Рішення

від 06.04.2010 по справі 2-473/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Франовської К.С.

суддів Широкової Л.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового

засідання ОСОБА_2

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду від 25 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про. відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

У квітні 2009 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, на обґрунтування якого зазначив, що 20 квітня 2006 р. між ним та відповідачем було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, належної позивачу на праві приватної власності, загальною площею 0,6035 га, що знаходиться по вул.Лісовій в с.Кочерів Радомишльського р-ну Житомирської обл. Даний правочин укладений з порушенням принципу свободи волевиявлення і на вкрай невигідних для нього умовах, що сталося внаслідок збігу тяжких обставин. Відповідач, знаючи про тяжке фінансове становище та складні життєві обставини позивача, умисно та недобросовісно скористався ними, запропонував і сплатив суму, меншу за ринкову вартість вказаної земельної ділянки. Крім того позивач зазначив, що в порушення вимог ст.65 СК України договір купівлі-продажу був укладений без згоди ОСОБА_5, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах. На підставі викладеного позивач просив визнати недійсним вказаний договір ' купівлі-продажу земельної ділянки та застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ст.216 ЦК України.

В процесі розгляду справи відповідач ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, просив стягнути на його користь 1161 грн. 18 коп. матеріальної, 2000 грн. моральної шкоди, завданої безпідставним зверненням ОСОБА_3 до суду, та судові витрати. ОСОБА_4 посилався на те, що він не знав і не міг знати про тяжке матеріальне становище ОСОБА_3, умови оспорюваного правочину були запропоновані позивачем, аціна земельної ділянки лише на 844 грн. відрізняється від ринкової. Крім того, під час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 засвідчив, що не перебуває ні в зареєстрованому в органах РАГСу, ні в цивільному шлюбі, що підтверджується його заявою.

Ухвалою Радомишльського районного суду від 19 жовтня 2009 року первісний позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 об’єднано в одне провадження.

Рішенням Радомишльського районного суду від 25 листопада 2009 року ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовлено за безпідставністю. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500 грн. моральної шкоди, 31 грн. 62 коп. судового збору та 125 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_3 просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову з підстав неповного з’ясування обставин, що мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що відхилення судом його клопотання про допит свідка ОСОБА_6 призвело до грубого порушення його процесуальних прав. Під час розгляду справи суд не звернув уваги на те, що постанова Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійснимиВ» втратила чинність у зв’язку з прийняттям постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» та не звернув на п.п.4-5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. На думку позивача його дії не можуть кваліфікуватися як неправомірні, оскільки ст.55 Конституції України йому гарантовано право на звернення до суду за захистом своїх прав, крім того, судом не встановлено якими його неправомірними діями було завдано шкоди ОСОБА_4

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд встановив, що 20 квітня 2006 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив належну продавцеві на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,6035 га по вул.Лісова в с.Кочерів Радомишльського району Житомирської області за 10200 грн. Договір посвідчено в нотаріальному порядку (а.с.6).

Звертаючись др суду з позовом, сторона договору ( продавець) ОСОБА_3, порушив питання про визнання договору недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, посилаючись на вчинення його під впливом тяжкої обставини та на невідповідність вимогам ст.65 СК ( вчинення правочину за відсутності згоди дружини).

Вирішуючи в цій частині спір, суд першої інстанції виходив з того, що позов є необгрунтованим. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам та поданим сторонами доказам і є правильними.

Так, відповідно до положень ст.233 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Пленум Верховного Суду України у ч.З п.23 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» розВ»яснив, що особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

В процесі розгляду справи, позивач не довів, що укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки він був змушений під впливом тяжкої для нього обставини та на невигідних для себе умовах.

Безпідставними є посилання позивача на порушення положень ст.65 СК України, частиною 3-ї якої передбачено необхідність письмової згоди подружжя для укладення

договорів, що потребують нотаріального посвідчення, оскільки, як вбачається із заяви, поданої ОСОБА_3 нотаріусу при укладенні договору, у шлюбі він не перебуває (а.с.46).

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині є законним, підстав для його скасування немає.

Що стосується рішення в частині задоволення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів приходить до висновку про те, що воно є необгрунтованим, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Вирішуючи в цій частині спір, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями ОСОБА_3, якими суд визнав безпідставне звернення останнього до суду, ОСОБА_4 завдано моральних страждань

Такі висновки суду не грунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України держава гарантує забезпечення прав і свобод людини.

Стаття 3 ЦПК визначає право кожної особи в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Чинним законодавством передбачено також обов’язок відповідача з’являтись до суду і давати пояснення по суті позовних вимог. Компенсація витрат, повВ»язаних з явкою до суду за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, передбачені ст.88 ЦПК. Відшкодування ж моральної шкоди у звВ»язку із безпідставним зверненням до суду, законом не передбачено.

Керуючись ст.ст.303-304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія судців, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду від 25 листопада 2009 року в частині відшкодування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати, ухваливши нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.