Постанова

від 28.09.2015 по справі 826/11045/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року № 826/11045/15

Об 11 годині 06 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» звернулося до суду з позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 лютого 2015 року № 1675-25 та про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 3 березня 2015 року № 183/26-59-25-01-14.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та зазначає, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві без наявності правових підстав надіслала Товариству з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» податкову вимогу від 12 лютого 2015 року № 1675-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 3 березня 2015 року № 183/26-59-25-01-14, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» з метою виконання своїх податкових зобов'язань надало до обслуговуючого банку платіжне доручення про перерахування податкових платежів, проте кошти не надійшли до бюджету в зв'язку з невиконанням Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» зобов'язання з перерахунку коштів.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міндоходів України від 10 жовтня 2014 року № 572, та зазначила, що податковим органом правомірно сформовано та надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» податкову вимогу від 12 лютого 2015 року № 1675-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 3 березня 2015 року № 183/26-59-25-01-14, оскільки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» обліковується податковий борг з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

12 лютого 2015 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 1675-25, якою зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» сплатити податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 88 195,92 грн.

3 березня 2015 року заступником начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення № 183/26-59-25-01-14 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» у податкову заставу.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» оскаржило його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 20 квітня 2015 року № 6626/10/26-15-23-01-18 та рішенням Державної фіскальної служби України від 19 травня 21015 року № 10524/6/99-99-23-05-15 залишено без змін податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 лютого 2015 року № 1675-25 та рішення про опис майна у податкову заставу № 183/26-59-25-01-14 від 3 березня 2015 року, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці першому пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, згідно пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Також, пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації.

З контексту вищенаведених норм права випливає, що відлік 10 календарних днів, що передбачені для самостійної сплати податкового зобов'язання, необхідно відраховувати з останнього дня граничного строку для подання податкової декларації.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року № К/800/43765/13.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 2.2 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576, податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;

Відповідно до статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Отже, як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві сформовано оскаржувану податкову вимогу та прийнято оскаржуване рішення про опис майна платника податку у податкову заставу в зв'язку з наявністю в інтегрованих картках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» ІС «Податковий Блок» податкового боргу з податку на додану вартість, який виник на підставі самостійно визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» зобов'язань, згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість № 9078669199 від 20 січня 2015 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» подано в електронній формі до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання, яке підлягає сплаті, в розмірі 88 487 грн.

22 січня 2015 року з метою сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 88 487 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» подано до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» платіжне доручення № 1242 від 22 січня 2015 року, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученню.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» виконало свій обов'язок щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Відносно доводів відповідача щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» податкового боргу з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 88 487 грн., оскільки кошти не надійшли до бюджету, суд зазначає наступне.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України від 05.04.2011року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2346-ІІІ) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (пункт 8.3 статті 8 Закону № 2346-ІІ).

Положенням пункту 22.4 статті 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Проведення самого переказу грошей в силу положень пункту 1.29 статті 1 Закону № 2346-III є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону № 2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Так, згідно нормам абзацу другого пункту 32.2 статті 32 Закону № 2346-ІІІ у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року № К/800/65943/13, від 26 лютого 2014 року № К/800/13275/13, від 15 грудня 2014 року № К/800/45490/14.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі матеріалів, 22 січня 2015 року, тобто у строки встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, позивачем до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» подано платіжне доручення від 22 січня 2015 року № 1242 на перерахування коштів (податку на додану вартість за грудень 2014 року) у сумі 88 847 грн. Проте, Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» не виконано платіжне доручення від 22 січня 2015 року № 1242 та не перераховані кошти до бюджету.

30 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» звернулося до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» з проханням надати пояснення про причину невиконання банком платіжних доручень, проте відповідь банком надана не була. Доказів зворотнього суду не пред'явлено.

Разом з тим, як вбачається з листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 лютого 2015 року № 21-4546/15, на підставі постанови Правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року № 96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 лютого 2015 року № 29 щодо запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію.

Враховуючи наведені норми права та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку, що подання до установи банку платіжного доручення від 22 січня 2015 року № 1242 на перерахування сум коштів в рахунок оплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» у встановлені податковим законодавством строки, та обов'язок позивача щодо сплати таких грошових зобов'язань припинився відповідно 22 січня 2015 року, а тому Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві сформовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» податковий борг без наявності правових підстав.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про наявність станом на 12 лютого 2015 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» податкового боргу та правомірність дій Державної податкової інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо формування податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

За таких обставин, судом визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкова вимога Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 лютого 2015 року № 1675-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 3 березня 2015 року № 183/26-59-25-01-14.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 лютого 2015 року № 1675-25.

3. Визнати протиправною та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 3 березня 2015 року № 183/26-59-25-01-14.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Корпорейшн» (ідентифікаційний код 37405860) судові витати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 5 жовтня 2015 року.