Ухвала

від 01.10.2015 по справі 2а-3465/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/18034/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА), третя особа - ліквідаційна комісія Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2003 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначав, що з 14 січня 2003 року його звільнено з посади заступника начальника управління капітального будівництва обласної державної адміністрації -головного інженера за пунктом 1 частини статті 40 КЗпП України через скорочення посади, згідно з розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА від 13 січня 2003 року № 19. Вважаючи звільнення неправомірним, позивач просив суд визнати незаконним вказане розпорядження від 13 січня 2003 року №19, поновити його на займаній посаді, стягнути з відповідача втрачений заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати матеріальну і моральну шкоду. З урахуванням уточнених у 2013 році вимог, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року в сумі 215740,43 грн та зобов'язати Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА подати звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2005 року визнано незаконним розпорядження голови Івано-Франківської ОДА від 13 січня 2003 року №19 та поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління капітального будівництва обласної державної адміністрації - головного інженера з 14 січня 2003 року. Зазначене рішення набрало законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8945,79 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року. В решті позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 17232,75 грн за час вимушеного прогулу з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року з врахуванням індексації та інших платежів за несвоєчасну виплату заробітної плати (з зазначеної суми підлягають стягненню обов'язкові платежі та внески).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2011 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА на користь ОСОБА_4 26283,77 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року (із зазначеної суми підлягають стягненню обов'язкові платежі та внески). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь приватного підприємства «Західно-українська аудиторсько-консалтингова група «Лекс» 800,00 грн судових витрат - вартість складання довідки-розрахунку про розмір виплат за час вимушеного прогулу позивача, згідно з рахунком від 02 липня 2012 року за №29.

Ухвалою суду від 07 червня 2013 року допущено заміну відповідача на його правонаступника - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА у зв'язку з реорганізацією структури Івано-Франківської ОДА.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки його доводам щодо некомпетентності спеціалістів, які розрахували суми, що належать йому до виплати та провели судово-економічну експертизу з цього питання.

Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2005 року визнано незаконним розпорядження голови Івано-Франківської ОДА від 13 січня 2003 року №19 та поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління капітального будівництва обласної державної адміністрації - головного інженера з 14 січня 2003 року.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Судами встановлено, що період вимушеного прогулу позивача становить з 04 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року і вихідним критерієм обрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є середньоденна заробітна плата ОСОБА_4, яку він отримував за два місяці до звільнення.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі -Порядок №100), відповідно до пункту 8 якого, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, що включаються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення тарифної ставки (окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (оклад), яку він мав до підвищення.

При цьому, коли у розрахунковому періоді або періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, на підприємстві відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) лише окремій категорії працівників, коригування середнього заробітку не проводиться.

Як встановлено судами, у період вимушеного прогулу ОСОБА_4 з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року посадові оклади працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів неодноразово підвищувались, зокрема :

з 01 вересня 2003 року - на 32 відсотки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2003 року №1207 «Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова КМУ № 1207);

з 01 листопада 2004 року - на 28 відсотків, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2004 року за №1481 «Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів;

з 1 січня 2005 року - на 10,5 відсотка, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року №37 «Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

За таких обставин, посадовий оклад заступника начальника управління - головного інженера в період вимушеного прогулу з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року складав би: з 01 вересня 2003 року - 237,60 грн (180 + 180 х 32,0%); з 01 листопада 2004 року - 304,13 грн. (237,60 + 237,60 х 28%) та з 01 січня 2005 року - 336,06 грн (304,13 + 304,13 х 10,5%).

При цьому, суди правильно зазначили, що коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, що включаються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення тарифної ставки (окладу) станом на 01 січня 2005 року (тобто станом на останнє підвищення посадових окладів в період вимушеного прогулу) на тарифну ставку (оклад) станом на 14 березня 2003 року (тобто до початку періоду вимушеного прогулу) та становить 1,867 (336,06 грн : 180,00 грн).

Отже, відкоригована заробітна плата позивача на посаді заступника начальника управління- головного інженера за листопад-грудень 2002 року складає 1001,18 грн/місяць (536,25 грн х 1,867), а середньоденна - 46,57 грн (1001,18 грн + 1001,18 грн : 21 робочий день + 22 робочих днів).

Враховуючи те, що у період вимушеного прогулу з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року кількість робочих днів склала 639, суди правильно встановили, що розмір заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу складає 29758,23 грн (46,57 грн х 639 робочих днів).

Відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, сума індексації заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу складає 1115,67 грн, а тому розмір належних йому виплат становить 30873,90 грн (29758,23 грн + 1115,67 грн).

Враховуючи те, що позивач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 3513,88 грн та 536,25 грн середнього заробітку за один місяць відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року, суди дійшли обґрунтованого висновку, що за час вимушеного прогулу за період з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року позивачу слід виплатити 26283,77 грн (29758,23 грн + 1115,67 грн - 3513,88 грн - 536,25 грн).

При цьому, суди правильно зазначили, що наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середньоденної зарплати та індексації не відповідає вимогам Порядку №100, оскільки цей розрахунок ОСОБА_4 провів виходячи із розміру посадового окладу, встановленого у 2008 році та без урахування вимог пункту 10 цього Порядку.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, оскільки довідка-розрахунок від 10 липня 2012 року та висновок судово-економічної експертизи від 23 квітня 2013 року мають рекомендаційний характер і додатково підтверджують правильність розрахунків, проведених судами.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак