Рішення

від 22.09.2015 по справі 910/18736/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015Справа №910/18736/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сайтек-Поділ"

про стягнення 122 891,32 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кутовой Г.І. - представник за довіреністю № б/н від 28.08.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сайтек-Поділ" про стягнення 122 891,32 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.03.2014 року позивач здійснив перерахунок коштів відповідачеві у сумі 12 156,37 грн., 04.07.2014 року у сумі 36 510,00 грн.; 30.07.2014 року у сумі 22 104,00 грн. та 20.08.214 року у сумі 31 815,00 грн.

Позивачем було помилково здійснено перерахунок грошових коштів на рахунок відповідача у сумі 102 585,37 грн., оскільки жодних договорів інформаційно-консультаційних послуг або інших договорів про надання послуг між сторонами не укладались.

Таким чином, вказані кошти були безпідставно набуті позивачем.

03.07.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно набутих грошових коштів, однак вказані кошти позивачеві не повернені.

На підставі викладеного вище позивач звернувся з вимогою про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 102 585,37 грн. та відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 20 305,95 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.09.2015 року.

В судове засідання 07.09.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 23.07.20125 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32013957.

Представник позивача з'явився у судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.09.2015 року розгляд справи відкладено на 22.09.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2015 року не з'явився, вимоги ухвали від 23.07.20125 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 5, кв. 1, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.07.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Позивач здійснив перерахунок коштів відповідачеві з призначенням платежу «за інформаційно-консультаційні послуги»:

- 21.03.2014 року у сумі 12 156,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 461 від 21.03.2014 року;

- 04.07.2014 року у сумі 36 510,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 04.07.2014 року;

- 30.07.2014 року у сумі 22 104,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 30.07.2014 року;

- 20.08.214 року у сумі 31 815,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 20.08.2014 року.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Позивачем було помилково здійснено перерахунок грошових коштів на рахунок відповідача у сумі 102 585,37 грн., оскільки жодних договорів інформаційно-консультаційних послуг або інших договорів про надання послуг між сторонами не укладались.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 року №22 (надалі - Інструкція) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Пунктом 2.35 Інструкції передбачено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

03.07.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно набутих грошових коштів. Вказана вимога відправлена на адресу відповідача 03.07.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком Харківської дирекції УДПЗ «Укрпошта» від 03.07.2015 року та описом вкладення, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, відповіді на вимогу позивач не отримав.

Станом на день подання позовної заяви до суду грошові кошти у розмірі 102 585,37 грн., відповідачем не повернуті.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

На думку суду, оскільки позивач перерахував відповідачеві кошти у сумі 102 585,37 грн., а між позивачем та відповідачем не укладались будь-які господарські договори та будь-які послуги відповідачем позивачеві не надавались, тому відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів, отже вказані кошти є такими, які набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, він зобов'язаний повернути позивачеві ці кошти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 102 585,37 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач не повернув безпідставно набуті кошти позивач нарахував відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 20 305,95 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно з статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами не укладено договір, розмір відсотків передбачено ч.6 статті 231 ГК України, яка встановлює, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 4 статті 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, у вимозі позивача від 03.07.2015 року позивачем зазначено, що позивач просить повернути кошти у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги з вказанням рахунку для перерахування коштів.

Судом встановлено, що відповідно до даних сервісу УДППЗ «Укрпошта» про місцезнаходження та стан поштового відправлення вказане поштове відправлення за номером внутрішнього відправлення 6107206088916 не вручене 09.07.2015 року під час доставки та повернене за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання 06.08.2015 року.

Таким чином, розрахунок відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлюється з 06.08.2015 року. Однак, розрахунок відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами позивач здійснює до 16.07.2015 року.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 20 305,95 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сайтек-Поділ" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 5, кв. 1, код ЄДРПОУ 34482235) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект" (01004, м. Київ, вулиця Пушкінська, 25-Б, офіс 5.3, код ЄДРПОУ 36470766) безпідставно набуті кошти у сумі 102 585 (сто дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 051 (дві тисячі п'ятдесят одна) грн. 80 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.10.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий