Постанова

від 13.03.2007 по справі 18/557пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О

В А

Іменем

України

13.03.07                                                                                

Справа № 18/557пд-ад.

          Колегія суддів у складі Корнієнко

В.В. (головуючий), Рябцева О.В., Палєй О.С., розглянувши матеріали справи за

позовом дочірнього підприємства «Міловська нафтобаза»відкритого

акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт», смт.

Мілове Луганської області

до: 1-го відповідача -

Біловодської

міжрайонної державної податкової інспекції,  смт. Біловодськ Луганської області

2-го відповідача - брокерської контори

Луганської агропромислової товарної біржі № 15 підприємства

«Розрахунково-борговий центр «Професіонал»,  м. Луганськ

3-го відповідача - Луганської

агропромислової товарної біржі,  м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

ОСОБА_1,

 м. Луганськ         

про

визнання

недійсною додаткової угоди

при секретарі Герасименко Р.В.

за участю представників:

від позивача:                              Попов О.М. за

дов. від 14.11.2006;

від 1-го відповідача:                Трикуц Н.А. за дов. від

09.01.2007;

від 2-го відповідача:                    не прибув;

від 3-го відповідача:                    не прибув;

від третьої особи:                    ОСОБА_2 за дов. від

19.01.2007.

Суть спору:

позивачем заявлено вимоги про визнання недійсною додаткової угоди НОМЕР_1 до

договору НОМЕР_2, яка укладена між 1-м та 2-м відповідачами.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим,

що оспорювана угода укладена у супереч вимогам законодавства.

1-й та 3-й відповідачі проти позову

заперечують посилаючись на те, що угода у кладена відповідно до вимог діючого

законодавства.

          Розпорядженням голови господарського

суду Луганської області від 19.01.2007 для розгляду даної справи призначена колегія

суддів у складі: Корнієнко В.В. (головуючий), Рябцева О.В., Палєй О.С.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд

В С Т А Н О В И В:

          08.01.2004 між 1-м відповідачем

(Біловодською МДПІ) та 2-м відповідачем (брокерською конторою) був укладений

договір-доручення № 1 згідно якому, брокерська контора зобов'язалася за

дорученням і від імені Біловодської МДПІ продавати на біржових торгах і

аукціонах Луганської агропромислової товарної біржі (3-го відповідача) активи,

що знаходяться у податковій заставі.

          Вказаним договором було встановлено,

що приймання права на реалізацію активів проводиться 2-м відповідачем на

підставі додаткової угоди до зазначеного договору-доручення, яка укладається

між органом державної податкової служби та брокерською конторою.

          23.05.2004 між 1-м відповідачем

(Біловодською МДПІ) та 2-м відповідачем (брокерською конторою) була укладена

додаткова угода НОМЕР_1 до вищевказаного договору-доручення НОМЕР_2.

          Згідно цієї додаткової угоди 1-й

відповідач (Біловодська МДПІ) передала на реалізацію 2-му відповідачу

(брокерській конторі) майно позивача (4 резервуари РВС-400), яке перебувало у

податковій заставі.

          2-й відповідач зобов'язався реалізувати

вказане майно за винагороду в сумі 2505 грн.

          03.06.2005 2-й відповідач на біржових

торгах продав майно позивача гр. ОСОБА_1 (3-й особі по справі).

Позивачем заявлено вимоги про

визнання недійсною додаткової угоди НОМЕР_1 до договору НОМЕР_2, яка укладена

між 1-м та 2-м відповідачами.

          В обґрунтування своїх вимог позивач

вказав, що:

-          стороною за угодою замість 1-го

відповідача був вказаний його структурний підрозділ -Міловське відділення

Біловодської МДПІ, який в силу свого юридичного статусу не міг укладати угоду;

-          було здійснено примусове звернення

стягнення на активи позивача у несудовому порядку, що суперечить

п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі

-Закон № 2181);

-          відповідачем був порушений порядок

продажу активів, що перебувають у податковій заставі, зокрема: неправильно

обрано та застосовано спосіб продажу: майно було продане на біржових

торгах (як товари, які можуть бути згрупованими та

стандартизованими), а слід його було продавати на цільовому аукціоні,

так як продавалися не товари, а об'єкти нерухомого майна. 

Позивач зазначив, що укладення

вказаної незаконної угоди потягнуло незаконний продаж його майна (4-х

резервуарів РВС-400); за цією незаконною угодою брокерська контора незаконно

набула право на продаж його майна на біржових торгах, що привело

до незаконного продажу вказаного майна на біржових торгах замість

продажу його на цільовому аукціоні, проведення якого передбачає специфічну

процедуру із залучення більшого кола потенційних покупців, що в свою чергу

забезпечує більшу конкуренцію між покупцями та найбільшу ціну реалізації

майна. 

Незаконна організація 1-м відповідачем

продажу активів позивача (в тому числі і укладення оспорюваної додаткової

угоди), що перебувають у податковій заставі, привели до того, що

об'єкти нерухомості були продані за правилами продажу товарів,

які можуть бути згрупованими та стандартизованими за ціною металобрухту.

При чому, 3-тя особа придбала

вказані 4 резервуари РВС-400 вважаючи їх об'єктами нерухомості та через

Міловський районний суд в даний час намагається оформити право власності на ці

об'єкти, як на нерухомість, та оспорює у позивача право користування земельною

ділянкою, на якій розташовані резервуари.  

1-й відповідач (Біловодська МДПІ)

проти позову заперечує посилаючись на те, що:

-          оспорювана угода підписана

начальником Міловського відділення Біловодської МДПІ Нєдовєсовим В.А., який

одночасно є заступником начальника Біловодської МДПІ і має повноваження на

підписання таких угод;

-          можливість позасудового продажу

активів, що перебувають у податковій заставі, передбачена ст. 10 Закону № 2181;

-          продаж 4-х резервуарів РВС-400

законно здійснювався на біржових торгах, так як ці резервуари є товарами,

які можуть бути згрупованими та стандартизованими.

3-й відповідач (Луганська

агропромислова товарна біржа) проти позову також заперечує посилаючись на те, що

вказані резервуари законно продані на біржових торгах, так як вони є товарами,

які можуть бути згрупованими та стандартизованими.

Згідно довідки з Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.01.2007

НОМЕР_3 2-й відповідач -підприємство «Розрахунково-борговий

центр «Професіонал»27.12.2006 припинено

як юридична особа в результаті ліквідації.

          Дослідивши матеріали справи,

вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд дійшов висновку, що позов

підлягає задоволенню за таких підстав:

          У зв'язку з наявністю у позивача

податкового боргу усе його майно та майнові права з 30.07.2002

були передані у податкову заставу, що підтверджується витягом з Державного

реєстру застав рухомого майна.

          На підставі рішення начальника

Міловського відділення Біловодської МДПІ від 13.11.2002 про стягнення коштів та

продаж інших активів позивача, податковим керуючим були описані активи

позивача, а саме, 4 резервуари 400 м3, що

підтверджується актом опису активів НОМЕР_4.

          В зазначеному акті опису активів, характеристики

майна (резервуарів) наведені не були.

На замовлення Міловського

відділення Біловодської МДПІ агентством нерухомості приватного підприємства

«Ексбудсервіс»була визначена ринкова вартість 4-х резервуарів за

вартістю металобрухту у загальній сумі 25050 грн. (звіт від

13.05.2004).

          З метою реалізацією описаного майна

позивача (яке знаходилося в податковій заставі) шляхом продажу його на біржових

торгах 1-м відповідачем (Біловодською МДПІ) з   2-м відповідачем (брокерською конторою)

23.05.2004 була укладена додаткова угода НОМЕР_1 до договору-доручення НОМЕР_2.

          На підставі цієї угоди 1-й відповідач

(Біловодська МДПІ) передав для реалізації 2-му відповідачу

(брокерській конторі) вищевказані 4 резервуари позивача (РВС-400).

          У додатковій угоді НОМЕР_5 характеристики

майна (резервуарів) також (як і в акті опису активів) наведені не були.

          03.06.2005 2-й відповідач на біржових

торгах продав майно позивача гр. ОСОБА_1 (3-й особі по справі).

          Дослідивши доводи сторін та матеріали

справи суд дійшов висновку, що при організації продажу майна

позивача (в тому числі при укладенні додаткової угоди НОМЕР_1) та

при самому продажу цього майна, було порушено діюче законодавство.

          Умови та порядок продажу активів, що

перебувають у податковій заставі, встановлено ст. 10 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами»(далі -Закон № 2181).

Організація продажу активів

платника податків здійснюється податковим керуючим такого платника податків (п.

п. 10.1.2. Закону № 2181).

          Згідно п. п. 10.2.1. п. 10.2. ст. 10

Закону № 2181 продаж активів платника податків на публічних торгах на умовах

змагальності здійснюється у такому порядку:

а) товари, які

можуть бути згруповані та стандартизовані, підлягають продажу за кошти виключно

на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними

відповідно до Закону України "Про товарну біржу", які визначаються

центральним податковим органом на конкурсних засадах;

б) інші товари, об'єкти

рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси

підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових

аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового

органу на зазначених біржах. У разі коли на території району або міста, де

знаходяться активи платника податків, що продаються, відсутня товарна біржа,

визначена центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий

позабіржовий аукціон.

При продажу активів на товарних

біржах (маються на увазі біржові торги) податковий орган

укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою),

яка вчиняє дії з продажу такого активу за дорученням податкового органу

на умовах найкращої цінової пропозиції (п. 10.2.4. Закону № 2181).

          08.01.2004 між податковим органом

(1-м відповідачем) та брокерською конторою (2-м відповідачем) був укладений

договір-доручення НОМЕР_6 згідно якому, брокерська контора зобов'язалася за

дорученням і від імені Біловодської МДПІ продавати на біржових торгах і

аукціонах Луганської агропромислової товарної біржі (3-го відповідача) активи,

що знаходяться у податковій заставі.

          Вказаним договором було встановлено,

що приймання права на реалізацію активів проводиться 2-м відповідачем на

підставі додаткової угоди до зазначеного договору-доручення, яка

укладається між органом державної податкової служби та брокерською конторою.

          Як було зазначено вище, 23.05.2004

між 1-м та 2-м відповідачами була укладена додаткова угода НОМЕР_1 до

договору-доручення НОМЕР_2 (яка оспорюється) згідно якої 1-й відповідач передав

для реалізації 2-му відповідачу вищевказані 4 резервуари позивача

(РВС-400).

Характеристики

майна (резервуарів), яке підлягало продажу в додатковій угоді наведені

не були.

          Резервуари були продані 03.06.2005 на

біржових торгах 3-й особі по справі.

          Матеріали справи свідчать, що вказана

додаткова укладалася з метою реалізації 

резервуарів шляхом продажу саме на біржових

торгах, а не якимось іншим способом.

          Це підтверджується самим змістом

додаткової угоди (податковий орган передає для реалізації на біржі майно

брокерській конторі), а також визнано самою Біловодською

МДПІ (1-м відповідачем) та Луганською агропромисловою товарною біржею (3-м

відповідачем).

          1-й та 3-й відповідачі зазначили, що

резервуари позивача були продані на біржових торгах в якості товарів,

які можуть бути згруповані та стандартизовані.

          Разом з цим, судом встановлено, що

продані резервуари є об'єктами нерухомого майна і не

можуть бути віднесені до категорії товарів за таких підстав:

          У 1996 році в ході приватизації було

створене відкрите акціонерне товариство «Луганськнафтопродукт»(материнське

підприємство позивача -дочірнього підприємства), що підтверджується наказом

Фонду державного майна України від 16.09.1996 № 68-АТ «Про затвердження статуту

ВАТ «Луганськнафтопродукт»та довідкою облстату від 28.12.2004.

          При створенні ВАТ

«Луганськнафтопродукт»у власність останньому Фондом державного майна України

(далі -ФДМУ) були передані об'єкти нерухомості, в тому

числі 6 резервуарів 400 м3 (інвентарні

номери: 049 -054), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

          Вказаний факт підтверджується

вищевказаним наказом ФДМУ та Переліком нерухомого майна,

що передається у власність ВАТ «Луганськнафтопродукт», який підписано

заступником голови ФДМУ.

          23.12.1996 на підставі наказу ФДМУ

від 17.12.1996 був створений позивач, якому до статутного фонду відкритим

акціонерним товариством «Луганськнафтопродукт»було передане майно, в тому числі

4 резервуари 400 м2, інвентарні номери: 049 -052 (із тих

вищевказаних шести резервуарів, які були передані Фондом державного майна України,

як об'єкти нерухомості, ВАТ «Луганськнафтопродукт»).

          Зазначені 4 резервуари були описані

1-м відповідачем та передані 2-му відповідачу для реалізації на біржових

торгах, як товари, які можуть бути

згруповані та стандартизовані.

          Те, що вказані 4 резервуари є

об'єктами нерухомості, підтверджується також технічними паспортами

самих резервуарів.

          Згідно технічних паспортів вказаних

резервуарів (РВС-400 -резервуар вертикальний зварний об'ємом 400 м3)

останні були возведені в 1984 році в результаті здійснення

будівельних робіт та монтажу металоконструкцій і

обладнання.

          За технічним паспотром базова висота

резервуару складає 7 метрів 62 см. ; його діаметр -8

метрів 53 см.

          Згідно будівельним нормам і правилам

(СНИП 2.09.03-85) такі резервуари віднесені до споруд промислових

підприємств.

          Згідно листа державного підприємства

«Луганська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи” від

07.03.2006 № 33, вказані резервуари уявляють собою будівельну систему,

яка призначена для зберігання нафтопродуктів та згідно СНиП 1-2 „Будівельна

термінологія” класифікується як споруда.

          Із вказаних матеріалів та фотографій

резервуарів (залучених до матеріалів справи) вбачається, що ці резервуари є

капітальними спорудами розміром приблизно з 3-х поверховий будинок.

          Однак, ці резервуари були продані як товари,

які можуть бути згруповані та стандартизовані.

          В п. п. 10.2.1. п. 10.2. ст. 10

Закону № 2181 виділено дві групи об'єктів:

-          товари, які

можуть бути згруповані та стандартизовані;

-          інші товари, об'єкти

рухомого чи нерухомого майна ст. Закон № 2181

Тобто за Законом є два

виду товарів (які можна згрупувати і стандартизувати та інші) та

два виду об'єктів (рухомі та нерухомі).

          Таким чином, за формальною логікою,

товари не є об'єктами (у розумінні Закону № 2181).

          Згідно ч. 6 ст. 139 Господарського

кодексу України товарами у складі майна суб'єктів

господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси),

виконані роботи та послуги.

          Для цілей бухгалтерського обліку

запасів включають «товари»у вигляді матеріальних цінностей, що

придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу (п.

4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого

наказом Мінфіну України від 20.10.1999 № 246.

          Пунктом 4 Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 7 «Основні зхасоби», затвердженого наказом Мінфіну

України від 27.04.2000 № 92 встановлено, що

          Основні засоби -це

матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі

виробництва або постачання товарів, надання послуг …

          Об'єкт основних засобів

-це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних

самостійних функцій …

          Таким чином, передані 1-м

відповідачем 2-му відповідачу по спірній додатковій угоді резервуари для

продажу їх на біржових торгах є об'єктами нерухомості

(спорудами виробничого призначення) і не є товарами у розумінні

абз. «а»п. п. 10.2.1. п. 10.2. ст. 10 Закону № 2181.

          Однак, вказані об'єкти

нерухомості за оспорюванню угодою були передані для продажу на

біржових торгах саме як товари.

          Разом з цим, згідно абз. «б»п. п.

10.2.1. п. 10.2. ст. 10 Закону № 2181 об'єкти нерухомого майна,

підлягають продажу за кошти виключно на цільових

аукціонах.

          Продаж майна на цільовому

аукціоні організовується за поданням відповідного

податкового органу на зазначених біржах (абз. «б»п. п. 10.2.1. п. 10.2.

ст. 10 Закону № 2181).

          З метою забезпечення практичного

впровадження п. 10.2. ст. 10 Закону № 2181 ДПА України наказом від 26.06.2002

НОМЕР_7 затвердила Порядок проведення цільових аукціонів з

продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі

(Порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.2002 за № 545/6833)

(далі -Порядок).

          Згідно п. 2.2. Порядку організатором

таких аукціонів виступають уповноважені біржі, визначені центральним податковим

органом на конкурсних засадах. Для цього податковий орган укладає

з біржею відповідний договір.

Аукціон з продажу активів платника

податків, які перебувають у податковій заставі, здійснюється на

підставі заявки (у довільній формі) податкового органу.

До заявки обов'язково додається завірена копія акта опису таких активів (3.1.).

          Таким чином, 1-й відповідач, маючи

мету реалізувати заставлене майно позивача, 

повинен був укласти з уповноваженою біржею відповідний договір (про

організацію цільового аукціону) та направити біржі заявку на проведення

аукціону з продажу майна позивача.

          Замість цього, 1-й відповідач уклав з

брокерською конторою додаткову угоду, якою доручив останній здійснити продаж нерухомого

майна позивача на біржових торгах, оформивши

нерухоме майно як товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані. 

          Таким чином, укладаючи спірну

додаткову угоду 1-м відповідачем неправильно був визначений характер майна, яке

реалізовувалося, та спосіб продажу (замість цільового

аукціону передали для продажу на біржових торгах).

          В результаті, була незаконно

укладена оспорювана додаткова угода, яка взагалі не повинна була укладатися.

          У разі продажу майна на цільових

торгах угода з брокером не укладається, так

як брокеру нічого не передається на реалізацію і він взагалі, як посередник, не

потрібний у даній ситуації.

          При реалізації майна на цільових

торгах, безпосередньо податковим органом укладається договір з

уповноваженою біржею про організацію аукціону.

          Таким чином, зміст оспорюваної

додаткової угоди суперечить вищевказаному законодавству (Закону № 2181, Порядку

проведення цільових аукціонів).

          Згідно ст. ст. 303, 215 Цивільного

кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог законодавства.

Укладення вказаної незаконної

додаткової угоди порушило права позивача тим, що на підставі цієї

угоди брокерською конторою було незаконно продане нерухоме

майно позивача (за ціною металобрухту).

          За таких обставин, вимоги про

визнання недійсною додаткової угоди НОМЕР_1 до договору-доручення НОМЕР_2,

підлягають задоволенню.

          Доводи позивача про те, що оспорювана

угода від імені 1-го відповідача підписана неповноважною особою та про те, що у

несудовому порядку неможна здійснювати продаж активів, що перебувають у

податковій заставі, не приймаються судом до уваги в зв'язку з їх

необґрунтованістю та спростуванням матеріалами справи.

          Доводи 1-го та 3-го відповідачів,

якими вони заперечували проти позову, про те, що продаж 4-х резервуарів РВС-400

законно здійснювався на біржових торгах, так як ці резервуари

є товарами, які можуть бути згрупованими та

стандартизованими, не приймаються судом до уваги, в зв'язку з їх

безпідставністю та спростуванням вищевказаними матеріалами справи.

          Проведення наслідків недійсності

правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, є

неможливим, так як одна сторона визнаного недійсним правочину (2-й

відповідач) на даний час ліквідована (припинена), що підтверджується

довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців станом на 16.01.2007 НОМЕР_3.

          За таких обставин, провадження у

справі, в частині позову до 2-го відповідача, підлягає закриттю на підставі п.

5 ч. 1 ст. 157 КАС України (в зв'язку з його ліквідацією).

          В позові до 3-го відповідача слід відмовити,

так як 3-й відповідач не повинен відповідати за позовом, тому, що він не є

стороною оспорюваної угоди.         

Відповідно до ст. ст. 87, 94

Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача (витрати

на державне мито в сумі 3,40 грн.) підлягають відшкодуванню з Державного

бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 87, 94, п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов до Біловодської

міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити

повністю.

2.          Визнати недійсною

додаткову угоду НОМЕР_1 до договору-доручення НОМЕР_2, яка укладена між Біловодською

міжрайонною державною податковою інспекцією

(смт. Біловодськ Луганської області) та брокерською

конторою Луганської агропромислової біржі № 15 підприємством

«Розрахунково-борговий центр «Професіонал» (м.

Луганськ).

3.          Стягнути

з Державного бюджету України на

користь дочірнього підприємства «Міловська

нафтобаза»відкритого акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт», смт.

Мілове Луганської області, вул. Міловська, 68, ідентифікаційний код 02127905, витрати

на державне мито в сумі 3,40 грн.

4.          Провадження у справі, в частині

позову до брокерської контори Луганської агропромислової товарної

біржі № 15 підприємства «Розрахунково-борговий центр «Професіонал»

(м. Луганськ), закрити.

5.          В позові до Луганської

агропромислової товарної біржі (м. Луганськ)

відмовити.

13 березня2007 р. було оголошено

лише вступну та резолютивну частину постанови. Постанова, оформлена відповідно

до ст. 163 КАСУ, підписана 19 березня 2007 р.

Дана постанова набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано.

Сторонами по справі протягом десяти

днів з 19 березня 2007 р. може бути подана заява про апеляційне оскарження

даної постанови до Луганського апеляційного господарського суду через

господарський суд Луганської області.

Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається  протягом  двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається  у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                                         

В.В. Корнієнко

Судді:                                                                            

                                 О.В. Рябцева

О.С. Палєй