Ухвала

від 08.10.2015 по справі 803/332/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30418/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Прокуратури Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року

у справі № 803/332/15-a

за позовом Прокурора міста Луцька

до Луцької міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Прокурор міста Луцька звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Луцької міської ради від 24 грудня 2014 року № 68/10 «Про затвердження проекту внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону в межах вулиць Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та проспекту Соборності».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням заступником прокурора Львівської області подано касаційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що проект внесення змін до проекту детального плану території не відповідає Генеральному плану міста Луцька та не виносився на розгляд архітектурно-містобудівної ради при виконавчому комітеті Луцької міської ради. Також зазначає, що не проводилась експертиза змін до генерального плану міста. Крім того, звертає увагу, що спірним рішенням ради фактично змінено функціональне призначення земельної ділянки.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 02 липня 2014 року № 384-1 «Про дозвіл на внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону в межах вулиць Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та проспекту Соборності» управлінню капітального будівництва Луцької міської ради доручено забезпечити внесення змін в детальний план території мікрорайону в межах вулиць Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та проспекту Соборності (55 мікрорайон) у м. Луцьку згідно з додатком, на якому позначено територію мікрорайону, яка підлягала детальному плануванню.

Зобов'язано управління містобудування та архітектури міської ради:

- визначити склад, зміст, порядок розробки та затвердження проекту змін до детального плану території мікрорайону;

- після розробки проекту змін до детального плану території мікрорайону в межах вулиць Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та проспекту Соборності (55 мікрорайон) внести його на обговорення громадськості та на розгляд міської ради відповідно до ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі листа управління капітального будівництва Луцької міської ради від 17 липня 2014 року № 472/12-6 «Про виготовлення детального плану території» управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради виготовлені вихідні дані «Склад, зміст, порядок розроблення та внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону в межах вулиць Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та проспекту Соборності» № 167-б-н-14 (т) від 24 липня 2014 року.

Волинською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя розроблено детальний план території «Внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону на вул. Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та пр. Соборності у м. Луцьку».

Листом управління капітального будівництва Луцької міської ради від 05 листопада 2014 року № 7/8/12-6 «Про затвердження детального плану території» вказаний детальний план території надіслано Начальникові управління містобудування та архітектури для розгляду його та затвердження.

Вказаний лист розглянуто адресатом та надано відповідь листом від 07 листопада 2014 року № 20-17/309, в якому Начальник управління містобудування та архітектури просить надати графічні та текстові матеріали вказаної містобудівної документації відповідно до вихідних даних на її проектування з метою організації громадського обговорення зазначеного детального плану території. В той же час, 06 листопада 2014 року розміщено в пресі відповідне оголошення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості до проекту містобудівної документації «Внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону на вул. Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та пр. Соборності у м. Луцьку».

П. 1 рішення Луцької міської ради від 24 грудня 2014 року № 68/10 «Про затвердження проекту внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону в межах вулиць Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та проспекту Соборності» затверджено проект про внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону в межах названих в рішенні вулиць, тобто розроблений Волинською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя детальний план території. П. 2 вказаного рішення внесено зміни в Генеральний план міста Луцька відповідно до затвердженого плану території мікрорайону в межах вулиць Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та проспекту Соборності.

Прокурор міста Луцька, вважаючи що зазначене рішення Луцької міської ради порушує інтереси держави, звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у зв'язку із затвердженням проекту внесення змін до проекту детального плану території повинен був вирішити питання щодо розроблення проекту змін до Генерального плану населеного пункту з подальшими громадськими слуханнями та проведенням експертизи, а не приймати рішення про внесення змін в Генеральний план міста Луцька, тому спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Також виходив з того, що спірним рішенням відповідач фактично змінив цільове призначення земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов протилежних висновків та виходив з того, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв на підставі та у межах повноважень, передбачених законом з дотриманням процедури прийняття такого рішення. Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірним рішенням не вносились зміни до Генерального плану міста та не змінювалось цільове призначення земельної ділянки, а розроблений та затверджений спірним рішенням детальний план відповідає Генеральному плану населеного пункту.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Згідно з п.п. 2 та 3 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Як встановлено судами, спірним рішенням Луцької міської ради від 24 грудня 2014 року № 68/10 затверджено, зокрема, проект внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що п. 2 спірного рішення Луцької міської ради від 24 грудня 2014 року № 68/10 не внесено зміни до Генерального плану міста, а тільки дано вказівку (ініційовано питання) про необхідність внесення таких змін, про що вірно вказано судом апеляційної інстанції. Вказана обставина підтверджується листуванням Луцької міської ради з Волинською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя з приводу укладення договорів на розроблення плану про внесення змін до Генерального плану міста Луцька (листи від 25 лютого 2015 року та відповідь - від 06 березня 2015 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до ч. 10 ст. 19 зазначеного закону внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Разом з тим, п. 9 вказаної статті закону передбачено, що детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. N 548 експертизі підлягає така містобудівна документація: Генеральна схема планування території України; схеми планування окремих частин території України; схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів; генеральні плани міст - після проведення громадських слухань їх проектів. Вказаний перелік видів містобудівної документації, що підлягає експертизі, є вичерпним.

З наведеного слідує висновок, що вносячи зміни до проекту детального плану території мікрорайону в межах вулиць Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та проспекту Соборності, відповідач не повинен був забезпечувати проведення експертизи вказаного плану, що спростовує доводи позивача про порушення вказаного обов'язку Луцькою міською радою.

Експертизі ж містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст відповідно до ч. 12 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. N 548.

Крім того, варто зауважити, що обов'язок замовника проекту вносити його на розгляд архітектурно-містобудівної ради стосується виключно випадку розроблення генерального плану населеного пункту відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». В той же час закон не містить обов'язку замовника вносити на розгляд архітектурно-містобудівної ради проект внесення змін до проекту детального плану території.

З урахуванням того, що спірним рішенням ради не вносились зміни до Генерального плану міста Луцька, у відповідача не виник і обов'язок вносить відповідний проект змін на розгляд архітектурно-містобудівної ради, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем процедури прийняття спірного рішення.

Також обґрунтовано спростовано судом апеляційної інстанції доводи позивача про фактичну зміну спірним рішенням цільового призначення земельної ділянки. Так, з посиланням на містобудівну документацію (Генеральний план міста Луцька та План зонування міста Луцька) встановлено, що територія, щодо якої внесені зміни в містобудівну документації, визначена як зона, саме, перспективних зелених насаджень, а не зелених насаджень, а тому зміни цільового призначення земельної ділянки в даному випадку не відбулося, оскільки перспективні насадження це насадження, які плануються в майбутньому (тобто потенційно можуть існувати у визначеному планом місці), а не існують на даний момент, а тому відповідачем не порушено норми Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах». А зроблені зміни до детального плану території не суперечать Генеральному плану населеного пункту, що спростовує відповідні доводи позивача.

Поряд з цим, варто зауважити наступне. Ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» введено мораторій строком на п'ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах, а саме: земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень; земельних ділянок об'єктів фізичної культури і спорту.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті мораторій, передбачений частиною першою цієї статті, не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі, серед іншого, передачі у власність або у користування земельних ділянок за проектами землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок із зміною їх цільового призначення згідно з одержаними в установленому порядку до набрання чинності цим Законом дозволами на їх розроблення. Вказаний закон України набрав чинності 13 квітня 2011 року.

Судом апеляційної інстанції, з посиланням на державні акти на право власності на земельні ділянки, встановлено, що право власності на земельні ділянки, що знаходяться в межах території мікрорайону на вул. Карпенка-Карого, В’ячеслава Чорновола, Ветеранів та пр. Соборності у м. Луцьку, набуто їх нинішніми власниками до набрання чинності Законом України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» - 22 листопада 2001 року, 04 квітня 2006 року. При цьому, цільове призначення цих земельних ділянок - будівництво та обслуговування жилого будинку та господарський будівель і споруд.

Відтак, розроблені та затверджені зміни до детального плану зазначеної території не можуть порушувати введений вказаним законом мораторій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Судом апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Прокуратури Львівської області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: