Ухвала

від 21.06.2007 по справі 18/557пд-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А

Л А

Іменем

України 

21.06.2007

року                                                Справа

НОМЕР_88/557пд-ад

Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Семендяєвої

І.В.

суддів                                                 

Парамонової Т.Ф.

                                                  Якушенко Р.Є.

за участю секретаря

судового засідання:                    Антонової І.В.

та представників сторін:

від 

позивача:                             

- повноважний представник не прибув;                                                 

від 1 відповідача:                              - повноважний

представник не прибув;

від 2 відповідача:                              - повноважний

представник не прибув;

від 3 відповідача:                               - повноважний

представник не прибув;

від 3 особи:                                        -

ОСОБА_2., представник за довіреністю,

довіреність від НОМЕР_1,                         

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги                  - ОСОБА_1

                                           м.

Луганськ;

- Біловодської міжрайонної державної податкової

інспекції в Луганській області,

                                         смт.

Біловодськ Луганської області 

на постанову 

господарського суду                  Луганської області

від                                               

13.03.07

у справі                                     

НОМЕР_88/557пд-ад

за позовом                                      Дочірнього

підприємства „Міловська нафтобаза”

відкритого акціонерного товариства

       „Луганськнафтопродукт”,

                                         смт.

Мілове Луганської області

до першого відповідача                  Біловодської міжрайонної державної

податкової

інспекції в Луганській області,

                                         смт.

Біловодськ Луганської області 

до другого відповідача                 Брокерської контори Луганської

агропромислової

                 товарної біржі НОМЕР_85

Підприємства „Розрахунково -борговий центр „Професіонал”, м. Луганськ

до третього відповідача           Луганської агропромислової товарної

біржі,

       м. Луганськ   

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на

предмет спору, на

стороні відповідачів                  ОСОБА_1,

                                         м.

Луганськ  

про                                              

визнання недійсною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Міловська

нафтобаза” відкритого акціонерного товариства „Луганськнафтопродукт”, смт.

Мілове Луганської області (далі за текстом -ДП „Міловська нафтобаза” ВАТ

„Луганськнафтопродукт”, позивач по справі) звернулося до господарського суду

Луганської області з позовною заявою до Біловодської міжрайонної державної

податкової інспекції в Луганській області,               смт. Біловодськ Луганської

області (далі за текстом -Біловодська МДПІ, перший відповідач по справі),

Брокерської контори Луганської агропромислової товарної біржі 15 Підприємства

„Розрахунково -борговий центр „Професіонал”,                          м. Луганськ (далі за

текстом -другий відповідач по справі), Луганської агропромислової товарної

біржі, м. Луганськ (далі за текстом -третій відповідач) про визнання додаткової

угоди НОМЕР_2 до договору на реалізацію майна, що перебуває у податковій

заставі, недійсною. 

Ухвалою господарського суду

Луганської області від 01.02.07 по справі                       18/557пд -ад залучено у

якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача -громадянин ОСОБА_1, м. Луганськ (далі за текстом

-ОСОБА_1., третя особа по справі, а. с. 142, т. 1).

Постановою господарського суду

Луганської області від 13.03.07 у справі                      18/557пд-ад позовні

вимоги до першого відповідача задоволенні повністю з наступного. Резервуари,

які були продані третій особі на біржових торгах, є об'єктами нерухомого майна

і не могли бути віднесені до категорії товарів. Тому, при організації продажу

майна позивача (в тому числі при укладенні додаткової угоди від НОМЕР_2 та при

самому продажу майна -4 резервуарів 400 м. 3) було порушено діюче

законодавство, що регулює умови, порядок продажу активів, що перебувають у

податковій заставі. За таких обставин, судом визнано недійсною додаткову угоду

від НОМЕР_2 до договору доручення від НОМЕР_3, яка укладена між першим та

другим відповідачами по справі; також провадження у справі в частині позову до

другого відповідача закрито через ліквідацію підприємства другого відповідача

відповідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців станом на ІНФОРМАЦІЯ_1; в позові до третього відповідача

відмовлено, оскільки він не є стороною за угодою, що оспорюється.

Не погоджуючись з постановою суду,

третя особа по справі звернулася до Луганського апеляційного господарського

суду з апеляційною скаргою від ІНФОРМАЦІЯ_2 б/н, у якій просить постанову

господарського суду Луганської області скасувати та відмовити у задоволенні

позову повністю. 

          В обґрунтування своїх апеляційних

вимог заявник вказує на недоведеність того, що резервуари є нерухомим майном,

недоведеність того, що позивач володів резервуарами саме як нерухомим майном та

те, що резервуари були відчужені як нерухоме майно, неналежне дослідження судом

фактичних обставин цієї справи, помилковість висновку суду щодо недотримання

відповідачами вимог законодавства при укладенні спірної додаткової угоди,

помилковість висновку суду щодо визначення спірною додатковою угодою порядку

продажу резервуарів, невірне застосування та порушення положень цивільного

законодавства до публічно -правових відносин.

          Також на зазначену вище постанову

Біловодською МДПІ подано апеляційну скаргу від НОМЕР_4, якою просить суд

скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення про відмову у

задоволенні позову до ДП „Міловська нафтобаза” ВАТ „Луганськнафтопродукт”.

          В обґрунтування своїх апеляційних

вимог заявник вказує на порушенням норм матеріального права, а саме: не вірно

трактована ст. 10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед

бюджетами та державними цільовими фондами”; на те, що не підлягає застосуванню

ст. 139 Господарського кодексу України. Позивачем не доведено, що судом не

зазначено у постанові, яким нормативним актом визначено обов”язок податкової

служби при здійсненні опису майна в податкову заставу та передачі на реалізацію

майна, що знаходиться в податковій заставі, керуватися даними бухгалтерського

обліку платника податків. Висновок суду першої інстанції про те, що була

незаконно укладена додаткова угода, суперечить договору -доручення від НОМЕР_3.

Заявник скарги не погоджується з висновком суду про те, що додаткова угода

суперечить законодавству, в т. ч. Закону України „Про порядок погашення

зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Порядку

проведення цільових аукціонів. Місцевим господарським судом встановлені

обставин, які не були доведені; також необґрунтовано не прийнято до уваги

висновки експертної оцінки ПП „Ексбудсервіс”.     

          Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного

судочинства України ухвалами Луганського апеляційного господарського суду від

30.03.07 та від 18.04.07 у справі             

18/557пд-ад відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами

першого відповідача та третьої особи по даній справі. 

          Розпорядженням голови Луганського

апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про

судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1на постанову

господарського суду Луганської області від 13.03.07 по даній справі призначено

судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., судді -Єжова С.С.,

Парамонова Т.Ф.

          Розпорядженням першого заступника

голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону

України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Біловодської

МДПІ  на постанову господарського суду

Луганської області від 13.03.07 по даній справі призначено судову колегію у

складі: головуючий суддя -Баннова Т.М., судді -Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.

          У зв'язку з виходом із відпустці

судді Семендяєвої І.В. розпорядженням голови суду апеляційної інстанції для

розгляду апеляційної скарги Біловодської МДПІ виключено головуючого суддю

Баннову Т.М. та введено до складу судової колегії головуючого суддю Семендяєву

І.В.

          Розпорядженням голови суду від

14.05.07 для розгляду апеляційних скарг у зв'язку з відпусткою судді Єжової

С.С. виключено із складу судової колегії суддю Єжову С.С. та введено до колегії

суддю Бойченка К.І.

          Розпорядженням голови суду від

20.06.07 виключено суддю Бойченка К.І. через його відрядження та введено до

складу колегії суддю Якушенко Р.Є.

                Луганський апеляційний

господарський суд ухвалами від 10.04.07 та від 28.04.07 закінчив

підготовку  справи, призначив апеляційний

розгляд у судовому засіданні до розгляду, направив особам, які беруть участь у

даній справі, у порядку                 

ст. ст. 33 - 35 Кодексу адміністративного судочинства України

повістки-виклики про розгляд справи.

                 Оскільки заявники скарг

(перший відповідач та третя особа по справі) оскаржують одну і ту ж постанову

та з одних підстав, то судова колегія вважає за необхідним розглядати ці скарги

в одному апеляційному провадженні, що не заперечується особами, які беруть

участь у справі.

               Апеляційна скарга третьої особи

розглядалась 03.05.07. У судовому засіданні розгляд вказаної скарги було

відкладено до ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто на дату розгляду апеляційної скарги по даній

справі Біловодської МДПІ.

               ІНФОРМАЦІЯ_5 по розгляду двох

апеляційних скарг судом апеляційної інстанції було оголошено перерву до

21.06.07 о 10 год. 00 хвил.

              21.06.07 також була оголошена

перерва до 21.06.07 о 17 год. 00 хвил.

              Перший відповідач по справі

заявою від НОМЕР_5 підтримав доводи апеляційної скарги третьої особи.

              Позивач запереченнями від

ІНФОРМАЦІЯ_3 відхилив доводи апеляційних скарг у зв'язку з їх

необґрунтованістю.

              Третій відповідач письмово

підтримав апеляційну скаргу першого відповідача. 

               Клопотання позивача від

ІНФОРМАЦІЯ_4про проведення експертизи судовою колегією не розглядається,

оскільки це клопотання було відкликано самим позивачем відповідно до клопотання

від ІНФОРМАЦІЯ_5.

               Клопотання третьої особи по

справі про витребування з КП Міловське БТІ інформаційної довідки про реєстрацію

права власності на нерухоме майно (4 резервуари ІНФОРМАЦІЯ_12) відхиляється у

зв'язку з відсутністю необхідності витребування такого документу, оскільки цей

документ не має суттєвого значення для розгляду справи по суті.

               Результати розгляду інших

клопотань осіб, які беруть участь у справі, викладені в окремій ухвалі

відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, яка

направляється сторонам одночасно з даною ухвалою.    

               Відповідно до ст. 195 Кодексу

адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає

судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

          Суд апеляційної інстанції може вийти

за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного

провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до

неправильного вирішення справи.

          Розглянув матеріали справи, заслухав

пояснення представника третьої особи, обговорив доводи апеляційних скарг,

перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають

задоволенню з наступних підстав.

          Висновок господарського суду

Луганської області про обґрунтованість позовних вимог ДП „Міловська нафтобаза”

ВАТ „Луганськнафтопродукт” до Біловодської МДПІ,  Брокерської контори Луганської

агропромислової товарної біржі 15 Підприємства „Розрахунково -борговий центр

„Професіонал”,                     

Луганської агропромислової товарної біржі про визнання додаткової угоди

НОМЕР_2 до договору від НОМЕР_3 недійсною та закриття провадження в частині

позову до другого відповідача і відмову в позові до третього відповідача,

відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

          Взаємовідносини позивача -ДП

„Міловська нафтобаза” ВАТ „Луганськнафтопродукт” як суб'єкта підприємницької

діяльності, який є юридичною особою й платником податків, і першого відповідача

-Біловодської МДПІ регулюються податковим законодавством, в т. ч. Законом

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” (далі -Закон № 2181). У зв'язку з податковою

заборгованістю все майно і майнові права, всі транспортні засоби ДП „Міловська

нафтобаза” ВАТ „Луганськнафтопродукт” на час укладання спірної додаткової угоди

знаходились в податковій заставі згідно з повідомленням про податкову заставу,

у першій податковій вимозі НОМЕР_6, що підтверджується витягом із Державного

реєстру застав рухомого майна НОМЕР_7 (а. с. 25, т. 1) 

      ІНФОРМАЦІЯ_6 Міловським

філіалом Біловодської МДПІ була укладена додаткова угода з Луганською

агропромисловою товарною біржею (третій відповідач по справі) про передачу

останньому на реалізацію на умовах найкращої цінової пропозиції, активів, що

знаходяться у податковій заставі (а. с. 31, т. 1).

У п. 4 цієї угоди передбачено, що

приймання права на реалізацію активів проводиться другим відповідачем на

підставі додаткової угоди до договору-доручення, яка укладається між органом

державної податкової служби та брокерською конторою.

          Умови та порядок продажу активів, що

перебувають у податковій заставі, встановлено ст. 10 Закону №  2181, п. 10.1.2 якого передбачає, що

організація продажу активів платника податків здійснюється податковим керуючим такого

платника податків.

          Підпункт 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Закону

№ 2181 містить порядок проведення публічних торгів в залежності від об'єкту

продажу:

- товари, які можуть бути

згруповані та стандартизовані, підлягають продажу за кошти виключно на біржових

торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до Закону України

"Про товарну біржу", які визначаються центральним податковим органом

на конкурсних засадах;

- інші товари, об'єкти рухомого чи

нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають

продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за

поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У разі коли на

території району або міста, де знаходяться активи платника податків, що продаються,

відсутня товарна біржа, визначена центральним податковим органом, податковий

орган організовує окремий позабіржовий аукціон.

Якщо здійснюється продаж активів на

товарних біржах (тобто проводяться біржові торги), податковий орган укладає

відповідний договір з брокером (брокерською конторою), який здійснює дії з

продажу такого активу за дорученням податкового органу на умовах найкращої

цінової пропозиції (п. 10.2.4 Закону                     № 2181).

          Між податковим органом (першим відповідачем)

та брокерською конторою (другим відповідачем) ІНФОРМАЦІЯ_6 був укладений

договір-доручення НОМЕР_8, відповідно до якого брокерська контора зобов'язалася

за дорученням і від імені Біловодської МДПІ продавати на біржових торгах і

аукціонах Луганської агропромислової товарної біржі (третього відповідача)

активи, що знаходяться у податковій заставі; п. 1.2 договору передбачено, що

приймання права на реалізацію активів проводиться другим відповідачем на

підставі додаткової угоди до зазначеного договору-доручення, яка укладається

між органом державної податкової служби та брокерською конторою.

ІНФОРМАЦІЯ_7 податковим керуючим ОСОБА_3. був складений акт опису

активів платника податків ДП „Міловська нафтобаза” ВАТ „Луганськнафтопродукт” в

рахунок погашення його податкового боргу (а. с. 54, т. 1), а 13.05.04

агентством нерухомості п/п „Ексбудсервіс” було складено звіт про оцінку майна,

яким є чотири металевих резервуари для зберігання нафтопродуктів, які

знаходяться на балансі ДП „Міловська нафтобаза” за адресою: с. Мілове, вул.

Міловська, 68, Луганської області  (а. с.

26-29, т. 1), згідно якого визначена вартість 4 резервуарів ІНФОРМАЦІЯ_12 26522

грн.    (як металевий брухт).

ІНФОРМАЦІЯ_8між Біловодською МДПІ

(першим відповідачем) та брокерською конторою (другим відповідачем) була

укладена додаткова угода НОМЕР_9 до вищевказаного договору-доручення від

НОМЕР_3 (а. с. 30, т. 1), за якою перший відповідач (Біловодська МДПІ) передала

на реалізацію другому відповідачу (брокерській конторі) майно позивача (4

резервуари ІНФОРМАЦІЯ_12), яке перебувало у податковій заставі, а другий

відповідач зобов'язався реалізувати вказане майно за винагороду в сумі 2505

грн.

 ІНФОРМАЦІЯ_9 податковий керуючий ОСОБА_3.

направила на адресу позивача повідомлення про податкову заборгованість в сумі

44326 грн. 57 коп. та про реалізацію активів на суму 2505 грн. 00 коп., які

були спрямовані на сплату ПДВ  4077 грн.

41 коп. та сплату податку на прибуток 18047 грн. 59 коп. (а. с. 58, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_10 другий відповідач на

біржових торгах продав майно позивача                    громадянину ОСОБА_1.

(третій особі по справі).

Позивач вважає, що додаткова угода

від НОМЕР_2 до договору від НОМЕР_3, яка укладена між першим та другим

відповідачами, підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, оскільки в

обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що: стороною за угодою замість

першого відповідача був вказаний його структурний підрозділ -Міловське

відділення Біловодської МДПІ, який в силу свого юридичного статусу не міг укладати

угоду; було здійснено примусове звернення стягнення на активи позивача у не

судовому порядку, що суперечить п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”; відповідачем був порушений порядок продажу активів, що

перебувають у податковій заставі, зокрема, неправильно обрано та застосовано

спосіб продажу - майно було продане на біржових торгах (як товари, які можуть

бути згрупованими та стандартизованими), а слід його було продавати на

цільовому аукціоні, так як продавалися не товари, а об'єкти нерухомого

майна;  укладення вказаної незаконної

угоди потягнуло незаконний продаж його майна (4-х резервуарів ІНФОРМАЦІЯ_12); за

цією незаконною угодою брокерська контора незаконно набула право на продаж його

майна на біржових торгах, замість продажу його на цільовому аукціоні, який

забезпечує найбільшу ціну реалізації майна. 

          Визнаючи спірну додаткову угоду

недійсною, місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги такі

обставини справи.

Спірною додатковою угодою перший

відповідач передав другому відповідачу резервуари для їх реалізації саме на

біржових торгах.

Згідно з п. 10.2.1 Закону № 2181

продаж об'єктів рухомого та нерухомого майна, до категорії якого відносяться

також резервуари ІНФОРМАЦІЯ_12, здійснюється на цільових аукціонах. Законом №

2181 та Порядком проведення цільових аукціонів з продажу активів платника

податків, які перебувають у податковій заставі, визначено, що для продажу майна

з аукціону податковий орган (перший відповідач) повинен був укласти договір з

біржею (третім відповідачем) на організацію аукціону. Додаткова угода не

містить положень, які б підтверджували відповідні повноваження другого

відповідача на організацію аукціону. У третього відповідача не було наміру

провадити аукціон з продажу резервуарів ІНФОРМАЦІЯ_12, про що свідчить той

факт, що він не наділяв другого відповідача повноваженнями виступати від імені

третього відповідача у ході організації та проведення аукціону з продажу

резервуарів ІНФОРМАЦІЯ_12. Укладаючи додаткову угоду, перший відповідач передав

другому відповідачу резервуари для їх реалізації (продаж) саме на біржових

торгах, тобто змінив встановлений Законом № 2181 порядок реалізації активів.  

Як зазначали в своїх поясненнях

перший та третій відповідачі, резервуари позивача були продані на біржових

торгах в якості товарів, які можуть бути згруповані та стандартизовані.

          Місцевим господарським судом

обґрунтовано встановлено, що продані резервуари є об'єктами нерухомого майна і

не можуть бути віднесені до категорії товарів за таких підстав.

          Відкрите акціонерне товариство

“Луганськнафтопродукт” було створено у 1996 році в ході приватизації, що

підтверджується наказом Фонду державного майна України від 16.09.96 № 68-АТ

“Про затвердження статуту ВАТ “Луганськнафтопродукт” та довідкою облстатуту від

28.12.04; при його створені Фондом державного майна України були передані у

власність товари - об'єкти нерухомості, в тому числі 6 резервуарів 400 м3

(інвентарні номери: ІНФОРМАЦІЯ_11), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що

підтверджується вищевказаним наказом та Переліком нерухомого майна, що

передається у власність ВАТ “Луганськнафтопродукт”, який підписано заступником

голови зазначеного фонду.

          Позивач по справі був створений

23.12.96 на підставі наказу Фонду державного майна України  від 17.12.96 як дочірнє підприємство ВАТ

„Луганськнафтопродукт”, якому до статутного фонду відкритим акціонерним

товариством “Луганськнафтопродукт” було передано майно, в тому числі 4

резервуари 400 м3, інвентарні номери: ІНФОРМАЦІЯ_11 (із тих

вищевказаних шести резервуарів, які були передані Фондом державного майна

України як об'єкти нерухомості ВАТ “Луганськнафтопродукт”).

Відповідач у судовому засіданні

апеляційної інстанції 21.06.07 заявив про невідповідність дат стосовно наказу

Фонду державного майна України НОМЕР_10 „Про затвердження Статуту ВАТ

„Луганськнафтопродукт”                              (а. с. 97, т. 1)

та доданому переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ

„Луганськнафтопродукт” (а. с. 98-100, т. 1), яке пояснюється наступним.

ВАТ „Луганськнафтопродукт” створене

шляхом перетворення орендного підприємства фірми „Луганськнафтопродукт”, тобто

в результаті приватизації. Вартість майна, яке передавалось від орендного

підприємства до ВАТ „Луганськнафтопродукт”, на той час (1996 рік) була

зазначена однією сумою. Уточнений перелік майна, що передається у власність ВАТ

„Луганськнафтопродукт”, був складений та затверджений органом управління

державного майна на час приватизації -Фондом державного майна України у 2001

році.

          Отже, ніякої суперечливості та

розбіжності у датах складання переліку нерухомого майна, що передається у

власність ВАТ „Луганськнафтопродукт”, немає.    

          Те, що вказані 4 резервуари є

об'єктами нерухомості, підтверджується також технічними паспортами самих

резервуарів, у яких зазначено: ІНФОРМАЦІЯ_12 -резервуар вертикальний зварний

об'ємом 400 м3, взведений в 1984 році в результаті здійснення

будівельних робіт та монтажу металоконструкцій і обладнання (а. с. 8-39, т. 2)

          Згідно будівельним нормам і правилам

(ІНФОРМАЦІЯ_13) такі резервуари віднесені до споруд промислових підприємств.

          Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу

України до нерухомих речей належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці,

переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. У ст.

2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень” визначено, що до об'єктів нерухомого майна відносяться будівлі,

споруди тощо. Нормами будівельних норм і правил (ІНФОРМАЦІЯ_13) „Споруди

промислових підприємств” визначено, що до ємнісних споруд відносяться

резервуари для нафти та нафтопродуктів. У листі НОМЕР_11Державного підприємства

„Луганська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи” на

запит заявника апеляційної скарги зазначено, що резервуари металеві вертикальні

для зберігання нафтопродуктів ємністю 400 куб. м. (ІНФОРМАЦІЯ_12) класифікуються

як споруди.

          Вказані законодавчі та нормативно

-правові акти, а також роз'яснення компетентного державного органу з проведення

експертизи, чітко класифікують ІНФОРМАЦІЯ_12як споруди, що підтверджує

віднесення ІНФОРМАЦІЯ_12до об'єктів нерухомого майна та не потребує проведення

експертизи на предмет класифікації ІНФОРМАЦІЯ_12.

          У ході розгляду справи судом ретельно

були вивчені усі обставини, які мають значення для вірної класифікації

ІНФОРМАЦІЯ_12, та обґрунтовано зроблені висновки щодо віднесення

ІНФОРМАЦІЯ_12до об'єктів нерухомості (споруд).        

З поданого позивачем листа

Державного підприємства “Луганська обласна служба Української державної

інвестиційної експертизи” від НОМЕР_11 також слідує, що резервуари становлять собою

будівельну систему, яка призначена для зберігання нафтопродуктів та згідно СНиП

1-2 „Будівельна термінологія” класифікується як споруда.

          Але вказані резервуари були продані

як товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані.

          Відповідно п. 2 ст. 3 Закону України

„Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкова звітність

ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. У ст. 6 цього Закону зазначено, що

регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності

здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні

положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Для цілей бухгалтерського обліку

запасів включають “товари” у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані)

та утримуються підприємством з метою подальшого продажу (п. 4 Положення

(стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого наказом Мінфіну

України від 20.10.99 № 246.

          Пунктом 4 Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Мінфіну

України від 27.04.2000 № 92, встановлено, що: основні засоби - це матеріальні

активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва

або постачання товарів, надання послуг; об'єкт основних засобів -це закінчений

пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно

відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій.

          Таким чином, суд першої інстанції

правомірно застосував положення ст. 139 Господарського кодексу України,

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси, затвердженого наказом

Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99, і Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 7 ”Основні засоби”, затверджені наказом Міністерства

фінансів України № 92 від 27.04.00, у яких визначається поняття „товарів” й

„основних засобів” та зробив висновки, що резервуари не відносяться до

„товарів” у розумінні п. „а” п. п. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Закону № 2181.

          Те, що спірні резервуари не

зареєстровані у підприємстві БТІ, не свідчить про те, що ці резервуари не є

нерухомим майном, оскільки недотримання вимог про державну реєстрацію

нерухомого майна згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації

прав власності на нерухоме майно не змінює правову природу спірного майна, яке

залишається нерухомим незалежно від його реєстрації у такій якості або

відсутності такої реєстрації.

          Той факт, що спірні цистерни не

можуть бути переміщені з місця, де вони знаходяться без їх демонтажу, свідчить

саме про те, що ці цистерни є об'єктом нерухомості, а не навпаки.     

З викладеного слідує, що передані

першим відповідачем другому відповідачу по спірній додатковій угоді резервуари

для продажу їх на біржових торгах є об'єктами нерухомості (спорудами

виробничого призначення) та не є товарами у розумінні абз. “а” п. п. 10.2.1. п.

10.2. ст. 10 Закону № 2181, але за спірною угодою ці об'єкти нерухомості були

передані для продажу на біржових торгах саме як товари, в той час як відповідно

до абз. “б” п. п. 10.2.1. п. 10.2. ст. 10 Закону № 2181 об'єкти нерухомого

майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах.

          Згідно з п. 10.02.1 Закону № 2181

організація продажу активів платника податків, що перебувають у податковій

заставі, а відповідно і визначення порядку продажу активів (біржові торги,

цільовий аукціон, позабіржовий аукціон) здійснюється податковим органом. Згідно

договору -доручення від ІНФОРМАЦІЯ_6 перший відповідач доручив другому

відповідачу від імені першого відповідача продати на біржових торгах та

аукціонах ЛАТБ активи платників податків, що знаходяться у податковій заставі.

У п. 1.2 цього договору доручення визначено, що приймання права на реалізацію

майна та активів провадиться другим відповідачем згідно з додатковими угодами

до договору доручення.

Статтею 1003 Цивільного кодексу

України передбачено, що у договорі доручення мають бути чітко визначені

юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити

повіреному, мають бути конкретними.

З урахуванням того, що договір

доручення передбачає продаж активів двома способами, у додатковій угоді повинно

бути чітко визначено, у якому порядку (на біржових торгах або на аукціоні)

повірений (другий відповідач) повинен здійснювати продаж активів позивача.

Відповідно до умов додаткової угоди від ІНФОРМАЦІЯ_8перший відповідач передав

другому відповідачу на реалізацію резервуари ІНФОРМАЦІЯ_12у кількості 4 шт.

          Перший відповідач, маючи мету

реалізувати заставлене майно позивача,  повинен був укласти з уповноваженою біржею

саме договір про організацію цільового аукціону та направити біржі заявку на

проведення аукціону з продажу майна позивача.

          Зі змісту спірної додаткової угоди

слідує, що перший відповідач доручив брокерській конторі здійснити продаж

нерухомого майна позивача на біржових торгах, оформивши нерухоме майно як

товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані. 

          Отже, при укладанні спірної

додаткової угоди першим відповідачем неправильно був визначений характер майна,

яке реалізовувалося, та спосіб продажу (замість цільового аукціону передали для

продажу на біржових торгах).

          Згідно викладеному, укладена

додаткова угода суперечить вищевказаному законодавству (Закону № 2181, Порядку

проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які

перебувають у податковій заставі).

          Відповідно до ст. ст. 215, 303

Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог законодавства.

На підставі укладеного, додаткова

угода від НОМЕР_2 до договору доручення від НОМЕР_3 господарським судом

Луганської області визнана недійсною обґрунтовано.

          Не приймаються до уваги доводи

апеляційних скарг стосовно того, що укладання спірної додаткової угоди не

порушило права та інтереси позивача, так як спірне майно -резервуари

знаходились у податковій заставі і позивач втратив право на розпорядження цим

майном. Позивач не втратив охоронюваний законом інтерес до свого майна, яке

перебуває в податковій заставі, оскільки для нього має значення, за яку суму

буде реалізовано заставлене майно, тому що у випадку реалізації спірного майна

за найбільшу розумну ціну можливо погашення податкового боргу у найбільшому обсягу.

Отже, для позивача не є байдужим спосіб та порядок реалізації майна, яке є в

податковій заставі; у випадку порушення вищезазначеного законодавства щодо

реалізації активів платника податків, які знаходяться у податковій заставі,

порушує інтерес власника заставленого майна.

 Інші доводи апеляційних скарг третьої особи та

першого відповідача по справі відхиляються у зв'язку з їх

необґрунтованістю.   

Таким чином, судова колегія

Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно

до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд

Луганської області правильно встановив обставини справи та прийняв постанову

від 13.03.07 у справі 18/557пд-ад з додержанням норм матеріального та

процесуального права.

Судовий збір за подання апеляційної

скарги покладається на заявника скарги (третю особу по справі) у зв'язку з

залишенням його скарги без задоволення.

Питання щодо судового збору за

подання апеляційної скарги першим відповідачем по справі не вирішується, оскільки

Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” він звільнений від його

сплати.

Згідно зі ст. 160 Кодексу

адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився

розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали та

повідомлено третю особу про те, що повний текст ухвали суду апеляційної

інстанції буде виготовлено протягом п'ятиденного строку з дня закінчення

розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,

199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В

:

1.          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 м. Луганськ

від ІНФОРМАЦІЯ_2 б/н на постанову господарського суду Луганської області від

13.03.07 у справі  №  18/557пд-ад залишити без задоволення.

2. 

Апеляційну скаргу Біловодської міжрайонної державної податкової

інспекції в Луганській області, смт. Біловодськ Луганської області від НОМЕР_4

на постанову господарського суду Луганської області від 13.03.07 у справі                                                         

№  18/557пд-ад залишити без

задоволення  

3.          Постанову господарського суду

Луганської області від 13.03.07 у справі                   №  18/557пд-ад 

залишити без змін.

          Ухвалу Луганського апеляційного

господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання

законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання

касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                                

І.В.  Семендяєва

Суддя                                                                                                   

Т.Ф. Парамонова     

Суддя                 

                                                                                 Р.Є.

Якушенко