Ухвала

від 06.10.2015 по справі 2а-18429/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/23886/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Хижняк І.О.,

від відповідача - Галика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Верховцевський елеватор»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014

у справі № 2а-18429/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Верховцевський елеватор»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «АСТІ Верховцевський елеватор», за результатами якої складено акт від 07.11.2011 №14/1511/33603122, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 150.1 ст. 150, з урахуванням вимог п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки позивач відобразив у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року суму від'ємного значення з цього податку за 2010 рік, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 1957497,00 та заниження податку на прибуток в ІІ кварталі 2011 року в сумі 638,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 25.11.2011 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0157711511, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1954722,00 грн.; №0157721511, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 638,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право платника податків на включення до витрат другого календарного кварталу 2011 року показника від'ємного значення за підсумками першого кварталу 2011 року пов'язується лише з діяльністю платника податків у цьому кварталі.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток " цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств " втрачає чинність 01 квітня 2011 року.

Отже, в період з 01.01.2011 по 01.04.2011 правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми даного пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, норми пункту 3 підрозділу 4 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містять заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 01.01.2011, а тому, такі збитки мають вираховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, судам у відповідних випадках варто досліджувати обставини формування сум від'ємного значення, задекларованого платниками податків. При цьому, необхідно дати оцінку обґрунтованим належними доказами доводам податкового органу, які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Разом з тим, у процесі розгляду даної справи судами не встановлено правомірності формування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування у 2011 році.

В даному випадку, судам необхідно дослідити правомірність включення позивачем до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2011 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, встановивши при цьому власне правильність розрахунку та формування відповідних сум від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Верховцевський елеватор» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль