Постанова

від 06.10.2015 по справі 12/169/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 12/169/09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузаступника прокурора Запорізької області на постановувід 26.05.2015 Донецького апеляційного господарського суду за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" прозміну способу виконання рішення у справі№12/169/09 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" доЗапорізького державного підприємства "Кремнійполімер" за участюпрокурора Заводського району міста Запоріжжя Простягнення майна, у судове засідання прибув представник позивачаЯлі К.А. (дов. від 15.05.2012), прокурорЖук І.К. (посв. від 30.07.2012 № 00566), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представника позивача, прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона-2000" звернулось до господарського суду з позовом до Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" про стягнення майна - сировини, перелік та кількість якої визначені у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.09.2011 позовні вимоги задоволені частково, зобов'язано відповідача повернути позивачу майно, перелік та кількість якого вказані у відповідному судовому рішенні.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011 рішення Господарського Запорізької області від 29.09.2011 скасоване, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2012 рішення Господарського Запорізької області від 29.09.2011 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011 скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012 позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача майна за переліком, вказаним у відповідному рішенні суду, у кількості 1709,74972412 тонн.

Судове рішення мотивоване наступним.

07.04.2008 між Запорізьким державним підприємством "Кремнійполімер" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" (замовник) укладений договір №17-04/08 на переробку давальницької сировини (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник передає виконавцю давальницьку сировину, а виконавець надає послуги з переробки давальницької сировини в продукцію та передає весь вироблений товар замовнику, який оплачує надані послуги з переробки давальницької сировини, асортимент, кількість якої, а також виробленого товару вказуються у додатках до даного договору, що є невід'ємною частиною Договору.

У подальшому між сторонами укладені додаткові угоди від 15.04.2008 та від 20.04.2008, якими внесені зміни до умов Договору та визначено найменування та кількість давальницької сировини, що передається на переробку.

Пунктом 9.5 Договору (у редакції Додаткової угоди від 15.04.2008) сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем строків переробки сировини (невиконання робіт протягом 30 днів з моменту отримання сировини), позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом направлення відповідного повідомлення та вимагати відшкодування збитків у вигляді вартості переданої на перероблення сировини, що визначається згідно зі специфікацією.

На виконання умов Договору, позивачем передана сировина відповідно до накладних на переміщення, які підписані обома сторонами без розбіжностей, яка частково перероблена відповідачем. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з переробки давальницької сировини, позивачем було направлено повідомлення про розірвання договору та вимога про відшкодування збитків у розмірі вартості непереробленої сировини, яка залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Позивачем доведена поставка сировини відповідачу саме за Договором, що підтверджується актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 16.06.2008, оскільки вказаний акт містить безпосередньо посилання на Договір.

Між сторонами наявні були тривалі господарські відносини, що не обмежувались лише Договором і були схожими за своєю суттю (поставка давальницької сировини для її подальшої обробки та передачі готової продукції).

Позивачем заявлена вимога про стягнення майна, поставленого за Договором, а тому відсутні підстави для задоволення позову у повному обсязі, так як матеріалами справи підтверджується лише поставка сировини за актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 16.08.2008, який є невід'ємною частиною Договору.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, судом зазначено, що між позивачем та ТОВ "Торговий дім Лакмар" укладений договір купівлі-продажу від 10.06.2010, за яким позивачем проданий товар, найменування якого співпадає з товаром, визначеним у судовій експертизі та заявленим позивачем; однак даний договір не відбувся, товар ТОВ "Торговий дім Лакмар" переданий не був, про що свідчить також і договір про розірвання договору купівлі-продажу від 10.01.2011.

Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що вимога позивача щодо грошової оцінки майна, на яке звертається стягнення, не підлягає задоволенню, оскільки у Договорі сторони погодили, що сировина передається на умовах отримання показників кількості та асортименту, ціна сировини не визначена; у документах, за якими здійснювалась фактична поставка товару, не йдеться про його грошову оцінку, а тому у суду не має підстав для визначення вартості переданого відповідачеві товару.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2012 рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012 змінене, апеляційний господарський суд зобов'язав відповідача повернути позивачу майно за переліком, вказаним у відповідному судовому рішенні, у кількості 1709,74972412 тонн; у інший частині рішення місцевого господарського суду залишене без зміни.

На виконання вказаного судового рішення Господарським судом Запорізької області виданий наказ від 25.09.2012 № 12/169/09.

Постановою заступника начальника Заводського ВДВС Запорізького МУЮ від 28.11.2013 виконавче провадження закінчене на підставі п.11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

23.12.2013 позивач звернувся до господарського суду зі скаргою на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в якій скаржник просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 28.11.2013 про закінчення виконавчого провадження № 36037190 та повернути виконавчий документ до Заводського ВДВС Запорізького МУЮ для здійснення примусового виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.12.2013 зазначена скарга позивача залишена без розгляду з посиланням на факт пропущення скаржником встановленого статтею 121-2 ГПК України десятиденного строку для звернення до суду зі скаргою на дії Державної виконавчої служби.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 ухвала Господарського суду Запорізької області від 31.12.2013 скасована з посиланням на те, що відповідна скарга подана до суду у межах строку, встановленого статтею 121-2 ГПК України; скарга позивача на дії Заводського ВДВС Запорізького МУЮ передана на розгляд до місцевого господарського суду.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, до Вищого господарського суду України від імені ЗДП "Кремнійполімер" звернувся арбітражний керуючий Аксюк В.В.

При цьому, арбітражний керуючий зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.12.2013 у справі № 12/58/09 (про визнання банкрутом ЗДП "Кремнійполімер") щодо ЗДП "Кремнійполімер" введена процедура санації, керуючим якої і призначена Аксюк В.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2014 касаційна скарга ЗДП "Кремнійполімер" (подана Аксюк В.В.) залишена без задоволення, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 без зміни.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.07.2014 скарга позивача на дії Заводського ВДВС Запорізького МУЮ задоволена частково: визнані незаконними дії Заводського ВДВС Запорізького МУЮ щодо закінчення виконавчого провадження № 36037190; визнана недійсною постанова Заводського ВДВС Запорізького МУЮ від 28.11.2013 про закінчення виконавчого провадження; вирішено повернути відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції для належного виконання виконавчий документ

11.03.2015 позивач звернувся до суду із завою про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012, у якій просив суд стягнути з ЗДП "Кремнійполімер " на користь ТОВ "Корона-2000 " 35 921 500,64 грн.

Відповідач проти заяви не заперечив, про що вказано у відзиві від 20.03.2015 № 597.

Прокуратура Заводського району м. Запоріжжя, заперечуючи проти заяви позивача, просить відмовити ТОВ "Корона-2000 " у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.04.2015 (суддя В. Черкаський) заява ТОВ "Корона-2000" про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012 залишена без задоволення.

Ухвала мотивована наступним.

Боржник - ЗДП "Кремнійполімер" листом від 17.09.2014 повідомив Заводський ВДВС Запорізького МУЮ та ТОВ "Корона-2000", що майно, яке підлягає поверненню згідно з наказом Господарського суду Запорізької області від 25.09.2012 у останнього фактично відсутнє.

Факт відсутності у ЗДП "Кремнійполімер" майна, що підлягає поверненню згідно з наказом Господарського суду Запорізької області від 25.09.2012 також підтверджується актом державного виконавця від 17.09.2014.

За весь час проведення виконавчого провадження боржник поставив на адресу стягувача 50,5 тн. толуолу нафтового.

29.12.2014 Заводським ВДВС Запорізького МУЮ винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №36037190 у зв'язку з відсутністю майна на підставі п.11 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження " .

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Заявник в обґрунтування заяви про зміну способу виконання рішення посилається на висновок №2302 експертного товарознавчого дослідження, складеного 23.02.2015 експертом-товарознавцем незалежного центру експертиз Стециком Ю.М., яким визначено, що ринкова вартість майна (сировини), що підлягає поверненню від ЗДП "Кремнійполімер" до ТОВ "Корона-2000", складає 36 729 500,64 грн. Вартість повернутого відповідачем позивачу 50,5 тн. толуолу нафтового складає 808 000,00 грн. Таким чином, станом на даний момент ЗДП "Кремнійполімер" зобов'язано повернути ТОВ "Корона-2000" майно (сировину) на суму 35 921 500,64 грн.

Водночас, ТОВ "Корона-2000" посилається на п.7.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", в якому зазначено, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа, з підстав відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити із вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Однак, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012 не була визначена вартість майна, що підлягає поверненню від ЗДП "Кремнійполімер" до ТОВ "Корона-2000".

При цьому, у мотивувальній частині зазначеного рішення вказано, що вимоги позивача щодо грошової оцінки майна, на яке звертається стягнення, не підлягає задоволенню, оскільки договором № 17-04/08 від 07.04.2008 сторони погодили, що сировина передається на умовах дотримання показників кількості та асортименту, ціна сировини не визначена. Також, у документах, за якими здійснювалась фактична поставка товару, не йдеться мова про його грошову оцінку, а тому суд не має підстав для визначення вартості переданого відповідачеві товару (сировини).

Також, у мотивувальній частині постанови Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2012 зазначено, що за приписами п.5 ч.2 ст.16 ЦК України примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто, цей спосіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Отже, при розгляді заяви ТОВ "Корона-2000" про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012, суд не може вийти за межі розглянутої справи та стягнути з ЗДП "Кремнійполімер" замість визначеного у рішенні суду майна, грошові кошти у розмірі 35 921 500,64 грн, оскільки, у такому разі рішення суду першої інстанції буде змінено по суті.

З посиланням на вказане вище, місцевий господарський суд заяву позивача про зміну способу виконання рішення залишив без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів: Е.Сгара, О. Агапова, Т. Геза) ухвала Господарського суду Запорізької області від 02.04.2015 скасована, прийняте нове рішення, яким змінений спосіб виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012 шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 35 921 500,64 грн.

Постанова мотивована наступним.

Відповідач у відзиві на заяву про зміну способу виконання рішення від 20.03.2015 підтвердив відсутність майна, що підлягає передачі позивачу та не заперечує проти зміни способу виконання рішення і стягнення 35 921500,64 грн.

У п.7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Відповідно до п.7.4 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів " судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України " суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Враховуючи викладене, виконання судового рішення є значимим етапом відновлення порушених прав людини, підприємства або установи.

Місцевий господарський суд під час винесення оскаржуваної ухвали зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012 не було визначено вартість майна, що підлягає поверненню від відповідача на користь позивача.

Дійсно, вартість майна, що підлягає поверненню від боржника до стягувача не визначена ні станом на момент прийняття рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012, ані після перегляду вказаного рішення в апеляційній інстанції, за результатами якого була прийнята постанова Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2012.

У той же час, судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання, що встановлено правовими нормами як національного, так і міжнародного законодавства, а за приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України сторони звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів, що з іншого боку покладає на суд обов'язок відновити таке право або інтерес в разі його порушення.

З посиланням на вказане вище, зазначаючи про те, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2012 не виконується вже понад два роки, на теперішній час вказана постанова не виконана; майно, яке підлягає передачі стягувачу згідно з вказаною постановою суду у боржника відсутнє, що зафіксовано відповідним актом від 17.09.2014; вартість неповернутого майна узгоджена між позивачем та відповідачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про зміну способу виконання рішення.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, заступник прокурора Запорізької області посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що ухвала та постанова підлягають до скасування, а заяву про зміну способу виконання судового рішення слід передати на новий розгляд, виходячи з такого.

При вирішенні спору по суті задоволена позовна вимога про виконання обов'язку в натурі. Вимога про зміну способу виконання рішення шляхом присудження відшкодування вартості майна є способом відшкодування майнової шкоди. Як виконання обов'язку в натурі, так і відшкодування майнової шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень не надана правова оцінка зміні способу захисту порушеного права як різновиду зміни способу виконання судового рішення з посиланням на відповідні правові норми.

Посилання господарського суду першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду на невизначену сторонами вартість (ціну) майна, не є переконливим, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Помилковим є і посилання господарського суду апеляційної інстанції на визнання боржником у відзиві вартості майна, зазначеної кредитором, так як підприємство боржника перебуває у процедурі санації (банкрутство боржника) і уповноважені особи діють у межах і спосіб, визначений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оцінка правомірності дій уповноваженого керуючим санацією виконавчого директора підприємства боржника В. Чушенка, господарським судом апеляційної інстанції не надана.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвалені судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, а тому підлягають до скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9- 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.04.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 12/169/09 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил