1).

З метою забезпечення кредитного зобов'язання, 30.01.2007 року було укладено між АКІБ «Укрсиббанк» і ПП «Нивала» в особі ген.директора ОСОБА_4 договір поруки №11102809000/4-П, яким зазначено в п.1.1 умови кредитного договору, відповідальність поручителя - п.1.3, 1.4 та право пред'явлення вимоги до поручителя - п.2.2., договір згідно п.3.1 діє до повного припинення всіх зобов'язань за боржника за основним договором (а.с.23-25 т.1).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

08.12.2011 року ПАТ «Укрсиббанк» (є правонаступником АКІБ «Укрсиббанк») та ПАТ «Дельта Банк» укладено і посвідчено нотаріально договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов договору та ст..512-517 ЦК України, та згідно додатку №1 зазначено договір з СПМК № 618 з заборгованістю станом на 16.12.2011 року в сумі 1 389 121.81 грн.(а.с.68-70 т.1, 141-147 т.1)..

Оскільки свої зобов'язання за кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року позичальник не виконував належним чином, ПАТ «Дельта Банк» звернувся 01.11.2012 року до ОСОБА_4, ТзОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ПП «Нивала», ТзОВ «Західбуделеватор», ТзОВ «Карпати» із вимогою стягнення заборгованості в сумі 1 610 162.89 грн. (а.с.39-58 т.1). Судом під час розгляду справи з'ясовано те, що дана вимога не є достроковим поверненням частини позики, що залишилась у відповідності до ст..1050 ЦК України, на що наголошували представники відповідачів. Направлення вимоги рекомендованим листом відповідає п.2.2 договорів поруки, та зобов'язує поручителів на 10-й день з часу відправлення виконати зобов'язання боржника-позичальника. При цьому у вищевказаних вимогах-претензіях відсутнє посилання на ст..1050 ЦК України та р.11 кредитного договору чи відповідних пунктів договору поруки. Представники відповідачів підтвердили суду отримання поручителями вимоги від 01.11.2012р.

Станом на 21.10.2014 року заборгованість, згідно поданого позивачем розрахунку становить 3 330 284.79 грн. (242 121.88 шв.франків), з яких: заборгованість за кредитом - 1 973 535.06 грн. (143 482.03 шв.франків), нараховані відсотки - 1 100 031.89 грн. (79975.68 шв.франків), пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 170 345.68 грн. за період з 21.04.2014 року по 20.10.2014 року, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 86 372.16 грн. за період з 21.04.2014 року по 20.10.2014 року (а.с. 222-223 т.1).

Представник позичальника ТзОВ «СПМК №618» вказував суду на те, що кошти по даному кредитному договору №11102809000 від 22.12.2006 року не отримував, а тому вимоги позивача до відповідача 2 є безпідставними, надавши довідку ТзОВ «СПМК №618» про відсутність поступлення коштів в іноземній валюті (хоча про відсутність щодо національної валюти - гривні не вказується) (а.с.39 т.2) .

Однак суд відхиляє такі доводи відповідача 2, оскільки як вбачається з акту перевірки цільового використання кредиту від 30.03.2007р. підписаного в т.ч. відповідачем 2 - директором ОСОБА_4, кредитні кошти 250000 шв.франків були перераховані на поточний рахунок і продані на міжбанківській валютній біржі, з гривневого поточного рахунку кошти направлені позичальником за призначенням - придбання промислового обладнання (а.с.13 т.2), рух коштів також підтверджено і випискою по кредитному договору (а.с.15-22 т.2) та випискою по особовому рахунку, (який як встановив суд співпадає з рахунком зазначеним у кредитному договорі) (а.с.41-44 т.2).

А тому, враховуючи, що відповідачем 2 не спростовано факт отримання коштів, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ТзОВ «СПМК №618» заборгованіості по кредитному договору №11102809000 від 22.12.2006 року в сумі 3 330 284.79 грн. (242 121.88 шв.франків) є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а твердження представника відповідача 2 щодо неотримання коштів - недоведеними.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4, ПП «Нивала», ТзОВ «Західбуделеватор», ТПП «Карпати» у формі ТзОВ як поручителів, заборгованість за зобов'язаннями позичальника, а також зустрічних позовів ОСОБА_4, ПП «Нивала», ТзОВ «Західбуделеватор» щодо припинення поруки, то суд зазначає таке.

Подаючи зустрічні позови поручителі звернули увагу суду на те, що вимога про погашення боргу достроково поручителям направлена була 01.11.2012 року, а позов до суду подано 07.08.2013 року, строк припинення дії поруки договором не встановлено, а тому за вимогами ч.4 ст. 559 ЦК України строк вимоги до поручителів минув з врахуванням пред'явленої до них вимоги банку.

Окрім того в зустрічному позові ПП «Нивала», ТзОВ «Західбуделеватор» зазначено і те, що змінами до договору поруки укладеного з ОСОБА_4, згідно додаткової угоди №2 від 08.07.2010р., збільшено процентну ставки до 8.99% річних, що збільшило обсяг відповідальності поручителів-відповідачів 3 та 4, а тому слід застосувати і ч.1 ст.559 ЦК України до даного спору.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ( п.24 в редакції зі змінами від 07.02.2014р.) зазначається, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Верховний Суд України за результатами розгляду цивільної справи, 19.09.2014 року зробив правовий висновок про те, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі, кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, така вимога позивача до поручителя була подана 01.11.2012 року (не заборонена на пред'явлення та нагадування в любий період дії кредитних зобов'язань про наявну заборгованість), однак, як вже зазначалось вище, ця вимога не змінювала визначеного договорами строку остаточної виплати кредиту - не пізніше 20.12.2013 року, не встановлювала кредитором новий строк для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України. Позов до суду подано 17.09.2013 року (до закінчення строку оплати кредиту).

Тому, суд прийшов до висновку про відсутність підстав припинення поруки щодо відповідачів за вимогами ч.4 ст.559 ЦК україни.

Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В даних спірних правовідносинах відсутній факт зміни зобов'язання відповідачем та позичальником, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності останнього. До даного висновку суд прийшов з врахуванням того, що як вже вище зазначалось, заборгованість по відсотках встановлена за договірною ставкою - 8.49% та за прострочений строк - 16.98%. А занесені в умовах договору по одному поручителю - ОСОБА_4 до 8.99% річних, є помилковим.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до п.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Однак, щодо законності прийняття рішення в частині солідарної відповідальності всіх поручителів між собою, то слід зазначити наступне.

Стаття 540 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, враховуючи вказане, кожен із поручителів несе солідарну відповідальність із позичальником, однак між собою поручителі не можуть несли солідарну відповідальність.

На підставі викладеного, відповідно до ст.. 509, 510, 526, 530, 536, 549, 559, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ПП «Нивала», ТДВ «Західбуделеватор», Торгово-промислового підприємства «Карпати» про стягнення заборгованості за кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року - задовольнити.

Стягнути солідарно з ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 618», с.Тростянець Снятинського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 05465666 та ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ПАТ «Дельта Банк», м.Київ, вул.. Щорса 36 Б, код ЄДРПОУ 34047020, заборгованість за кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року в сумі 3330284 грн. 79 копійок (три мільйони триста тридцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 79 копійок).

Стягнути солідарно з ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 618», с.Тростянець Снятинського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 05465666 та ПП «Нивала», м.Івано_Франківськ, вул.. Галицька, 57, код ЄДРПОУ 13651992, на користь ПАТ «Дельта Банк», м.Київ, вул.. Щорса 36 Б, код ЄДРПОУ 34047020, заборгованість за кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року в сумі 3330284 грн. 79 копійок (три мільйони триста тридцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 79 копійок).

Стягнути солідарно з ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 618», с.Тростянець Снятинського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 05465666 та ТДВ «Західбуделеватор», м.Івано_Франківськ, вул.. Автоливмашівська, 8 А, код ЄДРПОУ 01354705, на користь ПАТ «Дельта Банк», м.Київ, вул.. Щорса 36 Б, код ЄДРПОУ 34047020, заборгованість за кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року в сумі 3330284 грн. 79 копійок (три мільйони триста тридцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 79 копійок).

Стягнути солідарно з ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 618», с.Тростянець Снятинського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 05465666 та ТПП «Карпати» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, с.Тростянець, Снятинський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 30161572, на користь ПАТ «Дельта Банк», м.Київ, вул.. Щорса 36 Б, код ЄДРПОУ 34047020, заборгованість за кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року в сумі 3330284 грн. 79 копійок (три мільйони триста тридцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 79 копійок).

Стягнути з ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 618», с.Тростянець Снятинського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 05465666, на користь ПАТ «Дельта Банк», м.Київ, вул.. Щорса 36 Б, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 688,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ПАТ «Дельта Банк», м.Київ, вул.. Щорса 36 Б, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 688,20 грн.

Стягнути з ПП «Нивала», м.Івано_Франківськ, вул.. Галицька, 57, код ЄДРПОУ 13651992, на користь ПАТ «Дельта Банк», м.Київ, вул.. Щорса 36 Б, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 688,20 грн.

Стягнути з ТДВ «Західбуделеватор», м.Івано_Франківськ, вул.. Автоливмашівська, 8 А, код ЄДРПОУ 01354705, на користь ПАТ «Дельта Банк», м.Київ, вул.. Щорса 36 Б, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 688,20 грн.

Стягнути з ТПП «Карпати» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, с.Тростянець, Снятинський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 30161572, на користь ПАТ «Дельта Банк», м. Київ, вул.. Щорса 36 Б, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 688,20 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», третя особа - ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ПП «Нивала», ТДВ «Західбуделеватор», Торгово-промислового підприємства «Карпати» про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Західбуделеватор» до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», треті особи - ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ОСОБА_4, ПП «Нивала», ТПП «Карпати» про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ПП «Нивала» до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсиббанк», треті особи - ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №618», ОСОБА_4, ТОВ «Західбуделеватор», ТПП «Карпати» про визнання зобов'язання за договором поруки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2015 року.

Суддя: Польська М.В.